Рішення

від 24.07.2018 по справі 925/424/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Черкаси справа № 925/424/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - Стадніченка В.О за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Релана Плюс до Фермерського господарства Клевань про стягнення 966916 грн. 87 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Релана Плюс , звернувся в господарський суд з позовом до Фермерського господарства Клевань (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 3103 від 31.03.2017 року, 687 120 грн. 76 коп. основного боргу, 76 180 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 19 707 грн. 22 коп. три проценти річних, 183 908 грн. 02 коп. пені, що разом складає 966 916 грн. 87 коп., та відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору у розмірі 14 550 грн.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку розрахунків за поставлений товар згідно договору поставки № 3103 від 31.03.2017.

Ухвалою суду від 05.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/424/18, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач в особі свого представника подав 03.07.2018 року письмовий відзив на позов (вх. № 18505, а.с. 232-233), у якому визнав наявність і розмір основного боргу, проте заперечував проти позову повністю з мотивів відсутності його вини у виникненні спірної заборгованості внаслідок порушення своїх зобов'язань перед ним його контрагентами, неправильності нарахування позивачем сум пені, інфляційних втрат і 3-х процентів річних. Крім того, відповідач зазначив, що у разі, якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог, при прийнятті рішення, у відповідності до норм ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просив прийняти до уваги ступінь виконання ним спірного зобов'язання, майновий стан обох сторін, врахувати, що заявлена позивачем до стягнення пеня є надмірно великою, неспіврозмірною з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем свого зобов'язання, позивачем не доказано понесення ним збитків або погіршення матеріального становища підприємства позивача у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, та зменшити розмір заявленої до стягнення пені.

Позивач в особі свого представника 24.07.2018 за вх. № 21269 подав письмові заперечення (відповідь) на відзив відповідача на позовну заяву, у яких спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві, обґрунтував правильність свого розрахунку розміру інфляційних втрат і трьох процентів річних, відкоригував розмір пені, заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення, та наполягав на задоволенні позову повністю з підстав, заявлених в ньому а саме: 687 120 грн. 76 коп. основного боргу, 76 180 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 19 707,22 грн. три проценти річних, 182 056 грн. 80 коп. пені, 14 550 грн. судових витрат (а.с. 249-252).

В засіданнях суду позивач в особі свого представника позов, з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і його письмовій відповіді на відзив, підтримав і просив задовольнити повністю, представник відповідача в засіданні суду 03.07.2018 року заперечував проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві.

В засідання суду 24.07.2018 року відповідач явку свого представника не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

31.03.2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Релана Плюс , як постачальник, та відповідач - Фермерське господарство Клевань , як покупець, уклали договір поставки № 3103 (а.с. 14-29), за умовами п. 1.1. якого, відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, визначений п. 1.2. Договору (надалі - Товар), в погодженому між сторонами асортименті та кількості, а Покупець зобов'язувався прийняти Товар та оплатити його на умовах Договору.

Сторони погодили усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - предметом поставки - Товаром - по даному Договору є ПММ (паливно-мастильні матеріали);

п. 2.1. - асортимент, ціна, кількість та дата поставки Товару вказуються у додатковій угоді, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору;

п. 2.7. - моментом переходу права власності та ризиків на Товар (передачі (поставки) Товару) є підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох Сторін;

п. 3.1. - оплата за поставлений товар здійснюється протягом 2 (двох) календарних днів з моменту поставки Товару згідно видаткової накладної. Вид розрахунків - безготівковий;

п. 3.2. - ціна товару попередньо погоджується із покупцем по кожній партії Товару. Погоджену ціну Постачальник вказує у додатковій угоді, рахунку на оплату та видатковій накладній на партію товару, підписання якої Покупцем є підтвердженням його згоди з ціною на Товар;

п. 5.4. - за прострочення оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Сторонами Договору укладено Додаткові угоди №№ 1-14 до Договору, у яких погоджено асортимент, ціну, кількість та дати поставки товару.

На виконання умов договору і додаткових угод до нього позивач, відповідно до видаткових накладних: № 1504 від 11.04.2017 на суму 181 520 грн. 40 коп., №1545 від 25.04.2017 на суму 182 617 грн. 20 коп., № 1638 від 20.06.2017 на суму 152 943 грн. 12 коп., № 1684 від 17.07.2017 на суму 155 865 грн. 60 коп., №1708 від 24.07.2017 на суму 158 788 грн. 08 коп., № 1741 від 09.08.2017 на суму 161 710 грн. 56 коп., № 1789 від 28.08.2017 на суму 181 520,40 грн., № 1820 від 12.09.2017 на суму 169 016 грн. 76 коп., № 1833 від 15.09.2017 на суму 191 391 грн. 60 коп., № 1837 від 18.09.2017 на суму 195 230 грн. 40 коп., № 1897 від 04.10.2017 на суму 193 857 грн. 84 коп., № 1937 від 20.10.2017 на суму 223 502 грн. 40 коп., № 1977 від 30.10.2017 на суму 120 598 грн. 20 коп., № 2017 від 09.11.2017 на суму 218 811 грн. 60 коп., товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), довіреностей відповідача на отримання від позивача цінностей вбачається, що позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 487 374 грн. 16 коп.

Оплата прийнятого товару, згідно з виписками по рахунку позивача: 20.04.2017 на суму 30 253 грн. 40 коп.,27.07.2017 на суму 600 000 грн. 00 коп., 15.09.2017 на суму 100 000 грн. 00 коп., 06.10.2017 на суму 150 000 грн. 00 коп., 09.10.2017 на суму 100 000 грн. 00 коп., 11.10.2017 на суму 100 000 грн. 00 коп., 18.10.2017 на суму 100 000 грн. 00 коп., 24.10.2017 на суму 320 000 грн., 00 коп., 07.11.2017 на суму 100 000 грн. 00 коп., 08.11.2017 на суму 100 000 грн. 00 коп., 19.03.2018 на суму 100 000 грн. 00 коп. відповідачем проведена всупереч п. 3.1. розділу 3 Договору частково на загальну суму 1 800 253 грн. 40 коп., і з порушенням обумовлених договором строків.

Відповідно до актів звіряння взаємних розрахунків (а.с. 74, 245), погоджених обома сторонами, станом на 31.03.2018 року заборгованість відповідача на користь позивача складала 687120 грн. 76 коп. вимога позивача про її стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із укладеного сторонами договору поставки № 3103 від 31.03.2017 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і обов'язків за цим договором.

За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в загальному розмірі 687120 грн. 76 коп. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, вимога позивача про її стягнення визнана відповідачем, тому ця підлягає задоволенню судом.

При вирішенні спору в частині стягнення пені, інфляційних витрат і 3% річних суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , роз'ясненнями, викладеними в постановах Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17.12.2013 року.

Вимога позивача про стягнення 183908,02 грн. пені за шість місяців прострочення оплати кожної партії поставленого товару, 76180 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 19707 грн. 22 коп. 3% річних, нарахованих за відповідний період на фактичну суму заборгованості, відповідає умовам п. 5.4. Договору, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 6 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним, відповідачем не спростований, тому суд визнає її такою, що також підлягає задоволенню повністю.

Доводи відповідача стосовно не вірного обрахунку позивачем пені, інфляційних втрат і 3% річних суд відхиляє через їх недоведеність, необґрунтованість та невідповідність вищезазначеним нормам законодавства.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач зазначив про відсутність його вини у виникненні спірної заборгованості внаслідок порушення своїх зобов'язань перед ним його контрагентами.

На підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідач також зазначив, що у разі, якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог, просив суд при прийнятті рішення, у відповідності до норм ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки (пені).

Враховуючи наведені сторонами докази обґрунтування вимог про зменшення розміру пені і заперечень на них, приймаючи до уваги майнові інтереси обох сторін, добровільне часткове погашення відповідачем боргу, суд відповідно до норм ст. 193, ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 526, ч. 3 ст. 551 ЦК України, роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в постановах від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, вважає необґрунтованим, тому в його задоволенні відмовляє.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 14522 грн. 14 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства Клевань , код ЄДРПОУ 32191441, місцезнаходження: 19215, Черкаська область, Жашківський район, село Кравчунка, вул. Ювілейна, буд. 28, р/р 26008300299099 в АТ Украексімбанк , МФО 322669 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Релана Плюс , код ЄДРПОУ 39248404, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Російська, бід. 58А, кВ. 105, п/р 26005011333315 в ПАТ Укрсоцбанк м. Київ, МФО 300023 - 687120 грн. 76 коп. боргу, 182056 грн. 80 коп. пені, 76180 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 19707 грн. 22 коп. 3% річних, 14522 грн. 14 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 1851 грн. 22 коп. пені, 27 грн. 86 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 10.08.2018 року.

Суддя В.М. Грачов