Рішення

від 09.08.2018 по справі 236/762/18

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/762/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Бікезіної О. В.,

за участю секретаря - Снігирьової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лиман за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2018 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 15 березня 2007 року помер її брат - ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила земельна ділянка загальною площею 4,5010 га, яка складається із земельної ділянки площею 3,9513 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0407), та земельної ділянки площею 0,5497 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0818), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лиманської міської (колишньої Дробишевської селищної) ради Донецької області. Вказане майно належало померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також батьки померлого: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в рівних частках - по 1/4 частці кожний. У вересні 2017 року відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину. Мати померлого ОСОБА_6 за життя своїх спадкових прав не оформила та 25 квітня 2007 року померла. Після її смерті спадщину, що складалася з 1/4 земельної ділянки прийняли позивач - донька померлої та батько позивача - чоловік померлої ОСОБА_5 в рівних частках - по 1/8 частці. 24 вересня 2012 року помер батько заявника - ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на 3/8 вказаної земельної ділянки. Позивач задля оформлення своїх спадкових прав після смерті батьків на 1/2 частку земельної ділянки звернулася до нотаріальної контори. Однак, постановою державного нотаріуса Лиманської Державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено, оскільки за життя її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своїх спадкових прав не оформили. Тому позивач звернулася до суду та просить визнати за нею право власності на спадкове майно в належній їй частці.

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с. 90), в судове засідання не прибула, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, справу розглянути без її участі, та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі у разі неявки відповідачів (а.с.91).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.95), в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про розгляд справи без їхньої участі та відзив на позовну заяву суду не надали.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 серпня 2018 року прийнято рішення про розгляд справи в заочному порядку.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України , у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом позивача ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії ЧЕ № 339270, виданого повторно 03 грудня 1957 року (а.с. 41), та свідоцтвом про народження померлого ОСОБА_4 серії ЧЕ № 339205, виданого повторно 03 грудня 1957 року (а.с. 14), в яких батьками позивача та померлого ОСОБА_4 зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-НО № 420549, виданого 04 червня 1971 року, актовий запис № 11, ОСОБА_7 змінила своє прізвище на Слєпцова (а.с. 15), та відповідно до свідоцтва про одруження серії І-НО № 142202, виданого 22 січня 2002 року, актовий запис № 1, позивач змінила прізвище Слєпцова на Ігнатенко (а.с. 17).

15 березня 2007 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується наданим Лиманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00020707560, сформованого 04 серпня 2018 року (а.с. 97-98).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складалася із земельної ділянки загальною площею 4,5010 га: ділянка площею 3,9513 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0407), ділянка площею 0,5497 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0818), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лиманської міської (колишньої Дробишевської селищної) ради Донецької області, яка належала йому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН № 040207, виданого Краснолиманською міською радою 23 березня 2004 року (а.с. 24).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 3001, та свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 3002, посвідчених державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4, що складається із земельних ділянок площею 3,9513 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0407), та площею 0,5497 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0818), є його діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3, та батьки померлого: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 59-62). Вказані свідоцтва про право на спадщину отримали діти померлого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-ЯР № 706707, виданим 25 липня 1957 року, актовий запис № 45 (а.с. 43), та згідно довідки, виданої 07 лютого 2018 року Лиманською міською радою Донецької області (а.с. 42) з 2000 року за адресою: Донецька область, Лиманський район, с. Дробишеве, вул. Молодіжна (колишня Колгоспна), буд. 58, були зареєстровані та постійно проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 42).

Мати позивача - ОСОБА_6 за життя не оформила свої спадкові права на 1/4 частку вказаних земельних ділянок та 25 квітня 2007 року померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО № 209802, виданим 25 квітня 2007 року Виконавчим комітетом Дробишевської селищної ради міста Красний Лиман Донецької області, актовий запис № 35 (а.с. 23).

Спадкоємцями майна померлої ОСОБА_6 у рівних частках - по 1/8 частці вищевказаних земельних ділянок, є її чоловік - батько позивача ОСОБА_5 та її донька - позивач ОСОБА_1, які згідно відомостей, наданих 27 квітня 2018 року державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, прийняли спадщину у встановленому законом порядку (а.с. 55). Однак, свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 не отримали.

Не оформивши спадкових прав, батько позивача - ОСОБА_5 24 вересня 2012 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО № 641416, виданим 09 жовтня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції у Донецькій області (а.с. 22).

Після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина, яка складається з 3/8 часток земельних ділянок площею 3,9513 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0407), та площею 0,5497 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0818), призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Лиманської міської (колишньої Дробишевської селищної) ради Донецької області. Загальна ринкова вартість вказаних земельних ділянок станом на 12 січня 2018 року згідно висновку зі звіту про визначення експертної грошової оцінки земельних ділянок, становить 108024,00 гривень (а.с. 25).

Відповідно до ст. ст. 1216 , 1218 , 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Статтею 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 як єдина спадкоємиця майна, що злишилося після смерті свого батька ОСОБА_5, у встановленому законом порядку прийняла спадщину. Так, згідно інформації, наданої 27 квітня 2018 року державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на підставі заяви позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом, зареєстрованої 20 листопада 2012 року, заведена спадкова справа № 528/2012 після померлого 24 вересня 2012 року ОСОБА_5, з іншими заявами про прийняття або про відмову від спадщини ніхто не звертався (а.с. 55).

Отже, з наданих позивачем ОСОБА_1 доказів вбачається, що фактично прийнята нею спадщина складається з 1/8 частки земельної ділянки загальною площею 4,5010 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лиманської міської (колишньої Дробишевської селищної) ради Донецької області (земельна ділянка площею 3,9513 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0407), та площею 0,5497 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0818)), що залишилася після смерті ОСОБА_6, та 3/8 частки вказаної земельної ділянки, що залишилася після смерті ОСОБА_5, що разом складає 1/2 частки вказаної земельної ділянки.

У грудні 2017 року ОСОБА_9 звернулася до Лиманської нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Однак, постановами державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 від 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності померлою ОСОБА_6 на 1/8 частку зазначених земельних ділянок та право власності померлого ОСОБА_5 на 3/8 частки земельних ділянок (а.с. 19, 21).

Отже, на даний час позивач позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися 1/2 часткою земельної ділянки, що входить до спадкового майна та належить їй в порядку спадкування.

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно і регулюються Конституцією України, ЦК України, ЗК України та ЦПК України.

Так, згідно із ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст. 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. ч.1, 3 ст.1296 ЦК України).

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст.116 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статті 81 та 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки земельні ділянки, розташовані на території Лиманської міської ради (колишньої Дробишевської селищної ради Краснолиманського району) Донецької області, правомірно належали ОСОБА_4 та які відповідно до встановлених законодавством вимог прийняли у спадщину батьки позивача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

Тому, керуючись ст.ст. 15, 16, 384, 392, 1216, 1218, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки в порядку спадкування -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: вул. ім. М.П. Бастицького (Куйбишева), буд. 57, смт. Дробишеве, Лиманський район, Донецька область, право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлої 25 квітня 2007 року, та ОСОБА_5, померлого 24 вересня 2012 року, на спадкове майно, у вигляді 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 4,5010 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лиманської міської (колишньої Дробишевської селищної) ради Донецької області, яка складається із земельної ділянки площею 3,9513 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0407), та земельної ділянки площею 0,5497 га (кадастровий номер 1423055400:01:001:0818), яка належала ОСОБА_4 на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 040207, виданого Краснолиманською міською радою 23 березня 2004 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.1 п.15 п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції яка діє з 15.12.2017 року), апеляційну скаргу позивач має право подати до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 09 серпня 2018 року.

Головуючий суддя -