Рішення
від 07.08.2018 по справі 821/733/18
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/733/18 14 год. 10 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю:

представника позивача - Андрєєва Д.В.,

представників відповідача - Веремієнко М.О., Буніній Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом Головного управління ДФС у Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018р. №0000031422, №00000021422, №0000011422, №0000041422.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена планова документальна перевірка позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 11.12.2017р. №283/21-22-14-01-35469414. На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018р. №0000031422, №00000021422, №0000011422, №0000041422. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (далі - ППР), звернувся до суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати ППР.

Ухвалою від 19.04.18 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.05.18 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 16.05.2018р. було допущено заміну відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, розгляд справи відкладено на 30.05.2018р.

У судовому засіданні 30.05.2018р. оголошено перерву до 18.06.2018р.

Ухвалою суду від 18.06.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Розгляд справи призначено на 16.07.2018р.

Ухвалою від 16.07.2018р. закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 06.08.2018р.

06 серпня 2018р. суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі. В судовому засіданні 07.08.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судових засідання представник позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити з підстав викладених у відзиві. Зокрема, пояснили, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства, що полягало у занижені податку на прибуток за 2015 р.; у завищені від'ємного значення з податку на прибуток, в періоді, що перевірявся; у занижені податку на додану вартість в періоді, що перевірявся; у завищені від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в періоді, що перевірявся.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов, встановивши факт нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за результатами проведеної перевірки на підставі наданих платником первинних документів та аналізу податкової звітності постачальників. Із зазначених підстав представники відповідача просять відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

ТОВ "ТПК" Херсонський ливарний завод" зареєстровано виконавчим комітетом Херсонської міської ради 14.11.2007р. На обліку в податкових органах перебуває з 16.11.2007р. за №16477.

В період з 14.11.2017р. по 04.12.2017р. співробітниками ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ТПК" Херсонський ливарний завод" дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р.по 31.12.2016р., валютного - за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.12.2017р. №283/21-22-14-01-35469414, в якому зафіксовані наступні висновки щодо порушень:

п. 138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 (в редакції Податкового Кодексу за 2014 рік), п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.144.1 ст.144, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового Кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 „Зобов'язання" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 204 144 грн., у тому числі: 2015р. на суму 204144 грн.;

п. 138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 (в редакції Податкового Кодексу за 2014 рік), п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п. 144,1 ст.144, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 „Зобов'язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, п.6,11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 432 583 гри., у тому числі: 2016р. на суму 432 583 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 204 625,0 гри., у тому числі: листопад 2014 року на суму 30 484,0 грн., грудень 2014 року на суму - 43 446,0 грн., січень 2015 року на суму - 3 634,0 гра. лютий 2015 року на суму - 13 791,0 грн., березень 2015 року на суму- 9 922,0 гри. червень 2015 року на суму - 25 838,0 грн., липень 2015 року на суму - 38 746,0 грн., серпень 2015 року на суму - 4 671,0 грн., вересень 2015 року на суму - 27 170,0 грн., жовтень 2015 року на суму - 1 657,0 грн, січень 2016 року на суму - 5 266,0 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 68 532 грн., у тому числі грудень 2016р. 68532 грн.

Висновки перевірки стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 04.01.2018р:

№0000031422, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" податкове зобов'язання по ПДВ на 147141 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 87070,50 грн.

№0000041422, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 68532 грн. та нараховані штрафні в розмірі 524,50 грн.

№0000011422, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 432583 грн.

№0000021422, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 204144 грн. та визначено штрафні (фінансових) санкції в розмірі 51036 грн.

Позивач не погоджується з висновками про порушення ним податкового законодавства, тому вважає вищевказані ППР протиправними та просить їх скасувати.

Вирішуючи спірні правовідносини суд приймає до уваги наступні обставини та приписи законодавства.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту та відповідне заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету ґрунтуються на визнанні контролюючим органом господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами-постачальниками ТОВ "Левардо Груп", ТОВ "Вінс-Трейд", ТОВ "Лаконта Груп", ТОВ "Гарде Плюс", ТОВ "Бізнес-СЛЛ-Консалт", ТОВ "Мікс Торг", ТОВ "Оланд Сторм" нереальними.

Вирішуючи дану справу, суд досліджує факт фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких, податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ "Левардо Груп" судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між ТОВ "ТПК" Херсонський ливарний завод" та ТОВ "Легардо Груп", податковий орган дослідив виконання договорів поставки від 15.09.2014р. №10 та від 17.09.2014р. №15. При викладені в акті перевірки порушень, перевіряючи посилаються на наступні обставини: "…Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що в ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП" відсутнє власне нерухоме майно та земельні ділянки. Згідно інформації, яка міститься в ЄРПН встановлено, що ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП" протягом відповідного періоду не документувало придбання послуг з оренди складських приміщень від контрагентів-постачальників. ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП" згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2014 року придбання товарів і послуг у не платників податку на додану вартість не здійснював. Згідно наданого ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП" до контролюючого органу фінансового звіту суб'єкта малого підприємства за 2014 рік встановлено, що за даними фінансового звіту основні засоби відсутні. Відповідно до наданих до перевірки товарно - транспортних накладних, задокументовані автоперевізникп даного товару ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 За даними ЄРПН за вересень, жовтень 2014 року встановлено, що фінансово- господарські операції між ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП" та ФОП Банькато в О.М., ФОП ОСОБА_6 відсутні. Крім того, товар, придбання якого задокументовано від ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП" повинен бути підтверджений документом про якість. Згідно АС „Податковий блок" встановлено, що ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП" до контролюючого органу надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" (форма 1-ДФ) за 3 квартал 2014 року, відповідно до якого працювало у штаті підприємства 9 чол., із них: 8 осіб працювало у періоді з 01.08.2014 по 01.09.2014, 1 особа у періоді з 01.07.2014 по 30.09.2014. Встановлено невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів, не встановлено походження реалізованого вищевказаного товару на адресу контрагента - покупця ТОВ „ТПК „ХЕРСОНСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД"".

Таким чином, ГУ ДФС у Херсонській області робить висновок про те, що відсутність трудових та матеріальних ресурсів у ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП", свідчить про неможливість виконання договорів поставки. На підставі викладеного, податковий орган вважає, що позивач використовував лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення.

Судом досліджено первинну документацію з господарських операцій між позивачем і ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП" та встановлено наступне. Так, між вказаними товариствами укладено договори поставки від 15.09.2014р. №10 та від 17.09.2014р. №15, відповідно до умов яких ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП" (продавець) приймає на себе зобов'язання поставити, а ТОВ „ТПК „ХЕРСОНСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" (покупець) - прийняти і сплатити за поставлений товар. Асортимент, кількість і ціна товару узгоджується заздалегідь письмово, шляхом подачі заявки факсом або в усній формі по телефону і супроводжується випискою рахунка продавця. Фактичні об'єми товару і сума постачання вказуються у видаткових накладних та ТТН, які є складовою і невід'ємною частиною Договору (п.п.1.2, 1.3 Договорів). Згідно розділу 2 договорів сторони дійшли згоди, що оплата за товар по Договору здійснюється в розмірі 100% протягом 30-ти календарних днів з моменту відвантаження товару. Транспортні витрати по доставці товару за рахунок продавця. Датою постачання товару зараховується дата, яка вказана в видаткових накладних та ТТН. Якість товару повинна відповідати вимогам державних стандартів, вживаних до даного товару.

На виконання вказаних договорів позивачем надано, судом досліджено: рахунок-фактура №ЛГ-091905 від 19.09.2014р., видаткова накладна №ЛГ-091905 від 19.09.2014р., податкова накладна №320 від 19.09.2014р., ТТН №ЛГ-091905 від 19.09.2014р., рахунок-фактура №ЛГ-092909 від 29.09.2014р., видаткова накладна №ЛГ-092909 від 29.09.2014р., податкова накладна №562 від 29.09.2014р., ТТН №ЛГ-092909 від 29.09.2014р., рахунок фактура №ЛГ-102003 від 20.10.2014р., видаткова накладна №ЛГ-102004 від 20.10.2014р., податкова накладна №381 від 20.10.2014р., ТТН №092910 від 20.10.2014р., специфікація №1 від 17.09.2014р. до договору від 17.09.2014р., рахунок- фактура №ЛГ-092206 від 22.09.2014р., видаткова накладна №ЛГ-092206 від 22.09.2014р., ТТН №ЛГ-092206 від 22.09.204р., податкова накладна №420 від 22.09.2014р., картка рахунку 631, Наказ №22-ОС від 24.09.2014р. "Про введення в експлуатацію основних засобів", а саме: Трансформаторна підстанція №7, акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 24.09.2014р., акт списання інвестицій для введення ОЗ в експлуатацію №І-1 від 24.09.2014р., виписки з банківських рахунків позивача, оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 за 2 півріччя 2014р., за 2015р., та ін. документація зі змісту якої вбачається факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП".

Слід відмітити, що контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо бухгалтерської документації, складеної за результатами проведеної господарської операції, окрім недоліків, які містяться в ТТН.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17.

Щодо доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками через відсутність у останніх власного або орендованого нерухоме майно, земельної ділянки та працівників, які перебували у трудових відносинах з цим контрагентом, а також придбання ним відмінного від реалізованого товару позивачу, суд звертає увагу на те, що в постанові від 12.04.2018р. у справі №805/4710/16-а Верховний Суд вказав, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб'єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, судом встановлено, факти придбання товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1359а15.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентом ТОВ „ЛЕГАРДО ГРУП", натомість позивачем надана первинна документація з якої вбачається, що вищезазначена господарська операція мала реальний характер.

Окремо, суд звертає увагу на пояснення представників відповідачів, які в судових засіданнях пояснили, що господарська діяльність контрагента позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та АС "Податковий блок" за вересень 2014р. та жовтень 2014р. При цьому, суд зауважує, що за договорами поставки позивачем придбано товар, який не має ознак швидкого псування, тому міг бути придбаний контрагентом-постачальником позивача набагато раніше. Тому суд не приймає доводи відповідача щодо неможливості встановити факт придбання контрагентом-постачальником позивача товару, який реалізований останньому.

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що контрагента позивача відсутнє офісне приміщення, а зареєстроване воно у житловому будинку, оскільки на підтвердження даного доводу представник відповідача зазначив, що дана інформація отримана із мережі Інтернет та під час телефонного спілкування із колегами податкових органів за місцем реєстрації контрагента. Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наведених обставин.

Аналогічні обставини стали підставою висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Лаконта Груп", ТОВ "Гарде Плюс", ТОВ "Бізнес-СЛЛ-Консалт", ТОВ "Мікс Торг", ТОВ "Оланд Сторм", тобто відсутність у вказаних контрагентів-постачальників власного або орендованого нерухомого майна, земельної ділянки, працівників, придбання товару, відмінного від реалізованого позивачу, невідповідність ТТН вимогам ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Лаконта Груп" позивачем надано та судом досліджено письмові докази, зокрема: договір поставки №04/12-1 від 04.12.2014р., рахунок-фактура №ЛА-121909 від 19.12.2014р., податкова накладна №184 від 19.12.2014р., ТТН №ЛА-0000015 від 19.12.2014р., рахунок-фактура №ЛА-122402 від 24.12.2014р., видаткова накладна №ЛА-122402 від 24.12.2014р., податкова накладна №231 від 24.12.2014р., ТТН №ЛД-0000021 від 24.12.2014р., виписки з банківських рахунків, картка рахунку 631 з 01.12.2014р. по 16.02.2015р.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Гарде Плюс" позивачем надано та судом досліджено: договір поставки №19 від 27.10.2014р., рахунок-фактуру №СФ-00091 від 30.10.2014р., видаткову накладну №104 від 30.10.2014р., податкову накладну №104 від 30.10.2014р., виписки з банківських рахунків позивача, картку рахунку 201 з 01.10.2014р. по 31.03.2015р., картку рахунку 631 за жовтень 2014р., картку рахунку 207 за 01.10.2014р.-31.03.2015р., за 4 квартал, акти списання №СпТ-000072 від 31.10.2014р., №СпТ-000078 від 28.11.2014р., №СпТ-000081 від 28.11.2014р., №СпТ-000085 від 31.12.2014р., №СпТ-000088 від 31.12.2014р., №СпТ-000005 від 30.01.2015р., №СпТ-000018 від 27.02.2015р., №СпТ-000016 від 27.02.2015р.

Крім того, за результатами дослідження письмових доказів, наданих позивачем на підтвердження господарських відносин між ТОВ „ТПК „ХЕРСОНСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" та контрагентами-постачальниками ТОВ "Бізнес-СЛЛ-Консалт", ТОВ "Мікс Торг", ТОВ "Оланд Сторм" судом встановлено факт придбання позивачем товарів, послуг, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. До того ж зі змісту акту перевірки вбачається, що податковий орган визнає факт безготівкової оплати за придбані товари.

За статтею 1 та частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Щодо посилань податкового органу на неможливість підтвердити факт придбання контрагентами-постачальниками позивача товарів, що реалізовані останньому, слід зазначити, що вказаних висновків контролюючий орган дійшов за результатами аналізу податкових програм, жодних інших дій, як-то направлення запитів на адреси контрагентів-постачальників чи проведення перевірок, на встановлення фактів придбання ними цих товарів, Головним управлінням ДФС у Херсонській області не вчинено.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти надання позивачу контрагентом послуг у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ "Вінс Трейд" суд зазначає наступне.

Так, податковим органом під час перевірки встановлено, що позивачем задокументовано в бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ „ВІНС - ТРЕЙД" за період жовтень, листопад 2014р. Зокрема, ТОВ „ТПК „ХЕРСОНСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" укладено з ТОВ „ВІНС - ТРЕЙД" договори поставки від 03.11.2014 № 03111 та від 15.10.2014 № 15101, за умовами яких ТОВ „ВІНС - ТРЕЙД" (продавець) приймає на себе зобов'язання поставити, а позивач (покупець) прийняти і сплатити за товар.

На виконання вказаних договорів позивачем надана первинна бухгалтерська документація, яка досліджена судом.

Однак, суд також звертає увагу на наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2015р. у справі №757/6766/15-к. Так зі змісту вироку вбачається, що у вересні 2014р. було внесено у статут ТОВ "Вінс-трейд" завідомо неправдиві відомості, який було передано до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації для проведення державної реєстрації підприємства, що в свою чергу дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства. Дані дії кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 205 КК України, як створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, а також за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який посвідчується приватним нотаріусом, з метою використання його підроблювачем.

Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018р. у справі №826/6986/14 та від 27.04.2018р. у справі №2а-4901/12/1070

Таким чином, суд погоджується з позицією податкового органу, що позивачем здійснено безпідставне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ „ВІНС - ТРЕЙД" за жовтень, листопад 2014 року, що призвело до завищення витрат за 2014 рік на загальну суму 212 990,00 грн. завищення витрат (нарахована амортизація по придбаному верстату) за 2015 рік на суму 15 000,00 грн., за 2016 рік на суму 15 000,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ за жовтень, листопад 2014р. на суму 72348,00 грн.

Як повідомив представник відповідача у судовому засіданні, за результатами господарської операції позивача із ТОВ „ВІНС - ТРЕЙД" за жовтень, листопад 2014 року податковим органом визначене зобов'язання із податку на прибуток у сумі 38338,2 (212990,0 х 18%) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19169,1 (38338,2 х 50%). За цією господарською операцією не було визначено зобов'язання із ПДВ.

Таким чином суд вважає обґрунтованим визначення зобов'язання позивачу за господарською операцією із ТОВ „ВІНС - ТРЕЙД" за жовтень, листопад 2014 року.

З приводу збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Податковий кодекс України у редакції станом на 31.12.2014р. наступним чином регулював порядок обчислення податку на прибуток.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті, інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із 01.01.2015р. ПКУ встановлені нові правила обчислення податку на прибуток підприємств.

В силу статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Як встановлено судом, кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за надані послуги, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально (платіжними дорученнями). Також контролюючим органом зазначено в акті, що розрахунки проводились у безготівковій формі. Отже, відповідачем не заперечується факт понесених витрат.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 138 та 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не доведено, за виключенням господарських операцій оформлених з контрагентом-постачальником ТОВ "Вінс-Трейд".

З приводу завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу придбання товарів, висновки податкового органу є безпідставними, за виключенням господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Вінс-Трейд".

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. При цьому, щодо господарських відносин, що оформлені з контрагентом-постачальником ТОВ "Вінс-Трейд" суд погоджується з позицією податкового органу.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 161- 163, 167 КАС України, суд-

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018р. №0000031422, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" податкове зобов'язання по ПДВ на 147141 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 87070,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018р. №0000041422, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 68532 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 524,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018р. №0000011422, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 432583 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018р. №0000021422 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 165805,80 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31866,90 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259) судовий збір у сумі 14407,89 грн. на користь ТОВ "ТПК" Херсонський ливарний завод" (код ЄДРПОУ 35469414).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13 серпня 2018 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.3.3

Дата ухвалення рішення07.08.2018
Оприлюднено14.08.2018

Судовий реєстр по справі —821/733/18

Ухвала від 09.10.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Морська Г.М.

Ухвала від 02.10.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Морська Г.М.

Постанова від 29.11.2018

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Постанова від 29.11.2018

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 29.11.2018

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 31.10.2018

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 08.10.2018

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 19.09.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 19.09.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

Ухвала від 19.09.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Семенюк Г.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні