Рішення

від 02.08.2018 по справі 826/1339/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 серпня 2018 року справа №826/1339/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Самусенка К.С.;

відповідача: Чертетяк Я.В.

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Аграріко") доКалинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, Калинівська ОДПІ) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2016 року №0000071400 та від 16 листопада 2016 року №0004491400 На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 серпня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку із введенням податку із порушенням принципу стабільності та з огляду на те, що належні ТОВ "Аграріко" виробничі будівлі використовуються в наданні послуг із зберігання зерна становлять цілісний майновий комплекс та є промисловими будівлями в силу функціонального призначення та безпосереднього використання і відносяться до категорії об'єктів нежитлової нерухомості, визначеної підпунктами "є", "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1339/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду заперечення, в якому повністю підтримав висновки акта перевірки та просив відмовити у задоволені позову, у зв'язку зі тим, що ТОВ "Аграріко" не є промисловим підприємством, тому належні йому будівлі відносяться до об'єкта оподаткування податком відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні 02 серпня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Калинівської ОДПІ від 22 липня 2016 року №0000071400 за порушення підпункту 266.1.1 пункту 266.1, пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України ТОВ "Аграріко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 45 909,53 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 36 727,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 181,91 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Калинівської ОДПІ від 16 листопада 2016 року №0004491400 за порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України до ТОВ "Аграріко" застосовано штрафні санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 170,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 07 червня 2017 року №145/26-15-14-01-01/37118607 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015", складеного Головним управлінням ДВС у м. Києві (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зокрема встановлено порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а саме неподання річної декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання на загальну суму 36 727,62 грн., за нерухоме майно - виробничі будівлі та спорудив цілому загального площею 15052,3 кв. м. за адресою: Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Коцюбинського, буд. 33.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За правилами підпункту 266.7.5 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Таким чином, юридична особа - власник об'єктів нежитлової нерухомості, які є об'єктом оподаткування, зобов'язана подавати податкову декларацію та сплачувати його до бюджету.

Як встановлено в акті перевірки та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Аграріко" є власником об'єкта нерухомого майна - інші виробничі будівлі та споруди, загальною площею 15052,3 кв. м., що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Коцюбинського, буд. 33.

Разом з тим, підпункти "є", "ж" підпункту 266.2.2 1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України встановлюють, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі по тексту - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні; об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення, інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) належать наступні класи: Будівлі промислові (код 1251) та Резервуари, силоси та склади (код 1252).

До класу "Будівлі промислові" (код 1251) належать криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням.

До класу "Резервуари, силоси та склади" (код 1252) належать резервуари та ємності, резервуари для нафти та газу, силоси для зерна, цементу та інших сипких мас, холодильники та спеціальні склади, а також складські майданчики.

До групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) належить клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271) та підкласи "Будівлі для зберігання зерна" (код 1271.3) і "Будівлі силосні та сінажні" (код 1271.4).

Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням; будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Головне призначення обчислюється відсотковим співвідношенням площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання.

При цьому, нормами Податкового кодексу України, з метою застосування положень підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, обмежень щодо використання або невикористання таких об'єктів нерухомості за цільовим призначенням не передбачено.

Крім того, звільненню від оподаткування підлягають саме об'єкти нерухомості (будівлі), а не підприємства (з урахуванням видів діяльності) від обов'язку сплати податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В акті перевірки на стор. 4 зазначено, що ТОВ "Аграріко" у перевірений період здійснювало діяльність із оптової торгівлі зерном та наданням послуг по зберіганню зерна.

Як видно із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до складу виробничих будівель та споруд, загальною площею 15052,3 кв. м., що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Коцюбинського, буд. 33, зокрема входять: прохідна, зерносклади, свинарник, сушка.

Позивач зазначає, що вказані виробничі будівлі та споруди розташовані на одній земельній ділянці, яка відноситься до земель промисловості, мають огороджену територію, забезпечують єдиний технологічний ланцюг в діяльності підприємства, не є окремими об'єктами права власності та входять до складу цілісного майнового комплексу.

Будь-яких доказів використання позивачем виробничих будівель та споруд для цілей, не пов'язаних із господарською діяльністю підприємства, відповідачем до суду не надано.

За таких обставин, будівлі, що входять до складу майнового комплексу та використовуються для цілей забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що дає підстави для висновку, що наявні у позивача нежилі приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств".

Крім того, позивач за характером своєї діяльності є суб'єктом ринку зерна та здійснює свою діяльність відповідно до положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відповідно до статті 7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад - це суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.

Згідно з пунктом 10 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", процес зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача про те, що спірні будівлі відносяться до категорії об'єктів нежитлової нерухомості, визначеної абзацами "є", "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та не є об'єктом оподаткування.

Крім того, суд звертає увагу, що визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суперечить принципу стабільності

Так, відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України вказує, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначає, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України слідує, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Суд встановив, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, установлено в на території населених пунктів Калинівської міської ради та затверджений відповідний Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки рішенням Калинівської міської ради від 22 січня 2015 року №4 , з урахуванням чого приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №803/1431/17 (адміністративне провадження №К/9901/36500/18).

Таким чином ТОВ "Аграріко" у 2015 році не мало обов'язку подавати податкову декларацію та сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації є безпідставним, а тому податкові повідомлення-рішення Калинівської ОДПІ від 22 липня 2016 року №0000071400 та від 16 листопада 2016 року №0004491400 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Аграріко" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачену ним суду судового збору у розмірі 1 600,00 грн. за подання адміністративного позову майнового характеру за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської ОДПІ.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Калинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22 липня 2016 року №0000071400 та від 16 листопада 2016 року №0004491400.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової; ідентифікаційний код 37118607);

Калинівська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (22100, Вінницька обл., м. Козятин, вул. П. Орлика, 19; ідентифікаційний код 39470203)

Дата складення повного рішення суду - 10 серпня 2018 року.

Суддя В.А. Кузьменко