Рішення

від 02.08.2018 по справі 910/6921/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2018Справа №910/6921/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімар Оффшор Миколаїв"

до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про стягнення 99 421,64 грн ,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 02.08.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вімар Оффшор Миколаїв" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - Компанія) про стягнення 99 421,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені умови договору №АСК/-25 від 04.01.2017 на виконання водолазних робіт щодо повної оплати вартості отриманих послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 99 421,64 грн, з яких 88 599,99 грн - сума основного боргу, 2 753,8 грн - сума пені, 6 455,57 грн - сума інфляційних витрат, 1 652,28 грн - сума трьох процентів річних, які просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6921/18 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 27.06.2018.

25.06.2018 через відділ автоматизованого діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про долучення доказів, в якому останній зазначає про сплату суми основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 розгляд справи відкладено на 25.07.2018.

За наслідками судового засідання 25.07.2018 судом була постановлена ухвала, якою розгляд справи був відкладений на 02.08.2018.

01.08.2018 через відділ автоматизованого діловодства Господарського суду міста Києва позивачем було подане клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, в якому також було зазначено, що позов Товариство підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

До судового засідання 02.08.2018 з'явився представник відповідача, який проти задоволення позову заперечував.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина 3 стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведені приписи Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вімар Оффшор Миколаїв , як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством Судноплавна компанія Укррічфлот , як замовником, був укладений договір №АСК/-25 (далі - договір).

Згідно пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання з дотриманням законодавства України робіт та послуг (далі - роботи) згідно додатку №1 до цього договору, повне найменування, склад та обсяг яких визначено в замовленнях замовника, які є невід'ємною частиною договору. За необхідністю роботи можуть бути надані за допомогою підводного телебачення та в об'ємі вимог Регістра Судноплавства України.

Виконавець у строк, який не перевищує 2-х робочих днів від дати одержання замовлення розглядає його та підтверджує можливість виконання робіт на погоджених умовах (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пункту 2.8 договору датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-виконаних робіт.

Замовник зобов'язаний прийняти належним чином послуги, виконані роботи і протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання акту приймання виконаних робіт, підписати його, та повернути (пункту 4.2 договору).

Згідно з пунктом 2.12 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства не пізніше 8 (восьми) банківських днів з моменту підписання акта приймання виконаних робіт на підставі наданих рахунків по кожній окремій письмовій заявці Компанії.

Відповідно до положень пункту 2.1 договору загальна вартість робіт за даним договором складає загальну вартість послуг, наданих виконавцем за даним договором на підставі замовлень замовника та оформлених актами приймання виконаних робіт та не може перевищувати 2 000 000,00 грн з ПДВ.

На виконання укладеного договору протягом серпня - грудня 2017 року позивачем були надані, а Компанією прийняті послуги на загальну суму 93 559,99 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-приймання робіт, а саме: №ОУ-14-08-1 від 14.08.2017 на суму 18 090,00 грн, №ОУ-01-09-2 від 01.09.2017 на суму 14 299,99 грн, №ОУ-20-09-1 від 20.09.2017 на суму 20 790,00 грн, №ОУ-20-10-1 від 20.10.2017 на суму 11 540,00 грн та №ОУ-05-12-1 від 05.12.2017 на суму 28 840,00 грн. Вказані акти складені та підписані представниками обох сторін.

Як стверджує Товариство, що також вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення із позовом до суду Компанія лише частково здійснила оплату наданих послуг, а саме в розмірі 5 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась сума заборгованості в розмірі 88 559,99 грн, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту звіряння від 11.03.2018, складеного, підписаного та скріпленого печатками представників обох сторін.

27.03.2018 позивач звернувся до Компанії із претензією, в якій просив здійснити погашення наявної суми заборгованості. Оскільки вказана претензія залишена з боку відповідача без виконання, грошових коштів на користь Товариства в рахунок погашення заборгованості не надходило, останнє звернулось із даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу 88 559,99 грн, також просило стягнути пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Під час розгляду даної справи Компанією надано до суду докази сплати ним суми основного боргу 88 559,99 грн, а саме платіжні доручення: №16081 від 19.06.2018 на суму 11 540,00 грн, №16082 від 19.06.2018 на суму 11 790,00 грн, №16088 від 19.06.2018 на суму 13 090,00 грн, №16093 від 19.06.2018 на суму 14 299,99 грн, №16201 від 20.06.2018 на суму 9 000,00 грн та № 16210 від 20.06.2018 на суму 28 840,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем не здійснено оплату за послуги охорони, надані протягом серпня-грудня 2017 року на суму 88 559,99 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вищевикладене свідчить про наявність достатніх підстав покладення на відповідача обов'язку оплати наданих Товариством послуг за договором.

Судом встановлено, що сума основного боргу в розмірі 88 559,99 грн Компанією сплачена 19.06.2018 та 20.06.2018, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки провадження у цій справі відкрито 04.06.2018, про що постановлено відповідну ухвалу суду, у той час як заборгованість з основного боргу була погашена відповідачем 19.06.2018 та 20.06.2018, тобто після відкриття провадження у справі, це є достатньою та обґрунтованою підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення 88 559,99 грн основного боргу.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного внесення оплати, позивач також просив суд стягнути з Компанії 2 753,80 грн пені, нарахованої за період прострочення по кожному акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення замовником строків оплати виконаних робіт з вини замовника останній сплачує виконавцю пеню в розмірі 5% річних, але не більше облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт за договором за кожен день прострочення.

Беручи до уваги викладені вище норми чинного законодавства та положення укладеного договору, суд здійснив перерахунок заявленої штрафної санкції та дійшов висновку про наступне.

Так, згідно пункту 2.12 договору оплата має бути проведена протягом 8 (восьми) банківських днів з моменту підписання відповідного акту. Таким чином період прострочення за кожним актом визначаються наступним чином: №ОУ-14-08-1 від 14.08.2017 з 28.08.2017, №ОУ-01-09-2 від 01.09.2017 з 14.09.2017, №ОУ-20-09-1 від 20.09.2017 з 03.10.2017, №ОУ-20-10-1 від 20.10.2017 з 02.11.2017 та №ОУ-05-12-1 від 05.12.2017 з 18.12.2017 відповідно.

При цьому, із наданого Товариством розрахунку вбачається, що останній здійснював нарахування сум пені протягом періодів, які не відповідають приписам частини 6 статті 232 ГК України, тобто перевищує шість місяців.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої штрафної санкції з урахуванням вказаного вище по кожному акту наданих послуг, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 2 223,31 грн пені.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 6 455,57 грн інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 1 652,28 грн, нарахованих за періоди прострочення за кожним окремим актом здачі-приймання виконаних робіт.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних підлягають перерахунку з урахуванням вказаного вище періоду прострочення. Так, здійснивши арифметичний перерахунок, суд вважає за можливе покласти на відповідача обов'язок сплати на користь Товариства 6 455,57 грн інфляційних втрат та 1 636,57 грн трьох процентів річних.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги, з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу та перерахунку суду, підлягають частковому задоволенню , а саме щодо стягнення з відповідача 2 223,31 грн пені, 6 455,57 грн інфляційних втрат та 1 636,57 грн три процентів річних.

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, за приписами частини 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. З огляду на вказані приписи ГПК України, суд дійшов висновку про повернення на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого за вимогу про стягнення суми основного боргу.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/6921/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімар Оффшор Миколаїв" до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" закрити в частині стягнення основного боргу в розмірі 88 559,99 грн .

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімар Оффшор Миколаїв" до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 8; ідентифікаційний код 00017733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімар Оффшор Миколаїв" (54017, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Декабристів, будинок 23-Б, офіс 38; ідентифікаційний код 39197333) 2 223,31 грн (дві тисячі двісті двадцять три гривні 31 копійку) пені, інфляційні втрати в розмірі 6 455,57 грн (шість тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень 57 копійок), 1 636,57 грн (одну тисячу шістсот тридцять шість гривень 57 копійок) - три проценти річних та 182,82 грн (сто вісімдесят дві гривні 82 копійки) судового збору.

4. У іншій частині в позові відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вімар Оффшор Миколаїв" (54017, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Декабристів, будинок 23-Б, офіс 38; ідентифікаційний код 39197333) з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 784,75 грн (сімсот вісімдесят чотири гривні 75 копійок), сплаченого за платіжним дорученням №1717 від 30.05.2018, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.08.2018.

СУДДЯ В.В.ДЖАРТИ