Ухвала

від 09.08.2018 по справі 208/3008/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/3008/18

№ провадження 1-кс/208/1622/18

УХВАЛА

Іменем України

09 серпня 2018 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , представників потерпілої юридичної особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представника володільця майна ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12018040160000546 від 29.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України, -

встановив:

Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, просив накласти арешт на майно, виявлене 25.07.2018 року під час проведення обшуку, проведеного за адресою: м. Кам`янське, вул. Корчевського (Портова) 2, 2к, 2и, право власності зареєстровано за ТОВ «Кам`янський термінал», код ЄДРПОУ 38422473 (раніше ТОВ Дніпродзержинський термінал), а саме на:

- кабелі маркування ААБ 3х120мм2 у кількості 2 штук приблизною довжиною по 100 метрів (загальна довжина 200 м.);

- кабель маркування АВВГ 3-х120мм2 у кількості 1 штука приблизною довжиною 50 метрів;

- кабелі маркування ААБ 3х120мм2 у кількості 2 штук приблизною довжиною по 125 метрів (загальна довжина 250 м.).

Клопотання вмотивоване тим, що до Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від голови правління ПрАТ «Річковий порт» ОСОБА_9 , про те, що за адресою м. Кам`янське вул. Портова 2к посадові особи ТОВ «Кам`янський термінал» без згоди ПрАТ «Річковий порт» незаконно переклали низьковольтні кабельні мережі, що належать ПрАТ «Річковий порт» на наземній ділянці, яку ТОВ «Кам`янський термінал» орендує у ПрАТ «Річковий порт».

29 березня 2018 року зазначене кримінальне правопорушення було зареєстровано у Єдиному реєстру досудових розслідувань за №12018040160000546 із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 185 КК України.

В ході проведення досудового розслідування допитано в якості представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_5 , яка пояснила, що вона працює на посаді начальника департаменту правової політики і економічного аналізу ПрАТ «Річковий порт» з 28.03.2000 року, 17.12.2012 року рішенням загальних зборів акціонерного товариства було прийняте рішення про реалізацію рухомого та нерухомого майна ПрАТ «Річковий порт». У 2013 році згідно договору купівлі-продажу вантажний порт перейшов у власність ТОВ «Кам`янской термінал». В період з 2013 року по 31.12.2016 року ПрАТ «Річковий порт» орендував вищевказаний вантажний порт, розташований за адресою: м. Кам`янське вул. Портова 2к у ТОВ «Кам`янский термінал». Після чого, з початку січня 2017 року посадові особи ТОВ «Кам`янський термінал» перешкоджали та не надавали доступ до кабельних мереж та трансформаторів, що залишились у власності ПрАТ «Річковий порт», але знаходяться на території ТОВ «Кам`янский термінал», що розташоване за адресою м. Камянське вул. Портова 2к та трансформаторна за адресою м. Кам`янське по вул. Портова 2и.

Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що працює головним енергетиком в ПрАТ «Річковий порт» з 2001 року. В 17.12.2012 року він брав участь у акціонерних зборах, на яких вирішувалося питання з приводу продажу частини власності, та згідно договору купівлі-продажу, високовольтні та низьковольтні кабельні траси не продавались, залишаючись на балансі ПрАТ «Річковий порт». На теперішній час доступ до власності ПрАТ «Річковий порт», а саме до електромережі та трансформатору, що розташовані за адресою: м. Кам`янське вул. Портова 2к, вул. Портова 2 та вул. Портова 2и відсутній.

29.05.2018 року слідчим СВ Кам`янського ВП ОСОБА_4 отримано ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська про тимчасовий доступ до речей та документів, що перебувають у володінні ТОВ «Кам`янський термінал» код ЄДРПОУ 38422473, розташованого за адресою: м. Кам`янське вул. Портова 2к.

27.07.2018 року за адресою м. Кам`янське вул. Портова 2к у присутності двох понятих було оголошено ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська про тимчасовий доступ до речей та документів, що перебувають у володінні ТОВ «Кам`янський термінал», але посадові особи ТОВ «Кам`янський термінал» відмовилися отримувати ухвалу суду про тимчасовий доступ до речей та документів, що перебувають у володінні ТОВ «Кам`янський термінал», що було зазначено в протоколі тимчасового доступу до речей та документів та засвідчено підписами понятих.

Згідно довідки від 23.04.2018 року за вих. № 1268 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно та згідно архівних даних за ТОВ «Кам`янський термінал», код ЄДРПОУ 38422473 (раніше ТОВ Дніпродзержинський термінал) станом на 20.04.2018 року зареєстровано право власності на наступні об`єкти:

- адміністративно-побутові приміщення по вул. Портова 2 (вбудоване приміщення 01);

- трансформаторна по вул. Портова буд. 2и;

- цілісний майновий комплекс по вул. Портова 2к у складі: гаражів, механічного цеху, прохідної, складу механізації, акумуляторної, електричного цеху, теплопункту.

Згідно договору оренди земельної ділянки № 14151 від 10.02.2016 року строком до 31.12.2025 року земельна ділянка площею 2, 9289 га кадастровий номер 1210400000:02:002:0112 за адресою: м. Кам`янське вул. Корчевського (Портова) 2к рішенням міської ради №15-03\VII надано у користування ТОВ «Дніпродзержинський термінал».

В ході подальшого проведення досудового розслідування, 25.07.2018 року, в ході обшуку, проведеного за адресою: м. Кам`янське вул. Корчевського (Портова) 2, 2к, 2и право власності зареєстровано за ТОВ «Кам`янський термінал», виявлено наступне майно:

- кабелі маркування ААБ 3х120мм2 у кількості 2 штук приблизною довжиною по 100 метрів (загальна довжина 200 м.);

- кабель маркування АВВГ 3-х120мм2 у кількості 1 штука приблизною довжиною 50 метрів;

- кабелі маркування ААБ 3х120мм2 у кількості 2 штук приблизною довжиною по 125 метрів (загальна довжина 250 м.).

Також в ході обшуку було встановлено, що в підстанції ТП-21, яка належить ПрАТ «Річковий порт», вказані кабелі відсутні, а в підстанції КТПН, яка належить ТОВ «Кам`янський термінал» та розташована в 10 метрах від підстанції ТП-21 в сторону р. Дніпро вони під`єднані та прямують до КП-203, КП-115 та КП-155.

Слідчий посилається на те, що виявлені речі відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є речовими доказами з підстав, наведених вище та мають доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення. На думку слідчого, метою застосування арешту відносно вищенаведеного майна є запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження, так як вищенаведене майно, яке має ознаки речових доказів, має бути направлено для дослідження експертним шляхом та використано при проведенні слідчих дій, що є важливими для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, метою застосування арешту наведеного майна є збереження речових доказів.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у його мотивувальній частині.

Представники потерпілої юридичної особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 слідчому судді пояснили, що надані потерпілою стороною докази слідчому судді є законними та у своїй сукупності доводять належність предмету клопотання ПрАТ «Річковий порт», який власними силами забезпечував утримання кабельних мереж, щорічну перевірку їх технічного стану сертифікованою електротехнічною лабораторією, під час продажу частини майна товариства ці мережі не відчужувались, наразі вони використовуються поза межами своїх технічних характеристик, що може спричинити їх суттєве пошкодження або знищення. Дії працівників ТОВ «Кам`янський термінал» щодо предмету клопотання є умисно незаконними, що, крім іншого, відображено у листуванні між ПрАТ «Річковий порт» та ТОВ «Кам`янський термінал». Клопотання слідчого є обгрунтованим, оскільки кабельні мережі є речовими доказами та наявні наведені слідчим ризики.

Представник юридичної особи, яка фактично володіє майном що є предметом клопотання, ОСОБА_8 , слідчому судді пояснив, що докази, надані представниками потерпілої юридичної особи щодо належності їй предмету клопотання є суперечливими, жоден з них не доводить належність кабельних мереж саме ПрАТ «Річковий порт». Деяки з наданих документів є застарілими, зокрема аудиторський висновок, що був складений у 2008 році. ТОВ «Кам`янський термінал» теж утримував предмет клопотання та проводив перевірку їх технічного стану, органом досудового розслідування не у повному обсязі встановлено фактичні обставини справи, заявлене клопотання не відповідає вимогам закону, предмет клопотання незрозумілим чином встановлений та неконкретизований, його задоволення завдасть шкоди господарській діяльності ТОВ «Кам`янський термінал».

Крім того, ОСОБА_8 заявлено клопотання щодо визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 25.07.2018 року з огляду на те, що особа, яка на думку представника ТОВ «Кам`янський термінал» брала участь у обшуку як спеціаліст, раніше допитувалась у цьому кримінальному провадженні в якості свідка. Додатково зазначив, що ухвалою слідчого судді від 20.07.2018 року щодо надання дозволу на обшук надано дозвіл на проведення обшуку лише на території земельної ділянки, тоді як слідчий ОСОБА_4 незаконно проникав у приміщення будівель ТОВ «Кам`янський термінал».

Слідчий суддя, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Ст. 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Ч. 1 ст. 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Згідно ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

На підставі ч. 4 ст. 87 КПК України, докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Згідно ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_10 дійсно допитувався у кримінальному провадженні № 12018040160000546 в якості свідка та в подальшому був учасником обшуку 25.07.2018 року. Згідно ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Як вбачається з матеріалів клопотання та, зокрема, протоколів допиту свідка та обшуку, процесуальний статус ОСОБА_10 визначений як свідок та, відповідно, учасник обшуку, з пояснень слідчого та прокурора випливає, що показання цієї особи були використані як процесуальне джерело доказів для встановлення фактичних обставин кримінального провадження, зокрема місця перебування кабельних мереж, їх маркування та технічних властивостей, що йому відомі як свідку у зв`язку з виконанням посадових обов`язків головного енергетика ПрАТ «Річковий порт». Залучення ОСОБА_10 до цього кримінального провадження в якості спеціаліста не зафіксовано жодним документом, посилання представника ТОВ «Кам`янський термінал» на пояснення слідчого, які ним в подальшому були уточнені та конкретизовані не є достатньою підставою для визнання протоколу обшуку за участю ОСОБА_10 недопустимим доказом.

Посилання представника ОСОБА_8 на проведення обшуку слідчим поза межами відповідної ухвали слідчого судді вторгнення у приміщення будівель ТОВ «Кам`янський термінал» спростовуються протоколом обшуку, згідно якого, доказові відомості були здобуті слідчим саме на території ТОВ «Кам`янський термінал», огляд трансформаторного обладнання не може вважатися проникненням до іншого володіння особи в розумінні ст. 233 КПК України з огляду на те, що трансформаторна підстанція, хоч і може у деяких випадках мати зовнішні ознаки приміщення, є неподільною річчю з цільовим призначенням електрообладнання. Перебування слідчого певний час на території ТОВ «Кам`янський термінал» до фактичного початку обшуку було зумовлено необхідністю прибуття уповноваженої на отримання ухвали щодо обшуку посадової особи товариства.

Таким чином, клопотання представника ТОВ «Кам`янський термінал» ОСОБА_8 щодо визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 25.07.2018 року задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

З положень ч. 1ст. 170 КПК Українислідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цьогоКодексуарешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другійстатті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3ст. 170 КПК України).

При цьому, ч. 3 та ч. 5ст. 132 КПК Українипередбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частиною 2статті 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Надані органом досудового розслідування та потерпілою особою докази утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з огляду на наступне.

Згідно ст.328ЦК України,право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у особи.

П. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України встановлено, що потерпілий, має право, зокрема, подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді.

Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Постановою слідчого від 01.08.2018 року правова кваліфікація кримінального провадження № 12018040160000546 була змінена з ч. 1 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 192 КК України.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 192 КК України, полягає в отриманні винним матеріальної вигоди за рахунок власника або законного володільця майна шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства. Заподіянням майнової шкоди, відповідальність за яке передбачена ст. 192 КК України, охоплюється випадок незаконного використання чужого майна всупереч укладеній угоді чи досягнутій домовленості, при його вчиненні не відбувається вилучення чужого майна із фонду власника: винний отримує матеріальну вигоду в результаті використання майна, яке лише мало надійти у розпорядження власника і поповнити його майновий фонд. Тобто він не вилучає майно, а лише не передає його належному власникові чи законному володільцю. Особливістю суспільно небезпечних наслідків цього злочину є те, що майнову шкоду становлять не лише прямі збитки (витрати) власника майна, а й не одержані власником кошти.

Враховуючи правову природу предмету клопотання (рухоме майно без необхідності його державної реєстрації), право власності на нього набувається на загальних підставах, визначених ст. 328 ЦК України, попередньо презюмується законом та перелік доказів на підтвердження права власності на таке майно доводиться за допомогою широкого кола джерел, передбачених процесуальним законом.

Надані представниками потерпілої юридичної особи слідчому судді докази на підтвердження права власності на предмет клопотання слідчого утворюють достатню сукупність, з якої можна зробити висновок про наявність саме у ПрАТ «Річковий порт» права власності на нього в розумінні ст. 328 ЦК України.

Так, згідно аудиторського висновку ТОВ «Галс-аудит» про фінансову звітність ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт» станом на 31.12.2008 року, у активах ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт» наявні, зокрема, кабельні траси у складі:

- кабель ААБ 3х120 (від підстанції ТП 21 0,4 кВ, до кранової естакади, кранової колонки крану КП-64);

- кабель ААБ 3х120 (від підстанції ТП-21 0,4 кВ, до кранової естакади, кранової колонки крану Кп-203);

- кабель АВВГ 3х120+1х70 (від підстанції ТП-21 0,4 кВ, до кранового РП, електроцеху, крану КП-155);

- кабель ААБ 3х120 (від підстанції ТП-21 0,4 кВ, до кранової естакади, кранової колонки крану КП-115);

- кабель АВВГ 3х7+1х35 (від підстанції ТП-21 0,4 кВ, до механізації).

Аудитор підтвердив балансову вартість зазначеного майна, правильність обліку та відображення його в обліку та звітності підприємства.

Згідно товарних накладних № 30/06 від 30.06.2011 року, № 09/11 від 09.11.2011 року у власність ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт» надійшли кабелі ААБ 3*120+ у кількості 400 та 500 одиниць відповідно.

Крім того, договором підряду № 24/8 від 07.08.2007 року між ПП «Електро-технічна лабораторія» та ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт» визначено цивільно-правове зобов`язання щодо щорічного випробування ізоляції силових кабелів, розташованих за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Корчевського 2, які є власністю замовника, тобто ВАТ «Дніпродзержинський річковий порт» з подальшим складанням протоколу відповідності нормативним вимогам. В матеріалах клопотання наявні протоколи перевірки ізоляції № 21/10/09 ИИ від 21 жовтня 2009 року, № 16/10/12 ИИ від 16 жовтня 2012 року, № 10/10/16 ИИ від 10 жовтня 2016 року, маркіровка кабелів відповідає маркіровці предметів клопотання.

Пояснення представника володільця майна ОСОБА_8 щодо відсутності у ПрАТ «Річковий порт» правовстановлюючих документів на кабелі, що є предметом клопотання, спростовуються переліченими вище доказами, які, враховуючи визначеність предмету клопотання лише родовими ознаками, відсутність необхідності державної реєстрації речових прав на нього достатньою мірою узгоджуються між собою та підтверджують їх належність на праві власності саме ПрАТ «Річковий порт».

Доводи представника володільця майна ОСОБА_8 фактично зводяться до неконкретизованих заперечень без надання слідчому судді будь-яких документів щодо належності предмету клопотання ТОВ «Кам`янський термінал».

Щодо наявності достатніх доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, тобто у даному конкретному випадку наявності дій, що охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України, слідчий суддя вважає наразі достатніми для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна наявні в матеріалах кримінального провадження докази, зокрема протоколи допиту свідків, акту ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» про недопуск представника постачальника електричної енергії до розрахункових засобів обліку електричної енергії та контролю за рівнем споживання електричної енергії за адресою вул. Портова 2 та інші.

Крім того, на думку слідчого судді, наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується офіційним листуванням між ТОВ «Кам`янський термінал» та ПрАТ «Річковий порт», яке наявне в матеріалах клопотання та з якого випливає, що ТОВ «Кам`янський термінал» усвідомлює відсутність у себе права власності на кабельні мережі, констатує належність їх ПрАТ «Річковий порт» (лист від 06.01.2017 року), однак продовжує їх утримувати та використовувати для задоволення потреб товариства, паралельно пропонуючи ПрАТ «Річковий порт» продати ці мережі, тобто свідомо утримує та використовує майно без належної на те правової підстави, що охоплюється складом вказаного кримінального правопорушення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. З досліджених слідчим суддею матеріалів вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеному вище критерію. Наразі стадія збору доказів, встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою унеможливлення незаконного впливу на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії.

Ч. 11 ст. 170 КПК України вказує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

В даному випадку слідчий суддя вважає наявними обґрунтовані ризики пошкодження, псування, знищення, використання кабельних мереж з огляду на те, що вказані дії можуть призвести до нівелювання їх доказового значення, а саме знищення слідів їх перекладення, перепідключень, використання їх поза межами технічних характеристик, чому також сприятиме їх фізична амортизація внаслідок подальшого незаконного використання.

Посилання представника володільця майна ОСОБА_8 на те, що у випадку арешту кабельних мереж буде нанесена шкода господарській діяльності ТОВ «Кам`янський термінал» спростовуються тим, що предмет клопотання не є невід`ємною та незамінною частиною майнового комплексу товариства, за необхідності кабельні мережі можуть бути замінені іншим відповідним обладнанням.

Таким чином, наведені слідчим та прокурором доводи щодо необхідності арешту кабельних мереж у судовому засіданні знайшли своє підтвердження за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України), адже, у даному випадку, наявне обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, і у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання відповідає вимогам КПК України та містить законні правові підстави для арешту майна. Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи встановлені вище ризики нівелювання доказового значення предмету клопотання, що можуть бути реалізовані лише шляхом продовження користування майном та вказані вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України, відсутність ризику відчуження майна з огляду на його родові ознаки та місце перебування (траншея), відсутність будь-яких ризиків у фактичному подальшому володінні предметом клопотання, те, що його вилучення шляхом заборони володіння становитиме особистий і надмірний тягар для ТОВ «Кам`янський термінал» з огляду на необхідність проведення земельних робіт з розкопування на орендованій території товариства, слідчий суддя вважає, що достатнім, необхідним, та таким, що пропорційно забезпечить як потреби кримінального провадження так і не призведе до зупинення або надмірного обмеження господарської діяльності ТОВ «Кам`янський термінал», є часткове задоволення клопотання слідчого, а саме заборона користування предметом клопотання.

Керуючись ст. 36,131-132,170-171 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Накласти арешт в частині заборони користування на майно, виявлене 25.07.2018 року під час проведення обшуку, проведеного за адресою: м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул. Корчевського (Портова) 2, 2к, 2и, за якою знаходиться ТОВ «Кам`янський термінал», код ЄДРПОУ 38422473 (раніше ТОВ «Дніпродзержинський термінал»), а саме:

- кабелі маркування ААБ 3х120мм2 у кількості 2 штук приблизною довжиною по 100 метрів (загальна довжина 200м);

- кабель маркування АВВГ 3-х120мм2 у кількості 1 штука приблизною довжиною 50 метрів;

- кабелі маркування ААБ 3х120мм2 у кількості 2 штук приблизною довжиною по 125 метрів (загальна довжина 250м).

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1