Справа № 761/28618/18
Провадження № 1-кс/761/19454/2018
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2018 року слідчийсуддя Шевченківськогорайонного судум.Києва ОСОБА_1 ,за участісекретаря судового засідання ОСОБА_2 , директора ТОВ «Інтестрейд» ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання директора ТОВ «Інтестрейд» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120171500000000 87 від 26.01.2017,
у с т а н о в и в :
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна ТОВ «Інтестрейд»звернувся директор вказаного товариства ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання заявник вказав, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2018 у кримінальному провадженні № 120171500000000 87 за ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК Українизакровлене клопотанняслідчого ГСУФР ДФСУкраїнинакладений арешт на грошові кошті ТОВ «Інтестрейд», що знаходяться на банківських рахунках в у ПАТ «Сбербанк».
Арешт накладений у зв`язку з тим, що стороною обвинувачення наведені обставини, що вказують на фіктивність вказаного товариства, яке створене з метою документального оформлення фінансово-господарськихоперації зпідприємствами реальногосектору економікибез їхфактичного здійснення,що призводитьдо ухиленняостаннями відсплати податківв особливовеликих розмірах.
У зв`язку з цим, на думку сторони обвинувачення, кошти на банківських рахунках ТОВ «Інтестрейд»отримані внаслідок незаконних дій, отже відповідно до ст. 98 КПК України є речовим доказом.
Представник ТОВ «Інтестрейд» не був повідомлений про розгляд відповідного клопотання, внаслідок чого не мав можливості висловити свої доводи на спростування викладеного слідчим у клопотанні про застосування цього виду забезпечення кримінального провадження.
На думку заявника, арешт накладений необґрунтовано, оскільки діяльність ТОВ «Інтестрейд»здійснює реальну господарську діяльність, яка відповідає вимогам податкового законодавства, отже піддане арешту майно не має ознак речових доказів. Крім того, досудовим розслідуванням не доведено, що зазначені кошти набуті товариством у кримінально протиправний спосіб.
Крім того, ініціатор клопотання про скасування арешту просив взяти до уваги, що прийнятим рішенням істотно порушуються права підприємства на правомірне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
З огляду на вищевказане, директор ТОВ «Інтестрейд»просив скасувати арешт зазначеного майна.
У судовому засіданні представники ТОВ «Інтестрейд»клопотання підтримали, просили його задовольнити з підстав, які наведені у клопотанні.
Слідчий ГСУ ФРДФС України,будучиналежним чиномповідомленим продень,час тамісце розглядуклопотання, до суду не прибув, про причину неявки не повідомив.
Слідчий суддя, заслухавши доводи представників ТОВ «Інтестрейд», дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що позбавлення будь-якої особи права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй на законних підставах майном у спосіб або через застосування процедури, які не відповідають приписам закону, є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
У контексті клопотання, що є предметом цього розгляду, першочергово має бути надана оцінка правомірності втручання державного органу у реалізацію особою свого права власності, таке втручання полягає у примусовому, тобто без добровільної згоди власника, обмеженні його права розпорядження нерухомим майном.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).
Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа мають право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.
Крім того, наведена засада закріплена у ст. 16 КПК та визначає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв`язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під часдосудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам.
Крім того, процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення зазначеними повноваженнями з метою суворого дотримання закону, забезпечення рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення прокурором наявності трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; а також у разі існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання завдання, поставленого прокурором.
Досліджуючи існування зазначених складових, слідчий суддя бере до уваги, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді від 01.06.2018, слідчий вважав, що на час застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження у діяльності ТОВ «Інтестрейд»вбачались ознаки фіктивності, яке створене з метою прикриття незаконної діяльності.
У той же час, на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна вказаного товариства слідчий не підтвердив, що результатами розслідування доведений зазначений факт.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить, серед іншого, об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або набуті протиправним шляхом.
Таким чином, завданням арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження речей або документів у їх фізичній наявності у тому вигляді, який би дозволив стороні обвинувачення шляхом його утримання у себе, отримати інформацію про обставини вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Виходячи з того, що слідчим не спростовані аргументи ініціатора клопотання про те, що піддане арешту майно має законне походження, а також відсутні інші ознаки для віднесення його до речових доказів, застосування щодо нього зазначеного заходу забезпечення не відповідає положенням ст. 170 КПК.
Враховуючи, що досудове розслідування триває більше одного, ненадання слідчим на день розгляду клопотання про скасування арешту належних і допустимих доказів того, що кошти на банківських рахунках товариства мають кримінально протиправне джерело, подальше перебування їх під арештом не відповідає завданням, визначеним ч. 3 ст.132 КПК.
Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.
Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст. 7, 9, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя
у х в а л и в :
Клопотання директора ТОВ «Інтестрейд» ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою від 01.06.2018 слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/20055/18, провадження № 1-кс/761/13670/2018) у кримінальному провадженні № 120171500000000 87 від 26.01.2017 на безготівкові грошовікошти ТОВ«Інтестрейд» (код39926530),які знаходяться на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , що відкриті у ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.08.2018 |
Оприлюднено | 24.02.2023 |
Номер документу | 75868023 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Шевченківський районний суд міста Києва
Циктіч В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні