Рішення

від 14.08.2018 по справі 922/1553/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1553/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шасі", юридична адреса: 61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, адреса для листування: 61166, м. Харків, пр. Науки, 23, кв. 2, код ЄДРПОУ 30986886;

до Фізичної особи - підприємця Назлуян Сергія Валерійовича, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1;

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 02/2017 у сумі 25493, 44 грн.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шасі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Назлуян Сергія Валерійовича про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 02/2017 від 01.03.2017 в сумі 18373, 50 грн., інфляційні нарахування на суму боргу в сумі 808, 43 грн., 3 % річних від суми заборгованості у сумі 218, 85 грн., пеню в сумі 2417, 96 грн., штраф 20 відсотків у сумі 3674, 70 грн..

В обґрунтовування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором договором оренди нежитлового приміщення № 02/2017 від 01.03.2017 в частині повного та своєчасного внесення платежів, передбачених п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.06.2018 року склала в сумі 18373, 50 грн., інфляційні нарахування на суму боргу в сумі 808, 43 грн., 3 % річних від суми заборгованості у сумі 218, 85 грн., пеню в сумі 2417, 96 грн., штраф 20 відсотків у сумі 3674,70 грн.. У зв'язку з чим позивач і звертається до господарського суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2018 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження про що повідомлено сторін та призначено судове засідання на 16.07.2018 о 11.30.

Протокольною ухвалою від 16.07.2018 на підставі статті 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 07.08.2018 о 10.30.

У судовому засіданні 07.08.2018, протокольною ухвалою, суд прейшов в письмове провадження та повідомив, що рішення по справі буде виготовлено до 15.08.2018 року.

Відповідач правом на участь у судових засіданнях не скористався, відзиву на позовну заяву не надавав, причину неявки не повідомляв, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Разом з цим, судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 15.08.2018 року, місцезнаходження відповідача - 61064, м. Харків, вул. Воложанівська, 8 та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (стара редакція ГПК України). За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але не з'явився у судові засідання, водночас судом вжито всі заходи для належного їх повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Шасі та Фізичною особою-підприємцем Назлуяном Сергієм Валерійовичем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 02/2017 від 01.03.2017 року.

За вказаним поговором позивач, згідно п. 1.1 договору орендодавець, надавав відповідачу, як орендарю, у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 336,0 кв.м.

Договір укладено строком до 31 січня 2020 року згідно розділу 2 Договору. Відповідач прийняв в оренду приміщення 17.03.2017 року - дата підписання Акту прийому- передачі по Договору оренди №02/2017 від 01 березня 2017 року.

Згідно п. 3.1-3.2 договору вартість оренди приміщення становила 25,00грн. за 1 кв.м. включаючи ПДВ 20%. Таким чином, за оренду приміщення площею у 336,0 кв.м. відповідач за Договором зобов'язувався сплатити Позивачу кошти в сумі 8400 (вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп. за кожен місяць оренди.

Крім цього, згідно п. 3.7. Договору позивач (як орендодавець) надавав відповідачу (як орендарю) додаткову послугу за погодженими сторонами Договору тарифами. Оплата додаткових послуг здійснювалась на підставі актів наданих послуг. Такою додатковою послугою була послуга по охороні, обслуговуванню сигналізації, реагуванню та спостереженню - вартість якої складала 372 (триста сімдесят дві) гривні 50 (п'ятдесят) копійок та ПДВ 20% - 74 (сімдесят чотири) гривні 50 (п'ятдесят) копійок, тобто загальна вартість вказаної послуги з ПДВ становила 447 (чотириста сорок сім) гривень 00 копійок.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано Акт прийому-передачі від 17.03.2018 до договору оренди №02/2017 від 01.03.2017, згідно якого відповідач прийняв, а позивач передав відповідачу в оренду виробниче приміщення площею 336,00 кв.м. за адресою м. Харків, пров.Сімферопольський, буд.6.

Разом з цим, в судовому засіданні було встановлено, що на виконання умов договору відповідачем сплачувалась орендна плата в період з березня 2017 по листопад 2017 включно, що підтверджується актами надання послуг наданими позивачем для огляду суду у судовому засіданні, а також наявним в матеріалах справи актом надання послуг №405 від 30.11.2017 за листопад 2017.

Отже, щомісячно Відповідач згідно Договору зобов'язаний був сплачувати Позивачу за надані послуги загальну суму в розмірі 8 847 (вісім тисяч вісімсот сорок сім) гривень 00 копійок. Вказану суму Відповідач сплачував щомісячно, як доказ надається до суду копії виписок з рахунку банку від 06.12.2017 року, де зазначено, що сплачено по Договору оренди суму 8847, 00 грн. За листопад 2017 року та від 18.10.2017 року - за 10 місяць 2017 року.

Також, згідно п. 3.2. та п. 3.3. Договору розмір орендної плати може змінюватись за погодженням сторін. Так, 29.12.2017 року сторонами Договору була підписана додаткова угода (копія надається Додаток № 2 до Договору) згідно якої, вартість орендної плати за використання приміщення з 01.01.2018 року становить 27 (двадцять сім) гривень 00 копійок включно ПДВ 20% на місяць. Відповідно, сумарна вартість оренди на місяць разом з ПДВ 20% склддас 9072 (дев'ять тисяч сімдесят дві) гривні 00 копійок.

Разом з цим, 29.12.2017 між позивачем та відповідачем в якості Додатку №2 до договору оренди №02/2017 від 01.03.2017 підписано додаткову угоду від 29.12.2017 згідно якої п.3.1 та п. 3.2 договору викладено в новій редакції: 3.1. Вартість оренди приміщення встановлюється сторонами на договірній основі і становить : - за 1 кв.м. - 27,00грн. на місяць в тому числі ПДВ - 20%. 3.2. Сумарно орендна плата за використання Об'єкта становить 9072,00 на місяць в т.р. ПДВ 20% - 1512,00 грн. Орендна плата нараховується з дати підписання Акту прийому-передачі приміщення у користування. Розмір орендної плати може коригуватися щороку з урахуванням індексу інфляції за попередній рік .

Не дивлячись на те, що згідно п. 3.4. Договору орендна плата вноситься авансом на розрахунковий рахунок Орендодавця на підставі рахунків, що виставляються Орендодавцем, за 10 днів до початку звітного місяця, Відповідач сплачував орендну плату разом з наданими додатковими послугами загальну суму 8 847 (вісім тисяч вісімсот сорок сім) гривень 00 копійок, як це видно з виписок з банку, на початку наступного місяця за попередній місяць, у якому була надана послуга. Позивач погоджувався на таку оплату та приймав її.

Відповідно до п. 3.5 договору крім орендної плати, зазначеної в п.3.1. цього договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати, пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень водопостачанням, водовідведенням, електропостачанням і теплопостачанням.

Сума відшкодування визначається на підставі рахунків, що виставляються Орендарю Орендодавцем. Для розрахунку суми відшкодування застосовуються розцінки і тарифи підприємств - постачальників комунальних послуг, показання лічильників електроенергії, газу, води і рахунків, які виставляються КП Харківводоканал . У розрахунок суми відшкодування включається вартість ремонтно-експлуатаційних витрат Орендодавця, яка становить 35% від вартості спожитих послуг.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що Орендар виконує авансові платежі з відшкодування витрат, пов'язаних із забезпеченням орендованих приміщень електроенергією, водопостачанням, водовідведенням на підставі рахунків, що виставляються Орендодавцем. Орендар зобов'язаний самостійно отримати від Орендаря оформлені рахунки і оплатити їх до 30 числа поточного місяця.

Згідно п. 3.7 договору Орендодавець може надавати за заявкою Орендаря додаткові послуги за тарифами, погодженими Сторонами. Оплата таких послуг Орендодавця здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур і (або) актів виконаних робіт, підписаних Сторонами. Оплата додаткових послуг Орендодавця здійснюється Орендарем на підставі акта виконаних робіт, але не пізніше 3-х банківських днів з дати отримання від Орендодавця рахунки на оплату.

Згідно п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

Пунктами 6.2-6.3 Договору передбачено, у разі порушення Орендарем строків, зазначених у розділі 3 цього Договору або виплати орендної плати та інших платежів у неповному обсязі, Орендар виплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не виплачених грошових коштів, належних до виплати Орендодавцю за кожен день прострочення платежу.

У разі порушення Орендарем строків, зазначених у розділі 3 цього договору, на 20 і більше календарних днів, Орендар виплачує Орендодавцю штраф у розмірі 20% від не виплачених грошових коштів, належних до виплати Орендодавцю.

Таким чином, станом на момент подання цієї заяви до суду, Відповідач не сплатив Позивачу надані послуги по Договору за грудень місяць 2017 року в сумі 8 847,00грн. та за січень місяць 2018 року в сумі, згідно змін від 29 грудня 2017 року до Договору, 9 526,50грн., що включає в себе оренду в розмірі 9072,00грн. включно з ПДВ 20% та послугу по охороні, обслуговуванню сигналізації, реагуванню та спостереженню - вартість якої складає 378,75грн. та ПДВ 20% - 75,75грн.. Отже, загальна сума заборгованості за два місяці по Договору склала 18 373,50 грн.. При чому, Відповідач підписав акт надання послуг № 444 за грудень 2017 року, а акт надання послуг №30 від 31 січня 2018 року взагалі відмовився підписати, не дивлячись на те, що Договір не розірвано і послугу відповідно до Договору отримав. Разом з цим, Відповідачу була надіслана Претензія по вказаному боргу від 10.04.2018 року, яку Відповідач отримав 19.04.2018 року, про що є відмітка на повідомленні про вручення. Однак, до цього часу Позивач не отримав відповіді на вказану Претензію, та Відповідачем не сплачено борг за Договором.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору оренди нежитлового приміщення № 02/2017 від 01.03.2017, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором найму(оренди) нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст 283 ГК України, До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Таким чином, як зазначає позивач, у зв'язку з простроченням відповідача виконання умов договору щодо здійснення розрахунку за орендну плату згідно договору оренди, позивач просить стягнути заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 02/2017 у сумі 25493, 44 грн., що складається з 18373,50 грн. - основного боргу за договором, 808, 43 грн. - інфляційних нарахувань на суму боргу, 218, 85 грн. - 3 % річних від суми заборгованості та 2417, 96 грн. - пені, 3674, 70 грн. - штраф 20 відсотків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно до ч. 7 ст. 179 ГПК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Частиною 1 ст. 761 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з аналізу вказаної норми належність виконання зобов'язання є оціночною категорією. Оцінка належності здійснюється на підставі основних критеріїв, встановлених коментованою статтею. Перелік таких критеріїв визначений в порядку приорітету, отже при визначенні належності слід виходити із того, чи відповідає виконання наведеним критеріям. Критерії належного виконання можна умовно поділити на дві групи: 1) основні критерії; 2) додаткові критерії.

До основних критеріїв належності виконання можна віднести відповідність виконання умовам договору та вимогам Цивільного кодексу та іншим актам законодавства. Оскільки статтями 9 та 627 ЦК визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору, для визначення належності виконання зобов'язання перш за все необхідно встановити, чи відповідає виконання умовам укладеного сторонами цивільно-правового договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні (ст. 638 ЦК), або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання. До основних критеріїв належності виконання можна віднести також і відповідність виконання вимогам ЦК та інших актів цивільного законодавства. Такі вимоги діють або якщо сторони не визначили інших правил в договорі, або якщо ці норми є імперативними.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди позивач надав відповідачу в оренду виробниче приміщення, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі від 17.03.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

В силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив повного розрахунку за оренду виробничого приміщення за грудень 2017 та січень 2018, що призвело до виникнення заборгованості за договором у розмірі 18373,50 грн..

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 18373,50грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення № 02/2017 на суму 18373,50 грн., а отже позов в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 18373,50 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь втрати від інфляції у розмірі 808,43грн. та 3% від простроченої суми у розмірі 218,85грн., суд виходить з наступного.

Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунків, які містяться в позовній заяві щодо нарахування інфляційних та 3% річних, позивач нараховує 3% річних та інфляційні за період прострочення розрахунку по орендній платі за грудень на суму 8 847,00 з 01.01.2018 (дата початку прострочення) по 10.06.2018 (день подання позову), що становлять 117,07грн. - 3% річних та 389,27 - інфляційних, а також за січень 2018 на суму 9526,50грн. з 01.02.2018 (дата початку прострочення) по 10.06.2018 (дата подання позову), що становлять 101,78грн. - 3% річних та 419,16грн. - інфляційних. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 218,85грн. -3% річних та 808,43грн. - інфляційних.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних в розмірі 808,43грн. та 3% річних за користування коштами в сумі 218,85грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому в підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь штрафу у розмірі 20% від невиплаченої суми грошових коштів належних до виплати позивачу що становить 3674,70грн. та вимог позивача про стягнення пені у розмірі подвійної обліковї ставки НБУ від невиплачених коштів, що становить 2417,96грн., суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 6.2-6.3 Договору передбачено, у разі порушення Орендарем строків, зазначених у розділі 3 цього Договору або виплати орендної плати та інших платежів у неповному обсязі, Орендар виплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не виплачених грошових коштів, належних до виплати Орендодавцю за кожен день прострочення платежу.

У разі порушення Орендарем строків, зазначених у розділі 3 цього договору, на 20 і більше календарних днів, Орендар виплачує Орендодавцю штраф у розмірі 20% від не виплачених грошових коштів, належних до виплати Орендодавцю.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, який нарахований за прострочення орендної плати понад 20 днів за грудень на суму 8 847,00 з 01.01.2018 (дата початку прострочення) по 10.06.2018 (день подання позову) та за січень 2018 на суму 9526,50грн. з 01.02.2018 (дата початку прострочення) по 10.06.2018 (дата подання позову) по кожному платежу окремо у 20% розмірі не виплачених грошових коштів, належних до виплати Орендодавцю, що становить 1 769,4 грн. - 20% від 8847,00 грн. та 1 905,3 грн. - 20% від 9526,5 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у загальній сумі 3674,70грн., є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а отже відповідач повинен нести відповідальність у вигляді сплати штрафу за прострочення за сплати орендної плати за грудень 2017 та січень 2018 у розмірі 3674,70грн..

Водночас, суд перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, яка нарахована за прострочення орендної плати за грудень на суму 8 847,00 з 01.01.2018 (дата початку прострочення) по 10.06.2018 (день подання позову) та за січень 2018 на суму 9526,50грн. з 01.02.2018 (дата початку прострочення) по 10.06.2018 (дата подання позову) по кожному платежу окремо, що становить 1279,54грн. за прострочення орендної плати за грудень 2017 та 1138,42грн. за прострочення орендної плати за січень 2018, що в сумі становить 2417,96грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а відтак відповідач повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення за сплати орендної плати за грудень 2017 та січень 2018 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не виплачених грошових коштів, належних до виплати Орендодавцю за кожен день прострочення платежу, що в сумі становить 2417,96грн..

Враховуючи відсутність будь-яких доказів, щодо підтвердження факту відсутності заборгованості у відповідача за договором оренди нежитлового приміщення 02/2017, беручи до уваги обґрунтованість та доведеність позиції позивача, суд задовольняє позов повністю, а тому підсумовуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 02/2017 від 01.03.2017 у сумі 25493, 44 грн., що складається з 18373,50 грн. - основного боргу за договором, 808, 43 грн. - інфляційних нарахувань на суму боргу, 218,85 грн. - 3 % річних від суми заборгованості, 2417, 96 грн. - пені та 3674, 70 грн. - штраф 20 відсотків від не виплачених грошових коштів.

Разом з цим, як вбачається з позову, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати понесені ним внаслідок розгляду вказаної справи у розмірі 4762,00грн., що складаються з 1762,00грн. - судового збору та 3000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №258 від 07.06.2018 на суму 1762,00грн., позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн., враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано до суду в якості доказів отримання професійної правничої допомоги договір про надання правової/правничої допомоги від 30.05.2018, акт про обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт від 08.06.2018 на суму 3000,00грн. та платіжне доручення №253 від 06.06.2018 на суму 3000,00, що свідчать про понесені позивачем витрати щодо надання йому правничої допомоги в рамках провадження по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відповідно до свідоцтва серії ПТ №1981від 18.01.2018 ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю.

30.05.2018 між адвокатом ОСОБА_2 та позивачем укладено договір про надання правової/правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати клієнту послуги та правову допомогу у справах всіх категоріях та за дорученням клієнта усюди здійснювати його представництво, клієнт зобов'язується оплатити адвокату зазначені послуги в порядку і на умовах, визначених цим договором .

Відповідно до Акту про обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робі від 08.06.2018 витрати на правову допомогу складають 3000, 00 грн., а саме: Ознайомлення адвоката з наданими клієнтом фотокопіями документів про стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення за договором 02/2017 від 01.03.2017 (2 годин) - 1000,00гр., аналіз адвокатом судової практики в аналогічних справах (1 година) - 500,00грн., розробка адвокатом стратегії захисту порушених прав позивача, складення позовної заяви про стягнення суми боргу за договором 02/2017 від 01.03.2017 (4 години) - 1500,00грн..

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом ОСОБА_2 дійсно надавалась професійна правнича допомога, що підтверджується здійсненням представництва позивача у судових засіданнях по справі, а також наявними в матеріалах справи позову в інтересах позивача, тому суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000, 00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Назлуян Сергія Валерійовича (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Шасі" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, код ЄДРПОУ 30986886) заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 02/2017 від 01.03.2017 у сумі 25493,44 грн., що складається з 18373,50 грн. - основного боргу за договором, 808,43 грн. - інфляційних нарахувань на суму боргу, 218,85 грн. - 3 % річних від суми заборгованості, 2417, 96 грн. - пені та 3674, 70 грн. - штраф 20 відсотків від не виплачених грошових коштів та судові витрати у розмірі 4762,00грн., що складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 1762, 00 грн. та витрат понесених на професійну правову допомогу в розмірі 3000,00грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.08.2018 р.

Суддя Н.А. Новікова