Рішення

від 13.08.2018 по справі 809/1028/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2018 р. справа № 809/1028/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Матуляка Я.П. , розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" про стягнення податкового боргу в сумі 1 888 587,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" про стягнення податкового боргу в сумі 1 888 587,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача станом на 05.06.2018 року наявна податкова заборгованість в загальному розмірі 1888587,31 грн., яка виникла в результаті несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток, з орендної плати та податку на додану вартість, в тому числі: основного зобов'язання - 1415890,34 гривень, штрафних санкцій на суму 320798,00 гривень та 151989,87 гривень пені. Оскільки заборгованість добровільно відповідачем не погашена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Судом на виконання вимог статті 174 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу за адресою його місцезнаходження, що зазначена у ЄДРПОУ (код ЄДРПОУ 23801145, вул. Торгова, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018), надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали про відкриття провадження, в якій зазначено, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, однак поштове відправлення повернулося до суду без вручення із відміткою працівника Укрпошти " за закінченням встановленого строку зберігання ".

Відповідно до п.8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

В силу приписів частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістка вручена належним чином, так як поштове відправлення із даною повісткою повернене без вручення адресату з незалежних від суду причин.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник податків (а.с. 11-15).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.

Відповідач є платником податку на додану вартість, податку на прибуток, та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.

В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 стаття 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 202.1. статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

У відповідності до пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано позивачу податкові декларації з податку на прибуток в яких самостійно визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток: від 26.02.2016 року за 2015 рік на суму 4343,00 грн., та від 19.07.2017 року за 2016 рік на суму основного зобов'язання 32552,00 грн. та 977,00 грн. штрафних санкцій. Загальна сума податкового зобов'язання відповідача у відповідності до вказаних декларацій становить 37872,00 грн. (а.с.16-21).

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача визначене ним в податкових деклараціях з податку на прибуток є узгодженими з дня подання таких декларацій.

Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 10.06.2015 року за № 2479/15-1/ 23801145 (а.с.23), яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 10.06.2015 року за № 0008961502, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 20% грошового зобов'язання в сумі 260,00 грн. (а.с.22).

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідач не оскаржував.

Судом також з'ясовано, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт №189/09-19-14-01/23801145 від 12.03.2018. (а.с. 21-69).

Позивачем на підставі акту позапланової виїзної перевірки №189/09-19-14-01/23801145 від 12.03.2018 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001641401 від 20.03.2018 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 759557,00 грн. з яких 624041, 00 грн. - податкове зобов'язання та 135516,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення "Р" № 0001651401 від 20.03.2018 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 917966,00 грн., за податковим зобов'язанням - 734373,00 грн. та за штрафними (фінансовими) - санкціями 183593,00 грн. (а.с.26-27).

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачу направлені, у відповідності до вимог ст.58 Податкового кодексу України вважаються врученими.

Оскільки, відповідачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України не порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суд приходить до переконання, що визначені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток в загальній сумі є узгодженими.

Щодо податкового зобов'язання з плати за землю суд зазначає наступне.

Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно статті 287.1. Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем подано до ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік в загальному розмірі 8459,24 грн. із щомісячною розбивкою суми платежу по 704,94 грн. (а.с.70-72), та за 2016 рік в загальному розмірі 121220,10 грн. із щомісячною розбивкою суми платежу по 1010,18 грн. (а.с.78-79).

За приписами пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача, з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, зазначені ним в податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки є узгодженими з дня подання таких декларацій.

Крім того, ГУ ДФС в Івано-Франківській області було винесено на підставі Акта камеральної перевірки про порушення правил плати (перерахування) податків від 31.10.2016 року № 4263/1203/23801145 (а.с.73), за платежем орендна плата з юридичних осіб податкове повідомлення рішення форми "Ш" № 0000641203 від 31.10.2016 року, яким відповідача зобов'язано сплатити штраф в сумі 112,00 грн. (а.с.75), та на підставі Акта камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету від 31.10.2016 № 4262/1203/23801145 (а.с.74), за платежем орендна плата з юридичних осіб податкові повідомлення рішення форми "Р" № 0000631203 від 31.10.2016 року, яким відповідача зобов'язано сплатити штраф в сумі 170,00 грн. (а.с.76), та № 0000621203 від 31.10.2016 року, яким відповідача зобов'язано сплатити штраф в сумі 170,00 грн. (а.с.38).

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 452,00 грн., визначених вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, є узгодженими у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Нарахування пені закінчується у випадках, визначених пунктом 129.3. статті 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Згідно довідки про борг, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 151701,82 грн., та орендної плати з юридичних осіб в сумі 197,15 грн. (а.с.8).

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" від 26.10.2004 року за №1/2274 та форми "Ю2" від 29.11.2004 року які відповідач залишив без реагування, а податковий борг за ними, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив (а.с.9-10).

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 949390,82 грн., податку на додану вартість в сумі 917966,00 грн., та заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 21230,49 грн., а всього разом 1888587,31 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток від 26.02.2016 року за 2015 рік, та від 19.07.2017 року за 2016 рік (а.с.16-21), податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015, 2016 ріки (а.с.70-72, 78-79), податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ш" від 10.06.2015 року за № 0008961502 та від 31.10.2016 року № 0000641203, податковими повідомленнями-рішеннями форми "Р" № 0001641401, 0001651401 від 20.03.2018 року та від 31.10.2016 року № 0000631203, 0000621203, податковими вимогами форми Ю1" від 26.10.2004 року за №1/2274 та форми "Ю2" від 29.11.2004 року (а.с.9-10), довідкою про наявність податкового боргу (а.с.8), а також обліковою карткою платника податків, яка міститься в матеріалах справи (а.с.80-86).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 1888587,31 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" податкового боргу в розмірі 1888587,31 грн., є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" (код ЄДРПОУ 23801145, вул. Торгова, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018) про стягнення податкового боргу в сумі 1 888 587,31 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ" (код ЄДРПОУ 23801145, вул. Торгова, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 1 888 587 (один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень ) 31 копійка.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.