Рішення
від 07.08.2018 по справі 804/4518/18
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року Справа № 804/4518/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ількова В.В.,

При секретарі: Загородній О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар'єр груп" до Державної фіскальної служби України, третя особа ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар'єр груп" до Державної фіскальної служби України, третя особа ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

1. визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України:

- № 452649/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 20.11.2017 року;

- № 454799/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 21.11.2017 року;

- № 454800/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 24.11.2017 року;

- № 454805/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 24.11.2017 року;

- № 454802/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 24.11.2017 року;

- № 454806/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 24.11.2017 року;

- № 454807/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 24.11.2017 року;

- № 455195/41064542 від 21.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 24.11.2017 року;

2. зобов'язати Державну фіскальну службу зареєструвати податкові накладні: №12 від 20.11.2017 року; № 13 від 21.11.2017 року; № 14 від 24.11.2017 року; № 16 від 24.11.2017 року; №18 від 24.11.2017 року; № 19 від 24.11.2017 року; №20 від 24.11.2017 року; № 21 від 28.11.2017 року, складені ТОВ "Бар'єр груп", код ЄДРПОУ 41064542, в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку встановленому чинним законодавством.

У обґрунтування позову зазначено, про те, що комісією ДФС були прийнятті рішення №452649/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 20.11.2017 року; рішення № 454799/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 21.11.2017 року; рішення №454800/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 24.11.2017 року; рішення №454805/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 24.11.2017 року; рішення № 454802/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 24.11.2017 року; рішення №454806/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 24.11.2017 року; рішення №454807/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 24.11.2017 року; рішення №455195/41064542 від 21.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 24.11.2017 року, однак ці рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, з підстав того, що оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття комісією ДФС України рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, натомість, позивачем надано контролюючому органу всі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в реєстрації яких у ЄРПН відповідачем було відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, після залишено позовної заяви без руху, відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 24.07.2018 року.

24.07.2018 року по справі оголошено перерву до 07.08.2018 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду відзив, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції зазначив, про те що рішення №452649/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 20.11.2017 року; рішення № 454799/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 21.11.2017 року; рішення №454800/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 24.11.2017 року; рішення №454805/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 24.11.2017 року; рішення № 454802/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 24.11.2017 року; рішення №454806/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 24.11.2017 року; рішення №454807/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 24.11.2017 року; рішення №455195/41064542 від 21.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 24.11.2017 року, прийняті комісії ДФС є правомірними та обґрунтованими, прийняті виключно в межах діючого законодавства. Дії комісії не суперечать нормам чинного законодавства, тому підстав для задоволення позову не має. Комісією ДФС прийняті оскаржувані рішення про відмову від реєстрації податкових накладних, оскільки надані платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладеної/розрахунку коригування.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмові пояснення по справі не надавав.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з положень ч.1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

28.04.2017 року між ТОВ "Бар'єр Груп" (Постачальник) та ТОВ "ЕСГ-Україна", (Покупець) укладено договір поставки №2804, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали, згідно замовлення покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна за одиницю якого вказуються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання вимог договору поставки №2804 від 28.04.2017 року та відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 ПК України позивачем було складено податкові накладні за № 12 від 20.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року, № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначені податкові накладні доставлено до Державної фіскальної служби України, документ прийнято, реєстрацію зупинено.

Підставами для зупинення реєстрації податкових накладних № 12 від 20.11.2017 року, №14 від 24.11.2017 року, № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року, вказано те, що ці податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року, однак, за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7308,7314,8302 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрації ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджується копіями відповідних Квитанцій, які наявні в матеріалах справи.

З метою проведення реєстрації вищевказаних податкових накладних № 12 від 20.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року, № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року позивачем було надано контролюючому органу повідомлення № 1 від 13.12.2017 року, повідомлення № 4 від 14.12.2017 року, повідомлення № 3 від 13.12.2017 року, повідомлення № 5 від 24.11.2017 року, пояснення разом із документами на підтвердження реальності здійснення операції по податковим накладним № 12 від 20.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року, № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року.

Проте, відповідачем були прийняті рішення № 452649/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 20.11.2017 року; рішення №454800/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 24.11.2017 року; рішення № 454805/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 24.11.2017 року; рішення № 454802/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 24.11.2017 року, в Єдиному реєстрі податкових накладних, якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 12 від 20.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року, № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року, з підстав надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстраціє податкової накладеної/розрахунку коригування.

Також, 20.04.2017 року між ТОВ "Бар'єр Груп" (Постачальник) та ТОВ Всебуд4 (Покупець) укладено договір №2004-17, за умовами якої Постачальник зобов'язується поставляти (передати у власність Покупця) товар, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар.

На виконання умов цього договору № 2004-17 від 20.04.2017 року та відповідно до вимог п.201.10. ст.201 ПК України ТОВ "Бар'єр Груп" складено податкову накладну №13 від 21.11.2017 року та направлене для реєстрації в ЄРПН.

Вказана податкова накладна № 13 від 21.11.2017 року доставлена до Державної фіскальної служби України, документ прийнято, реєстрацію зупинено.

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної № 13 від 21.11.2017 року вказано те, що ПН/РК відповідає критерії оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7314,8302 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/Р в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, що підтверджується копією відповідної Квитанції, яка наявна в матеріалах справи.

З метою проведення реєстрації податкової накладної № 13 від 21.11.2017 року позивачем було надано контролюючому органу повідомлення № 2 від 13.12.2017 року, пояснення разом із документами на підтвердження реальності здійснення операції по податковій накладній № 13 від 21.11.2017 року.

Проте, відповідачем було прийнято рішення № 454799/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 21.11.2017 року.

Крім того, у 2017 році між ТОВ "Бар'єр Груп" (Постачальник) та ТОВ "Транс-Експрес"(Покупець) було укладено договір №1906/2, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти (передати у власність Покупця), надати товар, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар.

На виконання умов даного договору відповідно до вимог п.201.10. ст.201 ПК України ТОВ "Бар'єр Груп" складено податкові накладні № 19 від 24.11.2017 року, № 20 від 24.11.2017 року та №21 від 28.11.2017 року та направлено їх для реєстрації в ЄРПН.

Підставами для зупинення реєстрації податкових накладних № 19 від 24.11.2017 року, №20 від 24.11.2017 року, № 21 від 28.11.2017 року, вказано те, що ці податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7308,7314,8302 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрації ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджується копіями відповідних Квитанцій, які наявні в матеріалах справи.

З метою проведення реєстрації вищевказаних податкових накладних № 19 від 24.11.2017 року, №20 від 24.11.2017 року, № 21 від 28.11.2017 року позивачем було надано контролюючому органу повідомлення № 6 від 14.12.2017 року, повідомлення № 7 від 14.12.2017 року, повідомлення № 8 від 15.12.2017 року, пояснення разом із документами на підтвердження реальності здійснення операції по податковим накладним № 19 від 24.11.2017 року, №20 від 24.11.2017 року, № 21 від 28.11.2017 року.

Проте, відповідачем були прийняті рішення № 454806/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 24.11.2017 року; рішення №454807/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 24.11.2017 року; рішення № 455195/41064542 від 21.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №21 від 24.11.2017 року.

Не погодившись із вищевказаними рішеннями комісії ДФС №452649/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 20.11.2017 року; №454799/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 21.11.2017 року; № 454800/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 24.11.2017 року; №454805/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 24.11.2017 року; № 454802/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 24.11.2017 року; №454806/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 24.11.2017 року; №454807/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 24.11.2017 року; № 455195/41064542 від 21.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 24.11.2017 року, у ЄРПН податкових накладних позивач звернувся до суду із цим позовом та просить їх скасувати посилаючись на те, що оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття комісією ДФС України оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, з урахуванням наданих позивачем контролюючому органу всіх необхідних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в реєстрації яких у ЄРПН відповідачем було відмовлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно приписів п.74.2 статті 74 ПК України визначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування (далі - ПН/РК) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики - п.74.3 ст.74 ПК України.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010 року(далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності ПН/РК затвердженому формату (стандарту); чинності цифрового електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН/РК; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН/РК, платником податку на момент складання та реєстрації таких ПН/РК; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 в 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для ПН/РК, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН/РК з такими ж реквізитами; відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України згідно яких реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає ( в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: а) порядковий номер та дата складення ПН/РК; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, містить у собі визначення двох різних критеріїв, а саме:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VІ Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, здійснюючи моніторинг ПН/РК, контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид із двох вищенаведених критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Разом з тим, судом встановлено матеріалами справи підтверджено, що зміст копій Квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних № 12 від 20.11.2017 року, № 13 від 21.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року. № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року, №19 від 24.112017 року, № 20 від 24.11.2017 року; № 21 від 24.11.2017 року, поданих позивачем, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, з підстав відповідності вказаних податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, вказані Квитанції не містять зазначення конкретного із двох критеріїв, визначених п.6, достатніх для зупинення реєстрації у ЄРПН вказаних податкових накладних № 12 від 20.11.2017 року, № 13 від 21.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року. № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року, № 19 від 24.112017 року, № 20 від 24.11.2017 року; № 21 від 24.11.2017 року.

Зазначене у вказаних Квитанціях та віднесення до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків податкових накладних № 12 від 20.11.2017 року, № 13 від 21.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року. № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року, № 19 від 24.112017 року, № 20 від 24.11.2017 року; № 21 від 24.11.2017 року, з підстав того, що виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7308,7314,8302 є безпідставним, з огляду на те, що наведені причини не віднесено до переліку критеріїв оцінки ступеня ризиків, які визначені у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкових накладних № 12 від 20.11.2017 року, № 13 від 21.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року. № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року, №19 від 24.112017 року, № 20 від 24.11.2017 року; № 21 від 24.11.2017 року у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаних податкових накладних, орган ДФС не визначив у Квитанціях конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначеного п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 в порушення вимог п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Крім того, слід зазначити, про те, що не визначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 (далі - Вичерпний перелік документів Наказу №567).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договору, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Таким чином, із аналізу цих норм законодавства видно, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Таким чином, не визначення контролюючим органом у Квитанції про зупинення реєстрації у ЄРПН податкової накладної конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, передбачених у п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, зазначення у відповідній Квитанції причин зупинення реєстрації ПН/РК, які не відповідають п.6 вказаних Критеріїв, свідчить про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства, а як наслідок, протиправність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН.

У відповідності до підпункту 201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій ПН/РК. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

Позивачем у порядку, визначеному п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України були надані письмові пояснення та копії документів, щодо здійснення операцій по ПН, реєстрація, яких була зупинена, та документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій стосовно податкових накладних № 12 від 20.11.2017 року, № 13 від 21.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року. № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року, № 19 від 24.112017 року, №20 від 24.11.2017 року; № 21 від 24.11.2017 року.

Разом з тим, контролюючим органом ДФС, були прийняті оскаржувані рішення №452649/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 20.11.2017 року; рішення № 454799/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 21.11.2017 року; рішення № 454800/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 24.11.2017 року; рішення №454805/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 24.11.2017 року; рішення № 454802/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 24.11.2017 року; рішення №454806/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 24.11.2017 року; рішення №454807/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 24.11.2017 року; рішення № 455195/41064542 від 21.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 24.11.2017 року, з підстав надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстраціє податкової накладеної/розрахунку коригування.

Вивчивши зміст вказаних оспорюваних рішень, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і копії документів наданих позивачем, що підтверджують виконання господарських операцій, оформлених позивачем за податковими накладними №12 від 20.11.2017 року, № 13 від 21.11.2017 року, № 14 від 24.11.2017 року. № 16 від 24.11.2017 року, № 18 від 24.11.2017 року, № 19 від 24.112017 року, №20 від 24.11.2017 року; № 21 від 24.11.2017 року, а також проаналізувавши і зміст вищенаведеного нормативно-правового акту, який був підставою для прийняття вказаних вище рішень, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам вищевказаної постанови КМУ №190, є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи з такого.

Абзацом 1 постанови КМУ №190 встановлено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу ДФС протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у ПН/РК.

Згідно до абз.2 постанови КМУ №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є:

- не надання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.6 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що на момент прийняття оспорюваного рішення було встановлено, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішенні повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, які саме документи складені з порушенням вимог законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Разом з тим, зі змісту оспорюваних рішень видно, що вказані рішення органу ДФС є необґрунтованими та не містить чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваних рішень про відмову контролюючого органу ДФС зареєструвати податкові накладні у ЄРПН, з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують реальність господарської операції за вказаними податковими накладними.

Крім того, слід зазначити про те, що оскаржувані рішення є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Отже, як свідчить зміст оспорюваного рішення, вказане рішення контролюючого органу ДФС не відповідає критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України: №452649/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 20.11.2017 року; № 454799/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 21.11.2017 року; № 454800/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 24.11.2017 року; №454805/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 24.11.2017 року; № 454802/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 24.11.2017 року; №454806/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 24.11.2017 року; № 454807/41064542 від 20.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 24.11.2017 року; № 455195/41064542 від 21.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №21 від 24.11.2017 року, є доведеними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби зареєструвати податкові накладні: №12 від 20.11.2017 року; № 13 від 21.11.2017 року; № 14 від 24.11.2017 року; № 16 від 24.11.2017 року; №18 від 24.11.2017 року; № 19 від 24.11.2017 року; №20 від 24.11.2017 року; № 21 від 28.11.2017 року, складені ТОВ "Бар'єр груп", код ЄДРПОУ 41064542, в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку встановленому чинним законодавством, слід зазначити про таке.

Так, судом встановлено протиправність оскаржуваних рішень та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної судової практики, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог позивача щодо зобов'язання Державної фіскальної служби зареєструвати податкові накладні: №12 від 20.11.2017 року; № 13 від 21.11.2017 року; № 14 від 24.11.2017 року; № 16 від 24.11.2017 року; №18 від 24.11.2017 року; № 19 від 24.11.2017 року; №20 від 24.11.2017 року; № 21 від 28.11.2017 року, складені ТОВ "Бар'єр груп", код ЄДРПОУ 41064542, в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, що відповідачем в судовому засіданні не була доведена правомірність та законність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладених, у зв'язку із чим позовні вимоги ТОВ Бар'єр Груп є доведеними та обґрунтованими.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар'єр груп" до Державної фіскальної служби України, третя особа ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар'єр груп" понесені судові витрати у розмірі 3524,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бар'єр груп" до Державної фіскальної служби України, третя особа ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України: