Постанова

від 07.08.2018 по справі 820/5330/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

07 серпня 2018 р. Справа № 820/5330/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю А.В.КОМПАНІ до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В с т а н о в и л а:

10.11.2017 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю А.В.КОМПАНІ (подалі - ТОВ А.В.КОМПАНІ , підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями. В обґрунтування своєї позиції, зокрема, зазначає, що висновки контролюючого органу зроблені лише на припущеннях та наявної податкової інформації. В акті перевірки не наведено жодного належного та допустимого доказу нереальності господарських операцій. Основною підставою для вказаних вище висновків стали: відсутність звітності щодо трудових ресурсів у контрагентів, не подача податкових декларацій з ПДВ контрагентами, не становлення відповідно до ЄРПН придбання товарів контрагентами.

Разом з тим зазначає, що у позивача наявна первинна документація по усім господарським операціям з його контрагентами, яка відповідає вимогам законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та, в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Зазначені документи у повному обсязі надані позивачем до перевірки, однак контролюючий орган всупереч вимог ПК України, не перевірив вказані документи та не врахував їх під час складання висновку. Подібні дії контролюючого органу є порушенням вимог податкового законодавства, адже положеннями п. 83.1 ст. 83 ПК України передбачено обов'язок контролюючого органу використання та аналіз первинної документації платника податків для здійснення висновків за результатами проведення перевірки.

Позивач зазначає, що не відображення продавцем або іншими суб'єктами в ланцюгу постачання, з якими позивач не мав господарських відносин, сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Як вбачається з аналізу складеного контролюючим органом акту перевірки, останнім не було наведено жодних доказів того, що на момент проведення господарських операцій контрагенти позивача були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держав і суспільства. Також контролюючим органом не наведено жодних суттєвих порушень форми чи змісту первинних документів, які б давали можливість стверджувати про наявність факту фіктивного підприємництва.

Факти викладені в акті перевірки не відповідають фактичному стану бухгалтерського та податкового обліку, наданим в ході перевірки первинним документам не надана належна правова оцінка, податковими ревізорами помилково та поверхово застосовані положення діючих нормативно-правових актів, наслідком чого вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти позову Головне управління ДФС у Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган) посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 (постанова у повному обсязі виготовлена 18.12.2017 року) позовні вимоги ТОВ А.В.КОМПАНІ задоволені у повному обсязі.

Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто на користь ТОВ А.В.КОМПАНІ за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС України в Харківській області судовий збір у розмірі 34908,00 грн.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що первинні документи по взаємовідносинам ТОВ А.В.КОМПАНІ з його контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товар та послуги, придбані та в подальшому реалізовані під час господарських операцій позивача з ТОВ ПОТОК-К , ТОВ СП ОПТ РЕСУРС , ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ використані позивачем для забезпечення господарської діяльності, що підтверджується наданими первинним документами.

Суд першої інстанції визначився про те, що господарські операції позивача за перевіряємий період знайшли своє відображення у господарській діяльності позивача, доказів на спростування чого відповідачем суду не надано.

Позивачем під час визначення сум податку на додану вартість та податку на прибуток, в тому числі від'ємного значення за вказаними податками, по взаємовідносинам з ТОВ ПОТОК-К , ТОВ СП ОПТ РЕСУРС , ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ враховано, що означені підприємства виконали свої зобов'язання за договорами, що належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, результати перевірки контрагентів ТОВ А.В.КОМПАНІ , контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання господарських операцій щодо надання послуг.

Отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Суд погодився із твердженням контролюючого органу стосовно того, що наявність вироку суду за ч. 1 ст. 366 КК України стосовно керівника підприємства-позивача по взаємовідносинам з ТОВ ПОТОК-К дає обґрунтовані сумніви стосовно реальності вчинення господарських операцій із вказаним контрагентом.

Проте, за своєю суттю, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на його підставі.

Крім цього, судом установлено невідповідності допущені контролюючим органом при визначенні розміру позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з його контрагентами.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень, таким чином, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ А.В.КОМПАНІ у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що в ході проведення перевірки, згідно наданих документів встановлені фінансово-господарські відносини ТОВ А.В.КОМПАНІ та ТОВ ПОТОК-К , ТОВ СП ОПТ РЕСУРС , ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ .

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність платника податків був директор - ОСОБА_1, з 17.11.2016 року по 20.07.2017 року. Відповідно вироку суду у кримінальному провадженні № 42016221080000257 від 07.10.2016 року, його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за навмисне складання неправдивого договору поставки між ТОВ А.В.КОМПАНІ та ТОВ ПОТОК-К .

Крім цього, нереальність господарських операцій з цим контрагентом підтверджується негативною податковою інформацією, а також відсутністю фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме: кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання ТМЦ, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

За таких обставин, скаржник вважає неможливим підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ А.В.КОМПАНІ та ТОВ ПОТОК-К за грудень 2016 року, а отже і підтвердити правомірність включення до складу податкового зобов'язання суму ПДВ по вищенаведеним взаємовідносинам у розмірі 261171,67 грн.

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ СП ОПТ РЕСУРС (податковий номер 40582564) ґрунтуються на негативній податковій інформації щодо ТОВ СП ОПТ РЕСУРС від 31.03.17 року № 381/20-40-14-12-06/40582564 з питань проведення фінансово-господарських операцій за звітний період декларування ПДВ з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року та від 13.05.2017 року № 486/20-40-14-21-06/40582564 з питань проведення фінансово-господарських операцій за звітний період декларування ПДВ січень, лютий, березень 2017 року, а також податковій інформації щодо ТОВ КАНВАС від 09.03.2017 року № 1/07-01-12/41071345 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентом-покупцем ТОВ ТРІНІДАД ОСОБА_2 (податковий номер 41007374) та контрагентом-продавцем ТОВ СП ОПТ РЕСУРС (податковий номер 40582564) за звітній період декларування ПДВ лютий 2017 року.

Крім цього, скаржник посилається на наявність кримінального провадження № 42017220000000411 від 11.05.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України з обставин того, що у січні 2017 року, громадяни ОСОБА 2 та ОСОБА 3, перебуваючи у місті Харкові, познайомились з невстановленою особою на ім'я Руслан , яка запропонувала їм документально значитись директорами суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ КАНВАС (код ЄДРПОУ 41071345) та ТОВ КВЕСТ СТАР (код ЄДРПОУ 41071413), за грошову винагороду у розмірі 1000 грн. Усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих невстановленою особою. ОСОБА 2 та ОСОБА 3 з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодились на таку пропозицію.

З цих підстав скаржник вважає, що у вказаного контрагента покупця відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання ТМЦ, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, позивачем до перевірки не надано документів щодо якості продуктів харчування, відсутня інформація щодо посвідчення якості, копій укладання санітарно-гігієнічної експертизи, протокол санітарної служби на відсутність ГМО. Згідно наданих документів не можливо встановити фактичне місце навантаження та розвантаження ТМЦ, хто саме Покупець або Постачальник здійснював транспортування товару, а отже неможливо встановити факт реального перевезення товару.

Враховуючи наведене, ГУ ДФС у Харківській області вважає, що не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ СП ОПТ РЕСУРС та ТОВ А.В.КОМПАНІ за січень - березень 2017 року, а отже і підтвердити правомірність включення до складу податкового зобов'язання суму ПДВ 1 168 465,83 грн., у т.ч. за січень 2017 року - 536 713,33 грн., за лютий 2017 року - 272 854,17 грн., за березень 2017 року - 358 898,33 грн.

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ ґрунтуються також на наявності кримінального провадження № 4201620000000610 від 30.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст.368 КК України, відповідно до якого досудовим слідством установлено, що означений контрагент позивача входить до групи підприємств так званого конвертаційного центру .

З цих підстав скаржник вважає, що у вказаного контрагента покупця відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання ТМЦ, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, позивачем до перевірки не надано документів щодо якості продуктів харчування, відсутня інформація щодо посвідчення якості, копій укладання санітарно-гігієнічної експертизи, протокол санітарної служби на відсутність ГМО. Згідно наданих документів не можливо встановити фактичне місце навантаження та розвантаження ТМЦ, хто саме Покупець або Постачальник здійснював транспортування товару, а отже неможливо встановити факт реального перевезення товару.

Враховуючи наведене, ГУ ДФС у Харківській області вважає, що не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ та ТОВ А.В.КОМПАНІ за червень 2017 року, а отже і підтвердити правомірність включення до складу податкового зобов'язання суму ПДВ за червень 2017 року - 493138,2 грн.

Відзив на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області від позивача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, відповідно, часткового скасування судового рішення, з наступних підстав.

У відповідності до приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У відповідності до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом установлено, що у період з 18.09.2017 року по 22.09.2017 року фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача TOB А.В.КОМПАНІ з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинами з покупцями ТОВ ПОТОК-К за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ СП ОПТ РЕСУРС за період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року та з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ за період з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року та податкового кредиту по ланцюгу попереднього придбання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень2016 року, січень, березень, червень 2017 року.

За результатами означеної перевірки складено ОСОБА_3 перевірки від 03.10 2017 року № 14281/20-40-14-21-07 /а.с. 22-82, т. 1/, яким встановлені порушення позивачем:

- п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого по взаємовідносинах з ТОВ ПОТОК-К за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, по взаємовідносинах з ТОВ СП ОПТ РЕСУРС за період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року та по взаємовідносинах з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ за період з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 1617654,00 грн., у тому числі за грудень 2016 року - 187791,00 грн., за січень 2017 року - 552839,00 грн., за лютий 2017 року - 303036,00 грн., за березень 2017 року - 80850,00 грн., за червень 2017 року - 493138,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) та суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) за грудень 2016 року - 73381,00 грн., за січень 2017 року - 57255,00 грн., за лютий 2017 року - 27073,00 грн., за березень 2017 року - 305122,00 грн.;

- п.п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ ПОТОК-К , за період січень-березень 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ СП ОПТ РЕСУРС та за період червень 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ .

На підставі висновків акту перевірки від 03.10 2017 року № 14281/20-40-14-21-07 контролюючим органом 14.09.2017 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 року: № НОМЕР_2, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2022067,50 грн., в тому числі основний платіж 1617654,00 грн. та штрафні санкції 404413,50 грн. та № НОМЕР_1, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 305122,00 грн. /а.с. 10, 11-12, т. 1/.

Частково погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог TOB А.В.КОМПАНІ колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (подалі - Закон № 996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (подалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Наведені норми свідчать про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не відбувалось, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом установлено та не спростовується учасниками справи, що позивачем TOB А.В. КОМПАНІ на підставі договорів поставки, укладених з фірмою ERKAN YILMAZ TOPTAN KURUYEMIS TIGARETI від 15.09.2016 року № 15-09/16, фірмою CAPEMAX COMMERCIAL L.P. від 05.10.2016 року № 05/10-2016, фірмою LONG SON JOINT STOCK COMPANY від 06.03.2017 року № ТС42117, фірмою Sumatera Baru від 03.03.2017 року № DC-1382/SB/TES, ООО Еурохазел від 10.05.2017 року № 10/05-17, фірмою PELIKANO GIDA IC VEDIS TICARET LTD STI від 14.09.2016 року № 14-09/16 придбано виноград сушений, родзинки, фініки сушені, горіхи кеш'ю, висушену та подрібнену м'якоть кокосу, горіхи лісові.

Транспортування придбаних ТМЦ здійснено на підставі договорів на перевезення вантажів від 08.02.2016 року № 8/05, укладеного з ЧП ПЕГАС , ФОП ОСОБА_4 від 26.05.2017 року № 26/05.

Розмитнення придбаних ТМЦ здійснено ТОВ МД-СЕРВІС КП на підставі договору від 27.09.2016 року № 270916.

Наявність матеріально-технічної бази позивача для здійснення господарської діяльності, у межах якої були здійсненні господарські операції з контрагентами, підтверджується договорами оренди/суборенди складських приміщень укладені між ТОВ УПАК 2000 від 01.11.2016 року № 287/1, ТОВ Харківський міський молочний завод № 1 від 01.01.2017 року, ТОВ ІНТЕР-ПАРС від 30.09.2016 року № 30-09/16 /а.с. 219-220, 221-232, 233-240, т. 1/.

Розмитнення придбаних ТМЦ та сплата відповідних сум ПДВ підтверджується наявними у матеріалах справи ВМД, платіжними дорученнями та витягами в розрізі операцій із Системи електронного адміністрування ПДВ (а.с. 83-176, т. 1).

Між позивачем та ТОВ СП ОПТ РЕСУРС укладено договір поставки від 17.01.2017 року № 16/01-17 відповідно до умов якого, позивач зобов'язується поставити, а ТОВ СП ОПТ РЕСУРС прийняти та оплатити товар; поставка товару здійснюється на підставі самовивозу зі складу поставщика. Придбаний товар супроводжується рахунком-фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, посвідченням якості, копією висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколом санітарної служби на відсутність ГМО. За вказаним договором ТОВ СП ОПТ Ресурс придбано у позивача фініки та виноград сушені /а.с. 187-189, т. 1/.

На виконання умов означеного договору позивачем на адресу контрагента ТОВ СП ОПТ РЕСУРС оформлено податкові накладні № 2 від 16.01.2017 року, № 3 від 17.01.2017 року, № 4 від 18.01.2017 року, № 5 від 19.01.2017 року, № 6 від 20.01.2017 року, № 7 від 23.01.2017 року, № 8 від 24.01.2017 року, № 9 від 30.01.2017 року, № 10 від 31.01.2017 року, № 6 від 16.02.2017 року, № 7 від 21.02.2017 року, № 8 від 22.02.2017 року, № 9 від 23.02.2017 року, № 10 від 24.02.2017 року, № 11 від 27.02.2017 року, № 2 від 17.03.2017 року, № 3 від 20.03.2017 року, № 4 від 21.03.2017 року, № 5 від 22.03.2017 року, № 7 від 23.07.2017 року.

А також, виписані видаткові накладні № А-00000003 від 16.01.2017 року, № А-00000004 від 17.01.2017 року, № А-00000005 від 18.01.2017 року, № А-00000006 від 19.01.2017 року, № А-00000007 від 20.01.2017 року, № А-00000008 від 23.01.2017 року, № А-00000009 від 24.01.2017 року, № А-00000010 від 30.01.2017 року, № А-00000011 від 31.01.2017 року, № А-00000017 від 16.02.2017 року, № А-00000021 від 21.02.2017 року, № А-00000021 від 22.02.2017 року, № А-00000022 від 23.02.2017 року, № А-00000023 від 24.02.2017 року, № А-00000019 від 27.02.2017 року, № А-00000024 від 17.03.2017 року, № А-00000025 від 20.03.2017 року, № А-00000026 від 21.03.2017 року, № А-00000027 від 22.03.2017 року, № А-00000029 від 23.03.2017 року /а.с. 190-209, т. 1/.

Транспортування придбаних у позивача ТМЦ здійснено ресурсами та за рахунок ТОВ СП ОПТ РЕСУРС .

Крім цього, між позивачем та ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ укладено договір поставки від 20.06.2017 року № 20/06-17 відповідно до умов якого, позивач зобов'язується поставити, а ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ прийняти та оплатити товар; поставка товару здійснюється на підставі самовивозу зі складу поставщика. Придбаний товар супроводжується рахунком-фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, посвідченням якості, копією висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколом санітарної служби на відсутність ГМО. За вказаним договором ТОВ Слобідський хліб придбано у позивача горіхи лісові, фініки сушені, горіхи кеш'ю, висушену та подрібнену м'якоть горіху кокосового /а.с. 211-213, т. 1/.

На виконання умов означеного договору позивачем на адресу контрагента ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ оформлено податкові накладні № 2 від 26.06.2017 року, № 3 від 26.06.2017 року, № 4 від 27.06.2017 року, № 5 від 29.06.2017 року, № 11 від 30.06.2017 року.

А також, виписані видаткові накладні № А-00000057 від 26.06.2017 року; № А-00000058 від 26.06.2017 року, № А-00000059 від 27.06.2017 року, № А-00000060 від 29.06.2017 року; № А-00000061 від 30.06.2017 року /а.с. 214-218, т. 1/.

Транспортування придбаних у позивача ТМЦ здійснено ресурсами та за рахунок ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ .

Фінансові зобов'язання за реалізований контрагентам ТОВ СП ОПТ РЕСУРС та ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ товар відображений у картці рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29 (зі змінами та доповненнями) /а.с. 184-186, 210, т. 1/.

Колегія суддів зазначає, що означені правочини, укладені ТОВ А.В.КОМПАНІ у перевіряємому періоді з ТОВ СП ОПТ РЕСУРС та ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ , - є діючими, укладеними між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, їх предметом не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ у періоді їх укладення та виконання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, колегія суддів установила, що вони відповідають вимогам до їх оформлення в розумінні Закону № 996-XIV та Положення № 88, мають всі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, відтак, вони підтверджують реальність вчинених позивачем господарських операцій.

Відповідачем не спростована за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України у ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції і та обставина, що господарські операції позивача за перевіряємий період знайшли своє відображення у господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів зауважує про відсутність обставин та доказів на їх підтвердження, які б доводили відсутність у ТОВ А.В.КОМПАНІ об'єктивної потреби на укладання цих правочинів, неспівпадання предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача, фізичну відсутність придбаного товару.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач ТОВ А.В.КОМПАНІ не позбавлений можливості стягнути у судовому порядку суму заборгованості за означеними правочинами в межах загального трирічного строку позовної давності.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Доходи для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб'єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків

Первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій з надання послуг, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 27 лютого 2018 року по справі № 813/1766/17 (К/9901/3360/17).

Доводи контролюючого органу щодо відсутності ТТН, які б підтверджували факт транспортування ТМЦ, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року № 2344-III, із змінами і доповненнями, та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, із змінами і доповненнями визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля від 29.12.1995 року № 488/346 затверджена типова форма товарно-транспортної накладної. Проте, даний документ не внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять лише рекомендаційний характер.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 року № 493 виключено п. 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, згідно якого, товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Разом з тим, означені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто, навіть у разі ненадання цих документів до перевірки такі дії позивача не можуть бути розцінені, як підстави до висновку до заниження сум ПДВ.

Таким чином, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а оформлення навантажувально-розвантажувальних робіт на підприємстві первинними документами не передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із п. п. 11.1, 11.4, 11.5, 11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини реалізації товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги контролюючого органу стосовно ненадання підприємством сертифікатів від виробника, протоколу санітарної служби на відсутність ГМО, як підстави безтоварності господарських операцій вчинених позивачем з контрагентами, оскільки відповідно до переліку харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.11.2010 року № 971, реалізовані контрагентам ТМЦ не потребують контролю вмісту генетично модифікованих організмів.

Колегія суддів зауважує, що сертифікати та відповідні дозволи щодо реалізованих контрагентам продуктів долучалися до ВМД, що підтверджується відповідними відмітками у п. 44 ВМД додаткова інформація/подані документи/сертифікати і дозволи .

Доводи апеляційної скарги контролюючого органу про наявність кримінальних проваджень № 42017220000000411 від 11.05.2017 року, № 4201620000000610 від 30.06.2016 року колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за відсутності вироків, що набрали законної сили, відсутні підстави для надання висновку про наявність податкових порушень з боку підприємства позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, ГУ ДФС у Харківській області не надано будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам контрагентів позивача, безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Колегія суддів зауважує, що отримання контролюючим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація щодо контрагентів не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Так, згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, презумпція добросовісності платника податків передбачає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні ПК України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами.

Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема 09.01.2007 року у рішенні Інтерсплав проти України .

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Так, у вищезазначеному рішенні вказано, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується й іншою практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії суд дійшов висновку: ...компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки: невиконання постачальником: його обов'язків щодо своєчасного декларування ПД, і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен: був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . У пункті 23 цього рішення суд наголошує, що "...у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ТОВ А.В.КОМПАНІ не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства його контрагентами, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. Платник податків не наділений повноваженнями: податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Відтак, ТОВ А.В.КОМПАНІ не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи, що спірні господарські операції з контрагентами ТОВ СП ОПТ РЕСУРС та ТОВ СЛОБІДСЬКИЙ ХЛІБ здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість цих вимог позивача та задоволення в цій частині адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції на підставі приписів ч. 2 ст. 6 КАС України враховує те, що Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції вказав на те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &lд; &?т; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ А.В.КОМПАНІ про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 24.10.2017 року № НОМЕР_2, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 234738, 75 грн. (податкові зобов'язання - 187.791 грн., штрафні санкції - 46.947,75 грн.), а також податкового повідомлення-рішення контролюючого органу від 24.10.2017 року № НОМЕР_1, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період 2017 року у розмірі 73.381 грн., з наступних підстав.

Заявляючи про реальність господарський операцій відповідно до договору № 05/12-16, укладеного 05.12.2016 року з ТОВ ПОТОК-К , позивач посилається на наявність цього договору, виписаними на його виконання податкових накладних № А-00000048 від 15.12.2016 року, № А-00000049 від 16.12.2016 року та № А-00000050 від 19.12.2016 року на загальну суму 1567030 грн. (ПДВ 261171,67 грн.).

Колегія суддів зазначає, що зазначені доводи позивача спростовуються вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.06.2017 року у справі № 639/2565/17 (№ 1-кп/639/314/17) по кримінальному провадженню, зареєстрованому у ЄРДР за № 42016221080000257 від 07.10.2016 року, відповідно до якого установлено, що ОСОБА_1 05.12.2016 року, будучи директором TOB А.В.КОМПАНІ , службовою особою, знаходячись у орендованому ним згідно договору оренди № 78 від 01.01.2017 року складському приміщенні, розташованому за адресою: м. Харків, вул. М. Гончарівська, буд. 17, яке використовується для фактичного здійснення господарської діяльності, в тому числі як місця зберігання продуктів харчування, відпуску товару та ведення бухгалтерської документації, достовірно знаючи і усвідомлюючи факт відсутності будь-яких договірних відносин TOB А.В.КОМПАНІ з ТОВ ПОТОК-К , код ЄДРПОУ 39983892, з метою створення видимості документального підтвердження фактично не існуючих операцій між вказаними товариства про надання послуг, користуючись своїм службовим становищем, діючи умисно у власних інтересах, з корисливих мотивів, склав завідомо удавані документи, оскільки будь-яких договорів між TOB А.В.КОМПАНІ та ТОВ ПОТОК-К , на підставі яких він міг би отримати матеріальні цінності, укладено не було, а саме склав, підписав та завірив печаткою договір поставки № 5/12-16 від 05.12.2016 року на продукцію виноград сушений (кишмиш) та фініки сушені , та податкові накладні № А-00000048 від 15.12.2016 року, № А-00000049 від 16.12.2016 року та № А-00000050 від 19.12.2016 року на суму ПДВ 261171,67 грн., на загальну суму 1567030 грн., після чого підписав вказаний договір та накладні від свого імені та поставив на них печатку товариства, які містили завідомо неправдиві відомості, оскільки фактично послуги з поставки вказаної продукції до ТОВ ПОТОК-К не надавались. Таким чином, ОСОБА_1 склав завідомо неправдиві документи.

Означеним вироком суду затверджено мирову угоду про визнання винуватості, директора підприємства TOB А.В.КОМПАНІ ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Вирок набрав законної сили 03.07.2017 року.

При цьому, не зважаючи на те, що у вироку суду зазначено номер договору, укладеного позивачем з його контрагентом ТОВ ПОТОК-К № 5/12-16, а у договорі, що міститься в матеріалах справи зазначено № 05/12-16, колегія суддів зазначає, що податкові накладні № А-00000048 від 15.12.2016 року, № А-00000049 від 16.12.2016 року та № А-00000050 від 19.12.2016 року підтверджують ту обставину, що вони виписані саме на виконання договору № 05/12-16.

З урахуванням тієї обставини, що судовим рішенням установлено фіктивність договору від 05.12.2016 року № 05/12-16, укладеного ТОВ А.В.КОМПАНІ із його контрагентом ТОВ ПОТОК-К , колегія суддів погоджується із доводами контролюючого органу щодо неможливості підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ А.В.КОМПАНІ та ТОВ ПОТОК-К за грудень 2016 року, а отже і підтвердження правомірності включення позивачем до складу податкового зобов'язання суму ПДВ по вищенаведеним взаємовідносинам.

Оскільки наведені обставини залишені судом поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, керуючись ч. 2 ст. 308, п. 2 ч. 1 ст. 315, п.п 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, колегія судів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ГУ ДФС у Харківській області і скасування оскаржуваного судового рішення в частині, якою задоволені позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_2 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ загальну суму 234738,75 грн. (податкові зобов'язання - 187.791 грн., штрафні санкції - 46.947,75 грн.), а також скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період 2017 року у розмірі 73.381 грн., з прийняттям нового судового рішення - про відмову у задоволенні цих вимог позивача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року скасувати в частині, якою задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю А.В.КОМПАНІ про:

- скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2017 року № НОМЕР_2, яким товариству з обмеженою відповідальністю А.В.КОМПАНІ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 234738, 75 грн. (податкові зобов'язання - 187.791 грн., штрафні санкції - 46.947,75 грн.).

- скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, яким товариству з обмеженою відповідальністю А.В.КОМПАНІ зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період 2017 року у розмірі 73.381 грн., з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні даних вимог товариства з обмеженою відповідальністю А.В.КОМПАНІ .

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_3 Постанова у повному обсязі складена і підписана 10 серпня 2018 року.