Рішення

від 30.07.2018 по справі 210/4119/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4119/17

Провадження № 2/210/480/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"30" липня 2018 р.

Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря Соколовської Т.О.,

за участі сторін не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ТК Транс Авто" про захист прав споживача, визнання договору лізингу недійсним та стягнення коштів ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду 28.09.2017 року з вищеназваним позовом, в якому просить визнати договір майнового лізингу №100547 від 08.09.2017 р., укладений між ним та відповідачем - недійсним, зобов'язати відповідача повернути грошові кошти, сплачені за договором 48000,00 грн., відшкодувати судові витрати у справі.

В обґрунтування заявлених вимог, посилається на те, що 08.09.2017 р. між ним та відповідачем ТОВ ТК Транс Авто укладено договір майнового лізингу №100547 (далі - Договір), предметом якого є автомобіль Hundai Elanta Elegance вартістю 240000,00 грн. Позивач вважає, що Договір має бути визнаний недійсним, оскільки містить несправедливі умови у розумінні ст.18 Закону України Про захист прав споживачів : вартість фінансування за організацію та оформлення договору складає 20% вартості предмета лізингу - 48000,00 грн., комісія за передачу предмета лізингу 3% - 7200,00 грн., у випадку розірвання договору - вартість фінансування лізингоодержувачу не повертається, враховуючи те, що Законом України Про фінансовий лізинг сплата комісій за надання послуг та будь-яких комісій не передбачена. Крім того, відсутній ОСОБА_4 №2 до Договору, який має містити відсоткову ставку за користування предметом лізингу та розмір комісії за супроводження договору. Також, у день підписання Договору позивачу надано п'ять рахунків на суму 48000,00 грн. кожний на загальну суму 240000,00 грн., що дорівнює вартості предмету лізингу, ввівши його в оману, що сплативши зазначену суму він виконає зобов'язання за Договором. Разом із тим, відповідачем порушено норми п.4 ч.1 ст.21 Закону України Про захист прав споживачів щодо дотримання принципу рівності сторін договору. Оформлення фінансового лізингу здійснюється у формі багатостороннього договору за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника) предмета лізингу тощо, у той час як договір укладено між двома сторонами, у зв'язку з чим не визначено обов'язки продавця, від дій якого залежить виконання лізингодавцем своїх обов'язків.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні присутнім не був, скориставшись правом представництва відповідно до ст.58 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ( довіреність від 25.09.2017 року, дійсна до 25.09.2020 р.) /а.с.10,11/ в судовому засіданні присутньою не була, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ТК Транс Авто в судовому засіданні присутнім не був, про час та місце розгляду справи повідомлений за адресою місцезнаходження юридичної особи: м.Київ, пров. Руслана Лужевського, буд.14, корп..1, офіс 3б, судова повістка повернулася до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Копію ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками відповідач отримав 26.10.2017 р.; директором підприємства 06.11.2017 року направлена до суду заява про відкладення розгляду справи, заперечення проти позову до суду не надходили.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або без повідомлення причин, який не подав відзив, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ внесено зміни до ЦПК України від 18.03.2004 року, які набирали законної сили з 15.12.2017 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 05.02.2018 року вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ТОВ ТК Транс Авто є юридичною особою. За відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємство здійснює такі види діяльності, зокрема, Код КВЕД 64.91 фінансовий лізинг;Код КВЕД 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. /а.с.58,59/.

Документи щодо наявності ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг ТОВ ТК Транс Авто суду не надано.

Між ТОВ ТК Транс Авто та ОСОБА_2 08.09.2017 р. укладено договір майнового лізингу №100547 (далі - Договір), предметом якого є автомобіль Hundai Elanta Elegance . Відповідно до умов Договору лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування предмет лізингу, визначений у п.3.1 Договору, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. /а.с.15 зворот/.

Як вбачається з Договору, ОСОБА_4 №1 - містить графік сплати першого лізингового платежу, ОСОБА_4 №2 - графік сплати лізингових платежів після отримання предмету лізингу , ОСОБА_4 №3 - специфікація.

Відповідно до п.3.1 предметом лізингу є транспортний засіб зазначений у даній статті та специфікації ( ОСОБА_4 №3 до Договору) - марка/модель - Hundai Elanta , комплекція/модифікація Elegance, об'єм/тип двигуна - 1.6і, тип КПП - АТ, привід - передній. Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам.

Вартість предмета лізингу на момент укладення даного Договору та авансового платежу вказується в ОСОБА_4 №1 до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного договору (п.3.2 Договору). Вартість транспортного засобу - 240000,00 грн., термін поставки 120 днів.

Розмір авансового платежу 50%, сума виплат авансового платежу 120000,00 грн./а.с.22/.

Предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності на лізингоодержувача згідно з умовами даного Договору. Всі ризики по предмету лізингу переходять від лізингодавця до лізингоодержувача на момент передачі предмета лізингу по акту приймання-передачі (п.3.4 Договору).

Згідно з п.7.1 клієнт підтверджує, що отримав усі коректо викладені пояснення від представника лізингодавця, уважно прочитав та зрозумів умови даного ОСОБА_4 та правові наслідки, що засвідчує своїм підписом /а.с.20/.

ОСОБА_4 до Договору № 2, який є його невід'ємною частиною Договору, суду не надано. Докази отримання відповідачем ОСОБА_4 №2 до Договору в матеріалах справи відсутні.

З ОСОБА_4 №1 вбачається, що після внесення авансового платежу 120000,00 грн., виплата іншої частини вартості транспортного засобу - 120000,00 грн. здійснюється протягом дванадцяти місяців. Розмір щомісячного платежу 10000,00 грн. /а.с.22/.

У день укладення договору відповідачу видано п'ять рахунків з призначенням платежу: авансовий платіж на суму 48000,00 грн. кожний на загальну суму 240000,00 грн. /а.с.12-14/.

Відповідно до квитанції № 0.0.8441900919.1 від 08.09.2017 року ПАТ КБ Приватбанк позивач сплатив 48000,00 грн. - фінансування за договором №100547 від 08.09.2017 року /а.с.14/.

Як зазначено в Договорі (у розділі визначення ) - вартість фінансування - розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного Договору лізингоодержувача лізингодавцю при укладенні Договору /а.с.15/.

Отже, відповідачем внесено 48000,00 грн. - фінансування за організацію та оформлення Договору, які він сприймав, як авансовий платіж в рахунок вартості транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України , за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 807 ЦК України визначено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка висловлена 16.12.2015 року у постанові за наслідками розгляду цивільної справи №6-2766цс15, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) транспортного засобу та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України .

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України ). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1ст.628 ЦК України ).

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 799 ЦК України визначає, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб , а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень ст.220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16.

Стосовно підстав для визнання спірного договору недійсним, а саме щодо несправедливих умов, які містяться в ньому, то суд зазначає наступне.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону . Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 , частина третя статті 509 ЦК України ); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 24); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону ).

Судом під час розгляду справи було встановлено, що згідно з умовами Договору позивачу надано право вибору продавця предмету договору (п.п.2.4, 3.1,6.8), а також надано право розірвання договору (п.12.11).

Водночас судом встановлено, що згідно з оспорюваним Договором у випадку розірвання договору лізингоодержувачем до підписання акту приймання-передачі предмету лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансового платежу. В такому випадку вартість та комісія за передачу предмету лізингу лізингоодержувачу не повертається /а.с.19 зворот/.

Також розділ 12 спірного Договору передбачає підстави відповідальності позивача, як лізингоодержувача, та розміри штрафних санкцій за порушення ним умов укладеного договору та не передбачає жодної відповідальності відповідача, як лізингодавця, за невиконання або неналежне виконання договору.

Крім того, ч.2 ст.16 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, сплата комісії зазначеним Законом не передбачена, а згідно з визначенням термінів Договору, комісія за передачу предмету лізингу - одноразова плата лізингоодержувача лізингодавцю за здійснення необхідних дій по передачі предмета лізингу, тому не є іншими витратами лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу .

Відповідно до ст.4 Закону України Про фінансовий лізинг суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) ( ч.2 ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг).

Таким чином, оформлення відносин фінансового лізингу здійснюється у формі багатостороннього договору за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника) предмета лізингу тощо. Однак спірний договір (договір непрямого лізингу) укладений лише між двома сторонами - лізингодавцем (відповідачем) та лізингоодержувачем (позивачем), що виключає зазначення прав та обов'язків Продавця, від якого прямо залежить можливість виконання лізингодавцем своїх обов'язків по передачі предмета лізингу в користування лізингоодержувачу .

За таких обставин суд приходить до висновку, що оспорюваний договір фінансового лізингу підпадає під несправедливі умови, встановлені пунктами 2, 4 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору, та не передбачає права позивача, як споживача, стосовно відповідача, у разі повного або часткового невиконання чи неналежне виконання ним договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку відповідача, як продавця (виконавця, виробника), що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди споживачеві, а тому такі умови договору є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України Про захист прав споживачів та порушує вимоги Закону України Про фінансовий лізинг .

Відповідно до ст. 216 ЦК України , у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи пункти оскаржуваного договору фінансового лізингу можна дійти висновку, що даний правочин по своїй суті спрямований на захист інтересів лише лізингодавця і на звуження його відповідальності, що свідчить про суттєву диспозицію між правами та обов'язками сторін, а наявність механізму зміни вартості платежів та розміру предмета лізингу тільки лізингодавцем слугує лише цьому підтвердженням, оскільки позбавляє лізингоодержувача будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору, що свідчить про недійсність укладеного правочину.

Крім того, позивачем зазначено, що ОСОБА_4 №2 до Договору, який є його невід'ємною частиною, між сторонами не укладався, а відповідачем факт відсутності укладеного ОСОБА_4 №2 до Договору не спростовано.

З огляду на викладене, суд вважає, що існують правові підстави для задоволення позовних вимог, а тому слід визнати недійсним Договір майнового лізингу №100547, укладений 08.09.2017 року між ТОВ ТК Транс Авто та ОСОБА_2, оскільки відповідач не скористався правом надання заперечень проти позову, будучи повідомленим про перебування даної справи в суді, жодного разу представник відповідача в судове засідання з'явився, доказів, які б спростовували вимоги позивача, суду не надав.

Позивач просить зобов'язати відповідача повернути позивачу грошові кошті в сумі 48000,00 грн. Однак суд, з урахуванням положень ч.2 ст.5 ЦПК України, вважає за необхідне визначити спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми, що є більш ефективним способом та не суперечить закону.

Позивач просить відшкодувати судові витрати, понесені у зв'язку зі зверненням за наданням правової допомоги в сумі 5000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ( ч.1,3 ст.133 ЦПК України).

Частиною 3 ст.138 ЦПК України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, представником позивача надано договір №4-15/09-2017 про надання юридичних послуг від 15.09.2017 р. , укладений між позивачем та ТОВ Юридична агенція Щит і меч /а.с.7/; довіреність /а.с.10/; акт виконаних робіт від 30.07.2018 р. загальна вартість яких склала 5000,00 грн. ( опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини 1 год., підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява) - 3 год., судове представництво ( 4 судових засідання) - 6 год. /а.с.55/; акт прийому наданих послуг від 30.07.2018 року, в якому зазначено перелічені вище виконані роботи (узгоджена сторонами винагорода склала 1000,00 грн.) /а.с.57/; копію квитанції прибуткового касового ордеру №5 від 30.09.2017 р. про сплату 5000,00 грн. /а.с.8/.

Відповідно до частини 2 статті 84 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення до суду) граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу встановлювався законом.

Так, відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ( який втратив чинність 03.10.2017 року) розмір компенсації витрат за правничу допомогу обмежувався 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правничу допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відтак, станом на 2017 рік розмір компенсації витрат за правничу допомогу обмежувався Законом на рівні 640 гривень за годину роботи адвоката.

У новій редакції відсутня норма щодо обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу.

За домовленістю між позивачем та його представником оплата однієї години складає 500,00 грн.

Разом із тим, згідно з протоколами судових засідань кількість годин судового представництва склала 19.03.2018 р. - 3 хв., 24.05.2018 р. - 3 хв. /а.с.42,47/.

Тому суд зараховує опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини 1 год., підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява) - 3 год., судове представництво 2 судових засідання - 6 хв. Розмір оплата витрат на правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню складає 2050,00 грн. ( 500х4+500х0,1=2050).

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача на позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1280,00 грн. ( за вимоги немайнового характеру з приводу визнання договору недійсним - 640,00 грн.; за вимогами майнового характеру з приводу стягнення грошових коштів - 640,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 229 , 230 , 524 , 533 , 627 , 806 ЦК України , ст. ст. 10 , 11 , 60 , 88 , 213-215 , 294 ЦПК України , ст. ст. 1-4 , 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" , ст..ст. 3 , 18 , 19 , 22 Закону України Про захист прав споживачів , Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06 листопада 2009 року ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ТК Транс Авто" про захист прав споживача, визнання договору лізингу недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати договір №100547, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ТК Транс Авто" від 08.09.2017 року - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ТК Транс Авто" , ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34825389 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1 грошові кошти за договором майнового лізингу №100547 від 08.09.2017 року - 48000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ТК Транс Авто" , ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34825389 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1 судовий збір в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 коп., витрати на правову допомогу 2050 (дві тисячі п'ятдесят) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: Р. Є. Скотар