Рішення

від 30.07.2018 по справі 916/609/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/609/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

При розгляді справи за позовом : Заступника керівника Комінтернівської місцевої прокуратури (67500, Одеська область, смт. Доброслав, вул. Центральна, 85) в інтересах держави в особі 1) Новопетрівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" (67030, Одеська область, Миколаївський район, с. Новопетрівка, вул. Шкільна, буд. 9-А) та 2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83);

до відповідача 1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія України" (56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Заводська, буд. 6А);

до відповідача 2: Відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області (67000, Одеська область, Миколаївський район, смт. Миколаївка, вул. Шкільна, буд. 22 А);

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії

за участю:

прокурора : Чернишова І.Є.- посвідчення № 048533 від 01.11.2017р.;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Ярошенко Г.Ю. - довіреність № 31-15-0.61-639/2-18 від 12.01.2018р.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018р. заступник керівника Комінтернівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Новопетрівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія України" та відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений шляхом підписання сторонами удаваного правочину - угоди № 4 про обробіток землі від 15.01.2016р. між відділом освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія України"; зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія України" повернути Новопетрівському навчально-виховному комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Миколаївської районної ради Одеської області земельну ділянку площею 30 га, загальною вартістю 865113,90 грн., що розташована на території Новопетрівської сільської ради, отриману на підставі угоди № 4 про обробіток землі від 15.01.2016р., а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору за подання позову.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що угода №4 про обробіток землі від 15.01.2016р. є удаваним правочином та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки.

Як вказує прокурор, зазначена угода не відповідає вимогам статей 15, 92, 93 Земельного кодексу України, що свідчить про його недійсність на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки надана Новопетрівському навчально-виховному комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства земельна ділянка державної форми власності була передана відділом освіти Миколаївської райдержадміністрації, в особі начальника ОСОБА_2, без відповідних на то повноважень Відповідачу-2 для комерційної діяльності, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання прибутку.

Крім того, прокурор наголошує на тому, що спірна земельна ділянка була передана в оренду за відповідною угодою без дотримання порядку передачі земельних ділянок в оренду, чим було порушено вимоги ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

До того ж оспорювана угода, яка є договором оренди землі, за твердженням прокурора, суперечить вимогам ст.ст.4-6, 15, 17, 19 Закону України "Про оренду землі".

Отже, за висновками прокурора, спірна угода є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

Позовні вимоги прокуратури в частині витребування у відповідача земельної ділянки ґрунтуються на вимогах ст.1212 ЦК України, якою врегульовані взаємовідносини щодо набуття майна без достатньої правової підстави.

З огляду на відсутність жодних дій уповноваженого органу у сфері земельних відносин - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, направлених на захист держави та реалізацію наданих законом повноважень щодо визнання недійсним договору, який укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, Комінтернівська місцева прокуратура дійшла висновків щодо наявності достатніх підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2018р. відкрито провадження у справі № 916/609/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням у справі підготовчого засідання на 02.05.2018р.

Ухвалою суду від 02.05.2018р. підготовче засідання у справі №916/609/18 відкладено на 21.05.2018 р.

21.05.2018р. до суду надійшли заперечення Відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області проти позовної заяви (т.1 а.с.114-119), згідно яких відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Так, відповідач 2 наголошує, що спірна угода має на меті спільну діяльність сторін за договором, тобто обробку та проведення агротехнічних робіт на земельній ділянці сільськогосподарського призначення.

При цьому, за твердженнями відповідача 2, вказана угода №4 за своєю правовою природою не може бути договором оренди землі, оскільки в ній відсутні істотні умови договору оренди землі в розумінні ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, відповідач 2 також повідомив суду, що, починаючи з 15.01.2016р., тобто з часу укладання угоди №4, з боку СТОВ "Надія України" перераховувалися грошові кошти в розмірі 30 000 грн. щорічно на рахунок Відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області, частина яких йшла на сплату земельного податку на користь держави, а залишок використовувався Відділом освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області повністю на виробничі потреби Новопетрівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад".

Також відповідач 2 у своїх запереченнях зазначив про необхідність залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п.8 ч.1 ст.226 ГПК України, з огляду на відсутність обґрунтування (з посиланням на конкретні докази) неможливості подання позовної заяви позивачами самостійно.

21.05.2018р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області до суду були подані пояснення (т.1 а.с.143-148), в яких останнє зазначає що земельна ділянка, з огляду на умови спірного договору, фактично використовується СТОВ "Надія України" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції) з метою отримання прибутку.

На думку позивача, відділом освіти фактично було передано СТОВ "Надія України" земельну ділянку у платне користування без укладання договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

При цьому, за твердженням позивача, оспорюваний договір, який за своєю суттю є договором оренди землі, суперечить вимогам ст.ст.4-6, 15, 17, 19 Закону України "Про оренду землі", з огляду на що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 21.05.2018р., враховуючи необхідність встановлення строків для подання відповіді на відзив та заперечень, підготовче засідання у справі було відкладено на 06.06.2018р.

06.06.2018р. Заступником керівника Комінтернівської місцевої прокуратури подано до суду відповідь на відзив (т.2 а.с.9-17), згідно якої останній наголошує на тому, що положення спірної угоди не відповідають умовам договору про надання послуг, передбаченим ст.ст. 901-906 ЦК України, умовам договору підряду, передбаченим положеннями ст.ст.837,583 ЦК України, а також умовам договору про спільну діяльність, передбаченим ст.ст. 1130-1134 ЦК України.

Натомість прокурор стверджує, що вказана угоді містить усі істотні умови, передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі". Із змісту вказаної угоди вбачається, що відділ освіти Миколаївської райдержадміністрації, в особі начальника ОСОБА_3 фактично передав СТОВ "Надія України" у платне користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства, що свідчить про удаваність спірної угоди.

Стосовно відсутності доказів передачі земельної ділянки СТОВ "Надія України" у володіння та користування, заступник прокурора повідомив, що за наявною інформацією відділу освіти Миколаївської райдержадміністрації від 21.05.2018р. спірна земельна ділянка обробляється саме відповідачем СТОВ "Надія України" та на даний час засіяна озимою пшеницею. Зазначене свідчить, що право володіння та користування, що належить землекористувачеві Новопетрівському навчально-виховному комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" на підставі ст. 92 Земельного кодексу України, за умовами спірної угоди реалізується не землекористувачем, а СТОВ "Надія України" шляхом обробки землі та збору врожаю.

Крім того, у відповіді на відзив заступник керівника Комінтернівської місцевої прокуратури виклав обґрунтування наявності у прокуратури підстав для подачі позовної заяви.

06.06.2018р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області подано до суду відповідь на відзив (т.2 а.с.29-34), згідно якої останнє зазначило, що угода №4 укладена всупереч ст.ст.79-1, 125 Земельного кодексу України, без формування земельної ділянки, тобто без визначення площі, меж земельної ділянки, без присвоєння їй кадастрового номеру та без внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, у зв'язку із чим у СТОВ "Надія України" не виникло право користування цією земельною ділянкою.

Поряд з цим, позивач 2 наголошує на тому, що з аналізу вказаної угоди випливає, що остання за своєю суттю є договором оренди землі, з огляду на те, що основною ознакою даного договору є надання за плату земельних ділянок у володіння і користування на певний строк.

При цьому, позивач 2 вказує на те, що спірна угода є удаваним правочином та сторонами при його укладенні не дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку щодо передачі в оренду земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку сторонами угоди дотриманий не був, та зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам ст.ст. 4, 16 Закону України "Про оренду землі", нормам Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру в Одеській області підтримує позовні вимоги заступника керівника Комінтернівської місцевої прокуратури.

Ухвалою суду від 06.06.2018р. строк підготовчого провадження у справі №916/609/18 продовжено до 11.07.2018р.

Крім того, ухвалою суду від 06.06.2018р. закрито підготовче провадження у справі №916/609/18 із призначенням справи до судового розгляду по суті в засіданні суду на 02.07.2018р.

У судовому засіданні 02.07.2018р. судом було оголошено перерву до 30.07.2018р., про що винесено відповідну ухвалу.

Прокурор у судовому засіданні 30.07.2018р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача 2 у судовому засіданні 30.07.2018р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Позивач, Новопетрівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад", про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з ЄДР (т.1 а.с.73-81), про що свідчать поштові повідомлення (т.1 а.с.101, 113, 155, т.2 а.с.54), у судові засідання, крім судового засідання 6.06.2018р., не з'являвся, жодних пояснень не надавав.

Відповідач 1, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія України", про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з ЄДР (т.1 а.с.82-90), про що свідчать поштові повідомлення (т.1 а.с.102, 112, 156, т.2 а.с.51, 61), у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач 2, Відділ освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області, у судове засідання, призначене на 30.07.2018р., не з'явився. Натомість про розгляд справи повідомлений належним чином про що свідчить його присутність у попередніх судових засіданнях та наявні в матеріалах справи заперечення проти позову.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги обізнаність позивача 1 та відповідачів про розгляд справи, а також відсутність жодних відомостей щодо причин їх неявки у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі останніх за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області від 26.07.2004р. №421/А-2004 (т.1 а.с.67) Новопетрівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, правонаступником якої згідно витягу з ЄДР (т.1 а.с.73-81) є Новопетрівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад", видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 30 га, серії ЯЯ №205614 від 19.07.2005р. (т.1 а.с.44).

У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки передана позивачу земельна ділянка, площею 30 га, перебуває у державній власності.

Згідно до п.6.1. статуту Новопетрівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" матеріально технічна база НВК включає будівлі, споруди, земельну ділянку, комунікації, обладнання та інші матеріальні цінності вартість яких відображено у балансі закладу. Майно НВК належить йому на правах власності, повного господарського відання відповідно до чинного законодавства, рішення про застосування НВК та укладених ним угод (п.6.2. статуту).

Пунктом 6.5. статуту встановлено, що відповідно до рішення Новопетрівської сільської ради НВК має земельну ділянку 1,18 га, де розміщуються спортивний та ігровий майданчик, зона відпочинку, господарські будівлі тощо та земельна ділянка 30 га ріллі сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі Новопетрівської сільської ради.

Як встановлено судом, 15.01.2016р. між Відділом освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області (сторона 1) та СТОВ "Надія України" (сторона 2) було укладено угоду №4 про обробіток землі (т.1 а.с.35-37), відповідно до п. 1.1 якої за цією угодою сторона 2 обробляє та проводить агротехнологічні роботи на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради за адресою: с. Новопетрівка, Миколаївського району, Одеської області, площею 30 га, з цільовим призначенням ведення підсобного сільського господарства.

Відповідно до п.2.1. угоди, останню укладено строком до 01.01.2019р.

Згідно до п.3.1. угоди сторона 1 отримує від сторони 2 кошти за обробіток земельної ділянки у визначених угодою розмірах та строках.

Кошти вносяться стороною 2 один раз на квартал не пізніше 15 числа звітного періоду у вигляді грошового внеску на розрахунковий рахунок відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації за обробіток земельної ділянки у розмірі 1000 грн. за 1 га. Щорічний загальний розмір коштів за цією угодою складає 30 000 грн., в тому числі щоквартальний платіж становить ? частки річного (п.3.2. угоди).

За умовами п.3.4. угоди розмір коштів, які сторона 1 отримує від сторони 2, переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до п.3.5. угоди за несвоєчасну сплату стороною 2 коштів за обробіток земельної ділянки нараховується пеня в розмірі 0,3% від річної суми за кожен прострочений день.

За умовами розділу 4 угоди сторона 1 зобов'язання не вчиняти дій, які б перешкоджали стороні 2 проводити агротехнологічні заходи та реалізацію вирощеної продукції. При цьому сторона 1 наділена правом вимагати своєчасного внесення коштів за обробіток та вільного доступу для переданої для обробітку земельної ділянки з метою здійснення навчальних та дослідних цілей, а також ведення контролю за додержанням стороною 2 умов угоди.

Сторона 2 згідно розділу 5 угоди має право самостійно визначити вид вирощуваної культури та на власний розсуд займатися реалізацією вирощеної сільськогосподарської продукції, та, при цьому, зобов'язана своєчасно вносити кошти.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, надані ними в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги прокурора обґрунтовано недійсністю укладеної між Відділом освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області та СТОВ "Надія України" угоди №4 про обробіток землі від 15.01.2016р. як удаваного правочину, що має наслідком необхідність зобов'язання СТОВ "Надія України" повернути спірну земельну ділянку.

При цьому, заперечення відповідача 2 ґрунтуються на тому, що укладена угода за своєю правовою природою не може бути договором оренди землі, оскільки в ній відсутні істотні умови такого договору в розумінні ст.15 закону України "Про оренду землі", натомість є договором про спільну діяльність, метою якого є обробіток та проведення агротехнічних робіт на земельній ділянці сільськогосподарського призначення.

Надаючи оцінку правовій природі вказаного договору, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.

Натомість, згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Приймаючи до уваги, що угодою №4 про обробіток землі від 15.01.2016р. СТОВ "Надія України" було надано оплатне право користування земельною ділянкою, оскільки умовами договору передбачено плату, виходячи з площі земельної ділянки, суд доходить висновку про укладення між сторонами договору оренди землі.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що до вказаного договору підлягають застосуванню правові норми, що регулюють відносини, пов'язані з орендою землі.

За змістом ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб'єктами права власності на землю, згідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи

Згідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015р. № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 "Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

З наведеного вбачається, що саме Держгеокадастр має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання у користування земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Виходячи з правового аналізу вищевикладених норм, враховуючи належність спірної ділянки до державної власності, та чітке розмежування законодавством повноважень на розпорядження землями державної власності, суд доходить висновку про відсутність у Відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та недотримання встановленого нормами земельного законодавства порядку щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки, що має наслідком визнання угоди №4 про обробіток землі від 15.01.2016р. недійсною.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено відсутність правових підстав для зайняття Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія України" спірної земельної ділянки, суд вважає за необхідне задовольнити похідну вимогу прокуратури стосовно повернення земельної ділянки належному земелекористувачу, яким є Новопетрівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад".

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи №916/695/17.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог Заступника керівника Комінтернівської місцевої прокуратури в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідачів порівну. При цьому, суд, проаналізувавши правовідносини сторін, вважає, що мало місце задоволення двох вимог немайнового характеру, що зумовлює відповідне визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною угоду № 4 про обробіток землі від 15.01.2016р., укладену між відділом освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області (67000, Одеська область, Миколаївський район, смт. Миколаївка, вул. Шкільна, буд. 22 А, код ЄДРПОУ 02145234) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія України" (56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Заводська, буд. 6А, код ЄДРПОУ 30130099).

3. Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія України" (56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Заводська, буд. 6А, код ЄДРПОУ 30130099) повернути Новопетрівському навчально-виховному комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Миколаївської районної ради Одеської області (67030, Одеська область, Миколаївський район, с. Новопетрівка, вул. Шкільна, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 25042034) земельну ділянку, площею 30 га, загальною вартістю 865113,90 грн., що розташована на території Новопетрівської сільської ради.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія України" (56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Заводська, буд. 6А, код ЄДРПОУ 30130099) на користь прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ - 03528552, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, код МФО 820172, рахунок отримувача - 35213085000564 (юридична та поштова адреса:65026, м.Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел.7319800, неприбуткова організація) судовий збір у сумі 1762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

5. Стягнути Відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області (67000, Одеська область, Миколаївський район, смт. Миколаївка, вул. Шкільна, буд. 22 А, код ЄДРПОУ 02145234) на користь прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ - 03528552, банк отримувача - ДКзСУ м. Київ, код МФО 820172, рахунок отримувача - 35213085000564 (юридична та поштова адреса:65026, м.Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел.7319800, неприбуткова організація) судовий збір у сумі 1762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Одеського апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 09 серпня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська