Рішення

від 14.08.2018 по справі 910/4645/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.08.2018Справа №  910/4645/18 За позовомГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області доПриватного акціонерного товариства “Український пожежний концерн “Укрпожсервіс” простягнення 497385,12 грн Суддя Смирнова Ю.М. Секретар судового засідання Багнюк І.І. Представники учасників судового процесу: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області звернулося з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Український пожежний концерн “Укрпожсервіс” 497385,12 грн, з яких пеня за порушення строків виконання зобов'язання за договором про закупівлю автопідіймача пожежного №18/95 від 16.12.2016 на суму 219532,12 грн та проценти за користування коштами за несвоєчасну поставку в розмірі 277853,00 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача пені та процентів за користування коштами. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 відкрито провадження у справі №910/4645/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17.05.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 підготовче судове засідання було відкладено на 07.06.2018. Судове засідання, призначене на 07.06.2018, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. у відрядженні. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 підготовче засідання у справі №910/4645/18 призначено на 21.06.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2018. Представники сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 31.07.2018 не з'явились. 02.07.2018 від позивача до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні 31.07.2018, яке було судом розглянуто та задоволено. Представник відповідача у судові засідання по справі не з'явився. Відповідач про причини неявки його представника у судові засідання суд не повідомив. Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Отже, відповідач у строк, встановлений Господарським судом міста Києва, не подав до суду відзив на позов, не скористався наданими йому процесуальними правами. Незважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами за відсутності учасників справи. Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - В С Т А Н О В И В : 16.12.2016 між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (замовник) та Приватним акціонерним товариством “Український пожежний концерн “Укрпожсервіс” (постачальник) був укладений договір про закупівлю автопідіймача пожежного №18/95 (надалі – договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність замовнику автопідіймач пожежний АПГ 38-18-300 на базі шасі МАЗ код 29.10.5 (34142000-4) Автомобілі спеціальної призначеності (Автокрани та вантажні автомобілі самоскиди) (товар) в кількості та комплектації згідно з специфікацією (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник забезпечує приймання та оплату товару в кількості та за цінами відповідно до специфікації. За змістом п.2.1 договору ціна договору становить 4481500,00 грн. з ПДВ за цінами відповідно до тендерної пропозиції та специфікації. Відповідно до п.2.2 договору замовник, керуючись вимогами абзацу другого підпункту 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 “Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти”, здійснює попередню оплату в розмірі 100% протягом 5 робочих днів з дня підписання договору. Згідно з п.3.3 договору товар має бути поставлений замовнику до 01.06.2017, але не пізніше шести місяців від дати здійснення замовником платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору. Допускається дострокова поставка товару, про що постачальник повинен повідомити замовника письмово за три робочих дні. Додатком до договору сторони погодили специфікацію №1, яка містить найменування товару, його кількість та вартість. Платіжними дорученнями №945 від 16.12.2016 та №946 від 16.12.2016 позивач повністю перерахував на рахунок відповідача вартість товару за договором у розмірі 4481500,00 грн. Як зазначив позивач у позові, відповідач повідомив позивача про неможливість вчасно виконати зобов'язання з поставки товару. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання з поставки товару договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплати пеню та проценти за прострочення виконання такого зобов'язання. Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з положеннями ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.   Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вже зазначалось судом, за змістом п.2.2 договору замовник здійснює попередню оплату в розмірі 100% на протязі 5 робочих днів з дня підписання договору. Матеріалами справи (платіжними дорученнями №945 від 16.12.2016 та №946 від 16.12.2016) підтверджується, що позивач повністю перерахував на рахунок відповідача вартість товару за договором у розмірі 4481500,00 грн. Згідно з п.3.3 договору товар має бути поставлений замовнику до 01.06.2017 р., але не пізніше шести місяців від дати здійснення замовником платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення поставки оплаченого товару на користь позивача як станом на момент звернення до суду із даним позовом, так і станом на момент розгляду справи по суті. Відповідачем не доведено, що існують підстави для звільнення його від передбаченої договором відповідальності за невиконання договірних зобов'язань. Також матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткових умов до договору в частині перенесення строків поставки, а відповідно до п.11.1 договору він діє до 01.06.2017, а в частині поставки – до повного його виконання, але не пізніше шести місяців від дати здійснення платежу на виконання умов договору. За таких обставин, має місце прострочення відповідачем зобов'язання з поставки товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі             219532,12 грн. та процентів за користування коштами у розмірі 277853,00 грн. за період з 01.12.2017 по 31.01.2018. Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а за прострочення понад 30 днів постачальника сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає його вірним, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару у розмірі 219532,12 грн., нарахованої за період прострочення з 01.12.2017 по 31.01.2018. Також позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування коштами у розмірі 277853,00 грн., розраховані у відповідності з п.8.6 договору. Вказаним пунктом договору передбачено, що за користування коштами у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли товар мав бути переданий замовнику, до дня фактичної передачі товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно з частинами 2 і 3 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Таким чином, позивачем правомірно визначена правова природа грошових коштів у сумі 277853,00 грн., оскільки вказана сума фактично є процентами за користування чужими грошовими коштами, а не пенею. При цьому суд відзначає, що в даному випадку пеню (п.8.2 договору) необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами (п.8.6 договору), що є платою саме за користування такими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування коштами відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, які стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визначено, що він є вірним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування коштами у розмірі 277853,00 грн., нарахованих за період прострочення з 01.12.2017 по 31.01.2018. За таких обставин, позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Український пожежний концерн “Укрпожсервіс” пені у розмірі 219532,12 грн. та процентів за користування коштами у розмірі 277853,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом у повному обсязі. Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 7460,78 грн. покладається на відповідача. Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Український пожежний концерн “Укрпожсервіс” (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 13, оф. 17, ідентифікаційний код 14300088) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (73000, м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, ідентифікаційний код 38594707) пеню у розмірі 219532 (двісті дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 12 коп., проценти за користування коштами у розмірі 277853 (двісті сімдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 7460 (сім тисяч чотириста шістдесят) грн. 78 коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.                                                                                                       Повне рішення складено: 14.08.2018                      Суддя                                                                                        Ю.М. Смирнова