Рішення

від 01.08.2018 по справі 916/822/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/822/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Волкова Р.В.,

секретар судового засідання - Бачур А.В.

розглядаючи справу № 916/822/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Велнес Медікал" (08133, Київська обл., м. Вишневе, вул. Чорновола, 2а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Найближча аптека" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 19)

про стягнення 19 192, 78 грн.,

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: не з`явився.

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Велнес Медікал" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Найближча аптека" про стягнення 19192,78 грн. заборгованості, з яких 16562,71грн. основного боргу, 235,51грн. – 3% річних, 2394,56 грн. – пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір поставки №14/02ВМ від 14.02.2017р., на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати отриманого товару, видаткові накладні, копії платіжних доручень, акт звіряння взаємних розрахунків, приписи ст.ст. 16, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, відзиву на позовну заяву та заперечень суду не представив, тому справу розглянуто за наявними матеріалами.

У судовому засіданні від 01.08.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велнес Медікал» (далі - ТОВ «Велнес Медікал», Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Найближча аптека» (далі – ТОВ «Найближча аптека», Покупець, відповідач) укладено договір поставки №14/02ВМ (надалі за контекстом «Договір»).

Відповідно до п.1.1 Договору Позивач зобов'язується постачати Відповідачу вироби медичного призначення, найменування, кількість, ціна та асортимент яких визначаються накладними і які є невід'ємною частиною Договору. На виконання вищевказаного договору Позивачем здійснено поставки товару, що підтверджується накладними, копії яких додано до матеріалів справи.

Умовами Договору, зокрема п.5.2 Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний сплачувати Позивачу вартість поставленого за цим Договором товару протягом звітного місяця до 10 числа, наступного за звітним місяцем. Звіт про реалізований протягом звітного місяця Товар, та його залишки в аптеках. Покупець надає в електронному вигляді. За запитом Постачальника звіт надається в паперовому вигляді, та підписується уповноваженою особою Покупця.

На виконання умов договору між сторонами підписані видаткові накладні: від 20.02.2017р. № ВФ-0023122 на суму 117,39грн., від 20.02.2017р. № ВФ-0023123 на суму 710,27грн., від 20.02.2017р. № ВФ-0023124 на суму 623,96грн., від 20.02.2017р. № ВФ-0023125 на суму 1852,56грн., від 20.02.2017р. № ВФ-0023126 на суму 1200,65грн., від 20.02.2017р. № ВФ-0023127 на суму 508,46грн., від 30.03.2017р. № ВФ-0025482 на суму 731,40грн., від 30.03.2017р. № ВФ-0025483 на суму 508,46грн., від 13.04.2017р. № ВФ-0026578 на суму 958,72грн., від 13.04.2017р. № ВФ-0026579 на суму 782,51грн., від 15.05.2017р. № ВФ-0028164 на суму 1904,43грн., від 25.04.2017р. № ВФ-0027243 на суму 1360,13грн., від 29.05.2017р. № ВФ-0029287 на суму 1532,59грн., від 06.06.2017р. № ВФ-0029540 на суму 1661,52грн., від 13.06.2017р. № ВФ-0030303 на суму 2104,98грн., від 22.06.2017р. № ВФ-0030786 на суму 2199,70грн., від 10.07.2017р. № ВФ-0031723 на суму 2606,52грн., від 10.07.2017р. № ВФ-0031724 на суму 1610,83грн., від 20.07.2017р. № ВФ-0032417 на суму 2346,67грн., від 21.08.2017р. № ВФ-0033681 на суму 2145,75грн., від 21.08.2017р. № ВФ-0033683 на суму 1204,27грн., від 14.09.2017р. № ВФ-0034808 на суму 2112,45грн., від 25.10.2017р. № ВФ-0036688 на суму 2914,04грн., від 21.11.2017р. № ВФ-0037781 на суму 1698,30грн.

Станом на 30.06.2017 р. між Позивачем і Відповідачем було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, з якого вбачається, що на 30.06.2017р. заборгованість на користь ТОВ «Велнес Медікал» складає 18 352,96 грн.

Позивачем було здійснено ще декілька поставок товару Відповідачу на загальну суму 16562,71грн., а також від Відповідача надійшла часткова оплата в сумі 18 429,08грн., внаслідок чого сума його заборгованості склала 16 562,71 грн., яка не цей час залишається непогашеною.

Дослідивши надані о матеріалів справи накладні, суд дійшов до висновку про те, що вони є належними доказами здійснення поставки як за формою оформлення так і за змістом щодо віднесення до виниклих між сторонами відносин.

В свою чергу, відповідач в порушення своїх зобов'язань за поговором частково не оплатив поставлений товар.

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в рамках провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 ст.530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставами яких є договір поставки товару.

При цьому позивачем виконано належним чином взяті на себе обов'язки та поставлено товар, в той час, як відповідач не сплатив отриманий товар на суму 16 562,71грн.

Враховуючи наведене, позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі на 16 562,71грн.

Також відповідно до п.8.2 Договору Позивач має право в разі прострочення Відповідачем оплати товару, вимагати від останнього сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем також заявлено до стягнення235,51грн. – 3% річних, які нараховано за період з 26.10.2017р. до 16.04.2018р. на суму 16 562,71грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій які учасник господарських зобов'язань повинен сплати за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Позивач до позову надав розрахунок пені на суму 2394,56 грн. (за період з 26.10.2017 по 16.04.2018).

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши доданий до позову розрахунок позивача (а.с.5), суд вважає вимоги позивача про стягнення 16562,71грн. основного боргу, 235,51грн. – 3% річних, 2394,56 грн. – пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 692, 712 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 193,232 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 46, 73, 74, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велнес Медікал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Найближча аптека" про стягнення 19 192, 78 грн. – задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Найближча аптека" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 19, код 40146241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велнес Медікал" (08133, Київська обл., м. Вишневе, вул. Чорновола, 2а, код 38134017) 16 562/шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві/грн. 71коп. основного боргу, 235/двісті тридцять п'ять/грн. 51коп. – 3% річних, 2 394/дві тисячі триста дев'яносто чотири/грн. 56 коп. – пені, 1762/одну тисячу сімсот шістдесят дві/грн. 00коп. - витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 01.08.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 10 серпня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков