Рішення

від 13.08.2018 по справі 826/13784/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2018 року № 826/13784/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі- відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2014 № 0003671701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки від 14.03.2014 № 147/26-57-17-01-14/НОМЕР_2, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними, з огляду на те, що при виході ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ Укрфінівестцентр ним не отримано інвестиційного прибутку, оскільки частка в статутному у розмірі 50%, яка складає 2500000,00 грн. була передана ОСОБА_2, безоплатно, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 14.05.2010 № 2297 та протоколом загальних зборів учасників товариства від 17.05.2010 № 8.

Таким чином, позивач наголошує на тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що прийняте на підставі хибних висновків, викладених в акті перевірки. Позивач зазначає, що був ознайомлений з оскаржуваним рішенням 20.10.2017 при ознайомленні із матеріалами справи № 826/17902/15 про стягнення з нього податкової заборгованості. Звертає увагу, що останні шість років мешкає за адресою АДРЕСА_2.

Представник відповідача у відзиві проти адміністративного позову зазначив, що за результатами проведеної перевірки, відповідачем встановлено заниження позивачем фінансового результату, що підлягає оподаткуванню за 2011 рік на суму 2500000,00 грн. та відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у розмірі 422741,60 грн., чим порушено позивачем вимоги п/п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем порушено вимоги пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України, оскільки останнім до податкового органу не подано декларацію про отримані доходи за 2011 рік.

Враховуючи викладене, представник відповідача зазначив про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що просив відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За результатами судового засідання 18.01.2018 на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 14.03.2014 № 147/26-57-17-01-14/НОМЕР_2, в якому зазначено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в 2011 році вийшов зі складі засновників ТОВ Трансволтмонтаж (правонаступник ТОВ Укрфінівестцентр ) та забрав належну йому частку у статутному капіталі товариства, що складає 2500000,00 грн. При цьому, в ході перевірки встановлено, що до перевірки не надані документи, що підтверджують внесення грошових коштів ОСОБА_1 до статутного капіталу вказаного товариства.

З огляду на зазначене, в акті перевірки зафіксовано порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1:

- п/п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 занижено фінансовий результат, що підлягає оподаткуванню за 2011 рік на суму 2500000,00 грн. та відповідно, занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у розмірі 422741,60 грн.;

- п/п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не подано до ДПІ у Святошиснькому районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про отримані доходи за 2011 рік.

В акті перевірки також зазначено, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 422 741,60 грн.

На підставі акту перевірки від 14.03.2014 № 147/26-57-17-01-14/НОМЕР_2 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2014 № 0003671701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 528597,00 грн., у тому числі за основним платежем - 422741,60 грн., за штрафними санкціями - 105855,40 грн.

Разом з тим, позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п/п. 164.2.9 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п/п. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом , отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Разом з тим, п/п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків. При цьому платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на такому ринку.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у їх сукупності, суд дійшов висновку, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм п/п. 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16 (провадження № К/9901/1430/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що ТОВ Укрфінінвестцентр , яке 26.05.2010 змінило назву на ТОВ Трансвольтмонтаж , було зареєстровано у статусі юридичної особи 13.04.2006. На даний час має назву ТОВ МАШИНОІМПОРТ .

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства від 23.03.2009 (ОСОБА_3 - частка 70% та ОСОБА_1 - частка 30%) вирішено збільшити статутний капітал товариства з 3 000 000 грн. на 2 000 000 грн., тобто до 5 000 000 грн. за рахунок грошових внесків учасників. Так, вирішено, що ОСОБА_3 вносить 400 000 грн, а ОСОБА_1 вносить 1 600 000 грн. У зв'язку з чим частки у статутному капіталі розподілене: ОСОБА_3 - 50% статутного капіталу номінальною вартістю 2500000 грн., ОСОБА_1 - 50% номінальною вартістю 2500000 грн. З витягу з ЄДР вбачається реєстрація 25.03.2019 вказаних відомостей в ЄДР.

14.05.2010 ОСОБА_1 складено заяву на адресу загальних зборів товариства, яка засвідчена нотаріально, в якій зазначено насту: Я, ОСОБА_1, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Укрфінівестцентр (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12-а, кім. 31, код ЄДРПОУ: 34350133), повністю розуміючи значення своїх дій, відповідно до свого волевиявлення, заявляю про свій вихід зі складу учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю Укрфінівестцентр . Припиняючи свою діяльність в складів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю Укрфінівестцентр , безоплатно передаю у повному обсязі належні мені частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Укрфінівестцентр у розмірі 50%, що становить 2 500 000,00 грн. (два мільйони п'ятсот тисяч гривень) ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1). Цією заявою я одночасно стверджую, що не маю ніяких претензій, в тому числі і до майнових та фінансових, до товариства з обмеженою відповідальністю Укрфінівестцентр та його учасників, в тому числі до ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства від 17.05.2010 № 8 за результатами розгляду заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників товариства, вирішено вивести їх зі складу учасників товариства, зокрема, ОСОБА_1 та вирішено відступити частку в статутному капіталі у розмірі 50%, що 2500000,00 грн. на користь ОСОБА_2. За розподілом часток 100% статутного капіталу стало належати ОСОБА_2, що складало 5 000 000 грн. Як вбачається з витягу з ЄДР дані про зміни зареєстровані в ЄДР 18.05.2010.

Таким чином, після вказаних подій 2010 року, позивач не перебував у складі учасників товариства.

Надалі, учасник товариства із часткою 100%, що складало 5000000 грн., а саме ОСОБА_2 прийняті рішення у формі протоколу загальних зборів учасників від 26.05.2010: про зменшення статутного капіталу товариства на 4 960 000 грн. до 40 000 грн., про зміну назви на ТОВ Трансвольтмонтаж , внесенні зміни до статуту. Вказані відомості відображені в ЄДР за 04.06.2010.

Аналізуючи наведені вище обставини у взаємозв'язку з нормами ПК України, на які ДПІ посилається в Акті перевірки, слід зазначити, що у порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено отримання позивачем інвестиційного прибутку у 2011 році. Як вже зазначалося вище, події, пов'язані із виходом позивача із складу учасників товариства, мали місце у 2010 році. При цьому, номінальна вартість частки позивача у розмірі 50% статутного капіталу складала 2 500 000 грн. та ця частка у цьому ж розмірі тієї ж номінальної вартості була передана іншій особі. Відповідачем під час розгляду справи не надано пояснень, що слід розуміти під дією забрав частку та не надано у документальному виразі даних ГУ Міндоходів у м. Києві де зазначено, що фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід у сумі 2 500 000 грн , на які містяться посилання в Акті перевірки. Таким чином, під час розгляду справи не надано жодних доказів отримання позивачем інвестиційного прибутку у 2011 році, повернення йому коштів або майна, попередньо внесених до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента та, відповідно, не доведено наявності позитивного фінансового результату від таких операцій та наявності підстав для нарахування у даному випадку податку. Наведене, у свою чергу, також виключає звітування позивача перед відповідачем та, відповідно, виключає відповідальність за неподання податкового звіту.

Слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів витребування у позивача документів, пов'язаних із проведенням перевірки, направлення/вручення позивачу такого запиту та відмови позивача у задоволенні запиту.

Таким чином, підсумовуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.03.2014 № 0003671701 ґрунтується на припущеннях та недоведених обставинах, а відтак, не може бути визнано обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам податкового законодавства, у зв'язку з чим є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При цьому, враховуючи зміну позивачем місця проживання та відсутність опису вкладення до поштового відправлення, яке б підтверджувало направлення позивачу у поштовому відправленні оскаржуваного рішення, суд не вбачає підстав для висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2014 № 0003671701, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, код ЄДРПОУ: 39513550) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5285,98 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 98 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін