Рішення

від 13.08.2018 по справі 927/486/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ Іменем України 13 серпня 2018 року           м. Чернігів   Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №927/486/18 за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна  компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аір", код ЄДРПОУ 25955651, вул. 3-й Мікрорайон, буд. 15, корпус 1,2, м. Ніжин, 16600 про стягнення 11654,17грн.                                                                                                                                  Без виклику або повідомлення сторін.                                                        Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аір"  про стягнення 11654,17грн боргу, а саме: 7874,70грн пені, 477,61грн трьох відсотків річних та 3301,86грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №3460/15-ТЕ-39 від 31.12.2014.     Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала від 06.07.2018 отримана учасниками справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило. Також ухвалою від 06.07.2018 встановлено сторонам строк для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини – до  20.07.2018. Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 19.07.2018. 23.07.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує щодо обсягу та вартості закупівлі природного газу, придбаного за договором №3460/15-ТЕ-39 від 31.12.2014; визнає, що протягом 2015 року мала місце несвоєчасність оплати за спожитий газ; що станом на 31.10.2016 вартість спожитого у 2015 році газу була оплачена повністю. Відповідач визнає, що позивач відповідно до умов договору і положень чинного законодавства має право на застосування штрафних санкцій до ОСББ "АІР" у зв'язку з порушенням останнім строку виконання грошового зобов'язання. Також відповідач заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені у сумі 7874,70грн за грошовими зобов'язаннями за січень-грудень 2015 року, інфляційних втрат у сумі 3126,23грн за грошовими зобов'язаннями за січень-квітень 2015 року та трьох відсотків річних у сумі 291,83грн за грошовими зобов'язаннями за січень-квітень 2015 року і просить суд відмовити у задоволенні позову у цій частині у зв'язку з пропуском строку позовної давності та визнає позовні вимоги у межах строку позовної давності про стягнення інфляційних втрат за грошовим зобов'язанням за грудень 2015 року у сумі 175,63грн та про стягнення трьох відсотків річних за грошовими зобов'язаннями за жовтень, листопад, грудень 2015 року у сумі 185,78грн. Судом встановлено, що відзив направлено до суду 20.07.2018, про що свідчить поштовий чек та опис вкладення до нього. Проте, ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 07.07.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Тобто у нього був строк для подання відзиву до 24.07.2018. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не порушив строк для подання відзиву. Справа розглядається з урахуванням відзиву на позовну заяву. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд ВСТАНОВИВ: 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (надалі – продавець) та Об'єднанням мешканців багатоквартирного будинку "Надія" (надалі – покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №3460/15-ТЕ-39 (надалі – договір) (а.с. 12-17). Як свідчить матеріали справи, позивачем подано позов до відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аір".  ОМББ "Надія" як сторона у вищевказаному договорі має ідентифікаційний код юридичної особи 25955651. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 25955651 значиться юридична особа з найменуванням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аір". Також у витязі міститься інформація, що 12.09.2016 внесено запис про зміну повного найменування, зміну скороченого найменування юридичної особи. Таким чином, суд дійшов висновку, що сторона у договорі - ОМББ "Надія" та відповідач у даній справі – ОСББ "Аір" одна юридична особа, що підтверджує і сам відповідач у відзиві на позовну заяву.   Згідно з п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК      "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 137,0 тис. куб. м. (2.1. Договору). Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 договору). Розділом 5 договору сторони визначили ціну газу. Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до розділу 11 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Сторони укладали додаткові угоди до договору: №1 від 25.03.2015, якою виклали п.5.2 договору у новій редакції;№2 від 30.07.2015, якою доповнили п.6.3 договору; №2/3 від 31.07.2015, якою виклали з 01.07.2015 п.5.2 договору у новій редакції; №4 від 21.10.2015, якою виклали з 01.10.2015 п.5.2 договору у новій редакції; №5 від 30.11.2015, якою виклали з 01.12.2015 банківські реквізити продавця в статті 12. "Адреса та реквізити Сторін" Договору у новій редакції (а.с. 18-22). Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом,  а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідачу протягом січня-грудня 2015 року природний газ загальною вартістю 172711,35грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 24310,54грн, від 28.02.2015 на суму 19287,13грн, від 31.03.2015 на суму 15761,46грн, від 30.04.2015 на суму 20996,02грн, від 31.10.2015 на суму 19442,00грн, від 30.11.2015 на суму 33122,94грн, від 31.12.2015 на суму 39791,26грн (а.с. 27-33). Як вбачається з наданої позивачем бухгалтерської довідки "Операції по Договору "3460/15-ТЕ-39", Предприятие "АІР ОСББ" с 01-01-2014 по 30-11-2017", за січень відповідач розрахувався з 02.03.2015 по 14.04.2015, за лютий – з 14.04.2015 по 12.05.2015, за березень – з 12.05.2015 по 02.06.2015, за квітень – з 02.06.2015 по 19.09.2015, за жовтень – з 14.09.2015 по 01.12.2015, за листопад – з 01.12.2015 по 29.01.2016, за грудень – з 29.01.2016 по 31.10.2016 (а.с. 35-36). Отже, відповідач станом на 31.10.2016 розрахувався з позивачем за природний газ повністю у сумі 172711,35грн, що визнається обома сторонами. Також судом встановлено, що в порушення умов п.6.1 договору відповідач розрахунки здійснював несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення пені у сумі 7874,70грн та трьох відсотків річних у сумі 477,61грн за несвоєчасно виконані грошові зобов'язання січня-квітня 2015 року з 17.02.2015 по 13.09.2015, за зобов'язаннями жовтня-грудня 2015 року з 17.11.2015 по 30.10.2016 та про стягнення інфляційних втрат у сумі 3301,86грн за зобов'язаннями січня-квітня 2015 року з 01.03.2015 по 31.08.2015, за зобов'язаннями грудня 2015 року з 01.02.2016 по 30.09.2016. Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи із норм ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230, 231 Господарського кодексу України, застосування санкцій у вигляді штрафу можливе лише за умови порушення зобов'язань, які передбачені законодавчо закріпленими нормами та/або виникають із умов договору. Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. За таких обставин, перевіривши розрахунок позивача, господарський суд вважає, що позивачем правомірно нараховано пеню у сумі 7874,70грн, три відсотки річних у сумі 477,61грн та інфляційні втрати у сумі 3301,86грн за несвоєчасно виконані грошові зобов'язання. Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає, що позивач відповідно до умов договору і положень чинного законодавства має право на застосування штрафних санкцій до ОСББ "АІР" у зв'язку з порушенням останнім строку виконання грошового зобов'язання та заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені у сумі 7874,70грн за грошовими зобов'язаннями за січень-грудень 2015 року, інфляційних втрат у сумі 3126,23грн за грошовими зобов'язаннями за січень-квітень 2015 року та трьох відсотків річних у сумі 291,83грн за грошовими зобов'язаннями за січень-квітень 2015 року і просить суд відмовити у задоволенні позову у цій частині у зв'язку з пропуском строку позовної давності та визнає позовні вимоги у межах строку позовної давності про стягнення інфляційних втрат за грошовим зобов'язанням за грудень 2015 року у сумі 175,63грн та про стягнення трьох відсотків річних за грошовими зобов'язаннями за жовтень, листопад, грудень 2015 року у сумі 185,78грн. Відповідно до вимог ст. 256, 257, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно з ч. 1 та 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Однак, частиною 1 ст.259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Судом встановлено, що договором визначено строк виконання зобов'язань, а станом на 31.10.2016 відповідачем виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу за 2015 рік в повному обсязі. Відповідно до п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років. Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення пені та трьох відсотків річних 29.06.2018, що підтверджується поштовим штемпелем підприємства зв'язку, через яке надсилалась позовна заява. Таким чином, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в межах строків позовної давності. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Заперечення відповідача не приймаються, оскільки не спростовують вказаний вище висновок суду. За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача. Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аір" (код ЄДРПОУ 25955651, вул. 3-й Мікрорайон, буд.15, корпус 1,2, м. Ніжин, 16600) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"( код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) 7874,70грн пені, 477,61грн трьох відсотків річних, 3301,86грн інфляційних втрат та 1762,00грн. судового збору. 3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/. Суддя                                                                                                                    С.В. Белов