Рішення

від 01.08.2018 по справі 922/1164/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1164/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біополітех", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" с.Мартове Печенізького району Харківської області, про стягнення 377649,46 грн. за участю представників:

позивача - Машари Т.С. (довіреність б/н від 05.01.2018) - в режимі відеоконференції;

відповідача - Господарець Т.М. (довіреність б/н від 20.02.2018),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біополітех", м.Київ, 02.05.2018 звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" с.Мартове Печенізького району Харківської області, заборгованості за Договором поставки № 23/09/02-16 від 23.09.2016 в загальному розмірі 377649,46 грн., у тому числі: 292872,50 грн. основного боргу, 13696,80 грн. - 3% річних та 71080,16 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідача в порушення п. 4 Специфікації № 1 від 23.09.2016, яка є невід'ємною частиною Договору, не здійснив оплату товару у визначений термін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2018 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1164/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 24.05.2018, відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 292872,50 грн.; проти позову в частині стягнення втрат від інфляції в розмірі 71080,16 грн. та 3% річних у розмірі 13696,80 грн. заперечував, вважаючи їх недоведеними через відсутність у позивача доказів направлення відповідачеві рахунку-фактури, який є підставою для проведення оплати за поставлений товар.

11.06.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень і претензій, у тому числі щодо передбачених договором документів, про що свідчить підпис представника відповідача на видатковій накладній № 329 від 26.09.2016. Позивач вважає, що наявність чи відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений товар. Ненадання рахунку-фактури не є простроченням кредитора у розумінні приписів ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України. Доводи відповідача не змінюють строку, встановленого для виконання зобов'язання щодо його оплати за умовами договору (специфікації № 1) - протягом 5 банківських днів з дня отримання товару.

04.07.2018 відповідачем було надано письмові пояснення щодо незгоди з датою виникнення обов'язку відповідача провести розрахунок за договором і, відповідно, з розміром штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2018, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

23.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біополітех" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрома" (відповідач) було укладено Договір поставки № 23/09/02-16, згідно п. 1.1. якого, позивач, як продавець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати) у визначені цим Договором строки біологічні препарати Торгової марки "Жива Земля", інші біопрепарати, добрива та продукцію, згідно Специфікацій до даного Договору (товар), а відповідач, як покупець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, його оплатити та прийняти.

Асортимент, кількість і якість товару, що є предметом поставки за Договором, номенклатура, типи, тощо, зазначаються в Специфікаціях до Договору, що є його невід'ємною частиною, та у видаткових накладних (або в актах приймання-передачі товару) (п. 2.1. Договору).

Порядок розрахунків між покупцем та постачальником передбачений пунктом 5.1. Договору, відповідно до якого, покупець проводить оплату вартості товару на умовах та в строки, які зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною до даного Договору.

Пунктом 4 Специфікації № 1 від 23.09.2016, яка є невід'ємною частиною Договору, передбачено, що покупець зобов'язується провести оплату впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання Договору позивачем було поставлено, з дотриманням термінів, товариству з обмеженою відповідальністю "Агрома" товар на загальну суму 456142,50 грн. (Специфікація № 1 від 23.09.2016), що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р329 від 26.09.2016 та видатковою накладною № 329 від 26.09.2016.

Таким чином, останнім днем оплати товару, згідно п. 4 Специфікації № 1 від 23.09.2016, є 03.10.2016.

Проте, відповідач оплату за поставлений товар здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 292872,50 грн.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача щодо виникнення у нього обов'язку здійснити оплату за поставлений товар з 20.05.2017, а саме у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги - претензії № 22/17 від 12.05.2017, оскільки позивачем одночасно з товаром не було надано рахунку-фактури, як це передбачено пунктом 3.5. Договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Пунктом 4 Специфікації № 1 до Договору № 23/09/02-16 передбачено, що покупець проводить оплату продавцю по рахунку-фактурі в розмірі 100 (сто) % протягом 5 (п'яти) банківських днів саме з дня отримання товару.

Тобто в п. 4 Специфікації № 1 до Договору сторони погодили строк оплати товару. При цьому, договір не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати товару саме після отримання рахунку-фактури від позивача.

Згідно п. 3.2. Договору поставки № 23/09/02-16 від 23.09.2016, поставка здійснюється партіями, на підставі отриманих письмових заявок покупця. Як вказує позивач, на замовлення покупця № 71 від 23.09.2016 (номер замовлення зазначений у видатковій накладній), одразу був виписаний та направлений на електронну адресу відповідача рахунок на оплату № 217 від 23.09.2016 та укладений Договір поставки № 23/09/02-16 від 23.09.2016 із додатком № 1 (Специфікація), у якому зазначені терміни поставки та оплати товару (п.п. 3,4.).

Позивач також зазначає, що ним на виконання умов Договору, а саме п. 3.5. Договору, одночасно з товаром було передано нарочно представнику відповідача оригінал рахунку-фактури № 217 від 23.09.2016, оригінал видаткової накладної № 329 від 26.09.2016 у кількості 2-х екземплярів та оригінал товарно-транспортної накладної № Р329 від 26.09.2016 у кількості 4-х екземплярів.

Первинні документи, що були оформлені сторонами у процесі виконання договору, були оформлені та підписані у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення Міністерства Фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень і претензій, у тому числі щодо передбачених договором документів, про що свідчить підпис представника відповідача на видатковій накладній № 329 від 26.09.2016.

При цьому, слід враховувати, що за своєю правовою природою рахунок-фактура не є первинним документом, оскільки містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за товар, та не фіксує господарських операцій, розпоряджень або дозволів на проведення господарської операції (Лист ДФС від 14.11.2017 № 2608/0/99-99- 01-02-14/ШК). Крім того, платіжні реквізити сторін наведені у самому Договорі.

Посилання відповідача на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України є недоречними, оскільки строк виконання зобов'язання зі сплати коштів за поставлений товар - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання товару чітко визначений умовами Специфікації до Договору. Отже наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної статті позивачем на суму заборгованості 292872,50 грн. за період з 04.10.2016 по 25.04.2018 було здійснено нарахування 3% річних у сумі 13696,80 грн. та інфляційні втрати в розмірі 71080,16 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки за допомогою системи "Ліга-Закон", суд визнав законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 71080,16 грн. інфляційних втрат та 13690,95 грн. - 3% річних.

Тобто суд визнав безпідставно нарахованою суму 3% річних в сумі 5,85 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 377643,61 грн., у тому числі: 292872,50 грн. основного боргу, 13690,95 грн. - 3% річних та 71080,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біополітех" в частині стягнення з відповідача 292872,50 грн. основного боргу, 13690,95 грн. - 3% річних та 71080,16 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5,85 грн. - 3% річних суд вважає за необхідне відмовити у позові через неправомірність їх нарахування.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" () 62820, Харківська область, Печенізький район, с. Мартове, вул. 1 Травня; код ЄДРПОУ: 24471767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біополітех" (01010, м.Київ, вул.Івана Мазепи, буд. 3, літ. Б, офіс 197; код ЄДРПОУ: 30303116) - 377643,61 грн. (у тому числі: 292872,50 грн. основного боргу, 13690,95 грн. - 3% річних, 71080,16 грн. інфляційних втрат), а також витрати з оплати судового збору в розмірі 5664,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 5,85 грн. - 3% річних у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.08.2018 р.

Суддя Н.М. Кухар