Рішення

від 10.08.2018 по справі 489/1117/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

10.08.2018

Справа № 489/1117/17

Провадження №2/489/129/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі: судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Профешнл груп , треті особи - Головне управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області, приватне акціонерне товариство Туристична компанія Айті-Тур про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним правочин на туристичне обслуговування щодо придбання туристичних послуг (туристичного туру), оформлений ваучером ТРG № ЕG10126031, укладений між відповідачем ОСОБА_3 та відповідачами фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю Тревел Профешнл груп з застосування відповідних наслідків недійсності правочину. Посилаючись на те, що наприкінці листопада 2016 року ОСОБА_3 у туристичному агентстві Хеппі Тур уклала правочин на туристичне обслуговування щодо придбання туристичних послуг (туристичного туру) за кошти сім'ї, які ним було вручено їй напередодні для лікування та діагностики їх доньки ОСОБА_6 на суму 30 000 грн. 00 коп.. ОСОБА_3 сплачено готівкою відповідачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за вищезгаданий туристичний продукт у сумі 30 000 грн. 00 коп., при цьому ані договору на туристичне обслуговування в письмовій формі укладено не було, ані платіжного документу, що підтверджує внесення туристом до каси туроператора вартості туристичних послуг відповідач ФОП ОСОБА_4 не видав. На підтвердження укладення договору наданий лише ваучер ТРG № ЕG10126031, а тому викликає сумнів існування підтвердження фінансового забезпечення цивільної відповідальності тур агенту перед туристами щодо забезпечення посередницької діяльності. Згоди на укладення будь-яких договорів за кошти сім'ї позивач ОСОБА_3 не надавав, тим більш ОСОБА_3 дані кошти були витрачені у скрутний для сім'ї період (хвороба та смерть батька позивача), а тому вважає, що правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Від відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до суду надійшло заперечення, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В свої обґрунтування зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних фактів. Договір на туристичне обслуговування не потребує надання письмової згоди другого з подружжя. Письмова згода потрібна тільки для договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна. На підтвердження оплати туристичних послуг у сумі 20320,00 грн. ним надано ОСОБА_3 квитанцію до прибуткового касового ордера № 01 від 23.11.2016 року. у відповідності до Закону України Про туризм між ним та ОСОБА_3 укладено договір про надання туристичних послуг № 23112016-01 від 23.11.2016 року. у відповідності до вимог законодавства України, туристи ОСОБА_3 О, Гнатів О та ОСОБА_7 А застраховані, що підтверджується наданому у додатку договорі страхування серії КМ1310149. В оскаржуваному договорі на туристичне обслуговування зазначено вид туристичних послуг: надання туру для трьох туристів в ОСОБА_8 ОСОБА_9 з 10.12.2016 р. по 17.12.2016 р., який включає саме перелік послуг, передбачені п.п. 2.6.1 Договору.

Від відповідача ОСОБА_5 надійшло заперечення проти позову, до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В свої обґрунтування зазначає, що в грудні 2016 року він разом зі своєю сестрою ОСОБА_3 та її старшим сином ОСОБА_7 виїхали на море до ОСОБА_8 на тиждень. Таке рішення було прийняте, оскільки на той час була можливість виїхати по горячій путівці , тобто за кожну особу сплачено по 6773,33 грн., що разом становила сума у розмірі 20320,00 грн. за тиждень. До того ж, син сестри ОСОБА_7 має захворювання та лікарем було рекомедовано дитині відпочинок на морі. Ним було надано ОСОБА_3 кошти у сумі 10320,00 грн. на путівку, а решту - 10 000 грн. вона внесла свої кошти. 23.11.2016 року ОСОБА_3 оплатила вказані грошові кошти ФОП ОСОБА_4 та цього ж дня був укладений Договір про надання туристичних послуг. Жодних претензій до якості виконання договору ним виявлено не було. Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 має власний заробіток для задоволення своїх особистих потреб та потреб своїх дітей, вона є власником весільного салону Diva , а тому вимоги позивача є безпідставними.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшло заперечення проти позову, до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В свої обґрунтування зазначає, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами розірвано, від шлюбу мають неповнолітню доньку, яка залишилася проживати з позивачем. Вона має старшого сина від першого шлюбу - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. В грудні 2016 року вона зі свої старшим сином та братом ОСОБА_5 виїхали на море до ОСОБА_8. За путівку та три особи сплачено 20320,00 грн. оплата путівки була розподілена між нею та її братом, нею було надано 10 000,00 грн., а решта сума сплачена ОСОБА_5 Відповідачка зазначає, що вона є фізичною-особою підприємцем та має непоганий прибуток, для того щоб поїхати відпочити за кордоном. Між нею та позивачем немає жодних боргових зобов'язань, а тому вимоги позивача є безпідставними.

Від товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Профешнл груп надійшло заперечення проти позову. Даний позов вважає таким, що не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості та незаконності. Зазначає, що у своїй діяльності як туроператор так і тур агент керуються виключно діючим законодавством, положеннями агентського договору та договору про надання туристичних послуг. Між ТОВ Тревел Профешнл груп (далі Туроператор) та Приватним акціонерним товариством Туристична компанія Айті-тур (далі - ПрАТ ТК Айті-тур , Турагент) був укладений Агентський договір Партнерська програма № А15/1712-3 від 17.12.2015 р. (далі Агентський договір), відповідно до якого Туроператор доручає, а Турагент приймає на себе зобов'язання за винагороду надавати послуги Туроператору з реалізації сформованого Туроператором туристичного продукту шляхом укладення від імені, під контролем, в інтересах туроперата цивільно-правових договорів з споживачами туристичних послуг юридичними особами, а також виконувати інші дії, пов'язані із реалізацією туристичного продукту та передбачені умовами цього Договору (п. 1.1. Агентського договору). Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, перелік яких передбачений статтею 20 ЗУ Про туризм . Так, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Агентським договором, туроператором, в обумовлені строки був заброньований та оплачений тур до Арабської Республіки ОСОБА_8 (Шарм-Ель-Шейх) за заявкою Турагента №EG 10126031 для туристів ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (далі - Туристи) з визначеним строком перебування у місці надання туристичних послуг - 10.12.2016 р - 17.12.2016 р. До складу зазначеного туру входи послуги з проживання в готелі Albatros Aqua Blue &a

Від третьої особи приватного акціонерного товариство Туристична компанія Айті-Тур надійшло заперечення проти позову. Відповідно до якого третя особа заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає, що позов необґрунтований, незаконний та такий, що не підлягає задоволенню.

11 вересня 2017 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідно до якого просить суд визнати недійсним договір про надання туристичних послуг від 23.11.2016 року № 23112016-01 укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 з застосуванням відповідних наслідків недійсності правочину; стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у сумі 20320 грн. Оскільки про вищезазначений договір йому стало відомо лише під час розгляду справи та у зв'язку з витребуванням певних документів.

Від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог. В своїх запереченнях відповідачка зазначає, що позивачем не доведено факту надання їй вказаних грошових коштів, не доведено позивачем, що вона сплачувала частину путівки коштами позивача. Вказує на те, що вона має власний прибуток достатній для забезпечення себе та дітей відпочинком.

11 червня 2018 року від відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого вона заперечує факт, що за туристичну подорож нею сплачені спільні кошти подружжя. Крім того, на момент укладення спірного договору фактичні шлюбні відносини між нею та позивачем припинилися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_2М та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 липня 2014 року по 30 травня 2017 року. на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.05.2017 року, шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до дитячого направлення № 527 на стаціонарне лікування в державний заклад Українська алергологічна лікарня вбачається, що ОСОБА_7 має захворювання та потребує лікування.

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, що діє від імені, під контролем та за дорученням ТОВ Тревел Профешнл груп на підставі Агентського договору 13Нс-30 з ПрАТ ТК АйТі-тур з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони 23 листопада 2016 року укладено договір про надання туристичних послуг № 23112016-01, відповідно до якого тур агент зобов'язується забезпечити надання туристам , сформованого туроператором, на умовах визначених цим договором, а турист зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити вартість туру згідно цього договору. В цілях виконання цього договору туроператор надає туристичний продукт, що відповідає вказаним в договорі вимогам туриста.

Відповідно до п. 1.5 Договору, даний договір є заявкою туристів на організацію туристичної подорожі.

Згідно п. 2.1.1 Договору, вартість туру за договором з урахуванням послуг тур агента становить 20320 грн. 00 коп.

На підставі п. 2.6 Договору тур агент зобов'язується надати тур, сформований туроператором для туристів на трьох осіб, до Арабської Республіки ОСОБА_8 (Шарм-Ель-Шейх) з 10.12.2016 року по 17.12.2016 року, який включає в себе наступне - бронювання авіаквитків на літак, що слідує за маршрутом ОСОБА_12 ОСОБА_9 -ОСОБА_10; розміщення в готелі готелі Albatros Aqua Blue &aад; Park 4* на весь період перебування; трансфер за маршрутом: груповий; екскурсійна програма; медичне страхування туристів та страхуванні від нещасних випадків.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 01 від 23.11.2016 року ОСОБА_3 сплачено за договором про надання туристичних послуг № 23112016-01 грошові кошти у сумі 20320 грн. 00 коп.

Між ТОВ Тревел Профешнл груп (далі Туроператор) та Приватним акціонерним товариством Туристична компанія Айті-тур (далі - ПрАТ ТК Айті-тур , Турагент) був укладений Агентський договір Партнерська програма № А15/1712-3 від 17.12.2015 р. (далі Агентський договір), відповідно до якого Туроператор доручає, а Турагент приймає на себе зобов'язання за винагороду надавати послуги Туроператору з реалізації сформованого Туроператором туристичного продукту шляхом укладення від імені, під контролем, в інтересах туроператора цивільно-правових договорів з споживачами туристичних послуг юридичними особами, а також виконувати інші дії, пов'язані із реалізацією туристичного продукту та передбачені умовами цього Договору (п. 1.1. Агентського договору).

Так, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Агентським договором, туроператором, в обумовлені строки був заброньований та оплачений тур до Арабської Республіки ОСОБА_8 (Шарм-Ель-Шейх) за заявкою Турагента №EG 10126031 для туристів ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (далі - Туристи) з визначеним строком перебування у місці надання туристичних послуг - 10.12.2016 р - 17.12.2016 р. До складу зазначеного туру входи послуги з проживання в готелі Albatros Aqua Blue &a я; Park 4* на весь період перебування, бронювання авіаквитків на літак, що слідує за маршрутом ОСОБА_10 - ОСОБА_11 ОСОБА_9 - Київ (авіапереліт забезпечується авіакомпанією Bravo Airways), медичне страхування туристів та страхування від нещасних випадків. На підтвердження належного виконання умов договору по формуванню туристичних послуг, туроператором надано представнику турагента можливість друку з особистого кабінету турагента наступних документів: ваучер, авіаквитки на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, програма туру, страховий поліс.

24 листопада 2016 року ПрАТ ТК Айті-тур перерахувало грошові кошти за тур пакетом (ОСОБА_3) № ЕG10126031 від 24.11.2016 року в сумі 19137,60 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ Тревел Профешнл груп , що підтверджується платіжним дорученням №23819 від 24.11.2016 року( а.с 155, 156).

Туроператор при наданні туристичних послуг не зобов'язаний здійснювати перевірку, джерел походження коштів, за які здійснюється оплата таких послуг, а отже, жодним чином не порушив законодавство України при акцептуванні заявки турагента №EG 10126031.

Відповідно до пам'ятки застрахованої особи ОСОБА_3, Гнатів О, ОСОБА_7 в період з 10.12.2016 по 17.12.2016 року були застраховані в ПрАТ Європейське туристичне страхування , страхувальник ТОВ Тревел Профешнл груп (а.с. 157-160).

Сторони за договорами будь-яких претензій не мають.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з нормами глави 16 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Вказана позиція також викладена в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року №9.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, враховуючи те, що судом було встановлено, що договір про надання туристичних послуг 23112016-01 від 23.11.2016 року укладений відповідно до вимог норм чинного законодавства, відповідно відсутні підстави для визнання його недійсним, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю Тревел Профешнл груп , треті особи - Головне управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області, приватне акціонерне товариство Туристична компанія Айті-Тур про визнання правочину недійсним - відмовити.

Позивач: ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ЕР 17566.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серії ЕО 502860.

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, паспорт серії ЕО 249001.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Тревел Профешнл груп , ЄДРПОУ 36387500, юридична адреса: м. Київ, вул.. Велика Васильківська, 9/2, оф. 67.

Третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, пр. Центральний, 288.

Третя особа: приватне акціонерне товариство Туристична компанія Айті-Тур , ЄДРПОУ 24269712, юридична адреса: м. Харків, пр. Перемоги, 77, літ. А-1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум'янцева

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2018 року.