Рішення

від 09.08.2018 по справі 907/392/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.2018 м. Ужгород Справа № 907/392/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут , м. Ужгород

до Відділу охорони здоров'я Хустської районної державної адміністрації, м. Хуст

про стягнення суми 57171,45грн.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю №04.1 Др-16-0618 від 13.06.2018

Від відповідача - ОСОБА_2 - начальник відділу (розпорядження від 12.02.2016 №13/к) та ОСОБА_3, представник за довіреністю від 31.07.2018

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 57171,45грн. заборгованості за Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41EBZKz660-18 від 20.02.2018 (у тому числі 53586,30грн. основного боргу, 3294,46грн. пені, 290,69грн. три відсотки річних), посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 509, 526, 530, 612, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасності проведення розрахунків за придбаний природний газ.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/392/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

10.07.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відповідно до якої заявник вказує на те, що вказана справа потребує детального з'ясування з урахуванням думок сторін, а в разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) відповідач буде позбавлений можливості доводити свої заперечення проти позову. Окрім того, відповідачем вчиняються дії стосовно пошуку коштів для погашення заборгованості перед позивачем, що з огляду на статус відповідача як державної установи є складним та довготривалим.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.07.2018 було відмовлено в задоволенні заяви Відділу охорони здоров'я Хустської районної державної адміністрації, м. Хуст із запереченнями проти розгляду справи № 907/392/18 у порядку спрощеного провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та судове засідання призначено на 01.08.2018.

У засіданні суду 01.08.2018 за згодою сторін у відповідності до вимог ст. 216 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.08.2018 для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що проведений відповідачем розрахунок по оплаті за спожитий природний газ не може бути віднесений ним у рахунок оплати боргу у даній справі, оскільки у призначенні платежу платіжного доручення відповідача №153 від 26.07.2018 зазначено про оплату за природний газ згідно акту звіряння №1 від 23.07.2018 згідно договору №107 від 23.07.2018. Заперечує стосовно задоволення клопотання відповідача стосовно зменшення нарахованої пені за порушення строків оплати вартості спожитого природного газу, однак, письмово викладену позицію з цього приводу суду не подав.

Представники відповідача у поданому суду відзиві вказують на те, що проведений 26.07.2018 розрахунок по оплаті за спожитий природний газ у сумі 53586,30грн повинен бути врахований у межах даного провадження, оскільки відповідно до умов Акту звіряння №1 підставою для перерахунку було зазначено заборгованість у сумі 23586,30грн. за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41EBZKz660-18 від 20.02.2018. Також відповідач подав суду клопотання про зменшення судом нарахованої позивачем пені за несвоєчасний розрахунок та просить суд взяти до уваги те, що відповідач є виключно бюджетною організацією та фінансується виключно за рахунок коштів держави.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 09.08.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут , м. Ужгород та Відділом охорони здоров'я Хустської районної державної адміністрації, м. Хуст було укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41EBZKz660-18 від 20.02.2018.

Згідно з умовами договору постачальником (позивачем у справі) було постановлено споживачу (відповідачу у справі) природний газ, остаточний розрахунок за який повинен був бути проведений у строк до 10 числа, наступного за звітним місяцем.

За березень 2018 відповідачем було спожито 11985.куб.м природного газу на загальну суму 128549,20грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу №33К00010609 від31.03.2018.

13.04.2018 сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого сторона зафіксовано суму боргу у розмірі 53586,30грн.

У зв'язку з порушенням строку проведення розрахунку позивачем за період з 10.04.2018 по 14.06.2018 проведено нарахування пені, та три відсотки річних, які позивач просить стягнути з відповідача у повному обсязі.

Спір між сторонами судового процесу, як стверджує позивач, виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з оплати спожитого газу за Договором, відповідачем здійснено оплату отриманого товару частково, що призвело виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 53586,30 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 3294,46 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 290,69 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З поданого представником відповідача відзиву на позов та додатково доданих до матеріалів справи документів вбачається, що відповідачем, після порушення провадження у справі, проведена оплата за Договором на загальну суму 53586,30 грн., а саме: платіжне доручення №153 від 26.07.2018 на суму 53586,30 грн.

При цьому, судом з урахуванням призначення платежу та Акту звіряння №1 від 23.07.2018 встановлено, що дана сума боргу здійснена на оплату вартості спожитого природного газу саме за Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41EBZKz660-18 від 20.02.2018, що цілком відповідає наявним у справі матеріалам.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, відсутність предмету спору є підставою для закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про застосування до відповідача господарської санкцій у вигляді пені, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг виконав не у строк, що визначений договором.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що споживач за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати згідно даного договору споживач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який стягується пеня за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий природний газ, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3294,46 грн за обґрунтованим розрахунком позивача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, суд зазначає, що відповідно до ст. 551 ЦК Кодексу, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та згідно зі ст. 233 ГК України, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду; оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

Як зазначено в п. 3.17.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом встановлено, що основну суму боргу відповідачем погашено у повному обсязі, а також враховуючи ту обставину, що матеріали справи підтверджують відсутність фінансування відповідача як бюджетної організації, що забезпечувало б відповідну платіжну дисципліну.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням всіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.

З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі матеріали, наведені доводи сторін, а також той факт, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків, а також поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору, суд вбачає можливим зменшити розмір пені до 1 грн

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч. ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 1 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі заявленому позивачем - 290,69 грн, який є арифметично вірним.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві та поясненнях фактично враховані судом при зменшенні пені. Однак, враховуючи умови п. 4.2.2. договору, предмет спору у даній справі та наявність у матеріалах справи підписаних актів приймання-передачі спожитого природного газу, суд зазначає, про необґрунтованість відповідача про звільнення від сплати в тому числі 3% річних.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут , з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом враховано, що сума боргу у розмірі 53586,30 грн була сплачена відповідачем в процесі розгляду спору, тобто після відкриття провадження у справі, а тому судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, суд повідомляє, що судові витрати покладаються на відповідача у повній сумі про стягнення пені, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення пені, а зменшення судом його розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу охорони здоров'я Хустської районної державної адміністрації (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Івана Франка, буд. 113, ідент.код 26325484) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Погорєлова, буд. 2, ідент.код 39582749) суму 1,00грн. пені, 290,69грн. три відсотки річних та 1762,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Провадження у справі в частині стягнення суми 53586,30грн. закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.08.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі