Рішення

від 14.08.2018 по справі 910/6923/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.08.2018Справа №  910/6923/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" до                 товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудресурс" про               стягнення  453 905,70 грн. Представники сторін: не викликались. ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудресурс" про стягнення  453 905,70 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки №26/03-2 від 26.03.2015 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленої продукції, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі. Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 11.06.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 47121500.   Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову. Відповідно до ч. 9 ст. 165  ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 26.03.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Максігран" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нерудресурс" укладено договір поставки №26/03-2. Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебеневу продукцію, пісок (в подальшому - продукція), а останній зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах даного договору. Постачальник передає у власність покупцю продукцію в наступному асортименті:  щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок річковий тощо (п.2.1 договору). Згідно з п.2.2 договору, кількісні характеристики, а також асортимент продукції в кожній окремій партії визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних накладних, які підписується сторонами на кожну партію продукції. Відповідно до п.2.3 договору загальна кількість продукції, яка передається згідно умов цього договору, визначається після закінчення строку дії цього договору на підставі відповідних накладних. Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року. Дія цього договору в будь-якому разі не вважається закінченою до моменту здійснення покупцем повного розрахунку за всі поставлені йому постачальником партії продукції (п.7.2 договору). Відповідно до п.7.3 договору у випадку, якщо жодна із сторін за 15 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не виявляє намірів щодо його припинення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік Згідно з п.3.1 договору, ціна продукції є договірною і включає вартість поставки продукції до відповідного пункту призначення та закріплюється сторонами у відповідних накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Поставка продукції за даним договором здійснюється автомобільним або залізничним транспортом згідно з узгодженою заявкою покупця. Заявки подаються покупцем у письмовій або усній формі, за допомогою факсу, електронної пошти, пошти, тощо. Заявка вважається узгодженою обома сторонами, якщо вони дійшли згоди щодо асортименту, кількості, ціни продукції та строків ії поставки (п.4.1 договору). Пунктом 4.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку продукції після отримання попередньої оплати від покупця на умовах, зазначених в п. 6.1 цього договору та узгодження заявки. Відповідно до п.4.4 договору датою поставки продукції вважається дата, вказана у залізничній накладній на штампі станції відправлення. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування покупцем 100 % попередньої оплати вартості партії продукції (п.6.1 договору). Згідно з п.6.2 договору, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування покупцем суми, яка складає ціну продукції щодо кожної партії, в безготівковій формі на банківський рахунок постачальника. Датою оплати продукції сторони вважають дату надходження грошей на банківський рахунок постачальника (п.6.3 договору). Відповідно до п.6.6 договору в разі здійснення покупцем передоплати, яка є більшою, ніж вартість узгодженої сторонами партії продукції, надлишково сплачені кошти зараховуються постачальником в якості передоплати за наступні партії продукції На виконання умов договору позивачем поставлено товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін накладними, а саме: -          №3103-2 від 31.02.2015 року на суму 50   964,90 грн., -          №3103-3 від 31.02.2015 року на суму 50   964,90 грн., -          №0604-6 від 06.04.2015 року на суму 101   724,00 грн., -          №0604-7 від 06.04.2015 року на суму 40   013,40 грн., -          №0405-4 від 04.05.2015 року на суму 91   904,40 грн., -          №0405-5 від 04.05.2015 року на суму 100   209,90 грн., -          №1106-6 від 11.06.2015 року на суму 91   683,90 грн., -          №1506-6 від 15.06.2015 року на суму 101   371,20 грн., -          №2106-10 від 21.06.2015 року на суму 91   536,90 грн., -          №2106-11 від 21.06.2015 року на суму 60   402,30 грн. Також, в матеріалах справи наявні накладні №1107-3 від 11.07.2015 року на суму 102   047,40 грн. та №1107-4 від 11.07.2015 року на суму 51   082,50 грн., які підписані та скріплені печаткою тільки позивача. Відповідно до п. 12.3 договору, покупець зобов'язаний підписати видаткові накладні і надати їх постачальнику не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту отримання таких накладних. У разі якщо покупець не надасть накладні постачальнику протягом встановленого в даному пункті строку, або не надасть обґрунтовані письмові зауваження щодо змісту накладних, видаткові накладні, підписані лише постачальником, вважаються такими, що мають силу підписаних сторонами. Так, в матеріалах справи наявні листи вих.. №27/10/17/1 від 27.10.2017 року та вих.. №11-05/18/1 від 11.05.2018 року позивача до відповідача щодо погашення заборгованості та підписання видаткових накладних, а також описи вкладення від 31.10.2017 року та від 15.05.2018 року та фіскальні чеки №7532 від 31.10.2017 року та №8690 від 15.05.2018 року, з яких вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялися накладні №1107-3 від 11.07.2015 року на суму 102   047,40 грн. та №1107-4 від 11.07.2015 року на суму 51   082,50 грн. для підписання. Доказів повернення вищезазначених накладних матеріали справи не містять. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які претензії відповідача щодо невиконання чи порушення позивачем своїх зобов'язань щодо поставки продукції на адресу відповідача. На підтвердження факту поставки товару (по не підписаним накладним) позивачем надано копії залізничних накладних, а саме: від 11.07.2015 року № 32396004 з масою вантажу 694 200 кг та № 32397937 з масою вантажу 347 500 кг. Також, позивачем зазначено, що до позовної заяви додано копії залізничних накладних, оскільки самі документи сформовані в електронному вигляді із накладенням електронного цифрового підпису з урахуванням Правил оформлення перевізних документів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644. Також, позивачем надано податкову декларацію з податку на додану вартість за 07 місяць 2015 року та роз шифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з якої вбачається, що позивач задекларував податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу щебеневу продукцію на загальну суму 933   905,70 грн. Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. На виконання умов договору відповідачем оплачено продукцію на загальну суму 480   000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а саме: -          від 31.03.2015 року на суму 90   000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за щебень зг.рах. №АВ26/03-3 від 26.03.2015р.», -            від 08.06.2015 року на суму 19   790,10 грн. з призначенням платежу «оплата за щебень зг.вид.накл.№0405-4 від 04.05.15р.», -            від 08.06.2015 року на суму 100   209,90 грн. з призначенням платежу «оплата за щебень зг.вид.накл.№0405-5 від 04.05.15р.», -            від 15.06.2015 року на суму 47   885,70 грн. з призначенням платежу «оплата за щебень зг.дог.№26/03-2 від 26.03.15р.», -            від 15.06.2015 року на суму 72   114,30 грн. з призначенням платежу «оплата за щебень зг.вид.накл.№0405-4 від 04.05.15р.», -            від 14.09.2015 року на суму 50   000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за щебень зг.дог.№26/03-2 від 26.03.15р.». Будь-яких інших доказів оплати по договору матеріали справи не містять. Спір у справі виник у зв'язку із не оплатою відповідачем поставленої продукції відповідно до договору та як зазначено позивачем станом на 29 травня 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 453   905,70 грн. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).   Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №26/03-2 від 26.03.2015 року у відповідача перед позивачем в сумі 453   905,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України     підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240-241, 252  Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудресурс" (02091, м. Київ, вулиця Тростянецька, будинок 49, ідентифікаційний код 34833431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" (03022, м. Київ, вулиця М. Максимовича, будинок 6, кімната 22, код ЄДРПОУ 38684795) борг в розмірі 453 905 (чотириста п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 70 коп. та судовий збір в розмірі 6 808 (шість тисяч вісімсот вісім) грн. 59 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                                                            Суддя                                                                                                               С.М. Мудрий