Рішення

від 06.08.2018 по справі 820/4840/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 р. № 820/4840/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - Порохні Г.М., Срібної О.В.,

представника відповідача - Рочняк Т.С.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/4840/18 за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Комсомольське" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне сільськогосподарське підприємство "Комсомольське" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області форми "Р" від 27.03.2018 № 00000091422, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 32387,50 грн, в тому числі: за податковими зобов'язаннями у сумі 25910,00 грн та за штрафними (фінансовити) санкціями в сумі 6477,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 822/20-40-14-22-07/33319443 від 02.03.2018.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного сільськогосподарського підприємства "Комсомольське" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2015 по 14.02.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 14.02.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 14.02.2018.

Результати перевірки оформлені актом № 822/20-40-14-22-07/33319443 від 02.03.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: п.185.1 ст. 185, п. 183.10 ст. 183, п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на загальну суму 25910,00 грн, у тому числі, травень 2016 року - 3000,00 грн, червень 2016 року - 1900,00 грн, липень 2016 року - 3400,00 грн, серпень 2016 року - 8000,00 грн, жовтень 2016 року - 4400,00 грн, грудень 2016 року - 2400,00 грн, січень 2017 року - 800,00 грн, лютий 2017 року - 2000,00 грн, березень 2017 року - 10,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками вказаного акту, 14 березня 2018 року надав заперечення до ГУ ДФС у Харківській області.

Листом № 11266/10/20-40-14-22-16 від 22.03.2018 відповідачем повідомлено, що ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення залишити без змін висновки, наведені в акті перевірки № 822/20-40-14-22-07/33319443 від 02.03.2018.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00000091422 від 27.03.2018, яким приватному сільськогосподарському підприємству "Комсомольське" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25910,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6477,50 грн.

Не погодившись з даним рішеннями контролюючого органу, 05.04.2018 підприємство подало скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги № 18645/6/99-99-11-01-01-25 від 29 травня 2018 року Державна фіскальна служба України залишила податкове повідомлення-рішення № 00000091422 від 27.03.2018 без змін, а скаргу - без задоволення.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, суд зазначає наступне.

05 листопада 2011 року між ПСП "Комсомольське" (землекористувач) та ТОВ "Тутковський Геофізика" (підприємство) укладено договір № СХЛ-8, відповідно до умов якого підприємство проводить сейсмічні дослідження по пошуку нафти та газу на земельній ділянці (земельних ділянках), що перебуває у володінні та користуванні землекористувача та зобов'язується здійснити необхідну оплату згідно умов цього договору.

На підставі вказаного договору зазначеними сторонами 05.11.2015 складено акт обстеження земельних ділянок площею 44,2757 га та 20.11.2015 - розрахункову відомість збитків.

Відповідно до банківської виписки № 196 від 08.12.2015 позивач отримав кошти від ТОВ "Тутковський Геофізика" в сумі 13392,00 грн, призначення платежу - оплата відшкодування за збитки від потрави с/г культур зг. рах. № 5 від 10.11.2015.

Як вбачається з акту перевірки № 822/20-40-14-22-07/33319443 від 02.03.2018, предметом дослідження стали також наступні банківські виписки:

№ 5462 від 21.04.2015 - позивачем отримано кошти в сумі 9820,48 грн від ПАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", призначення платежу - відшкодування для проведення біологічної рекультивації землі зг. акту б/н від 21.04.2015;

№ 1369 від 04.09.2015 - підприємство отримало кошти в сумі 6370,00 грн від СУГРЕ ДГП"Укргеофізика" , призначення платежу - відшкодування збитків за потрави с.-г. посівів зг. рах. № 1 від 02.09.2015;

№ F0910SR3 від 10.09.2015 - ПСП "Комсомольське" отримано кошти в сумі 340,00 грн від ДГП "Укргеофізика";

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з акту перевірки № 822/20-40-14-22-07/33319443 від 02.03.2018 податковим органом встановлено, що ПСП "Комсомольське" протягом 2015 року було платником єдиного податку групи IV за ставкою 10%, за 2015 рік отримало доходи на загальну суму 1007995,1 грн, у тому числі, дохід від реалізації сільськогосппродукції (ДТ 301 Кт 701) на суму 978072,65 грн та дохід від отримання відшкодування за збитки на суму 29922,48 грн.

Так, ГУ ДФС в Харківській області зроблено висновок, що оскільки позивачем у 2015 році отримало дохід понад 1000000,00 грн, керуючись вимогами п. 183. ст. 183 , п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, підприємство мало зареєструватись платником ПДВ у 2016 та 2017 роках.

З приводу викладеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Аналіз викладених норм вказує на те, що для їх застосування податковому органу необхідно встановити факт того, що платником податків дійсно отримано загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України "Податок на додану вартість", у тому числі, з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) протягом останніх 12 календарних місяців, яка сукупно перевищує 1000000,00 грн (без урахування податку на додану вартість).

Так, з акту перевірки № 822/20-40-14-22-07/33319443 від 02.03.2018 судом встановлено, що податковим органом віднесено суму 29922,48 грн (дохід від отримання відшкодування за збитки) до загальної суми доходу підприємства за 2015 рік.

Суд зазначає, що відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Таким чином, об'єктом оподаткування є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Термін "постачання товарів" вживається в тексті податкового закону у значенні, відмінному від значення терміна "поставка", що надається йому цивільним або господарським законодавством. Сутність правового регулювання податкових відносин полягає в оподаткуванні операції, виходячи не з її правової форми, а з економічного змісту операції.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Визначення постачання послуг міститься в п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З вказаної норми також вбачається, що метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Враховуючи викладене та аналізуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що відшкодування збитків не є об'єктом оподаткування в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, оскільки ані постачання товарів, ані постачання послуг при вказаному відшкодуванню не відбувається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в податкового органу підстави для віднесення суми відшкодування за збитки в розмірі 29922,48 грн до об'єкту оподаткування відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, та як наслідок, віднесення даної суми до загального доходу підприємства відсутні.

Суд критично відноситься до включення податковим органом отриманих коштів позивачем в розмірі 9820,48 грн від ПАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" відповідно до банківської виписки № 5462 від 21.04.2015 до відшкодування за збитки, понесені за результатами проведення на земельній ділянці сейсмічних досліджень по пошуку нафти та газу, виходячи з наступного.

З вказаної банківської виписки судом встановлено, що призначення платежу зазначено як "Відшкодування для проведення біологічної рекультивації землі зг. акту б/н від 21.04.2015".

Відповідно до ст. 166 Земельного кодексу України рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Тобто, з вказаної норми вбачається, що рекультивація порушених земель ніякого відношення до відшкодування за збитки, понесених за результатами проведення на земельній ділянці сейсмічних досліджень по пошуку нафти та газу немає, а отже, віднесення отриманих позивачем коштів в розмірі 9820,48 грн до відшкодування за збитки, не є доречним.

Крім того, віднесення отриманих позивачем 340,00 грн від ДГП "Укргеофізика", що підтверджується банківською випискою № F0910SR3 від 10.09.2015 не є обґрунтованим, оскільки судовим розглядом встановлено, що у вказаній виписці інформація щодо призначення платежу взагалі відсутня.

Також, суд зазначає що підприємства при веденні бухгалтерського обліку мають керуватись Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 290 від 30.11.1999.

Відповідно до вказаної Інструкції, зокрема, на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, господарського суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних безоплатно оборотних активів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності. За кредитом рахунку 71 "Інший операційний дохід" відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів (обов'язкових платежів) та списання в порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунок 71 "Інший операційний дохід" має такі субрахунки: 710 "Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю"711 "Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти"; 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів"; 713 "Дохід від операційної оренди активів"; 714 "Дохід від операційної курсової різниці"; 715 "Одержані штрафи, пені, неустойки"; 716 "Відшкодування раніше списаних активів"; 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості"; 718 "Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів"; 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

На субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності" узагальнюється інформація про інші доходи від операційної діяльності, які не знайшли свого відображення на інших субрахунках рахунку 71 "Інший операційний дохід", зокрема про доходи від операцій з тарою, від інвентаризації від діяльності житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення підприємства, від роялті, відсотки, отримані на залишки коштів на поточних рахунках в банках або депозитних рахунках до запитання, тощо.

Отже, позивачем правомірно віднесено кошти в розмірі 29922,48 грн (відшкодування за збитки, понесені в результаті проведення на земельній ділянці сейсмічних досліджень по пошуку нафти та газу) в бухгалтерському обліку до субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 822/20-40-14-22-07/33319443 від 02.03.2018 висновків, а відтак, і законності винесеного податкового повідомлення-рішення № 00000091422 від 27.03.2018.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного сільськогосподарського підприємства "Комсомольське" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства "Комсомольське" (місцезнаходження - вул. Молодіжна, буд. 10, с. Китченківка, Краснокутський район, Харківська область, 62043, ідентифікаційний код - 33319443) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області форми "Р" № 00000091422 від 27.03.2018 з податку на додану вартість, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 25910 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот десять) грн 00 коп та нараховано штрафні санкції в розмірі 6477 (шість тисяч чотириста сімдесят сім) грн 50 коп.

Стягнути на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Комсомольське" (ідентифікаційний код - 33319443) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09 серпня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко