Рішення

від 26.07.2018 по справі 910/15108/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2018Справа № 910/15108/17

За позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс"

до Приватного підприємства "Атлант-1"

про стягнення 243 215,23 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Спиридонов О.В. за дов.;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Імпульс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Атлант - 1" про стягнення 243 215,23 грн. за договором поставки №1-1506-17, з яких: 195 052,80 грн. сума попередньої оплати, 6 101,25 грн. сума неустойки за порушення строків постачання, 39 010,56 грн. сума штрафу, 3 050,62 грн. сума процентів, нарахованих за користування коштами попередньої оплати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1-1506-17 від 15.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 порушено провадження у справі №910/15108/17. Розгляд справи призначено на 24.10.2017.

Ухвалою суду від 24.10.2017 розгляд справи відкладено на 14.11.2017.

13.11.2017 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечував проти позову, обґрунтовуючи це тим, що ним належним чином виконано умови договору, проте позивачем не був прийнятий товар, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в позові у повному обсязі.

У судовому засіданні 14.11.2017 судом оголошено перерву до 07.12.2017.

07.12.2017 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просив суд стягнути з Приватного підприємства АТЛАНТ-1 на користь Державного підприємства Науково- технічний комплекс ІМПУЛЬС суму грошових коштів у розмірі 268 728,12 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч сімсот двадцять вісім гривень 12 копійок), з яких: 195 052,80 грн. - сума попередньої оплати за Договором № 1-1506-17 від 15 червня 2017 року, яка підлягає поверненню; 18 845,99 грн. - суми неустойки, що підлягає стягненню за порушення строків постачання; 39 010,56 грн. - сума штрафу за прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів; 9 382,03 грн. - сума процентів, нарахованих за користування коштами попередньої оплати та 6 436,74 грн. - втрати від інфляції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України вказана заява прийнята судом до розгляду частково, а саме в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 195 052,80 грн., суми неустойки в розмірі 18 845,99 грн., суми штрафу за прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 20 календарних днів в розмірі 39 010,56 грн. В частині стягнення суми процентів, нарахованих за користування коштами попередньої оплати в розмірі 9 382,03 грн. та втрат від інфляції в розмірі 6 436,74 грн. заява судом не приймається до розгляду, оскільки вказані вимоги не були заявлені при поданні позовної заяви, а відтак є новими, у зв'язку з чим вказана заява змінює і предмет і підстави позову одночасно.

У судовому засіданні 07.12.2017 судом оголошена перерва до 16.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі №910/15108/17 ухвалено здійснювати розгляд справи №910/15108/17 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.02.2018.

29.01.2018 через загальний відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача у відзиві, відносно того, що 01.08.2017 відповідачем було поставлено весь товар за договором на адресу позивача: м. Київ-121, вул. Горлівська, 226/228, після чого розпочався процес прийому товару, який в подальшому був зупинений. Позивач зазначив, що такі твердження відповідача у відзиві не відповідають фактичним обставинам і просив суд відхилити даний відзив відповідача. Спростовуючи твердження відповідача позивач послався на журнал обліку допуску сторонніх осіб.

01.02.2018 через загальний відділ діловодства суду позивачем подана заява про допит в якості свідка, а саме просить суд, допитати генерального директора Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "ІМПУЛЬС" ОСОБА_2, як свідка про всі відомі йому обставини, що матимуть значення для справи.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви позивача про допит генерального директора Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "ІМПУЛЬС" ОСОБА_2, як свідка про всі відомі йому обставини.

Суд розглянувши заяву позивача про допит генерального директора Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "ІМПУЛЬС" ОСОБА_2 та заслухавши представників сторін, вирішив відмовити в задоволенні заяви, оскільки заява про допит свідка не обґрунтована в силу вимог ст.87 ГПК України.

В підготовчому судовому засіданні 13.02.2018 представник позивача підтримав подану 01.02.2018 через загальний відділ діловодства суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме просить суд стягнути з приватного підприємства "АТЛАНТ-1" на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" суму грошових коштів у розмірі 288 406, 99 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч чотириста шість гривень 99 копійок), з яких: 195 052, 80 грн. - сума попередньої оплати за Договором № 1-1506-17 від 15 червня 2017 року, яка підлягає поверненню: 29 538,78 грн. - суми неустойки, що підлягає стягненню за порушення строків постачання; 39 010, 56 грн. - сума штрафу за прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів; 14 662,11 грн. - сума процентів, нарахованих за користування коштами попередньої оплати та 10 142, 74 грн. - втрати інфляції.

Суд розглянувши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог та заслухавши представників сторін, відповідно до приписів ст. 46 ГПК України прийняв зазначену заяву до розгляду частково, а саме в частині стягнення 195 052, 80 грн. - сума попередньої оплати за Договором № 1-1506-17 від 15 червня 2017 року, яка підлягає поверненню: 29 538,78 грн. - суми неустойки, що підлягає стягненню за порушення строків постачання; 39 010, 56 грн. - сума штрафу за прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів, 14 662,11 грн. - проценти, нараховані за користування коштами попередньої оплати в розмірі. В частині стягнення втрат від інфляції в розмірі 10 142,74 грн. заява судом не приймається до розгляду, оскільки вказана вимога не була заявлена при поданні позовної заяви, а відтак є новою, у зв'язку з чим вказана заява змінює і предмет і підстави позову одночасно.

27.02.2018 через загальний відділ діловодства суду відповідач подав відзив, в якому відповідач не визнав позовних вимог позивача, а також збільшення суми позову позивачем.

29.03.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача від 23.02.2018. Позивач зазначив, що викладенні у відзиві відповідачем заперечення не підтвердженні належними, допустимими, достовірними і жодним чином не спростовують обставини і докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

У задоволенні заяви про зобов'язання відповідача надати докази вчинення певних дій, відповідно до ст. 74 ГПК України, суд відмовив за необґрунтованістю.

В підготовчому судовому засіданні 29.05.2018 представник позивача підтримав подану 29.03.2018 через загальний відділ діловодства суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме просив суд, стягнути з приватного підприємства "АТЛАНТ-1" на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс", суму грошових коштів у розмірі 312 585,72 грн., з яких: 195 052, 80 грн. - сума попередньої оплати за Договором № 1-1506-17 від 15.06.2017, яка підлягає поверненню: 39 872,67 грн. - суми неустойки (пені), що підлягає стягненню за порушення строків постачання; 39 010,56 грн. - сума штрафу за прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів; 19 706,17 грн. - сума процентів, нарахованих за користування коштами попередньої оплати, 14 824,01 грн. - втрати інфляції та 4 119,51 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначає права та обов'язки сторін. Так, зокрема, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Суд розглянувши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог та заслухавши представників сторін, відповідно до приписів ст. 46 ГПК України прийняв зазначену заяву до розгляду частково, а саме в частині стягнення 195 052, 80 грн. - сума попередньої оплати за Договором № 1-1506-17 від 15.06.2017, яка підлягає поверненню: 39 872,67 грн. - суми неустойки (пені), що підлягає стягненню за порушення строків постачання; 39 010,56 грн. - сума штрафу за прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів; 19 706,17 грн. - сума процентів, нарахованих за користування коштами попередньої оплати. В частині стягнення 14 824,01 грн. - втрат інфляції та 4119,51 грн. - 3% річних від простроченої суми заява не приймається судом до розгляду, у зв'язку з тим, вказані вимоги не були заявлені при поданні позовної заяви, а відтак є новими, у зв'язку з чим вказана заява змінює і предмет і підстави позову одночасно.

В підготовчому засіданні 14.06.2018 остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З'ясовані всі питання визначені ст.182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/15108/17 та призначити розгляд справи №910/15108/17 по суті на 17.07.2018.

В судове засідання 17.07.2018 судом оголошено перерву до 26.07.2018.

В судовому засіданні 26.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та просив суд задовольнити позов.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 між Державним підприємством Науково-технічний комплекс Імпульс (далі - позивач, покупець) та Приватним акціонерним товариством Атлант - 1 (далі - відповідач, постачальник) було укладено Договір поставки №1-1506-17 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити у обумовлений строк покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її.

Поставка продукції здійснюється на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Горлівська, буд. 226/228 (п. 2.1. Договору).

Поставка продукції здійснюється на протязі 30 днів з дня оплати покупцем ціни за продукцію (п. 2.2. Договору).

Датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткових накладних на продукцію (3.1. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору найменування, ціна і кількість вказується в Специфікації на продукцію, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Загальна сума Договору була визначена в Специфікаціях №1 та №2 до Договору становила 195 052,80 грн.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що оплата здійснюється на умовах передплати в розмірі 100% на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату згідно з відповідною специфікацією. Датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунку покупця за умови їх зарахування на рахунок постачальника (п.4.4. Договору).

Як встановлено судом, 22.06.2017 на виконання умов Договору, на підставі рахунків Приватним акціонерним товариством Атлант - 1 від 16.06.2017 №0616-1 та №0616-2, Державним підприємством Науково-технічний комплекс Імпульс на розрахунковий рахунок постачальника були перераховані кошти в сумі 195 052,80 грн. (за рахунком №0616-1 - 123 552,00 грн., за рахунком №0616-2 - 71 500,80 грн.), що підтверджуються банківською випискою станом на 22.06.2017, яка наявна в матеріалах справи.

Отже, наведене свідчить, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином та у повному обсязі.

Однак, відповідач у визначений договором строк продукцію, перелічену у Специфікації №1 та №2 (додаток №1 та №2 до Договору), до Державного підприємства Науково-технічний комплекс Імпульс не поставив, чим допустив порушення умов Договору.

Внаслідок укладення Договір поставки №1-1506-17 від 15.06.2017 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язується передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Загальна сума Договору була визначена в Специфікаціях №1 та №2 до Договору становила 195 052,80 грн.

Як було зазначено раніше, 22.06.2017 позивачем сплачено на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 195 052,80 грн. (за рахунком №0616-1 - 123 552,00 грн., за рахунком №0616-2 - 71 500,80 грн.), що підтверджуються банківською випискою.

Поставка продукції здійснюється на протязі 30 днів з дня оплати покупцем ціни за продукцію (п. 2.2. Договору).

Датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткових накладних на продукцію (3.1. Договору).

Проте, Відповідач порушуючи умови договору не поставив товар та сплачені грошові кошти не повернув. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять.

Статтею 525 Цивільного кодексу України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

У поданому відзиві відповідачем наголошується, що ним не визнаються позовні вимоги позивача, оскільки підприємство відмовилося приймати виконання Договору поставки № 1-1506-17 від 15 червня 2017 року, а також не забезпечило під час виконання Договору прийомку продукції у відповідності до Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 липня 1965 року № П-6 (надалі по тексту - Інструкція) як-то: не складено жодного Акту, не здійснено виклик представника відповідача, не направлено протягом 24 годин повідомлення відповідачу про виклик його представника, не направлено претензії у зв'язку з нестачею продукції разом з актом нестачі тощо.

В обґрунтування доводу щодо відмови позивача у прийманні виконання Договору поставки № 1-1506-17 від 15 червня 2017 року відповідач зазначив, що ним на виконання умов Договору був укладений: з компанією LANSYZ, Inc. (Нью-Йорк, США) Контракт № L617-ATL3 від 15 червня 2017 року (надалі по тексту - Контракт); з ТОВ КВАНТІ ЕКО договір від 06 липня 2017 року (надалі по тексту - договір поставки). На підставі Контракту було отримано принтери PRINTREX812 у кількості 2 шт., що підтверджується митною декларацією від 31 липня 2017 року. На підставі договору поставки, факт укладення якого підтверджується рахунком на оплату № 706 від 06 липня 2017 року, за видатковою накладною № 706 від 06 липня 2017 року було отримано джерело безперебійного живлення SVC ЕР-3024 у кількості 4 шт. В подальшому, 01 серпня 2017 року перелічений товар був доставлений позивачу за адресою - м. Київ-121, вул. Горлівська, 226/228, після чого розпочався процес прийому товару, який був зупинений приймаючою особою, яка без пояснень припинила прийом товару та відмовилася підписувати видаткові накладні N° 5 та № 6 від 01 серпня 2017 року.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом не приймаються, з огляду на наступне.

Державне підприємство Науково-технічний комплекс ІМПУЛЬС є державним підприємством, яке належить до сфери управління Державного концерну Укроборонпром та задіяне до виконання Державного оборонного замовлення.

Оскільки підприємство здійснює виготовлення продукції за Державним оборонним замовленням, яка має гриф таємно та цілком таємно , то на підприємстві запроваджений особливий порядок допуску сторонніх осіб на його територію. Зокрема, у виробничі та складські приміщення допуск сторонніх осіб категорично заборонений. За рішенням керівника підприємства сторонні особи можуть бути допущені лише до приміщень адміністративної будівлі у супроводі призначеної особи. При цьому, якщо сторонній особі дозволено в установленому порядку прохід до відповідних приміщень адмінбудівлі, то факт його допущення і виходу в обов'язковому порядку фіксується охороною у Журналі обліку допуску сторонніх осіб з обов'язковим зазначенням у ньому даних про особу, а також часу проходу та виходу.

За даними згаданого вище Журналу 01 серпня 2017 року жодний уповноважений представник ПП АТЛАНТ-1 , у тому числі директор цього підприємства ОСОБА_4 на територію ДП НТК ІМПУЛЬС не проходив. Зазначений факт підтверджується змістом журналу обліку допуску сторонніх осіб підприємством.

Отже, судом встановлено, що доводи відповідача відносно того, що 01.08.2017 ним був поставлений весь товар за Договором на адресу позивача: м. Київ-121, вул. Горлівська, 226/228, після чого розпочався процес прийому товару, який в подальшому був зупинений, не відповідають фактичним обставинам і підлягають відхиленню.

З огляду на те, що проведення процедури прийомки товару по кількості і якості не знайшло свого фактичного підтвердження, то доводи відповідача стосовно недотримання позивачем під час прийомки товару вимог Інструкції, також не приймаються судом до уваги.

Подані до відзиву документи, як-то: контракт №L617-ATL3 від 15.06.2017 митна декларація МД-2 від 31.07.2017, рахунок на оплату, видаткова накладна, видаткова накладна №5 від 01.08.2017, видаткова накладна №6 від 01.08.2017 не стосуються предмета спору та не підтверджують виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором від 15.06.2017 №1-1506-17.

Окрім того, судом встановлено, що відповідно до Специфікацій №1,2 (принтер для установки на транспортний засіб PRINTEX812 має бути виготовлений компанією TransAct Technologies Incorporated, а джерело безперебійного живлення SVC ЕР-3024 - компанією PWG New Energy Power Co. LTD).

Відтак, відповідачем суду не доведено, що продукція за Договором, яку отримав відповідач виготовлена саме тими виробниками, які визначені у Специфікаціях (принтер для установки на транспортний засіб PRINTEX812 має бути виготовлений компанією TransAct Technologies Incorporated, а джерело безперебійного живлення SVC ЕР-3024 - компанією PWG New Energy Power Co. LTD).

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач повинен був поставити продукцію на протязі 30 днів з дня оплати позивачем ціни продукції, тобто останнім днем поставки продукції позивачу було 23.07.2017. Проте, відповідач не поставив продукцію позивачу у встановлений строк, що був передбачений п. 2.2. Договору та не повернув позивачу попередню оплату за товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки станом на час прийняття рішення відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з відповідача 195 052,80 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку невиконання або несвоєчасного виконання постачальником зобов'язань з поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Згідно з п.6.3. Договору у випадку невиконання або несвоєчасного виконання покупцем обов'язку з оплати продукції покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

В разі прострочення виконання зобов'язання більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів винна сторона сплачує іншій стороні штраф в розмірі 20 % від суми рахунку, за яким не були виконанні зобов'язання (п. 6.4. Договору).

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 23.07.2017 по 12.04.2018 у розмірі 39 872,67 грн. та штраф у розмірі 39 010,56 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

За перерахунком суду, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня підлягає задоволенню судом частково за період з 23.07.2017 по 23.01.2018 в розмірі 26 094,27 грн.

Вимога про стягнення з відповідача на користь позивача штраф за прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 20 календарних днів в розмірі 39 010,56 грн. підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 19 706,17 грн. суми процентів, нарахованих за користування коштами попередньої оплати.

За правилами статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладені вище норми, суд вважає обґрунтовану вимогу позивача про стягнення з відповідача 19 706,17 грн. процентів, у зв'язку з чим задовольняє вказану вимогу.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з Приватного підприємства "Атлант - 1" на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" підлягає стягненню основна заборгованість (сума попередньої оплати) у розмірі 195 052,80 грн., 39 010,56 грн. штрафу, 26 094,27 грн. пені та 19 706,17 грн. процентів за користування коштами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Атлант - 1" (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 116-А, ідентифікаційний код 30020230) на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" (03127, м. Київ-121, вул. Горлівська, 226/228, ідентифікаційний код 14307765) 195 052 (сто дев'яносто п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 80 коп. основного боргу, 39 010 (тридцять дев'ять тисяч десять) грн. 56 коп. штрафу, 26 094 (двадцять шість тисяч дев'яносто чотири) грн. 27 коп. пені, 19 706 (дев'ятнадцять тисяч сімсот шість) грн. 17 коп. процентів за користування коштами та судовий збір у розмірі 4 203 (чотири тисячі двісті три) грн. 43 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.08.2018

Суддя І.І. Борисенко