Постанова

від 09.08.2018 по справі 810/411/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/411/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Панченко Н.Д.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Ключковича В.Ю., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький хлібзавод №3 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 року, Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький хлібзавод №3 (далі - позивач, ТОВ Запорізький хлібзавод №3 ) звернулось із позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.11.2017 №0040531413 та №0040521413.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 06.10.2017 №753/10-36-14-13/00378038 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Запорізький хлібзавод №3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських відносин із ТОВ Мульті Грейн Компані за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 та в частині здійснення господарських взаємовідносин із ТОВ Продсістем Компані за період з 01.04.2017 по 30.04.2017.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками господарських операцій з ТОВ Продсістем Компані , господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують перевезення придбаного товару.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 06.11.2017 №0040531413 та №0040521413.

Застосувано до Товариства з обмеженою відповідальністю Єреван заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень ТОВ Єреван код ЄДРПОУ: 19019746 за адресою: вулиця Єреванська, 9 у м. Києві.

Визначити спосіб виконання судового рішення у порядку, передбаченому наказом МНС України від 21.10.2004 №130 Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.11.2004 за №1416/10015 шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вхідні двері приміщень на будівництві.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що у період з 29.05.2017 по 02.06.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Запорізький хлібзавод №3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських відносин із ТОВ Мульті Грейн Компані за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 та в частині здійснення господарських взаємовідносин із ТОВ Продсістем Компані за період з 01.04.2017 по 30.04.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 06.10.2017 №753/10-36-14-13/00378038 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою виявлені порушення ТОВ Запорізький хлібзавод №3 вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу г пункту 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 237 728, 00 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Продсістем Компані , за наслідками яких позивач у квітні 2017 року сформував показники податкового кредиту.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган в Акті перевірки посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Податковий блок , за даними якої контрагент позивача не має достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов'язань за укладеним з позивачем договором.

Крім того, контролюючий орган в Акті перевірки зазначає, що товар, який було поставлено позивачеві контрагентом, відповідно до даних податкового обліку та АІС Податковий блок ТОВ Продсістем Компані не купував, що свідчить формування позивачем активу (податкового кредиту) з джерела невідомого походження.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем з ТОВ Продсістем Компані правочинів без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов'язань і отримання необгрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 06.11.2017 №0040531413, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 356592,00 грн., у тому числі 237 728, 00 грн. за основним платежем та 118 864, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 06.11.2017 №0040521413, яким позивачеві зменшений розмір від'ємного значення суми ПДВ, задекларований у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року, на 1 416 358, 00 грн..

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо змісту фінансово - господарських операцій позивача з ТОВ Продсістем Компані , на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод (податкового кредиту), рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету придбання та обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

04 квітня 2017 року між ТОВ Запорізький хлібзавод №3 , як покупцем, та ТОВ Продсістем Компані , як постачальником, був укладений договір поставки №040417-ЗХЗЗ, у порядку та на умовах якого постачальник зобов'язувався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язувався оплатити його.

Відповідно до пункту 1.2 договору, товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

04 квітня 2017 року ТОВ Запорізький хлібзавод №3 та ТОВ Продсістем Компані домовились про поставку 450 тонн олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку по ціні 22080,00 грн. за одну тонну, про що склали специфікацію №1 до договору поставки від 04.04.2017 №040417-ЗХЗЗ.

Пунктами 1 та 2 специфікації №1 до договору поставки від 04.04.2017 №040417-ЗХЗЗ передбачено, що товар поставляється на умовах DAP м. Миколаїв. Продукція передається постачальником покупцю в пункті поставки за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання умов договору поставки від 04.04.2017 №040417-ЗХЗЗ ТОВ Продсістем Компані поставило позивачеві олію соняшникову нерафіновану, першого ґатунку у загальній кількості 449,48 тонн, що підтверджується видатковими накладними №10 від 14.04.2017 на суму 4' 836' 844,80 грн., у тому числі ПДВ 806' 140,80 грн., №11 від 15.04.2017 на суму 3' 864' 000,00 грн., у тому числі ПДВ 644' 000,00 грн., №12 від 18.04.2017 на суму 1' 223' 673,60 грн., у тому числі ПДВ 203' 945,60 грн.

Згідно актів приймання-передачі №1 від 14.04.2017, №2 від 15.04.2017, №3 від 18.04.2017 ТОВ Продсістем Компані передало, а ТОВ Запорізький хлібзавод №3 прийняло олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку у кількості 449,48 тонн.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась вантажним автомобільним транспортом на умовах DAP (delivered at place/поставка до місця) м. Миколаїв вантажним автомобільним транспортом з пункту навантаження, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4 до пункту розвантаження, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

На підтвердження фізичного переміщення вантажу з пункту навантаження до пункту розвантаження позивачем до матеріалів справи та до перевірки були надані товарно-транспортні накладні від 14.04.2017 №1243, від 14.04.2017 №276620, від 14.04.2017 №377, від 14.04.2017 №217, від 14.04.2017 №218, від 14.04.2017 №105, від 14.04.2017 №427760, від 14.04.2017 №4752, від 15.04.2017 №132, від 15.04.2017 №160, від 15.04.2017 №241, від 15.04.2017 №242, від 15.04.2017 №12618, від 15.04.2017 №356, від 18.04.2017 №23275, від 18.04.2017 №377.

В оплату за поставлений товар позивач платіжними дорученнями перерахував на користь ТОВ Продсістем Компані кошти у загальній сумі 9 924 518, 40 грн., у тому числі ПДВ 1654086,40 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

За фактом першої з подій (поставки товару) ТОВ Продсістем Компані було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 9924518,40 грн., у тому числі ПДВ 1 654 086, 40 грн., а саме: №11 від 15.04.2017 на суму 3 864 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 644 000, 00 грн., №10 від 14.04.2017 на суму 4 836 844, 80 грн., у тому числі ПДВ 806140,80 грн., №12 від 18.04.2017 на суму 1223673,60 грн., у тому числі ПДВ 203 945, 60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, суму податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ Продсістем Компані , було включено позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2017 року.

Щодо правового обґрунтування права віднесення сум до податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування покупцем товарів/послуг сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит за результатом здійснених господарських операцій з ТОВ Продсістем Компані був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача також не містять зауважень щодо обсягу, форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяг господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Під час перевірки відповідачем не було встановлено обставин, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані не уповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ Продсістем Компані , у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних ними підприємств.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ Продсістем Компані спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання сторонами договору поставки визначених у ньому зобов'язань і формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Фактично висновки відповідача про безтоварність (нереальність) розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ Продсістем Компані ґрунтуються виключно на податковій інформації, отриманій з власних інформаційних джерел, де містяться твердження про здійснення контрагентом позивача діяльності, пов'язаної з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам шляхом документального оформлення безтоварних (фіктивних) господарських операцій.

Такого висновку контролюючий орган дійшов проаналізувавши податкову звітність контрагентів ТОВ Продсістем Компані , які ймовірно брали участь у ланцюгу постачання товарів (олії соняшникової) до ТОВ Запорізький хлібзавод №3 .

Щодо посилання відповідача на безтоварність операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що інформація про фіктивний характер діяльності контрагента, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації; може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

При цьому, як наголосив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України , оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюючи прийнятність податкової інформації, що вноситься до інформаційних систем контролюючого органу за наслідками аналізу та співставлення даних податкової звітності, суд також бере до уваги що 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 17.07.2015 № 655-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків ,

Згідно з абзацом 5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у редакції Закону України від 17.07.2015 № 655-VIII, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 09.12.2014, про те, що висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, що не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Отже, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури. Висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Колегія суддів звертає увагу на акт перевірки яким визначено, що посадові особи контролюючого органу обставин фактичної поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Щодо посилання відповідача на на протиправний характер діяльності ТОВ Продсістем Компані без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначен посилання не моуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що основним видом діяльності ТОВ Запорізький хлібзавод №3 , в охоплений перевіркою період, було виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин

Як вбачається з матеріалів справи, придбану у ТОВ Продсістем Компані соняшникову олію позивачем було реалізовано нерезиденту шляхом укладення договору комісії.

Так, 05.04.2017 між ТОВ Запорізький хлібзавод №3 (комітент) та ТОВ Канкар (комісіонер) було укладеного договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №050417-ЗХЗЗ, у порядку та на умовах якого комітент доручив, а комісіонер прийняв на себе зобов'язання здійснити від свого імені та за рахунок комітента угоду з продажу сільськогосподарської продукції за межами України.

Згідно специфікації №1 до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №050417-ЗХЗЗ, комітент доручає комісіонеру продати 450,00 тонн (+/- 10%) олії соняшникової нерафінованої по ціні 700 дол. США за тонну.

Судом встановлено, що на виконання умов договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №050417-ЗХЗЗ ТОВ Канкар прийняло на комісію 449,48 тонн олії соняшникової, що підтверджується актами приймання-передачі сільськогосподарської продукції на комісію від 14.04.2017 на 219,06 тонн олії на суму 4 030 704, 00 грн., від 15.04.2017 на 175,00 тонн олії на суму 3220000,00 грн., від 18.04.2017 на 55,42 тонн олії на суму 1019728,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняту на комісію продукцію ТОВ Канкар було реалізовано на користь нерезидента компанії APTENOD LIMITED на підставі контракту від 06.04.2017 №06-04, що підтверджується актами приймання-передачі сільськогосподарської продукції (а.с. 121-123), митною декларацією про експорт товару UA504120/2017/103453 (а.с. 132-134), звітом комісіонера від 30.04.2017 №1, від 31.05.2017 №2 (а.с. 135-136).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується зв'язок господарських операцій з основними видами економічної діяльності ТОВ Запорізький хлібзавод №3 та використання придбаних у ТОВ Продсістем Компані товарів у власній господарській діяльності.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що до початку фінансово-економічних взаємовідносин з розглядуваним постачальником позивач пересвідчився у його правоздатності, перевіривши факт його реєстрації у державних та податкових органах шляхом одержання копій реєстраційних документів від контрагента та перевірки відповідної інформації з офіційних джерел.

Згідно інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент виконання спірних господарських операцій та на момент розгляду справи ТОВ Продсістем Компані здійснює свою діяльність за зареєстрованим місцезнаходженням, а саме: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 33-Б, нежиле приміщення 27, що відповідає адресі, зазначеній у первинних документах, що були складені у ході виконання договору поставки від 04.04.2017 №040417-ЗХЗЗ.

Факт знаходження контрагента за податковою адресою підтверджується також Актом перевірки, відповідно до якого ТОВ Продсістем Компані має стан 0 - платник податку за основним місцем обліку . Перевіркою також встановлено, що у період виконання спірних господарських операцій штатна чисельність працівників на ТОВ Продсістем Компані становила 5 осіб.

Колегія суддів вказує на те, що відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітував до контролюючого органу та/або не відобразив податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з позивачем та/або не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів у силу браку персоналу та відсутності зареєстрованих транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача.

Проте, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру.

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції вказує на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин справи були необхідні для виконання спірних операцій але були відсутні.

Посилання відповідача як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання та доводи відповідача про формування позивачем активу з невідомого джерела суд відхиляє.

Колегія суддів звертає увагу на те, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з акту перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставини поставки товарів до ТОВ Продсістем Компані , які у подальшому були поставлені позивачеві, не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Та вказує на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ Продсістем Компані придбавались або могли бути придбані у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Колегія суддів вказує вказує на те, що відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ТОВ Продсістем Компані , або ж доказів того, що фінансово-господарські операції позивача з вказаним контрагентом були направлені на отримання незаконної податкової вигоди.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій, колегія суддів бере до уваги принцип поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України . Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного та наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів дійшла до висновку, що укладені між позивачем та ТОВ Продсістем Компані правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу "г" пункту 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 237728,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 06.11.2017 №0040531413 та №0040521413 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 10 серпня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: В.Ю. Ключкович,

Н.М. Троян