Постанова

від 08.08.2018 по справі 914/98/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. Справа № 914/98/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Плотніцького Б.Д.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання Совинської С.В.

представників сторін:

від Позивача:ОСОБА_2;

від Відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» , №10.1-10.227 від 17.04.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/1360/18 від 03.05.2018),

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 (повний текст рішення виготовлено 26.03.2018)

у справі №914/98/18, суддя Запотічняк О.Д.,

за позовом: Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» , м.Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» , м.Львів,

про стягнення 62 365,61 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 у справі №914/98/18 (з врахуванням додаткових судових рішень від 25.04.2018 та від 26.04.2018) позов Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» задоволено частково. З Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на користь Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» стягнуто 44 670, 30 грн. основного боргу, 10 698, 87 грн. інфляційних втрат, 2 275, 98 грн. 3% річних та 1628, 63 грн. у відшкодування судових витрати по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване обґрунтованістю вимог позивача, зокрема тим, що на виконання умов укладеного договору позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення. Однак відповідач, всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, отримані в період з 01.12.2014 по 10.04.2017 послуги з централізованого опалення оплатив частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 44 670, 30 грн. також, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем, в порядку вимог ст. 625 ЦК України, правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 2 275, 98 грн та інфляційні втрати в сумі 10 698, 87 грн, які підлягають до стягнення. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 3 388,41 грн. та штрафу в сумі 1 332, 05 грн відмовлено з тих підстав, що вказані суми нараховано в порядку вимог ст. 231 ГК України. Разом з тим, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можуть бути застосовані за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій, що у даному випадку немає місця.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, сторони оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 апеляційні скарги об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд скарг призначено на 30.05.2018.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 розгляд апеляційних скарг відкладено на 20.06.2018 у зв'язку з неявкою позивача.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Плотніцького Б.Д. та з урахуванням положень абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_3 суддів України № 21 від 03.03.2016, розгляд апеляційної скарги 20.06.2018 не відбувся.

Враховуючи те, що обставини, які унеможливили розгляд справи 20.06.2018 відпали, ухвалою суду від 23.06.2018 розгляд скарг призначено на 08.08.2018.

7 серпня 2018 року на розгляд суду поступило клопотання представника Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» про відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 у даній справі в порядку вимог ч. 4 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання.

Ухвалою суду від 08.08.2018 прийнято відмову Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» від апеляційної скарги б/н від 16.04.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/1213/18 від 18.04.2018) на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 у справі № 914/98/18. Провадження по перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 у справі № 914/98/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» , б/н від 16.04.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/1213/18 від 18.04.2018) - закрито.

Відповідач в апеляційній скарзі просить судове рішення у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що позивачем протягом опалювальних періодів неодноразово змінювались тарифи за надані послуги. При цьому, обґрунтовані розрахунки вартості теплової енергії споживачу надано не було, зміни в договір щодо вартості наданих послуг сторонами в договір не вносились. Також, звертає увагу суду на ту обставину, що в договорі № 496-ЛП від 01.01.2013 не зазначено вартості послуг з централізованого опалення, а відтак, на переконання скаржника, в цій частині договір є неукладеним. Крім того, скаржник зазначає, що з 01.10.2015 ним звільнено займані приміщення, а тому ПАТ Укрпошта не споживало послуг з централізованого опалення починаючи з 01.10.2015.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить судове рішення у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.

Представники сторін висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 між Приватним підприємством «Приватною фірмою по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» (виконавець) та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» (правонаступником якого є ПАТ «Укрпошта» ) в особі його Львівської дирекції (споживач), було укладено договір №49б-ЛП про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно вказаного договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в приміщення в с. Лапаївка опалюваною площею 56,41 м 2 , а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 25 договору, його було укладено строком на один рік та визначено, що він набирає чинності з дня його укладення. Також сторони погодили, що договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або про необхідність його перегляду.

Відповідач стверджує, що даний договір було розірвано з його ініціативи у 2015 році.

Зокрема, посилається на те, що листом від 07.09.2015р. №01-06-97 він повідомив позивача про розірвання укладеного між ними договору з 01.10.2015р. Як на підставу для розірвання договору посилався на ту обставину, що позивач протягом опалювального періоду змінював тарифи на послуги без укладення відповідних додаткових угод до договору.

З аналізу даного листа вбачається, що відповідач висловив своє бажання розірвати договір в порядку, передбаченому п.26 договору, який визначає підстави дострокового розірвання договору, а не в порядку, передбаченому п.25 договору, який наділяє сторони правом заперечити щодо автоматичної пролонгації договору на новий строк.

Зокрема, згідно положень п.26 договору сторони визначили, що договір може бути розірваний достроково у разі:

- зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця;

- переходу права власності (користування) до іншої особи;

- невиконання умов договору сторонами договору.

Разом з тим, відповідно до положень ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено також ст. 188 ГК України. Зокрема, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно долучених до справи листів, між сторонами дійсно велась певна переписка щодо дострокового розірвання укладеного між ними договору. Разом з тим, позивач заперечив проти дострокового розірвання договору з тих підстав, що відповідач не погасив наявну в нього заборгованість за отримані послуги і для розірвання договору потрібна згода власника приміщення.

Доказів розірвання укладеного між сторонами договору в судовому порядку матеріали справи не містять.

Як зазначає в апеляційній скарзі відповідач, з 01.10.2015 ним звільнено займані приміщення, а тому ПАТ Укрпошта не споживало послуг з централізованого опалення починаючи з 01.10.2015.

Однак, в підтвердження вказаної обставини, відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір №496-ЛП про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення було пролонговано на 2016-2018 роки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Як стверджує позивач, в період дії договору він надавав відповідачу послуги, зокрема, з централізованого опалення.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт на відпуск теплової енергії згідно договору №496-ЛП від 01.01.20136р. за наступні періоди: грудень 2014р. - квітень 2015р.; жовтень 2015р. - квітень 2016р.; жовтень - квітень 2017р.

Дані акти позивач скеровував відповідачу для підписання та для оплати визначених у них послуг. Факт направлення позивачем актів відповідачу підтверджується долученими до справи копіями поштових квитанцій та поштових описів вкладення.

В розділі договору «Тарифи на послуги та їх загальна вартість» сторонами було визначено тільки тариф на централізоване постачання гарячої води. В той же час, тарифи на централізоване опалення сторонами погоджено не було.

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , послуги з централізхованого опалення належать до комунальних послуг.

Відповідно до положень ст.1 даного Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пп.2 ч.1 ст.7 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Законом України «Про місцеве самоврядування» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема власні (самоврядні) повноваження на встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги (ст. 28 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» , національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що у даному випадку сторони договору не були наділенні повноваженнями на встановлення тарифів на централізоване опалення, оскільки такі повноваження, в силу закону, належать до повноважень органу місцевого самоврядування.

Позивачем долучено до справи ряд розпоряджень голови Лапаївської сільської ради та рішень Лапаївської сільської ради, якими було встановлено тарифи на послуги з теплопостачання у спірних періодах.

Згідно долучених до справи актів, позивачем було надано послуг на загальну суму 49 223,07 грн.

Однак, дані акти не були підписані відповідачем, а отримані послуги за вказаний період оплачені тільки частково.

Доказів на спростування факту надання позивачем послуг теплопостачання в опалювальних сезонах спірного періоду, а саме: з грудня 2014р. до квітня 2017р. - матеріали справи не містять.

Також, в матеріалах справи наявна довідка Лапаївської сільської ради від 19.03.2018р. №10 про те, що приміщення за адресою: с.Лапаївка, вул Геофізиків,13 пл. 56,41 м.кв., яке перебуває у користуванні ПАТ «Укрпошта» , належить Лапаївській сільській раді та обладнане централізованим опаленням. Зауважень щодо якості опалення вказаного приміщення в сільську раду не поступало.

Відповідачем також не надано суду доказів відключення централізованого опалення до використовуваних ним приміщень у спірному періоді.

Відповідно до п.6 договору сторони визначили, що оплата отриманих послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з долученого до справи розрахунку суми основного боргу, протягом грудня 2014р. квітня 2015р. відповідачем було сплачено позивачу кошти в якості оплати наданих послуг на загальну суму 4552,77грн.

Решта отриманих послуг відповідачем не оплачена, у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 44 670,30 грн. Докази оплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.11 договору сторони визначили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі встановленому законом.

Позивач за неналежне виконання договірних зобов'язань нарахував відповідачу пеню в сумі 3 388,41грн та штраф в сумі 1332,05грн,.

Як вбачається з долученого позивачем розрахунку, пеня та штраф нараховані в порядку, передбаченому ст. 231 ГК України. Висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення нарахованих пені та штрафу, є правомірними, оскільки штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій, що у даному випадку не має місця.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви та розрахунків, долучених позивачем до позовної заяви, останній нарахував відповідачу 10 698,87 грн. - інфляційних втрат та 2 275,98 грн. - 3% річних від простроченої суми, які просить стягнути з відповідача.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, судова колегія дійшла висновку, що такий здійснено позивачем вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 10 698,87 грн. - інфляційних втрат та 2 275,98 грн. - 3% річних правомірно задоволені судом першої інстанції, що знайшло своє відображенні у додатковому судовому рішенні від 25.04.2018.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статей 74 , 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки, відповідачем не подано суду доказів оплати спожитих послуг, позовні вимоги про стягнення основного боргу, річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 у справі № 914/98/18 (з врахуванням додаткових судових рішень від 25.04.2018 та від 26.04.2018) прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 у справі № 914/98/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» - без задоволення.

2. Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст.ст.287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.08.2018

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Суддя Г.Т. Кордюк

Суддя І.Б. Малех