Рішення

від 10.08.2018 по справі 203/803/18

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/803/18

Провадження №2/0203/623/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представниці позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Країна про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

06 березня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Авто Країна про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2018 року між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №1090, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, визначених у попередньому договорі. Основний договір купівлі-продажу сторони зобов'язалися укласти 20.01.2018 року за умови виконання пункту 2.1 попереднього договору, згідно яким позивач на підтвердження своїх намірів переказує на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 51 000,00 грн., а останній у свою чергу своїм підписом у попередньому договорі засвідчує отримання таких коштів. На виконання попереднього договору позивачем було сплачено грошові кошти у сумі 51 000,00 грн., але після здійснення оплати зв'язок з відповідачем було втрачено. Відповідач ухиляється від спілкування, за фактичною та юридичною адресою не знаходиться. Обіцяний транспортний засіб надано не було. Після ретельного вивчення попереднього договору позивачеві стало зрозуміло, що сплачені кошти йому не повернуть. Крім того, позивач виявив порушення відповідачем добросовісності та справедливості умов при укладенні вказаного договору. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 51 000,00 грн., неустойки в сумі 3 570,00 грн., компенсації вартості квитків у сумі 755,00 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. (а.с.а.с. 1 - 4 ).

Представниця позивача у судовому засіданні позов підтримала, пояснивши, що 13.01.2018 року між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №1090, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися у укласти основний договір купівлі-продажу 20.01.2018 року за умови виконання пункту 2.1 попереднього договору, згідно яким позивач на підтвердження своїх намірів переказує на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 51 000,00 грн. На виконання попереднього договору позивачем було сплачено грошові кошти у сумі 51 000,00 грн., але після здійснення оплати відповідач ухилився від виконання договору, за фактичною та юридичною адресою не знаходиться. Обіцяний транспортний засіб надано так і не було. Крім того, зміст договору свідчить про порушення відповідачем добросовісності та справедливості умов.

Представник відповідача до суду не з'явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Суд, заслухавши пояснення представниці позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом було встановлено, що 13.01.2018 року між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №1090 (а.с.а.с. 17, 18 ).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.5 вказаного договору сторони зобов'язуються укласти основний договір 20.01.2018 року, предметом якого є продаж покупцеві транспортного засобу марки KIA Sportage , 2015 року випуску.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 попереднього договору основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняття пропозиції другою стороною.

У відповідності з абзацом другим пункту 1.5 попереднього договору якщо у зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на п'ятий день після придбання продавцем майна, про що останній зобов'язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. У такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019 року.

Пунктом 2.1 договору визначено, що на підтвердження намірів сторін укладання основного договору в момент укладення попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти у сумі 51 000,00 грн., а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких грошових коштів.

13 січня 2018 року на виконання умов попереднього договору позивач сплатив відповідачеві грошові кошти у сумі 51 000,00 грн. (а.с. 19 ).

За правилами частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що у порушення приведеної норми та умов попереднього договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 12.05.1991 року №1023-ХІІ Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-ХІІ) за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

У відповідності зі статтею 18 Закону №1023-ХІІ умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Таким чином, умови договору є несправедливими, якщо вони одночасно порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 ЦК), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

За правилами, встановленими пунктами 4, 6, 7 частини 3 статті 18 Закону №1023-ХІІ, несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Статтею 19 Закону №1023-ХІІ визначено, що нечесна підприємницька практика забороняється та вона є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, вчинені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За змістом частини 2 статті 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (далі - Постанова) вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. З вимогою про встановлення нікчемності правочину особа вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року №6-308цс16, яка згідно зі статтею 263 ЦПК підлягає урахуванню судом.

У цьому випадку суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з його оспоренням та невизнанням іншими особами.

З огляду на викладене суд доходить висновку про недійсність укладеного між сторонами правочину в силу Закону №1023-ХІІ, тобто його нікчемність.

Згідно зі статтею 216 ЦК кожна із сторін недійсного правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

У відповідності з пунктом 5 Постанови, відповідно до статей 215, 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 51 000,00 грн.

За правилами, встановленими частиною 9 статті 12 Закону №1023-ХІІ якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Судом встановлено, що позивач 24.01.2018 року звернувся до відповідача із заявою про повернення його сплачених коштів (отримано відповідачем 29.01.2018 року), отже за період від 28.02.2018 року по день подачі позову (06.03.2018 року) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в сумі 3 570,00 грн. (510 х 7) (а.с.а.с. 25, 26 ).

Розв'язуючи спір у частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що за змістом пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №1023-ХІІ споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Таким чином, спеціальний Закону №1023-ХІІ передбачив можливість відшкодування моральної шкоди винятково у випадках заподіяння моральної шкоди внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Ураховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

У порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 409,60 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1; АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Країна (ідентифікаційний номер - 41547086; 04074, Україна, місто Київ, вулиця Вишгородська, 14 ) про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Країна на користь ОСОБА_2 сплачені за попереднім договором від 13 січня 2018 року грошові кошти у сумі 51 000,00 грн., неустойку в сумі 3 570,00 грн., компенсацію вартості квитків у сумі 755,00 грн., разом - 55 325,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Країна на користь держави судовий збір у сумі 1 409,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетр овська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 13 серпня 2018 року.

Суддя М.О. Католікян