Рішення

від 13.08.2018 по справі 824/592/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/592/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернівецькій області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття", про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернівецькій області (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття", (далі - відповідач), про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду 23 червня 2018 року було відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно частин 1, 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу на підставі наявних матеріалів та доказів у порядку спрощеного письмового провадження.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття" на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області капіталізовані платежі в розмірі 184462,57 грн. на розрахунковий рахунок Глибоцького відділення управління р/р 371741471450013 у ГУДКС у Чернівецькій області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 41450013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач перебуває в процесі припинення юридичної особи, а саме 20.03.2018 року внесено запис про початок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації.

Вказав, що Глибоцьким відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області на дату припинення відповідача здійснюються страхові виплати потерпілому на виробництві, який отримав травму 28.06.1989 року під час роботи в колгоспі Нове життя", правонаступником якого є відповідач.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 20.03.2018 року, державним реєстратором внесено запис про початок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації.(а.с.26)

На підставі зазначеного, позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.04.2018 року № 01-15-1058, про визнання грошових вимог на суму 184462,57 грн., вказана заява згідно поштового штемпеля повернута у відділення зв'язку - 19.04.2018 року з відміткою "за відмовою адресата від одержання". (а.с. 17-20)

Для підтвердження наявності у відповідача зобов'язань для розрахунку з потерпілими на виробництві, позивачем до матеріалів справи надано розрахунок потреби в капіталізації коштів Сільського господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття" для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 12.04.2018 року відносно ОСОБА_1, згідно якого, розмір щомісячної виплати становить 1955,71 грн., загальна потреба в капіталізації - 184462,57 грн. (а.с.7)

Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується Актом форми Н-1 № 4 про нещасний випадок на виробництві від 28.07.1989 грн., щодо ОСОБА_2 який стався під час роботи в колгоспі "Нове життя" правонаступником якого є відповідач. (а.с. 11)

Відповідно до витягу із Акту огляду у ЛТЕК від 12.09.2001 року, про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги визначено ступінь втрати працездатності 50%.(а.с.13)

Постановою Глибоцького відділення ФССНВ на виробництві від 17.10.2001р. № 60 "Про продовження раніше призначеної страхової виплати", постановлено продовжити ОСОБА_2. призначену раніше щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 67,52 грн., виплату проводити з 12.09.2001 року довічно. (а.с.14)

Постановою Глибоцького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області від 15.03.2018 року № 2403/60/60/127 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2018 року, постановлено призначити потерпілому ОСОБА_2 номер справи 60, номер випадку 60, перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1955,71 грн. Виплати провадити з 01 березня 2018 року безстроково. (а.с.15)

Предметом спору у справі є наявність підстав для стягнення 184462,57грн. - суми платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на виробництві з відповідача.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-ХІV та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за №765.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги її кредиторів щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановленні законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999р. № 1105-XIV (далі Закон № 1105), статтею 3 якого визначено наступні принципи соціального страхування: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з частини 1 статті 4 Закону № 1105, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105, передбачено, що джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону № 1105, страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Абзацом 2 частини 2 статті 35 Закону № 1105, вказаного закону передбачено, що усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 45 Закону № 1105, роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідуються, кошти до Фонду сплачуються страхувальником, згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим Постановою КМУ від 06.05.2000р. № 765 (далі - Порядок №765)

Абзацом 2 пункту 1 Порядку №765 передбачено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку №765 капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Вимоги Закону №1105 та положення Порядку №765 поширюються на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року у справі №21-156а12.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує той факт, що нормами ЦК України та Закону № 1105, передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню приписи пункту 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105.

Відповідно до пункту 8 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Виплати грошових сум кредиторам проводяться відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження.

Судом встановлено, що за весь час знаходження потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на обліку у Глибоцькому відділенні, йому виплачуються щомісячні страхові виплати згідно з чинним законодавством України.

Суд звертає увагу на те, що несвоєчасна сплата капіталізованих платежів до управління призводить до порушення конституційних прав громадян, до несвоєчасної виплати страхових виплат та завдає суттєву шкоду інтересам держави.

Крім того, ненадходження від відповідача вказаної заборгованості на рахунок Фонду негативно впливає та може призвести до зниження ефективності функціонування та розвитку в країні загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунками потреби в капіталізації коштів та іншими матеріалами справи.

На момент розгляду справи в суді сума капіталізованих платежів у розмірі 184462,57 грн. відповідачем не сплачена.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до положень статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати суми капіталізованих платежів не надав, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення капіталізованих платежів в сумі 184462,57 грн. повністю.

Частиною 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За відсутності таких витрат, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття" (код ЄДРПОУ:31003944) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області капіталізовані платежі в сумі 184462 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 57 коп. на розрахунковий рахунок Глибоцького відділення управління р/р 37174141450013 у ГУДКС у Чернівецькій області, МФО 856135, код ЄДРПОУ : 41450013.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Боднарюк О.В.