Постанова

від 06.08.2018 по справі 826/11270/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11270/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

представника позивача Тимофєєвої О.А.

представника відповідача Борискевич Ю.В.

представника третьої особи Огейчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Технік-Енерджі , Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлізинг до Міністерства юстиції України, третя особа: державний реєстратор комунального підприємства Бориспільське бюро технічної інвентаризації Київської області Іванцок Евеліна Янівна, Товариства з обмеженою відповідальністю Технік-Енерджі , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Укрлізинг , звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням клопотання про відкликання позову в частині, просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 травня 2017 року № 1736/5 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язати Міністерство юстиції України відновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року № 34598037, прийняте державним реєстратором речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Комунального підприємства Бориспільське бюро технічної інвентаризації Київської області Іванцок Е.Я.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказ відповідачем видано без достатніх правових підстав, без ретельної перевірки викладеної у скарзі інформації а також без урахування прав заінтересованих осіб на участь у процесі прийняття рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не дотримано процедуру прийняття оскаржуваного рішення, крім того зазначено, що державний реєстратор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами.

Не погодившись з таким рішенням, третя особа - ТОВ Технік-Енерджі - подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані положення статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Також апелянт посилається на відсутність у позивача порушеного права, оскільки зобов'язання за договором купівлі- продажу нерухомого майна від 17.07.2012є припиненими з 27 червня 2017, а саме з дати прийняття керуючим санацією ТОВ Технік-Енерджі рішення про відмову від вказаного договору. Крім того, апелянт зазначає, що рішенням Верховного суду від 29.03.2018 у справі №910/110148/14 залишено без мін ухвалу Господарського суду м.Києва від 29.03.2017, прийнятої у рамках справи про банкрутство ТОВ Технік-Енерджі , якою визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012.

Також, з рішенням суду не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. На обґрунтування апеляційної скарги наголошує про дотримання процедури розгляду скарги, оскільки, позивач було завчасно повідомлено про її розгляд, при цьому, вважає, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного Наказу. Крім того, зазначає, що при проведені державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Укрлізинг державним реєстратором не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

Позивачем та КП Бориспільське БТІ надано до суду заперечення на апеляційні скарги, в яких вони просять апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи доводи апеляційних скарг підтримали і просили їх задовольнити, в той час як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи представник іншої третьої особи до суду не прибув, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 17 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Технік Енерджі (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрлізинг (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер - 3220882200:03:001:0049), яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Радгоспна, 1, та договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці (арочна споруда відділення № 1, площею 501,5 кв.м.; склад металевий тракторної бригади, площею 303,4 кв.м.; газосклад, площею 47,4 кв.м.; будинок садоводів, площею 220,9 кв.м., загальною площею 1 073,0 кв.м.

У 2013 році позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку шляхом подання необхідних документів.

Водночас, документи на проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно було подано у 2014 році.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року порушено провадження у справі № 910/11048/14 про банкрутство ТОВ Технік Енерджі та ухвалою від 28.03.2016 року відкрито процедуру санації боржника ТОВ Технік Енерджі , що мало наслідком накладення на майно товариства обтяження у рамках виконавчого провадження, і позивач отримав відмову державного реєстратора в проведенні реєстраційних дій.

Крім того, постановою Господарського суду Київської області від 23 червня 2016 року у справі № 911/415/15 ТОВ Укрлізинг визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

08 вересня 2016 року засобами поштового зв'язку позивач отримав повідомлення від керуючого санацією ТОВ Технік Енерджі про відмову від договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 липня 2012 року, яку посвідчено нотаріально 31 серпня 2016 року та в якій зазначалось про те, що рішення про відмову від договору прийнято керуючим санацією 27 червня 2016 року, про що позивача було повідомлено.

20 вересня 2016 року позивачем було направлено лист т ТОВ Технік Енерджі про невизнання відмови від договору купівлі-продажу нерухомого майно від 17 липня 2012 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року у справі №910/11048/14 ТОВ Технік Енерджі визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Позивач в межах даної справи звернувся до суду із клопотанням про зняття арештів з нерухомого майна, законним набувачем якого він є. Однак, ухвалою суду від 15 березня 2017 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2017 року у справі № 910/11048/14 клопотання ліквідатора ТОВ Технік Енерджі про скасування арештів належного йому майна задоволено.

28 березня 2017 року ТОВ Укрлізинг в особі ліквідатора Тимофеєвої Оксани Анатоліївни, як покупець за договором купівлі-продажу, звернулось до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно (арочна споруда відділення № 1 площею 501,5 кв.м., склад металевий тракторної бригади площею 303,4 кв.м., газосклад площею 47,4 кв.м., будинок садоводів площею 220,9 кв.м., загальною площею 1073,0 кв.м.), яке розташовано за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Радгоспна, 1, на земельній ділянці (кадастровий №3220882200:03:001:0049) яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ Технік Енерджі .

За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів, керуючись статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пунктом 18 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державним реєстратором комунального підприємства Бориспільське бюро технічної інвентаризації Київської області Іванцок Е.Я. прийнято рішення № 34598037 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ Укрлізинг .

12 травня 2017 року ліквідатором ТОВ Технік Енерджі до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України подано скаргу на зазначене рішення державного реєстратора.

За результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України на підставі висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 26 травня 2017 року прийнято рішення у формі наказу № 1736/5 про часткове задоволення скарги та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2017 року № 34598037 та тимчасове блокування доступу державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень комунального підприємства Бориспільське бюро технічної інвентаризації Київської області Іванцок Е.Я. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень, в той час, як позивач свої вимоги довів і обґрунтував належними та допустимими доказами.

Проте, колегії суддів не повною мірою погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 (далі - Закон №1952) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі, якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, процедуру розгляду відповідно до законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) визначено Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі - Порядок №1128), згідно з яким, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

З урахуванням викладеного, Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване Міністерством юстиції України від 13 січня 2016 року за № 42/28172 (далі - Положення № 37/5).

Відповідно до п. 2 розділу І, п. 1, 8 розділу ІІІ Положення № 37/5, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених законами України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.

Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

З метою встановлення факту правомірності чи, навпаки, протиправності дій відповідачів щодо оформлення та видачі оскаржуваних висновків і наказів, необхідним є дослідження питання дотримання Комісією порядку розгляду скарг.

Відповідно до п.4 Порядку №1128 розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги (п.5 Порядку).

У разі коли встановлено порушення вимог законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу. (п.7 Порядку).

Згідно з п.п. 9-11 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Відповідно до п. 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

Так, з супровідного листа від 23.05.2017 (а.с.15 т.1) вбачається, що відповідач надіслав позивачу копію скарги ТОВ Технік Енерджі , а також повідомив, що повідомлення про дату її розгляду буде опубліковано на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Проте, доказів надіслання цього повідомлення та скарги з додатками, як і отримання їх позивачем, матеріали справи не містять і останнім ці обставини заперечуються .

Водночас, абзацом 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Оскільки доказів на підтвердження направлення такого листа із відмітками поштової установи, а також розрахункового документу відповідачем суду не надано, колегія суддів не може прийняти вказаний лист в якості належного доказу повідомлення позивача про розгляд скарги та взагалі про надходження до Міністерства такої скарги.

Та обставина, що повідомлення про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту є належним повідомленням позивача, не свідчить про нівелювання обов'язку суб'єкта розгляду скарги надати заінтересованим особам копії скарги, що має на меті забезпечити обізнаність осіб, чиї інтереси зачіпаються, про її подання, зміст та розгляд.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони зокрема з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже, дотримання цього принципу має суттєве значення для прийняття рішень суб'єктами владних повноважень та їх наслідків.

Колегія суддів наголошує, що важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема, надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Отже, спірний наказ не підлягає перевірці по суті встановлених ним обставин, тобто результатів перевірки скарги ТОВ Технік Енерджі , оскільки її здійснення належить до дискреційних повноважень відповідача, що мають бути ним реалізовані у порядку та у спосіб, визначений Законом № 1952-IV та Порядком № 1128 з дотриманням прав, свобод і законних інтересів всіх осіб, передбачених п. 9 вказаного Порядку, за умови повного, всебічного, виваженого та об'єктивного встановлення всіх обставин виниклих правовідносин з дотриманням, зокрема, вимог п. 8 цього ж Порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 у справі 826/19452/16 та постанові від 03.07.2018 у справі №802/1421/17-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем процедури розгляду скарги, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Водночас, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірності дій державного реєстратора, однак, залишив поза увагою положення п.п. 5 та 6 ч.1 та ч. 2 ст. 24 Закону №1952.

Так, відповідно до п. 1,2 ч.1 ст. 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Положеннями ч. 3 ст. 10 Закону №1952 державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно положень п.п. 5 та 6 ч.1 та ч. 2 ст. 24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Державний реєстратор, до якого з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся заявник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, зобов'язаний в день звернення заявника повідомити зазначений в Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про звернення заявника із зазначенням майна, щодо відчуження якого звернувся заявник.

Так, на момент прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію, речове право на нерухоме майно у м.Борисполі було предметом обтяження відповідно до запису про обтяження за №6079984, вчиненого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві Сергою Наталією Іванівною на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №42967919 від 16.06.2014 відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. При цьому, обтяження стосувалося саме права власності ТОВ Технік Енерджі .

Відповідно до п. 2 ч. 4 Закону № №1952 відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою Державного реєстру прав.

При цьому, у спеціальному розділі Реєстру містилося обтяження саме щодо права власності ТОВ Технік Енерджі , таким чином, вимоги п. 2 ч. 4 Закону №1952 повинні бути застосовані у правовідносинах щодо відкриття розділу у Реєстрі саме у зв'язку з реєстрацією права власності ТОВ Технік Енерджі .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з ясуванні обставин справи і дійшов передчасних висновків про правомірність дій державного реєстратора під час прийняття рішення про державну реєстрацію від 03.04.2017 №34598037, яке в подальшому скасовано спірним Наказом Міністерства юстиції, а тому рішення суду підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315 , 317 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Технік-Енерджі та Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2018 року - змінити в мотивувальній частині, в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 08 серпня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

І.В.Федотов