Ухвала

від 13.08.2018 по справі 914/1440/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.08.2018 р. Справа № 914/1440/18

Суддя Господарського суду Львівської області Мороз Н. В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Грінера Україна (79037, м. Львів, вул. Чигиринська, 34 код ЄДРПОУ 35429502) від 31.07.2018р. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Холдинг (79010, м. Львів, вул. Заньковецької, 11, кв.5 код ЄДРПОУ 40375339 ) - 16 871, 93 грн. заборгованості, з яких 6 561, 16 грн. - заборгованість за надані послуги, 9 730, 27 грн. - пеня, 155, 59 грн. - 3% річних, 424, 91 грн. - інфляційні нарахування.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України, у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

Проте, в порушення зазначених вимог у заяві не зазначено офіційні електронні адреси заявника та боржника або вказівку на те, що такі дані невідомі.

Крім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Як доказ сплати судового збору заявником до заяви про видачу судового наказу долучено оригінал платіжного доручення №3207 від 26.07.2018р. на суму 176, 20 грн. Однак, дане платіжне доручення, не може вважатись належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку з огляду на наступне.

Згідно офіційного повідомлення Державної казначейської служби України від 29.06.2018р., у зв'язку зі зміною порядку відкриття дохідних рахунків з 02.07.2018р. рахунки для зарахування доходів до державного та місцевих бюджетів за новими реквізитами будуть відкриті на балансі Державної казначейської служби України.

Враховуючи наведене, реквізити рахунку, для обліку доходів державного бюджету (КБКД22030101) по Господарському суду Львівської області, що вступає в дію з 02.07.2018 р. змінено на наступні :

Отримувач: УК у Личаківському районі м. Львова / 22030101

Код отримувача : 38007620

Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП)

Код Банку (МФО) : 899998

Номер рахунку: 34315206083083

Код класифікації доходів бюджету : 22030101

Найменування коду класифікації доходів бюджету : Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Дану інформацію розміщено на офіційному сайті Господарського суду Львівської області у повідомленні від 25.06.2018р.

Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що остання датована 31.07.2018 р.

Згідно печатки Канцелярії Господарського суду Львівської області на титульній сторінці заяви про видачу наказу, остання була подана представником Лазюк до суду особисто 02.08.2018р. о 11:37 год.

Таким чином, на момент звернення заявника з відповідною заявою до суду, вже діяли нові реквізити для сплати судового збору, за якими слід було сплачувати судовий збір за подання даної заяви.

Однак, як вбачається з платіжного доручення №3207 від 26.07.2018р. судовий збір в сумі 176, 20 грн. сплачено заявником за реквізитами, не актуальними на день подання заяви до суду.

Сплата заявником судового збору за іншими реквізитами є порушенням вимог п.1 ч.3 ст.150 ГПК України, у зв'язку з чим, зазначений платіжний документ не може бути визнаний судом як належний доказ сплати заявником судового збору у встановленому порядку.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що до складу заявленої суми стягнення останнім включено 9 730, 27 грн. - пені, 155, 59 грн. - 3% річних, 424, 91 грн. - інфляційних збитків, що нараховані заявником внаслідок неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю Сіті Холдинг зобов'язань за договором №185/ст/17-К про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів.

Судом встановлено, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Грінера Україна про стягнення з боржника пені, інфляційних нарахувань та 3% річних не відповідають приписам ст. 148 ГПК України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою з огляду на наступне:

Згідно ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приймаючи до уваги положення статті 230 ГК України пеня та штраф є видами штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України).

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів (у даному випадку договору про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів), інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.

Вимоги про сплату пені та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням.

Як вже зазначалось, відповідно до ч.1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, у наказному провадженні не підлягають розгляду вимоги щодо стягнення з боржника сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, які за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 147, 148, 150, 151, 152, 153, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Грінера Україна у видачі судового наказу за заявою від 31.08.2018р.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, визначеному Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Мороз Н.В.