Рішення

від 17.07.2018 по справі 183/6472/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6472/17

Провадження № 2/183/1164/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

за участю секретаря судового засідання - Данильченко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Виконавчий комітет Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,-

встановив:

14 грудня 2017 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Крутько Л.П.., зареєстрованого в реєстрі за № 253, є власником будинку АДРЕСА_1. Позивач дізналася, що в означеному будинку зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є сином померлого власника будинку - спадкодавця ОСОБА_4 Згоди позивача на продовження користування майном відповідач не отримував, в житловому будинку не проживає біля 15 років, витрат по його утриманню та ремонту не несе, речей в будинку не має, за користування ним грошові кошти не сплачує, чим порушує права власника.

У зв'язку з чим, позивач просить суд визнати ОСОБА_2, 1981 року народження, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинку АДРЕСА_1.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, однак надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив та про відкладення розгляду справи не клопотав.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до переконання, що позовна заява обґрунтована і підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Крутько Л.П.., зареєстрованого в реєстрі за № 253, є власником будинку АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_4 (а.с.8,9,10).

Згідно з довідкою № 1064 виданою виконавчим комітетом Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року, ОСОБА_2, 1981 р.н. зареєстрований, але довгий час не проживає за адресо: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Розпорядженням сільського голови с. Попасне № 10 від 10 лютого 2016 року АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу ГУМС УДМС України в Дніпропетровській області № 170/2 від 15 січня 2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 28 травня 2001 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Відповідач в зазначеному будинку АДРЕСА_1 не проживає понад десять років, що підтверджується відповідними актами від 15 грудня 2017 року та від 06 червня 2018 року.

За таких обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виник спір з приводу наявності чи відсутності права ОСОБА_2 користуватися спірним житловим приміщенням.

При вирішенні спору суд виходить з таких норм законодавства.

Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

За ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право власника будинку, членів сім`ї власника користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок і із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням членів сім`ї власника, тимчасових мешканців.

Викладене приводить суд до висновку про те, що відповідач, будучи зареєстрований в спірному приміщенні зі згоди попереднього власника 28 травня 2001 року, при зміні власника, яким став позивач 16 березня 2017 року, втратив право користування спірним житловим приміщенням. При цьому, реєстрація відповідача в спірному житловому приміщенні порушує право позивача на власний розсуд розпорядитися своїм майном, в належному розмірі сплачувати комунальні послуги.

Внаслідок викладеного суд вважає, що аргументи позивача про втрату відповідачем права користування, наведені ним в якості підстав для звернення з позовом обґрунтовані, підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, відповідач без належних правових підстав значиться таким, що зареєстрований у будинку та з урахуванням відсутності договору найму житлового приміщення, укладеного між сторонами після набуття позивачем та права власності, доказів на підтвердження наявності іншої правової підстави набуття відповідачем права користування житловим приміщенням наявні підстави для задоволення позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, оскільки втрата права користування житловим приміщенням відповідача є наслідком припинення права власності на житлове приміщення особи, яка була власником будинку на час реєстрації відповідача у ньому.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 640 гривень, тому відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 640,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП невідомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа - Виконавчий комітет Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04338842, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Попасне, вул.. Центральна, 63) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП невідомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП невідомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) відшкодування судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повне рішення суду складено 17 липня 2018 року.

Суддя Г.Є. Майна