Рішення

від 13.08.2018 по справі 810/1494/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 року м. Київ № 810/1494/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий дім" до Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий дім" (далі - позивач або ТОВ "Цукровий дім" ) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач або ДФС України ), в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 04.05.2018 (том 1, а.с.90), просить суд:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2017 №418849/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №27 від 06.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №27 від 06.11.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий Дім" за датою її подання;

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2017 №418847/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №59 від 13.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №59 від 13.11.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий Дім" за датою її подання;

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2017 №418721/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №60 від 13.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №60 від 13.11.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий Дім" за датою її подання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за фактами надання послуг ТОВ Лігос з поставки товарів відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 ПК України позивачем було складено податкові накладні №27 від 06.11.2017, №59 від 13.11.2017 та №60 від 13.11.2017 з дотриманням та зазначенням всіх необхідних реквізитів та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, згідно із отриманими квитанціями від 24.11.2017 податкові накладні №27 від 06.11.2017, №59 від 13.11.2017 та №60 від 13.11.2017 були прийняті, але реєстрацію зупинено.

Як стверджує позивач, на виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України ТОВ "Цукровий Дім" було направлено на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена від 07.12.2017 №10, №11 та №12 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, а також копії актів, договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних тощо.

У той же час, Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації були прийняті рішення від 14.12.2017 №418849/37359830, №418847/37359830 та №418721/37359830, якими було відмовлено у реєстрації податкових накладних №27 від 06.11.2017, №59 від 13.11.2017 та №60 від 13.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На думку позивача, в оскаржуваних рішеннях ДФС України взагалі відсутні підстави такої відмови та не наведені жодні обґрунтування правильності позиції ДФС України, тому вищевказані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних за своїм характером є необґрунтованими як нормативно, так і документально.

Крім цього, позивач наголошує, що ТОВ "Цукровий Дім" було надано до ДФС України відповідний пакет документів, які містили у собі пояснення та копії документів, якими підтверджується реальність здійснення операцій по відмовленим податковим накладним. У письмових поясненнях позивачем було детально розписано специфіку діяльності підприємства, а відповідні надані копії документів (договори поставки, акти передачі ТМЦ, ПН, докази розрахунків, відомості бухгалтерського обліку тощо) реально підтверджували зазначені обставини, наявність матеріально-технічної бази та працівників відповідної кваліфікації для ведення профільного виду діяльності.

Також позивач вказує, що у спірних рішеннях зазначено, що у реєстрації податкових накладних було відмовлено з підстав: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування .

Тобто, на думку позивача, фіскальним органом лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин справи, а саме незрозуміло: або надані копії документів містять порушення законодавства, а якщо це так, то які саме; або ці копії документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо це так, то яких документів не достає; або існують обидві зазначені умови.

Крім цього, як зазначає позивач, в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Отже, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішень про відмову у реєстрації податкових накладних.

Позивач звертає увагу, що оскаржувані рішення ДФС України є актами індивідуальної дії, які не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що у свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає спірні рішення ДФС України обґрунтованими, оскільки позивачем після зупинення реєстрації податкових накладних №27 від 06.11.2017, №59 від 13.11.2017 та №60 від 13.11.2017, не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій (том 2, а.с.1-4).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1494/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (том 1, а.с.1-2).

У судовому засіданні 15.05.2018 протокольною ухвалою суду було прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог б/н від 04.05.2018 (том 1, а.с.90), яка надійшла через канцелярію суду 07.05.2018 за вх. №8096/18. Таким чином, подальший розгляд справи здійснюватиметься з урахуванням уточнених позовних вимог згідно заяви позивача б/н від 04.05.2018.

У судове засідання, призначене на 14.06.2018, з'явилися представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні 14.06.2018 представником позивача подано письмове клопотання про продовження розгляду справи №810/1494/18 у порядку письмового провадження (том 2, а.с.20).

У судовому засіданні 14.06.2018 суд поставив на обговорення представника відповідача питання про можливість продовжити розгляд справи №810/1494/18 у порядку письмового провадження.

Представник відповідача щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні експерта, протокольною ухвалою суду від 14.06.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/1494/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши свідка, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий дім" зареєстровано як юридична особа Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 12.10.2010, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1 339 102 0000 006822 (ідентифікаційний код 37359830), місцезнаходження: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вулиця Балукова, будинок 5А, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.01.2018 (том 1, а.с.77-82),Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №733384 (том 1, а.с.92).

Позивач взятий на облік як платник податків 13.10.2010 у Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області за номером запису про взяття на облік 383, що підтверджується вищевказаним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.01.2018 (том 1, а.с.77-82).

Також, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 13.12.2012, про що свідчить Свідоцтво № 200091483 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №547907 від 13.12.2012 (том 1, а.с.113).

09.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий дім" та ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області був укладений Договір №7 про визнання електронних документів, який згідно з пунктом 2 Розділу 1 надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом (том 1, а.с.117-119).

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий дім" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос" (Покупець) було укладено Договір поставки №8, пунктом 1.1. Розділу 1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору (далі - Договір №8 від 01.02.2017, том 1,а.с.24-29).

Відповідно до пункту 1.2. Розділу 1 Договору №8 від 01.02.2017 найменування товару: продукти харчування та інші товари народного споживання.

Згідно з пунктом 1.3. Розділу 1 Договору №8 від 01.02.2017 кількість, вартість та асортимент товару, що постачається зазначається в рахунках-фактурах, специфікаціях та /або видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок покупця на поставку товару.

Пунктом 1.4. Розділу 1 Договору №8 від 01.02.2017 встановлено, що ціна товару встановлюється згідно із затвердженими прайс-листами постачальника і вказується в рахунках-фактурах, специфікаціях та /або видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. Ціна товару може бути змінена постачальником в односторонньому порядку. Повідомлення про зміну цін здійснюється шляхом направлення покупцеві нового прайс-листа.

Загальна сума договору визначається на підставі суми вартості, зазначеної в специфікаціях та/або видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.5. Розділу 1 Договору №8 від 01.02.2017).

Відповідно до пункту 2.1. Розділу 2 Договору №8 від 01.02.2017 форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Валюта договору є національна валюта України (гривня).

Згідно з пунктом 2.2. Розділу 2 Договору №8 від 01.02.2017 покупець зобов'язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Відстрочка оплати вартості товару, надана покупцю згідно цього договору, а також попередня оплата, що поставляється за цим договором товару, у разі її здійснення покупцем, не є комерційним кредитом.

Оплата проводиться покупцем у наступному порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості товару, поставленого за первісною і далі з кожною наступною видаткової накладної, якщо інше не зазначено в самому платіжному документі (пункту 2.3. Розділу 2 Договору №8 від 01.02.2017).

Відповідно до пункту 3.1. Розділу 3 Договору №8 від 01.02.2017 постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на наступних базисних умовах поставки згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2000 року (потрібне вибрати): D.D.P. або EXW, склад (торговий об'єкт) покупця, адреса. За погодженням сторін на кожну окрему поставку можуть встановлюватися інші умови поставки товару шляхом підписання сторонами додаткової угоди, або шляхом внесення відповідних доповнень в специфікацію на поставку товару.

Згідно з пунктом 3.5. Розділу 3 Договору №8 від 01.02.2017 право власності на товар (у разі поставки товару частина - на кожну його частину, партію) переходить до покупця згідно з базисними умовами поставки товару згідно Інкотермс-2000 р. Передача товару на складі покупця оформляється шляхом поставлення відмітки про одержання товару покупцем на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи та відбитком печатки (штампа) покупця. Повноваження осіб, які здійснюють прийомку товару від імені покупця (за винятком випадків приймання товару безпосередньо керівником суб'єкта господарювання - юридичної особи - покупця або безпосередньо приватним підприємцем - покупцем), покупець зобов'язаний підтверджувати разовою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей - типові форми № М-2, М-2б або довіреністю, оформленою в нотаріальному порядку (для представників приватних підприємств), або відповідно до п.13 Інструкції Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей , затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 №99. Покупець зобов'язаний повідомити за підписом керівника та головного бухгалтера про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, буде завіряти на супровідних документах свій підпис про одержання товару.

Постачальник зобов'язується передати покупцю наступні документи на проданий товар: податкову накладну; видаткову накладну на товар; документи, що підтверджують якість товару (пункт 3.6. Розділу 3 Договору №8 від 01.02.2017).

Пунктом 4.1. Розділу 4 Договору №8 від 01.02.2017 встановлено, що товар, що поставляється за договором, має відповідати державним стандартам, технічним умовам, установленим в Україні для даного виду товару.

Відповідно до пункту 5.1. Розділу 5 Договору №8 від 01.02.2017 приймання товару покупцем здійснюється у відповідності з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та за якістю, затверджених постановою Держарбітражу СРСР при Раді Міністрів СРСР (П-6, П-7, відповідно).

Згідно з пунктом 9.1. Розділу 9 Договору №8 від 01.02.2017 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 січня 2018 року. Якщо б хоча однією з сторін не виконано якесь зобов'язання за цим договором, строк дії договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов'язання.

Так, на виконання умов Договору №8 від 01.02.2017 позивачем був поставлений товар ТОВ "Лігос" на загальну суму 17 615,18 грн. у тому числі ПДВ 2 935,87 грн., а саме:

- повидло яблучне ваг. 10,5 кг (Прилуцьке) у кількості 808,500 кг на загальну суму без ПДВ 14455,980 грн.;

- олію соняш.раф.дез. Кухар Рішельє ПЕТФ 8,74 кг у кількості 1,000 шт. на загальну суму без ПДВ 223,330 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-0001921 від 06.11.2017, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств (том 1, а.с.32).

Також, позивачем був поставлений товар ТОВ "Лігос" на загальну суму 27 504,00 грн. у тому числі ПДВ 4 584,00 грн., а саме: цукор ваговий у кількості 2000,000 кг на загальну суму без ПДВ 22 920,000 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-0001955 від 13.11.2017, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств (том 1, а.с.31).

Крім цього, на виконання умов Договору №8 від 01.02.2017 позивачем був поставлений товар ТОВ "Лігос" на загальну суму 47 698,56 грн. у тому числі ПДВ 7 949,76 грн., а саме:

- повидло яблучне ваг. 10,5 кг (Прилуцьке) у кількості 1260,000 кг на загальну суму без ПДВ 22 528,800 грн.;

- молоко сухе знежирене (жир. 1,5%) Рихальське у кількості 300,000 кг на загальну суму без ПДВ 10 230,000 грн.;

- суху молочну сироватку у кількості 300,000 кг на загальну суму без ПДВ 6 990,000 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-0001956 від 13.11.2017, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств (том 1, а.с.30).

Так, судом встановлено, що відповідно до листа ТОВ "Лігос" від 01.02.2017 №33/2, ТОВ "Лігос", керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполучення , Правилами, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363, повідомило, що зважаючи на те, що товар забирають власним транспортом, то виписка товарно-транспортних накладних не є обов'язковою (том 2, а.с.28).

Тобто, зважаючи на вищевказаний лист, перевезення вантажу, передбаченого видатковими накладними № РН-0001921 від 06.11.2017, № РН-0001955 від 13.11.2017 та № РН-0001956 від 13.11.2017, здійснювалось власним транспортом ТОВ "Лігос".

Суд зазначає, що у матеріалах справи наявна генеральна довіреність ТОВ "Лігос" №33/3 від 01.02.2017, згідно із якою на підставі п. 2.5. глави 2 Наказу №88 від 24.05.1995 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , доповненого Наказом МФУ №987 від 30.09.2014, ТОВ "Лігос", що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 1 підтверджує особистий підпис особи, якій доручає отримання товарно-матеріальних цінностей без відтиску печатки у відповідності з накладними ТОВ Цукровий Дім , а саме відповідальним особам - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (том 2, а.с.29).

Судом встановлено, що після отримання товару покупцем ТОВ "Лігос" було перераховано позивачу в якості оплати кошти за товар, визначений Договором №8 від 01.02.2017, та передбачений видатковими накладними № РН-0001921 від 06.11.2017, № РН-0001955 від 13.11.2017 та № РН-0001956 від 13.11.2017, що підтверджується платіжними дорученнями №448 від 07.11.2017 на суму 10000,00 грн., №461 від 14.11.2017 на суму 20000,00 грн., №6411 від 17.11.2017 на суму 15000,00 грн., №6469 від 21.11.2017 на суму 20000,00 грн., №6567 від 24.11.2017 на суму 30000,00 грн., №480 від 28.11.2017 на суму 35000,00 грн., №469 від 16.11.2017 на суму 20000,00 грн., №506 від 12.12.2017 на суму 35000,00 грн., № 6867 від 08.12.2017 на суму 10000,00 грн., №7005 від 14.12.2017 на суму 20000,00 грн., №6732 від 01.12.2017 на суму 20000,00 грн. та №6795 від 05.12.0217 на суму 25000,00 грн. (том 2, а.с.30-34).

Як вбачається з матеріалів справи, за фактом настання першої події позивачем відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України були виписані наступні податкові накладні:

- від 06.11.2017 №27 на суму 17 615,18 грн., у тому числі ПДВ 2 935,87 грн. (том 1, а.с.17);

- від 13.11.2017 №59 на суму 27 504,00 грн., у тому числі ПДВ 4 584,00 грн. (том 1, а.с.44);

- від 13.11.2017 №60 на суму 47 698,56 грн., у тому числі ПДВ 7 949,76 грн. (том 1, а.с.56).

Суд зазначає, що після надіслання 24.11.2017 податкової накладної від 06.11.2017 №27 до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем була отримана Квитанція про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якої зазначено про зупинення реєстрації податкової накладної від 06.11.2017 №27 (том 1, а.с.18).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 06.11.2017 №27 відповідачем вказані наступні виявлені помилки: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1512,2007.. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію П".

Судом встановлено, що позивачем було надіслано повідомлення №12 від 07.12.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено стосовно податкової накладної від 06.11.2017 №27 , в якому викладені наступні пояснення: ТОВ Цукровий Дім 24.11.17 року через ЄРПН до ДФС було подано податкову накладну №27 від 06.11.17р. 27.11.17 року було отримано квитанцію №1 з повідомленням про зупинення реєстрації вище вказаної податкової накладної. В тексті квитанції вказано про виявлення помилок: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 2007, 1512…Товар з кодом УКТ ЗЕД 2007 варення, джеми, плодові желе одержані шляхом теплової обробки, з додаванням або без додавання цукру чи інших підсолоджуючи речовин придбано у ТОВ Надія-В (код 32938796), взаємовідносини оформлені договором поставки, факт відвантаження товару засвідчено видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, наданими постачальником. Товар з кодом УКТ ЗЕД 1512 олія соняшникова, сафлорова або бавовняна та їх фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу , придбано у ТОВ С.К.С. (код 36077095), взаємовідносини оформлені договорами поставки, факт відвантаження товару засвідчено видатковими накладними (том 1, а.с.19-20).

До вищевказаного повідомлення №12 від 07.12.2017 позивачем були додані (прикріплені) документи (відскановані копії) у кількості 11 документів, а саме:

- видаткова накладна №1921 від 06.11.2017 (том 1, а.с.180);

- договір постачання №8 від 01.08.2017 (том 1, а.с.182);

- договір постачання №8 від 01.08.2017 (том 1, а.с.184);

- договір придбання №86/16/Н від 19.02.2016 (том 1, а.с.186);

- договір придбання №86/16/Н від 19.02.2016 (том 1, а.с.188);

- договір придбання №8055В від 19.02.2016 (том 1, а.с.190);

- прибуткова накладна №597 від 11.10.2017 (том 1, а.с.192);

- прибуткова накладна №346080 від 18.10.2017 (том 1, а.с.194);

- сертифікат №8392 від 03.10.2017 (том 1, а.с.196);

- сертифікат №537 від 13.09.2017 (том 1, а.с.198);

- ТТН №Р597 від 11.10.2017 (том 1, а.с.200).

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів було прийнято рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2017 №418849/37359830 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06.11.2017 № 27 (том 1, а.с.22-23).

В якості підстави прийняття такого рішення зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Також, судом встановлено, що після надіслання 24.11.2017 податкової накладної від 13.11.2017 №59 до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем була отримана Квитанція про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якої зазначено про зупинення реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №59 (том 1, а.с.45).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №59 відповідачем вказані наступні виявлені помилки: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1701.. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК".

Судом встановлено, що позивачем було надіслано повідомлення №11 від 07.12.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено стосовно податкової накладної від 13.11.2017 №59 , в якому викладені наступні пояснення: ТОВ Цукровий Дім 24.11.17 року через ЄРПН до ДФС було подано податкову накладну №59 від 13.11.17р. 27.11.17 року було отримано квитанцію №1 з повідомленням про зупинення реєстрації вище вказаної податкової накладної. В тексті квитанції вказано про виявлення помилок: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1701…1701 Цукор з цукрової тростини або з цукрових буряків і хімічно чиста цукроза, у твердому стані придбано у ТОВ Альта Віста (код 36629685), взаємовідносини оформлені договорами поставки, факт відвантаження товару засвідчено видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, наданими постачальниками (том 1, а.с.46-47).

До вищевказаного повідомлення №11 від 07.12.2017 позивачем були додані (прикріплені) документи (відскановані копії) у кількості 6 документів, а саме:

- видаткова накладна №1955 від 13.11.2017 (том 1, а.с.164);

- договір поставки №8 від 01.02.2017 (том 1, а.с.166);

- договір поставки №8 від 01.02.2017 (том 1, а.с.168);

- договір придбання №89 від 01.04.2011 (том 1, а.с.170);

- договір придбання №89 від 01.04.2011 (том 1, а.с.172);

- прибуткова накладна №6227 від 27.09.2017 (том 1, а.с.174).

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів було прийнято рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2017 №418847/37359830 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №59 (том 1, а.с.49-50).

В якості підстави прийняття такого рішення зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім цього, судом встановлено, що після надіслання 24.11.2017 податкової накладної від 13.11.2017 №60 до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем була отримана Квитанція про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якої зазначено про зупинення реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №60 (том 1, а.с.57).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №60 відповідачем вказані наступні виявлені помилки: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0402,2007.. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ".

Судом встановлено, що позивачем було надіслано повідомлення №10 від 07.12.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено стосовно податкової накладної від 13.11.2017 №60 , в якому викладені наступні пояснення: ТОВ Цукровий Дім 24.11.17 року через ЄРПН до ДФС було подано податкову накладну №60 від 13.11.17р. 27.11.17 року було отримано квитанцію №1 з повідомленням про зупинення реєстрації вище вказаної податкової накладної. В тексті квитанції вказано про виявлення помилок: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0402, 2007…Товар з кодом УКТ ЗЕД 2007 варення, джеми, плодові желе одержані шляхом теплової обробки, з додаванням або без додавання цукру чи інших підсолоджуючи речовин придбано у ТОВ Надія-В (код 32938796), взаємовідносини оформлені договором поставки, факт відвантаження товару засвідчено видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, наданими постачальником. Товар з кодом УКТ ЗЕД 0402 Молоко та вершки, згущені та з додаванням цукру чи інших підсолоджу вальних речовин придбано у ТОВ Полісся-Агротрейд (код 39889866), взаємовідносини оформлені договорами поставки, факт відвантаження товару засвідчено видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, наданими постачальниками (том 1, а.с.58-59).

До вищевказаного повідомлення №10 від 07.12.2017 позивачем були додані (прикріплені) документи (відскановані копії) у кількості 12 документів, а саме:

- видаткова накладна №1956 від 13.11.2017 (том 1, а.с.136);

- договір поставки №8 від 01.08.2017 (том 1, а.с.138);

- договір поставки №8 від 01.08.2017 (том 1, а.с.138);

- договір придбання №9 від 23.09.2015 (том 1, а.с.142);

- договір придбання №9 від 23.09.2015 (том 1, а.с.144);

- договір придбання №9 від 23.09.2015 (том 1, а.с.146);

- договір придбання №9 від 23.09.2015 (том 1, а.с.148);

- договір придбання №86/16/Н від 19.02.2017 (том 1, а.с.150);

- договір придбання №86/16/Н від 19.02.2017 (том 1, а.с.152);

- прибуткова накладна №1189 від 24.05.2017 (том 1, а.с.154);

- прибуткова накладна №597 від 11.10.2017 (том 1, а.с.156);

- ТТН №Р597 від 11.10.2017 (том 1, а.с.158).

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів було прийнято рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 14.12.2017 №418721/37359830 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №60 (том 1, а.с.61-62).

В якості підстави прийняття такого рішення зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих рішень щодо відмови у реєстрації податкових накладних №27 від 06.11.2017, №59 від 13.11.2017 та №60 від 13.11.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю Цукровий Дім звернулось за захистом порушених прав та інтересів із даним позовом до Київського окружного адміністративного суду з вимогою про їх скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Податковий кодекс України (тут і далі - ПК України, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкових накладних на реєстрацію) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (абзац перший пункту 188.1 статті 188 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 було затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкових накладних на реєстрацію).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час формування та надіслання податкових накладних на реєстрацію), яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Зі змісту Квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, які, як стверджує позивач, отримані 27.11.2017, вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567.

У вказаних Квитанціях зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1512, 2007, 1701 та 0402, на підставі чого було здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

Так, критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621 (далі - Критерії, у редакції, чинній на момент формування ДФС України Квитанцій щодо зупинення реєстрації спірних ПН позивача в ЄРПН).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567, у редакції, чинній на момент формування ДФС України Квитанцій щодо зупинення реєстрації спірних ПН позивача в ЄРПН).

Згідно з пунктом 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 Переліку №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Так, зі змісту Квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, які, як стверджує позивач, отримані 27.11.2017, вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів , достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН .

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент направлення позивачем повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, із письмовими поясненнями та документами) Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Судом встановлено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, позивачем були надані ДФС України електронними засобами зв'язку пояснення та копії документів на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Лігос".

Разом із тим, комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ "Цукровий Дім" від 14.12.2017 №418849/37359830, №418847/37359830 та №418721/37359830.

Суд зазначає, що абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" №190 від 29.03.2017 (яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень, далі - Постанова №190, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

З матеріалів справи вбачається, що саме остання обставина (надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування) була зазначена ДФС України в якості підстави прийняття спірних рішень.

Така підстава для відмови у реєстрації податкових накладних за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190 містить сполучники "та/або ", що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішень у ній Комісія ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника "або".

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.

У свою чергу, така підстава для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення Комісією у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Відповідно до пункту 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 566, Комісією розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що Комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Згідно з пунктом 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Державної фіскальної служби України від 26 червня 2017 року № 450 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), матеріали, що виносяться на розгляд Комісії ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; Таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС; висновок контролюючих органів з пропозицією щодо врахування/неврахування інформації, зазначеної у Таблиці даних платника податку.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення Комісією ДФС України відповідного засідання, на якому членами Комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірних рішеннях від 14.12.2017 №418849/37359830 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06.11.2017 №27, №418847/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №59 та №418721/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 №60 не зазначено, які саме документи, надані позивачем, були складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних; ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Спірними рішеннями ДФС було відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, ДФС України лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивних рішень, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком №567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що оскаржувані рішення фактично не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття ДФС України рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Керуючись закріпленим в статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий Дім" є Код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.01.2018 (том 1, а.с.77-82).

Як вище встановлено судом, позивачем було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігос" у власність товар відповідно до Договору поставки №8 від 01.02.2017 (том 1, а.с.24-29), а саме:

- повидло яблучне ваг. 10,5 кг. (Прилуцьке) у кількості 808,5 кг на загальну суму без ПДВ 14455,98 грн.;

- олію соняш.раф.дез. Кухар Рішельє ПЕТФ 8,74 кг у кількості 1 шт. на загальну суму без ПДВ 223,33 грн.;

- цукор ваговий у кількості 2000 кг. на загальну суму без ПДВ 22 920,00 грн.;

- повидло яблучне ваг. 10,5 кг. (Прилуцьке) у кількості 1260 кг на загальну суму без ПДВ 22 528,80 грн.;

- молоко сухе знежирене (жир. 1,5%) Рихальське у кількості 300 кг на загальну суму без ПДВ 10 230,00 грн.;

- суху молочну сироватку у кількості 300 кг. на загальну суму без ПДВ 6 990,00 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.10.2017 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю С К С (постачальник) було укладено Договір поставки №8055В, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором (далі - Договір №8055В від 19.10.2017, том 1, а.с.33-34).

Відповідно до пункту 1.2. Розділу 1 Договору №8055В від 19.10.2017 асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) , які оформлюються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення.

Згідно з пунктом 2.1. Розділу 2 Договору №8055В від 19.10.2017 товар передається покупцю окремими партіями на підставі ТТН, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником по телефону або через представника постачальника.

Пунктом 2.2. Розділу 2 Договору №8055В від 19.10.2017 визначено, що прийняття товару здійснюється шляхом підписання покупцем особисто або через уповноважених осіб ТТН, виписаної постачальником, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка товару здійснюється транспортом постачальника за його рахунок, або за бажанням покупця, шляхом самовивозу зі складу постачальника. Місце доставки товару узгоджується сторонами при прийняття замовлення (пункт 2.5. Розділу 2 Договору №8055В від 19.10.2017).

Відповідно до пункту 4.1. Розділу 4 Договору №8055В від 19.10.2017 оплата товару здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

Згідно з пунктами 4.2. та 4.3. Розділу 4 Договору №8055В від 19.10.2017 форма розрахунків: готівкова, безготівкова.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України.

Пунктом 9.1. Розділу 9 Договору №8055В від 19.10.2017 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим. Сторони мають право достроково розірвати даний договір, при умові обов'язкового письмового повідомлення іншої сторони не менше ніж за тридцять календарних днів до моменту, коли одна із сторін має намір розірвати договір.

Так, на виконання умов Договору №8055В від 19.10.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю С К С позивачу було передано (поставлено) товар, а саме, Олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену 8,74 кг ПЕТФ ТМ Кухар Рішельє у кількості 324 шт. на загальну суму 81 395,28 грн., у тому числі ПДВ 13 565,88 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №К000346080 від 18.10.2017 (том 1, а.с.35). Із вищевказаної товарно-транспортної накладної №К000346080 від 18.10.2017 вбачається, що вартість товару, отриманого за цією накладною, підлягає оплаті позивачем не пізніше 20.10.2017.

Також, судом встановлено, що 19.02.2016 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Надія-В (постачальник) було укладено Договір поставки №86/16/Н, відповідно до якого постачальник поставляє та передає партіями у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору продукцію, в подальшому за текстом іменується - Товар , зазначений в замовленнях та видаткових накладних. Ціни на товар за договором не можуть змінюватися в односторонньому порядку (далі - Договір №86/16/Н від 19.02.2016, том 1, а.с.36-40).

Відповідно до пункту 1.2. Розділу 1 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 найменування, кількість та ціна за кожну партію товару за цим договором вказується у замовленнях покупця та/або у видаткових накладних (Специфікаціях) на кожну партію товару, які додаються до договору та є його невід'ємними частинами.

Згідно з пунктом 1.3. Розділу 1 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 сторони домовились, що умови цього договору розповсюджуються на поставку кожної партії товару, який передається по окремій видатковій накладній.

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 визначено, що асортимент, сортамент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, одиниці вимірювання та ціна товару узгоджується сторонами в Специфікаціях, що підписуються сторонами та які є додатками до цього договору і є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.5. Розділу 2 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 ціна на товар формується в українській національній валюті згідно до вимог діючого законодавства України та включає в себе ПДВ, а також вартість пакування, маркування, доставки товару на умовах згідно п. 3.1., інших обов'язкових платежів.

Згідно з пунктом 2.9. Розділу 2 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 постачальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання покупцем листа до моменту одержання відповіді від покупця здійснювати постачання в повному обсязі за цінами згідно до діючої Специфікації.

Пунктом 3.1. Розділу 3 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 визначено, що постачальник поставляє товар на умовах DDR (склад покупця) Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 5А у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають із умов цього договору.

Поставка товару здійснюється за Замовленням покупця. Оформлення замовлення провадиться покупцем у порядку, визначеному цим договором (пункт 3.2. Розділу 3 Договору №86/16/Н від 19.02.2016).

Відповідно до пункту 3.8. Розділу 3 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 передача та прийом товару здійснюється на підставі видаткової накладної, оформленої відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та вимог Положення про документальне записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року), яка підписується уповноваженими представниками сторін та являється невід'ємною частиною цього договору. Сторони домовилися, що у видаткових накладних крім всіх обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством України, обов'язково, зазначаються повна назва посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, який обов'язково має бути скріплений печаткою, а також можуть бути зазначені інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 3.9. Розділу 3 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 замовлення вважається виконаним, якщо постачальник здійснив постачання товару: в асортименті і кількості, згідно до замовлення; - за цінами, узгодженими сторонами у Специфікації; - з повним пакетом супровідної документації.

Пунктом 4.1. Розділу 4 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 визначено, що розрахунки за цим договором за товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата поставленого товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14-ти календарних днів з дати відвантаження товару (пункт 4.2. Розділу 4 Договору №86/16/Н від 19.02.2016).

Відповідно до пункту 2.4. Розділу 4 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з пунктом 8.1. Розділу 8 Договору №86/16/Н від 19.02.2016 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань. Строк дії цього договору автоматично подовжується на той же строк на тих же умовах у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №86/16/Н від 19.02.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Надія-В позивачу було передано (поставлено) товар, а саме: повидло Прилуцьке яблучне г/к 10,5 кг у кількості 21 000 кг на загальну суму 304 920,00 грн., у тому числі ПДВ 50 820,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №597 від 11.10.2017 (том 1, а.с.41).

Так, перевезення вантажу, передбаченого вищевказаною видатковою накладною №597 від 11.10.2017, до пункту розвантаження позивача (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення ТОВ Виробниче підприємство Надія-В (вантажовідправника) ФОП ОСОБА_8 (автомобільний перевізник) автомобілем DAF за реєстраційним номером НОМЕР_1, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 11.10.2017 №Р597, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ТОВ "Цукровий Дім" (том 1, а.с.42-43).

Крім цього, 31.01.2017 між позивачем (покупець) та Приватним підприємством Агрофірма Розволожжя (продавець) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №31012017/1, відповідно до якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (надалі - товар ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (далі - Договір №31012017/1 від 31.01.2017, том 1, а.с.51-54).

Відповідно до пункту 1.2. Розділу 1 Договору №31012017/1 від 31.01.2017 поставка товару згідно даного договору здійснюється окремими партіями, при цьому найменування, сорт, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, строк та інші умови поставки товару, визначаються у Специфікаціях (Додаткових угодах), які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Розділу 2 Договору №31012017/1 від 31.01.2017 ціна та строк оплати товару, що поставляється за даним договором, зазначається у Специфікації.

Пунктом 2.3. Розділу 2 Договору №31012017/1 від 31.01.2017 визначено, що загальна сума даного договору складається із вартості партій товару, що поставлені відповідно до Специфікацій, які є додатками до даного договору.

Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунка-фактури (пункт 2.4. Розділу 2 Договору №31012017/1 від 31.01.2017).

Відповідно до пункту 2.5. Розділу 2 Договору №31012017/1 від 31.01.2017 зобов'язання покупця по сплаті товару є виконаними в момент зарахування коштів на поточний рахунок продавця, відповідно до реквізитів, вказаних продавцем в рахунку-фактурі. Ризики не зарахування коштів на поточний рахунок продавця несе покупець.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. Розділу 3 Договору №31012017/1 від 31.01.2017 поставка товару здійснюється окремими партіями. Умови та строки поставки товару, що поставляється за даним договором: зазначаються у Специфікаціях.

Пунктом 3.4. Розділу 3 Договору №31012017/1 від 31.01.2017 визначено, що датою поставки партії товару та переходу права власності є дата, вказана у товарно-транспортній накладній з відміткою про прийняття товару перевізником/покупцем.

Місце поставки: зазначається у Специфікаціях (пункт 3.5. Розділу 3 Договору №31012017/1 від 31.01.2017).

Відповідно до пункту 4.1. Розділу 4 Договору №31012017/1 від 31.01.2017 кількість товару, що поставляється за даним договором: зазначається у Специфікаціях.

Згідно з пунктом 8.1. Розділу 8 Договору №31012017/1 від 31.01.2017 даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством Агрофірма Розволожжя та позивачем складено 11.10.2017 Специфікацію №5 до Договору поставки сільськогосподарської продукції №31012017/1 від 31.01.2017 (далі - Специфікація №5), згідно із якою визначено:

- найменування товару, що поставляється - цукор;

- кількість товару, що поставляється - 40000,00 кілограм;

- вартість товару, що поставляється - ціна товару: 11,12 грн., в т.ч. ПДВ 1,85 грн. за 1 кілограм, загальна вартість товару складає 444960,00 грн., в т.ч. ПДВ 74160,00 грн.;

- упаковка: товар поставляється розфасованим у мішках у кількості 800 штук;

- сторонами погоджено, що упаковка не входить до ціни товару; ціна упаковки: 13,80 грн., в т.ч. ПДВ 2,30 грн. за 1 мішок; загальна вартість упаковки складає: 11040,00 грн., в т.ч. ПДВ 1840,00 грн.;

- загальна вартість поставки за даною Специфікацією: 456000,00 грн., в т.ч. ПДВ 76000,00 грн.;

- умови оплати; 100% передоплата вартості товару до моменту поставки;

- строк оплати - до 13.10.2017 включно;

- умови поставки, зокрема, строк поставки - до 19.10.2017 включно (том 2, а.с.26).

Також, між Приватним підприємством Агрофірма Розволожжя та позивачем складено 12.10.2017 Специфікацію №6 до Договору поставки сільськогосподарської продукції №31012017/1 від 31.01.2017 (далі - Специфікація №6), згідно із якою визначено:

- найменування товару, що поставляється - цукор;

- кількість товару, що поставляється - 13 000,00 кілограм;

- вартість товару, що поставляється - ціна товару: 11,22 грн., в т.ч. ПДВ 1,87 грн. за 1 кілограм, загальна вартість товару складає 1469120,00 грн., в т.ч. ПДВ 24318,67 грн.;

- упаковка: товар поставляється розфасованим у мішках у кількості 260 штук;

- сторонами погоджено, що упаковка не входить до ціни товару; ціна упаковки: 13,80 грн., в т.ч. ПДВ 2,30 грн. за 1 мішок; загальна вартість упаковки складає: 3588,00 грн., в т.ч. ПДВ 598,00 грн.;

- загальна вартість поставки за даною Специфікацією: 149500,00 грн., в т.ч. ПДВ 24916,67 грн.;

- умови оплати; 100% передоплата вартості товару до моменту поставки;

- строк оплати - до 14.10.2017 включно;

- умови поставки, зокрема, строк поставки - до 19.10.2017 включно (том 2, а.с.27).

На виконання умов Договору №31012017/1 від 31.01.2017, Приватним підприємством Агрофірма Розволожжя позивачу було передано (поставлено) товар, а саме: цукор у кількості 22 000 кг на загальну суму без ПДВ 203 940,00 грн.; мішки у кількості 700 шт. на загальну суму без ПДВ 8 050,00 грн.; цукор у кількості 13 000 кг на загальну суму без ПДВ 121 593,33 грн. , що підтверджується видатковою накладною №1066 від 18.10.2017 на загальну суму 400 300,00 грн., у тому числі ПДВ 66 716,67 грн. (том 1, а.с.55).

Так, перевезення вантажу від пункту навантаження ПП Агрофірма Розволожжя (вантажовідправника) до пункту розвантаження позивача (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення позивача ФОП ОСОБА_9 (автомобільний перевізник) автомобілем Рено за реєстраційним номером НОМЕР_2, причіп/напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_3, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 18.10.2017 №Р1066, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ТОВ "Цукровий Дім" (том 2, а.с.24).

Також, судом встановлено, що 23.09.2015 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Полісся-Агротрейд (постачальник) було укладено Договір №9, відповідно до якого постачальник у відповідності з вимогами цього договору бере на себе зобов'язання передавати у власність покупцеві, а покупець відповідно - приймати та оплачувати товар в кількості і асортименті, які обумовлені в даному договорі та замовленнях покупця (далі - Договір №9 від 23.09.2015, том 2, а.с.35-38).

Відповідно до пункту 1.2. Розділу 1 Договору №9 від 23.09.2015 товаром, що постачатиметься в рамках цього договору, є сухе молоко, суха молочна сироватка, масло вершкове, серед вершковий, інші продукти переробки молока, які використовуються у якості сировини в харчовій промисловості.

Згідно з пунктом 1.3. Розділу 1 Договору №9 від 23.09.2015 конкретне найменування товару, його кількість, асортимент та ціна кожної окремої партії поставки обумовлюються сторонами відповідно на кожну таку окрему партію товару і зазначаються в рахунку постачальника на оплату товару, який формується ним на підставі усної чи письмової заявки покупця, а також видаткових накладних, за якими здійснюється відпуск відповідної партії товару.

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору №9 від 23.09.2015 визначено, що ціна товару та його кількість вказуються в рахунку постачальника на оплату (який формується постачальником після опрацювання заявки покупця), а також зазначається в накладній, по якій здійснюється відпуск кожної конкретної партії товару.

Загальна ціна договору є розрахунковою і визначається, як сума вартості всього замовленого покупцем та поставленого постачальником на підставі цього договору товару (пункту 2.4. Розділу 2 Договору №9 від 23.09.2015).

Відповідно до пункту 2.5. Розділу 2 Договору №9 від 23.09.2015 умови оплати за товар: розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 2.6. Розділу 2 Договору №9 від 23.09.2015 строки оплати: попередня оплата.

Пунктом 2.7. Розділу 2 Договору №9 від 23.09.2015 визначено, що моментом виконання грошового зобов'язання вважається дата надходження грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 3.1. Розділу 3 Договору №9 від 23.09.2015 конкретні партії товару формуються на підставі заявок покупця, які можуть надходити як в усній, так і в письмовій формі та/або через представника постачальника. Поставка кожної конкретної партії товару здійснюється у строк 5 (п'яти) робочих днів з моменту повідомлення постачальником покупця про готовність здійснити відвантаження товару після опрацювання отриманої від покупця заявки.

Згідно з пунктом 3.2. Розділу 3 Договору №9 від 23.09.2015 поставки товару за цим договором здійснюються на мовах EXW (Міжнародні правила по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2010 року) (франко-склад) зі складу постачальника, або на умовах СРТ на склад покупця за адресою: 08136, Київська обл.., Києво-Святошинський р-н, с. Крбківщина, вул. Балукова, 5А. Обов'язок завантаження товару в транспорт покупця покладається на постачальника.

Пунктом 3.4. Розділу 3 Договору №9 від 23.09.2015 визначено, що датою поставки вважається дата передачі товару, що вказується в видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній, яка підписується представниками сторін під час фактичної передачі товару.

Відповідно до пункту 8.1. Розділу 8 Договору №9 від 23.09.2015 даний договір вступає в силу з дня його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2016 року.

Згідно з пунктом 8.3. Розділу 8 Договору №9 від 23.09.2015 у випадку, якщо після закінчення строку, вказаного в п.8.1. цього договору сторони будуть продовжувати співпрацю за цим договором, то вважатиметься, що цей договір продовжує свою дію на таких має умовах до 31 грудня 2017 року, а в подальшому на кожний наступний рік.

На виконання умов Договору №9 від 23.09.2015, Товариством з обмеженою відповідальністю Полісся-Агротрейд позивачу було передано (поставлено) товар, а саме: суху молочну сироватку у кількості 1000 кг на загальну суму без ПДВ 22 500,00 грн. та сухе знежирене молоко у кількості 1000 кг на загальну суму без ПДВ 23 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1189 від 24.05.2017 на загальну суму 55 200,00 грн., у тому числі ПДВ 9 200,00 грн. (том 1, а.с.66).

Судом встановлено, що перерахування позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Полісся-Агротрейд коштів в якості передоплати за товар, зокрема, суху молочну сироватку у кількості 1000 кг та сухе знежирене молоко у кількості 1000 кг, на загальну суму 55 200,00 грн. підтверджується випискою із ПАТ Банк Восток по рахунку ТОВ "Цукровий Дім" (том 2, а.с.45-47).

Крім цього, судом встановлено, що з метою виконання основного виду економічної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий Дім" (наймач) було укладено із фізичною особою ОСОБА_10 (наймодавець) Договір найму (оренди) нерухомого майна №2/2017 від 01.01.2017, відповідно до якого предметом даного договору є тимчасове здавання під найм (оренду) на оплатній основі офісно-торгівельного приміщення S заг. 40 кв.м., що знаходиться за адресою: 08136, Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 5-а., зі всіма невід'ємними технічними пристроями (том 1, а.с.75-76).

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, відповідність обсягу наявної у позивача продукції обсягам реалізації, відображеним у податкових накладних від 06.11.2017 №27, від 13.11.2017 №59, від 13.11.2017 №60 та підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які, як зазначено вище, за допомогою автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів були надіслані позивачем Державній фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначених податкових накладних.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

У ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ДФС України по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчить про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених у Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати у подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем документів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ТОВ "Лігос", та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий Дім" відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних від 06.11.2017 №27, від 13.11.2017 №59 та від 13.11.2017 №60.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ТОВ "Цукровий Дім" про скасування спірних рішень Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 14.12.2017 №418849/37359830, №418847/37359830 та №418721/37359830.

При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду позивач просив лише скасувати спірні рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних.

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної стосується прав конкретного платника податків, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 14.12.2017 №418849/37359830, №418847/37359830 та №418721/37359830.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 06.11.2017 №27, від 13.11.2017 №59 та від 13.11.2017 №60, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий Дім", за датою їх подання, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені в пункті 19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття ДФС України рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами пункту частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У Науковому висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року зроблені висновки, які дозволяють стверджувати, що на роль доктринальних можуть претендувати такі теоретичні положення:

1) у межах дослідження питання щодо визначення меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень:

- дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може , має право , за власної ініціативи , дбає , забезпечує , веде діяльність , встановлює , визначає , на свій розсуд . Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

2) у межах дослідження питання щодо визначення меж судового контролю за його реалізацією

дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень:

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є : критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією , суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Суд зазначає, що дискреційні функції Державної фіскальної служби України як суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН досить жорстко обмежені у законодавчому порядку, оскільки Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до ДФС України всіх документів, визначених Переліком №567 як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних від 06.11.2017 №27, від 13.11.2017 №59 та від 13.11.2017 №60 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд звертає увагу, що згідно із частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Цукровий Дім податкових накладних від 06.11.2017 №27, від 13.11.2017 №59 та від 13.11.2017 №60, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Суд зазначає, що згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1, а.с.18, 45, 57) днем фактичного надходження податкових накладних від 06.11.2017 №27, від 13.11.2017 №59 та від 13.11.2017 №60 є 24.11.2017, тому суд вважає за можливе зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію спірних податкових накладних саме цією датою.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 5286,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 1364 від 26.02.2018, оригінал якого міститься у матеріалах справи (том 1, а.с.3).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5286,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 14.12.2017 №418849/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №27 від 06.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 14.12.2017 №418847/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №59 від 13.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 14.12.2017 №418721/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №60 від 13.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №27 від 06.11.2017, №59 від 13.11.2017 та №60 від 13.11.2017, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукровий Дім" (ідентифікаційний код 37359830), днем їх фактичного надходження - 24.11.2017 р.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 5286,00 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий дім" (ідентифікаційний код 37359830, місцезнаходження: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вулиця Балукова, будинок 5А) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.08.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.