Рішення

від 08.08.2018 по справі 219/5661/18

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/5661/18

Провадження № 2/219/2003/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зайцівської сільської ради Бахмутського району Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, місце проживання якого: АДРЕСА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Зайцівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, місцезнаходження якої: Донецька область, Бахмутський район, с. Зайцеве, вул. Кооперативна, буд. 1, в якій просить: визнати за ним, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями та побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, який складається згідно Технічного паспорту від 28 липня 1986 pоку, з наступного: житлового будинку А-1 , літньої кухні Б-б , погребу В,б , сараю Г , гаражу Д , убиральні Е та огорожі № 1-3. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно біржового контракту від 13 січня 2000 року № 006-Н (договір купівлі-продажу), який укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 придбав житловий будинок із будівлями та прибудовами (садиба), який розташований за адресою: АДРЕСА_2. Даний договір було зареєстровано у відділі комунального господарства Артемівської міськради 13 січня 2000 року за № 1-79. Наразі позивач планує продати вказаний житловий будинок, тому звернувся до нотаріуса із проханням роз'яснити порядок вчинення такої угоди. Однак, нотаріус йому повідомив, що вищевказаний біржовий контракт є неукладеним через відсутність його нотаріального посвідчення, яке було необхідне згідно до положень ЦК УРСР 1963 року, що був чинним на момент укладення контракту. У 2006 році ОСОБА_2 померла. Спадщину, яка залишилася після її смерті, ніхто не приймав. Таким чином, правонаступники ОСОБА_2 відсутні. Тобто наразі фактично виникла ситуація, що, незважаючи на наявність засвідченого договору купівлі-продажу будинку, позивач не є його власником, хоча користується ним більше 15 років. Зазначає, що він зареєстрований у м. Павлограді, однак, фактично проживав у вказаному будинку до листопада 2017 року, а наразі вимушений проживати за адресою своєї реєстрації за сімейними обставинами. З огляду на викладене, позивач вважає, що є усі правові підстави для визнання за ним права власності на зазначене майно за набувальною давністю, що можливо вирішити лише у судовому порядку, у зв'язку з чим він звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.

Оскільки вказану позовну заяву подано з порушенням вимог статті 175 ЦПК України, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

26 червня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, яка відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, з огляду на що ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 14 годину 30 хвилин 08 серпня 2018 року.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві. 08 серпня 2018 року за № 25124 звернувся до суду з заявою, в якій зазначив, що просить справу розглядати за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання (у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) представник відповідача не з'явився за невідомою суду причиною. 19 липня 2018 року за № 22521 до суду надійшла заява сільського голови Зайцівської сільської ради ОСОБА_4, в якій зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши надані суду докази та проаналізувавши встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно біржового контракту (договору купівлі-продажу) № 006-Н від 13 січня 2000 року, укладеного та зареєстрованого Артемівською філією Донецької товарної біржі, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 продала, а позивач ОСОБА_1 придбав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці Зайцівської сільської ради. Характеристика об'єкта: житловий будинок, саманний, обкладений цеглою, критий шифером, житловою площею 28,40 м?. Надвірні будівлі, зазначені у плані: Б - літня кухня, В - погреб, Г - сарай, Д - гараж, Е - убиральня, огорожа. Вартість об'єкта - 500 гривень. Вказаний біржовий контракт було зареєстровано у Бюро технічної інвентаризації Відділу комунального господарства виконкому Артемівської міськради 13 січня 2000 року в реєстровій книзі за реєстровим № 1-79 (а.с. 8).

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_2, виданого 28 липня 1986 року Бюро технічної інвентаризації Міністерства комунального господарства УРСР, у розділі 1 Відомості про належність житлового будинку (домоволодіння) в графі Прізвище, ім'я, по батькові власника (користувача) зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який є власником будинку після ОСОБА_2 (а.с. 9-14).

Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2016 року № 984-VIII Про перейменування окремих населених пунктів та районів Артемівський район Донецької області перейменовано на Бахмутський район Донецької області.

Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 133646765 від 08 серпня 2018 року відомості щодо власника житлового будинку АДРЕСА_2 у вказаних реєстрах відсутні (а.с. 58).

З довідки № 451 від 04 червня 2018 року, виданої виконавчим комітетом Зайцівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно періодично проживав без реєстрації у будинку за адресою: АДРЕСА_2 з січня 2000 року по листопад 2017 року (а.с. 37).

07 серпня 2006 року померла попередній власник будинку ОСОБА_2, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 38).

Згідно звіту про оцінку майна № DP180524-C6, наданого ПП Юридична фірма Деменкова і Партнери 24 травня 2018 року, вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, станом на 24 травня 2018 року становить 30700 гривень (а.с. 15-33).

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

У ч. 2 ст. 15 Закону України Про товарну біржу зазначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що право власності позивача ОСОБА_1 на вказане вище нерухоме майно було зареєстровано відповідно до вимог чинного станом на час виникнення цього права законодавства.

Згідно статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови).

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) (п. 14 Постанови).

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і понад десять років продовжує відкрито, безперервно володіти житловим будинком разом із господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності за набувальною давністю.

Оскільки в позовній заяві позивачем заявлено клопотання, в якому він просить судові витрати покласти на нього, суд вважає за доцільне задовольнити вказане клопотання та не присуджувати з відповідача понесені позивачем і підтверджені документально судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у вигляді судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 335, 344 Цивільного кодексу України, статтями 13, 76, 81, 83, 247, 259, 264-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, до Зайцівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, місцезнаходження якої: 84570, Донецька обл., Бахмутський р-н, с. Зайцеве, вул. Кооперативна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04341063, про визнання права власності за набувальною давністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, належне ОСОБА_2, яка померла 07 серпня 2006 року, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями та побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, який згідно Технічного паспорту від 28 липня 1986 pоку складається з: житлового будинку А-1 , літньої кухні Б-б , погребу В,б , сараю Г , гаражу Д , убиральні Е та огорожі № 1-3.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С.Конопленко