Ухвала

від 22.06.2018 по справі 363/2225/18

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"22" червня 2018 р. Справа № 363/2225/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.

за участі секретаря Палій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради Київської області, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Київській області відділ у Вишгородському району, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту.

21.06.2018р. до суду надійшла заява ОСОБА_1, про забезпечення позову. Із поданої заяви вбачається, що позивачка просить забезпечити позов в межах заявлених позовних вимог та заборонити розглядати питання стосовно затвердження проекту землеустрою, заборонити вчиняти дії щодо затвердження проекту землеустрою та заборонити вчиняти дії щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0.0893га, кадастровий номер 3221810100:01:247:6020 в спільну часткову власність гр. ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5В до розгляду судом справи по суті.

В обґрунтування поданої заяви, позивачка, зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0.086га з кадастровим номером № 3221810100:247:0120. Сусідня земельна ділянка є ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:247:6020, яка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5В та має форму власності - комунальна власність. За час володіння належної ОСОБА_1 земельною ділянкою, остання вільно користувалася нею та обробляла її. Однак, у подальшому її позбавили доступу до належній їй земельній ділянці, оскільки, прохід до її ділянки відбувався через земельну ділянку, яка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5В та на даний час належить до комунальної власності Вишгородської міської ради. Іншого проходу до власної ділянки ОСОБА_6, ніж через земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:247:6020, що на даний час відноситься до комунальної власності Вишгородської міської ради, немає. З цього приводу позивачка неодноразово зверталась до Вишгородської міської ради з проханням надати їй вільний прохід до власної земельної ділянки або з проханням укласти договір земельного сервітуту, однак дані прохання були проігноровані Вишгородською міською радою. Разом із цим, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5В, які користуються земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:247:6020, виготовили проект відведення земельної ділянки їм у власність без урахування інтересів суміжного землекористувача ОСОБА_6, що позбавляє її вільного доступу до власної земельної ділянки. Також, позивачка вказує, що орієнтовно в червні 2018р. має відбутися сесія Вишгородської міської ради, де буде розглядатися питання затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:247:6020 та у разі затвердження даного проекту, вона остаточно втратить можливість доступу до належної їй на праві власності земельної ділянки. У зв'язку із чим, ОСОБА_6 звернулась до суду із даним клопотанням та просить суд вжити заходи забезпечення позову, оскільки не вжиття таких заходів може призвести до порушення її законних прав щодо користування власним майном, що у подальшому призведе до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечений шляхом заборони вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи у відповідності до ч. 1ст. 153 ЦПК України.

З тексту заяви про забезпечення позову та позовної заяви, вбачається, що спірним питанням є доступ до земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на праві власності, який здійснювався через суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:247:6020, яка на даний час перебуває у комунальній власності Вишгородської міської ради та якою користуються ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та які, згідно тексту позовної заяви, проігнорували інтереси ОСОБА_1 при розроблені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки їм у власність.

В обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову позивачка посилається на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам та інтересам, оскільки у разі затвердження Вишгородською міською радою проекту землеустрою, щодо надання у власність громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, вона буде позбавлена можливості доступу до власної земельної ділянки , що в свою чергу буде порушенням майнових права позивача і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, що крім того, може призвести до розширення кола учасників процесу та затягування вирішення справи.

Звернення до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб є одним із способів судового захисту порушених прав та інтересів таких осіб.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї регулюється Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з права людини . Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Рисовський проти України від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип Належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначив про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Враховуючи, що із тексту позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається реальна небезпека унеможливлення позивачу права користування належним їй на праві власності майном, а також, з метою не допущення помилки з боку державного органу, що в подальшому може вплинути на права та обов'язки третіх осіб у справі, суд погоджується із доводами позивачки, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення її прав та прав інших осіб.

Однак, вимога позивачки щодо заборони реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0.0893га, кадастровий номер 3221810100:01:247:6020 в спільну часткову власність гр. ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до розгляду судом справи по суті, є передчасною та не обґрунтованою. Дана вимога не має конкретного зв'язку із предметом позову та порушує права інших осіб, а саме щодо реєстрації права власності у законному порядку. У зв'язку із чим, така вимога позивачки не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати можливість виконання рішення суду та заборона вчиняти певні дії я тимчасовим заходом, який не позбавляє права володіння і користування майном. А отже, в цьому випадку мова йде лише про заборону розглядати Вишгородській міській раді питання щодо затвердження проекту землеустрою з метою недопущення державним органом помилки, яка у подальшому може вплинути на права та обов'язки учасників справи. Крім того, суд, під час розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення позову враховує інтереси не тільки заявника, а й інших учасників справи.

Аналізуючи позовну заяву та клопотання про забезпечення позову, суд вбачає, що не вжиття заходів забезпечення позову у подальшому може призвести до порушення прав та інтересів не тільки заявника, а й інших учасників справи.

Таким чином, позивачем доведено те, що невжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до викладеного, та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9від 22 грудня 2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , статтями 149-153 ЦПК України , суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов в межах заявлених позовних вимог та заборонити Вишгородській міській раді Київської області розглядати питання стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:247:6020 до вирішення судом цивільної справи по суті.

В іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя І.Ю. Котлярова