Рішення

від 07.08.2018 по справі 823/1654/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

07 серпня 2018 року справа № 823/1654/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дорошенко Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 - за ордером;

представника 1-го відповідача: не з'явився;

представників 2-го відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреностями;

представника третьої особи: не з'явився;

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, Державного агентства рибного господарства України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 агентство рибного господарства у Черкаській області, про скасування наказу та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, ОСОБА_5 агентство рибного господарства України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області від 21.03.2018 №43-к Про звільнення ОСОБА_4;

- поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області з 24.03.2018;

- стягнути з суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати;

- зобов'язати управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області запропонувати ОСОБА_4 переведення на роботу до управління державного агентства рибного господарства у Черкаській області на рівнозначну посаду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ Про державну службу та ч. 2 ст. 40 КЗпП України;

- зобов'язати ОСОБА_5 агентство рибного господарства України вчинити дії щодо переведення ОСОБА_4 з управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області до управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області на рівнозначну посаду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що функції управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області не припинені, а покладені на управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області, а отже фактично ліквідації не відбувається, а має місце реорганізація.

Наведене, на думку позивача, вказує про безпідставність його звільнення у зв'язку з повною ліквідацією установи.

Позивач вказав, що перед своїм звільненням 21.03.2018 надав голові Державного агентства рибного господарства України заяву про переведення на рівнозначну посаду головного державного інспектора управління державного агентства рибного господарства у Черкаській області.

Аналогічна заява написана 21.03.2018 на адресу в.о. начальника управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області ОСОБА_6, однак відповіді на даний час не отримано.

Позивач стверджує, що має місце порушення порядку звільнення ОСОБА_7 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки йому не запропоновано іншу роботу, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації у відповідному агентстві рибного господарства, створеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №894 від 30.09.2015.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача - управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги не визнає.

Представники відповідача - Державного агентства рибного господарства України, проти задоволення позову заперечили з підстав викладених у відзиві, зазначивши, що управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області є територіальним органом Державного агентства рибного господарства України, який діє у складі Держрибагенства України і йому підпорядковується.

На думку представників відповідача, ні ОСОБА_5 агентство рибного господарства України, ні його відокремлений структурний підрозділ управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області, не є правонаступником прав та обов'язків ліквідованого управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, оскільки, такі припиняються із ліквідацією юридичної особи.

Також представники відповідачів зазначили, що управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області здійснює виключно делеговані повноваження від Державного агентства рибного господарства України, тобто певну частину функцій, які центральний орган виконавчої влади надав своєму відокремленому структурному підрозділу, а не функції управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, оскільки останнє і не мало власне своїх функцій.

З огляду на факт відсутності правонаступництва, не здійснювалось пропонування посад державним службовцям управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивач з 27.07.2016 по 21.03.2018 перебував на посаді головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2016 №86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства за переліком згідно з додатком 1 (п. 1). Правонаступником майна територіальних органів Держрибагентства, що ліквідуються, згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Держрибагентство (п. 3).

30.11.2015 Держрибагентством прийнято наказ №369 Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України , яким, крім іншого, передбачено ліквідувати до кінця 2015 року як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства України згідно з Додатком №1 (п. 1); утворити комісії з ліквідації територіальних органів Державного агентства рибного господарства України та затвердити голів комісій (п. 2), в тому числі і комісію з ліквідації управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області; затвердити орієнтовний план заходів, пов'язаних із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України (п. 3); попередити начальників та заступників начальників територіальних органів про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України (п. 4) (а.с. 106).

На виконання даного наказу, позивача 27.07.2016 ознайомлено з попередженням про його наступне вивільнення, що не заперечується позивачем.

Голова комісії з ліквідації Черкасирибохорони видав наказ 21.03.2018 №43-к Про звільнення ОСОБА_4, яким останнього звільнено 23.03.2018 з займаної посади у зв'язку з ліквідацією управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У день свого звільнення 21.03.2018 позивач звернувся до виконуючого обов'язки начальника управління Державного агентства рибного господарства України у Черкаській області з заявою, яка зареєстрована за вхідним №56/7 від 21.03.2018 про переведення на рівнозначну посаду до управління Державного агентства рибного господарства України у Черкаській області.

Аналогічна заява направлена до Державного агентства рибного господарства України 21.03.2018 цінним листом з описом вкладення та отримана останнім 23.03.2018.

Відомостей про вчинення будь-яких дій за результатами розгляду заяв позивача відповідачами не надано.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889 державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Статтею 87 Закону №889 визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

ОСОБА_5 службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право повторного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

З огляду на правовий зміст ч. 3 ст. 87 Закону №889, процедура, порядок вивільнення державних службовців у випадку ліквідації держоргану здійснюється законодавством про працю, тобто за правилами визначених Кодексом законів про працю України (КЗпП).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як зазначено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясовувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №894 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2016 №86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1. Цією ж постановою передбачено погодження з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком №2 та установлено, що правонаступником майна територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є зазначене Агентство, яке зобов'язане забезпечити здійснення територіальними органами, що ліквідуються функцій та повноважень, покладених на зазначені органи, до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державного агентства рибного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому, до правонаступника переходять обов'язки не лише в частині майнових прав, а й трудових відносин, у тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Отже, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Так, Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 (№21-8а14), від 27.05.2014 (№21-108а14), від 28.10.2014 (№21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому, носієм обов'язку перед позивачем по працевлаштуванню виступає держава в цілому, а оскільки у спірних правовідносинах державу представляє ОСОБА_5 агентство рибного господарства України, то саме воно в особі своїх структурних підрозділів і повинно нести відповідальність від імені держави.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справах Burdov v. Russia, no. 59498/00, §§ 37-38, ECHR 2002), Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, то суб'єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов'язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб'єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання уповноваженим державою суб'єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Зі штатного розпису управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області на 2018 рік вбачається, що в новоствореному управлінні кількість посад головних державних інспекторів складає 33 одиниці.

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 цього Кодексу. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як встановлено судом, позивача дійсно ознайомлено з попередженням про його наступне вивільнення, однак без пропозиції позивачу будь-яких посад. При цьому в якості підстави звільнення у даному наказі значиться лише попередження про наступне вивільнення.

Аналізуючи підстави звільнення позивача на предмет їх обґрунтованості, суд зазначає, що у спірних правовідносинах не враховано наказ голови Держрибагентства №45 від 23.02.2016, яким внесені зміни до орієнтованого плану заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства. Зокрема, пунктом 10 встановлено, що дії, які стосуються вивільнення працівників необхідно здійснювати з дотриманням законодавства про працю та державну службу, сприяючи працевлаштуванню працівників, які мають державні гарантії при звільненні, з урахуванням наявності пропозицій щодо їх працевлаштування.

Одночасно суд звертає увагу, що на письмові заяви позивача про його переведення на рівнозначну посаду відповідачі не відреагували.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №889 у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу.

Таким чином результати конкурсу ніяк не впливають на переважне право позивача на залишення на роботі, гарантоване йому статтею 42 КЗпП України, у випадку вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідачами не дотримано усіх вимог законодавства, яке регулює питання звільнення працівників у випадку, скорочення, реорганізації та ліквідації органу.

Вказане стало підставою порушення порядку звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки йому не запропоновано іншу роботу, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації у відповідному агентстві рибного господарства, створеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №894 від 30.09.2015.

Отже, вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу про його звільнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про зобов'язання управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області запропонувати йому рівнозначну посаду задоволенню не підлягає, оскільки таку пропозицію повинно висловити управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області.

Щодо зобов'язання Держрибагентства вчинити дії щодо переведення позивача суд визначє передчасною у зв'язку тим, що така вимога суперечить завданню адміністративного судочинства, яким, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Саме наявність порушеного права і є визначальною ознакою публічно-правового спору та, відповідно, підставою для звернення до суду за захистом цього права. В інакшому ж випадку відсутній предмет позову, як об'єкт судової перевірки, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні таких вимог.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника, згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оплату праці , визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно наданої управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області від 19.04.2018 заробіток позивача за січень та лютий 2018 року становить 3910,18 грн. та 3364,86 грн., відповідно. Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_7 складає 177,44 грн. (3910,18+3364,86)/(21+20)=177,44).

Як наслідок, середній заробіток, який підлягає стягненню з управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області за період з 24.03.2018 по 07.08.2018 включно, тобто за 92 робочих дні, складає 16324 грн. 48 коп. (177,44х92=16324,48).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог за які позивачем сплачено судовий збір, тому відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області від 21.03.2018 №43-к Про звільнення ОСОБА_4А. .

Поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області з 24.03.2018.

Стягнути з управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області (місцезнаходження: вул. Дахнівська, 10А, м. Черкаси, Черкаська обл., 18035, код ЄДРПОУ 35091840) на користь ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 07300, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 16324 (шістнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 48 коп. з відрахуванням податків та зборів встановлених законом.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Сплачені судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 10 серпня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко