Рішення

від 09.08.2018 по справі 472/762/18

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/762/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2018 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Ставніченко А.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 селищної ради Веселинівського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 селищної ради Веселинівського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивувала тим, що на підставі розпорядження ОСОБА_3 райдержадміністрації № 663-р від 11 грудня 2002 року ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,98 га, яка розташована на території Порічанської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, та 07 лютого 2003 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 077077, виданий 07 лютого 2003 року ОСОБА_3 райдержадміністрацією Миколаївської області, що був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 20 .

На теперішній час позивач має намір розпорядитись даною земельною ділянкою.

З метою реєстрації земельної ділянки позивач в 2017 році замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі даної технічної документації та Державного акту, відомості про земельну ділянку були внесені до Державного земельного кадастру та 22.12.2017 року сформовано витяг за № НВ-4804263212017, в результаті чого уточнено кадастровий номер земельної ділянки з 4821784200:04:000:0040 на 482178400:01:000:0404.

Після чого позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 селищної ради з приводу державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Але отримала 24 січня 2018 року відмову через те, що поданий нею документ - Державний акт містить дописки.

В зв'язку з тим, що її право власності на земельні ділянки не визнається органом державної реєстрації прав вона просить визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася про дату, час та місце розглядати справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала повністю, просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради Веселинівського району Миколаївської області за довіреністю ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася. Надала заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність, не заперечує проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі позивачу державного акта на право власності на земельну ділянку) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до копії облікової картки об'єкта по господарського обліку з 2001-2017 рік ОСОБА_2 зареєстрована і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі розпорядження ОСОБА_3 райдержадміністрації № 663-р від 11 грудня 2002 року про затвердження Проекту відведення та передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам України (34 чоловікам) земель запасу в межах території Порічанської сільської ради на ім'я ОСОБА_2, тобто позивачу по справі, 07 лютого 2003 року ОСОБА_3 райдержадміністрацією Миколаївської області видано державний акт на право власності серії МК № 077077, на земельну ділянку загальною площею 1,98 га, кадастровим номером 482178400:01:000: 0044 .

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 20.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4804263212017 від 22.12.2017 року позивачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі від 01.11.2017 року, земельна ділянка 482178400:01:000: 0404 .

Таким чином, з моменту державної реєстрації зазначеного вище державного акта на право власності на земельну ділянку позивач набула права власності на земельну ділянку, тобто права володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Разом з тим, судом встановлено, що в повній мірі реалізувати своє право власності на земельну ділянку позивачка позбавлена можливості, оскільки в державному акті про право власності на земельну ділянку виконано рукописно незастережні виправлення в кадастровому номері земельної ділянки, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 077077.

Згідно листа відділу у ОСОБА_3 районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.12.2017 року №02-17/903, було повідомлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №077077 від 07.02.2003 року, що був виданий ОСОБА_2, було сформовано витяг за допомогою програмного забезпечення, в результаті чого уточнено кадастровий номер земельної ділянки з 482178400:01:000: 0044 на 482178400:01:000: 0404, про що вказано у витягу за № НВ-4804263212017 від 22.12.2017.

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №39330193 від 24 січня 2018 року позивачці відмовлено у державній реєстрації права власності земельної ділянки відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень оскільки поданий для проведення державної реєстрації прав державний акт містить виправлення.

Згідно ст.22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952 IV від 01.07.2004 року, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачка набула право власності на земельні ділянки площею 1,98 га з кадастровим номером 482178400:01:000:0404 отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 077077відповідно до вимог чинного на той час законодавства, однак це її право не визнається органом державної реєстрації прав, оскільки зазначений державний акт містить незастережні виправлення в кадастровому номеру, а тому суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4821784200:01:000:0404 площею 1,9800 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Порічанської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіОСОБА_5

Дата складання повного судового рішення 14.08.2018 року.