Постанова

від 13.08.2018 по справі 333/3793/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2392/18 Головуючий у 1-й інстанції: Кулик В.Б.

Є.У.№ 333/3793/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Південний районний центр зайнятості міста Запоріжжя звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 11 404 грн. 23 коп. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 січня 2016 року в центрі зайнятості був зареєстрований ОСОБА_4 як такий, що шукає роботу. Того ж дня ОСОБА_3 було надано статус безробітного та 21 січня 2016 року призначено виплату допомоги по безробіттю. Відповідно до наданих ОСОБА_3 документів останнім місцем його роботи було ТОВ ВП Полісан , звідки він був звільнений за ст.38 КЗпП України з 25 грудня 2015 року.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України Про зайнятість населення , Закону України Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття , Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України 13лютого 2009 року № 60/62, з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фахівцем з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя проведено перевірку факту перебування у трудових відносинах (періоду роботи) та статті звільнення з роботи у відношенні гр. ОСОБА_3 та Виробничого підприємства Полісан .

На підставі документів, наданих Виробничим підприємством Полісан , було встановлено, що відповідач був звільнений з роботи 25 грудня 2015 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України), а отже не мав права на призначення допомоги по безробіттю строком на 360 календарних днів. Таким чином в порушення ч. 2 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття відповідач надав неправдиві відомості про обставини, що впливали на умови незаконної виплати сум матеріального забезпечення у розмірі 11 404 грн. 23 коп.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання особою своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Посилаючись на вказані обставини, центр зайнятості просив про задоволення позову.

Відзив на позовну заяву відповідач не надавав.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2018 року відмовлено у задоволені позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду наказу центру зайнятості про повернення ОСОБА_3 незаконно отриманого матеріального забезпечення, як це передбачено п.7 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 року. Суд першої інстанції визнав встановленим той факт, що звільнення ОСОБА_3 відбулося за п.1 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з чим останній не мав права на отримання матеріальної допомоги в загальній сумі 11 404, 23 грн. Проте, підставою для відмови у позові суд зазначив про недоведеність умислу відповідача у наданні недостовірних даних, підробки дублікату трудової книжки.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову Південний районний центр зайнятості м. Запоріжжязазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушують норми матеріального права. Позивач наголошує на тому, що ОСОБА_3 був добре обізнаний, що його звільнено з роботи за угодою сторін, проте приховав цю обставину від центру зайнятості, що вплинуло на умови виплати сум матеріального забезпечення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що і позовна заява, і апеляційна скарга підписані неуповноваженою особою - заступником директора Центру, щодо якого в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують обсяг його повноважень. Позивач не довів вину ОСОБА_3 у підробці трудової книжки, проведена в іншій справі експертиза довідки є неналежним доказом на підтвердження факту надання ним неправдивої інформації центру зайнятості. Крім того, на думку відповідача, позивачем не дотримано позасудового порядку врегулювання спору, оскільки наказ центру зайнятості про повернення безпідставно отриманих коштів йому не направлявся.

У відзиві на відзив центр зайнятості зазначає, що і позовна заява, і апеляційна скарга від імені центру зайнятості підписані повноважною особою - заступником директора центру, яка у відповідності з довіреністю директора від 04.01.2017р. № 2, виданою строком до 31 грудня 2018 року, уповноважена підписувати всі вхідні та вихідні документи центру зайнятості на період відсутності на робочому місці директора у зв'язку із відпусткою, хворобою та з інших причин. До відзиву додані копія відповідної довіреності, копія наказу № 329 в від 06 червня 2017 року про надання директору центру зайнятості ОСОБА_5 відпустки з 23 червня по 7 липня 2017 року, а також копія наказу №223-в від 06 квітня 2018 року про надання директору ОСОБА_5 відпустки з 2 по 16 травня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст. 206 цього Кодексу.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Частиною третьою статті 36 Закону № 1533-III Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 36 Закону № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання особою своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом установлено, 14 січня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Південного районного центру зайнятості м.Запоріжжя із заявою про призначення (поновлення) виплати по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , з 8-го дня після реєстрації, в якій вказав, що ознайомлений з умовами і тривалістю призначення допомоги (а.с.6).

15 січня 2016 року позивачем видано Наказом № НТ160115 про надання ОСОБА_3 статусу безробітного на підставі ст. 43 Закону України Про зайнятість населення надано статус безробітного з 14.01.2016 року (а.с.7).

21 січня 2016 року Наказом № НТ160121 ОСОБА_3 призначено і розпочато допомогу по безробіттю відповідно до п.п1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону № 1533-III: понад 10 років - 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів, 70% - 180 календарних днів.

16 січня 2017 року Наказом №НТ 170116 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із закінченням строку виплати відповідно до п.п.12 п.1 ст.31 Закону з 15 січня 2017 року (закінчення строку виплати).

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України Про зайнятість населення , Закону України Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття , Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України 13лютого 2009 року № 60/62, з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фахівцем з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя проведено перевірку факту перебування у трудових відносинах (періоду роботи) та статті звільнення з роботи у відношенні гр. ОСОБА_3, який працював у Виробничому підприємстві Полісан у зв'язку з виявленим фактом розбіжностей даних про особу в ДРЗДСС та запису у трудовій книжці, про що був складений відповідний Акт №33 (а.с.8-9).

При звірці були використані такі документи: лист Виробничого підприємства Полісан від 24.01.2017 року №24-01-6, заява про звільнення ОСОБА_3, копія трудової книжки НОМЕР_2, особова картка працівника, копія журналу наказів, наказ про припинення трудового договору від 25.12.2015 року №2112-1-к.

В заяві про звільнення від 21 грудня 2015 року на ім'я директора ТОВ ВП Полісан ОСОБА_3 підставою для розірвання трудового договору зазначив угоду сторін (а.с.17).

Із фотокопії наказу №2112-1-к від 25 грудня 2015 року ТОВ Виробниче підприємство Полісан вбачається, що ОСОБА_3, який обіймав посаду завідувача складу Запорізького регіонального відділу продаж, звільнено за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП на підставі його заяви від 21 грудня 2015 року. На наказі міститься запис про те, що працівник з наказом ознайомлений 21 грудня 2015 року, а також підпис працівника (а.с.10).

Відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_2, що зберігалася у ТОВ ВП Полісан , виданої ОСОБА_3 04 вересня 2009 року ТОВ ВІРА , в ній міститься запис за №22 про його звільнення з ТОВ ВП Полісан 25 грудня 2016 року за ст.36 п.1 - за угодою сторін, підстави звільнення - наказ №2112-1-к від 25.12.2015 року. (а.с.16).

Із відповіді ТОВ ВП Полісан від 24 січня 2017 року на запит Південного районного центру зайнятості м.Запоріжжя вбачається, що ОСОБА_3 працював у товаристві з 01 лютого 2010 року завідувачем складу Запорізького регіонального відділу продаж в м.Запоріжжі. Наказ про прийняття на роботу №0102-19 від 01 лютого 2010 року. Звільнено з роботи 25 грудня 2015 року, на підставі наказу №2112-1-к від 21 грудня 2015 року. Трудову книжку НОМЕР_3, видану 01лютого 2015 року на ім'я ОСОБА_3, копія якої зберігається в центрі зайнятості, ТОВ ВП Полісан не видавав, печатка товариства і підпис директора містять ознаки підробленого документу. В листі також зазначалося, що між ТОВ ВП Полісан та ОСОБА_3 у 2016 році існував судовий спір (справа №333/1415/16-ц), в процесі розгляду якої ОСОБА_3 надав суду документ, який після проведеної судово-технічної експертизи виявився підробленим. Підпис директора підприємства та печатка на цьому документі були виконані струменево-крапельним способом із застосуванням кольорової копіювальної розмножувальної техніки ( а.с.11).

Отже, проведеним розслідуванням установлено, що відповідач був звільнений з роботи 25.12.2015 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України), а не за власним бажанням, як було зазначено в копії трудової книжки, що надавалася ОСОБА_3 центру зайнятості.

Із оглянутої в суді апеляційного суду цивільної справи №2/333/1306/16 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ Виробниче підприємство Полісан про виплату заробітної плати та проведення розрахунку при звільнення вбачається, що в позовній заяві, підписаній ОСОБА_3 міститься посилання на наказ про його звільнення за угодою сторін, до позовної заяви додана копія трудової книжки (дублікат) НОМЕР_2, в якій міститься запис за №22 звільнено за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України.

Згідно з Довідкою Південного районного центру зайнятості за період з 17 жовтня 2016 року по 14 січня 2017 року ОСОБА_3 нараховано 11 404, 23 грн., які підлягають поверненню у зв'язку із виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце на час реєстрації особи як безробітної (а.с.18) .

15 лютого 2017 року за вих.. №298/06-01 центр зайнятості направив ОСОБА_3 претензію, в якій запропонував у добровільному порядку повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 17.10.2016 року по 14.01.2017 року в сумі 11 404 грн. 23 коп. (а.с.19-20).

У відповідь на претензію ОСОБА_3 надіслав на адресу центру зайнятості копію трудової книжки НОМЕР_3 із записом про його звільнення за ст.38 КЗпП за власним бажанням (а.с.22-23).

Аналіз фактичних обстави справі і зібраних у справі доказів свідчить про те, що при зверненні до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_3 надав неправдиві відомості, що впливали на умови незаконної виплати, а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_3 не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача у засіданні суду першої інстанції на те, що позивачем не доведений факт підробки ОСОБА_3 трудової книжки, що надавалася до центру зайнятості, є неспроможними і спростовуються листом ТОВ ВП Полісан , в якому зазначалося, що така книжка товариством не видавалася, підпис директора і печатка на ній мають ознаки підробленого документу.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

Суд першої інстанції, вказуючи на те, що позивачем не доведена вина відповідача у наданні неправдивих відомостей, на вказані норми закону уваги не звернув та не врахував, що ОСОБА_3, будучи добре обізнаним про підстави розірвання трудового договору з ТОВ ВП Полісан за ч.1 ст.36 КЗпП України, надав до центру зайнятості копію трудової книжки, яка у ТОВ ВП Полісан не обліковувалася, із записом про його звільнення за ст.38 КЗпП України, який роботодавцем не вчинясвя.

Отже, надання застрахованою особою, яка має статус безробітної, неправдивої інформації, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, неповідомлення цією особою центру зайнятості про існування такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення за період з 01 жовтня 2016 року по 31 січня 2017 року у сумі 11 404, 23 грн.

Ненадання позивачем суду першої інстанції копії відповідного наказу про відшкодування матеріального забезпечення не є підставою для відмову у задоволенні позову.

Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позовна заява і апеляційна скарга підписані заступником директора центру зайнятості ОСОБА_6, щодо якого в справі відсутні докази на підтвердження його повноважень на вчинення відповідних процесуальних дій є неспроможними, оскільки повноваження останньої підтверджуються довіреністю від 04 січня 2017 року №2, якою заступник директора ОСОБА_6 уповноважена на підписання всіх вхідних і вихідних документів центру зайнятості на період відсутності директора центру, а також копіями відповідних наказів на підтвердження факту відпустки керівника юридичної особи в день підписання позовної заяви і апеляційної скарги. Надані позивачем документи на підтвердження повноважень посадової особи, яка підписала процесуальні документи, не є новими доказами в розумінні ст.ст.76, 77 ЦПК України, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування. Крім того, представництво позивача у суді першої інстанції здійснювала юрист Лянгасова Ю.А. на підставі довіреності керівника центру, яка підтримувала позов і просила про його задоволення. Заява про усунення недоліків апеляційної скарги від 04.06.2018 року підписана директором центру. Вказані обставини спростовують заперечення відповідача про те, що позовну заяву і апеляційну скаргу подано особою, яка не мала відповідних повноважень.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову і стягнення із ОСОБА_3 в порядку ст.141 ЦПК України на користь центру зайнятості 2 400 грн. компенсації судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 369 ч.1, 374,376,382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запорі від 20 березня 2018 року по цій справі скасувати.

Позов Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Південного районного центру зайнятості міста Запоріжжя 11 404 грн. 23 коп. (одинадцять тисяч чотириста чотири гривні 23 коп. незаконно отриманої допомоги по безробіттю, а також 2 400 грн. (дві тисячці чториста гривень) компенсації судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий

Судді: