Рішення

від 06.08.2018 по справі 910/5588/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2018Справа № 910/5588/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бауміт Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ ФАСАД МОНТАЖ

про стягнення 20 000, 00 грн. та зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Меше О.П. - довіреність від 02.05.2018;

від відповідача: Загорняк Н.Б. - ордер серії КС № 400503 від 29.05.2018.

Плавко Р.А. - директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бауміт Україна (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ ФАСАД МОНТАЖ (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за період з квітня 2015 року по вересень 2015 року в сумі 20 000, 00 грн. та зобов'язання відповідача повернути у володіння позивача розчинозмішувальну станцію марки Калета для штукатурних робіт (заводський номер 2962) за актом приймання-передачі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір оренди майна № 2-15-ОР від 21.04.2015, за умовами якого позивач передав відповідачу в оренду розчинозмішувальну станцію марки Калета для штукатурних робіт (заводський номер 2962). Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач у встановлені Договором строки не сплачував орендну плату, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Крім того, позивач вказує на те, що після припинення дії Договору відповідач об'єкт оренди не повернув, чим порушив вимоги статті 785 Цивільного кодексу України та п.п. 6.3., 7.1., 7.7. Договору. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2018 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5588/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 30.05.2018 року.

24.05.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заперечення проти розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує частково, оскільки Договір було розірвано позивачем в односторонньому порядку, у зв'язку з чим нарахування орендної плати після припинення дії Договору є неправомірним. Також, відповідач вказує на те, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що він є власником спірного майна. Крім того, відповідач зазначає, що повернення позивачу об'єкта оренди є неможливим у зв'язку з тим, що він в теперішній час самовільно утримується Товариством з обмеженою відповідальністю Делмі Корпорейшн без належних на те підстав.

Ухвалою господарського суду міста Києва 30.05.2018 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2018 року.

08.06.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, за змістом якої позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, і вважає їх безпідставними.

15.06.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано заяву свідка Плавко Руслана Анатолійовича, відповідно до змісту якої він вказує на те, що розчинозмішувальну станцію марки Калета-5 для штукатурних робіт (заводський номер 2962) було за рахунок позивача силами працівників та транспортом позивача згідно з положеннями п.п. 2.1., 7.5. Договору оренди доставлено на будівельний майданчик ТОВ Делмі Корпорейшн за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, буд. 12, для використання відповідачем як субпідрядником при виконанні фасадних робіт на замовлення ТОВ Делмі Корпорейшн . Між свідком Плавко Р.А., як керівником відповідача, та керівником ТОВ Делмі Корпорейшн Демченко Ю.В. існувала усна домовленість про співробітництво, виконання фасадних робіт та укладення в майбутньому Договору субпідряду за № 2104/03/14, однак підписання такого Договору не відбулось з незалежних від відповідача причин, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/30555/15. Внаслідок недосягнення взаєморозуміння між відповідачем та ТОВ Делмі Корпорейшн з 19.07.2015 року було заборонено надавати відповідачу доступ до будівельного майданчику, на якому перебував спірний об'єкт оренди, що унеможливило вивезення відповідачем даного обладнання. Таким чином, ТОВ Делмі Корпорейшн по теперішній час самовільно утримує розчинозмішувальну станцію марки Калета-5 без будь-яких правових підстав, будучи обізнаним що вона належить на праві власності не відповідачу. Також, свідок зазначає, що про вказані обставини позивача було повідомлено.

18.06.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, а також заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких відповідач не погоджується з вартістю майна, яке є об'єктом оренди. Також, відповідач повторно наголошує на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він є власником спірного майна, оскільки відсутні документи про оплату позивачем цього майна постачальнику. При цьому, відповідач зазначає, що внаслідок відсутності у нього спірного майна через дію обставин, які від нього не залежать, заявлені позивачем вимоги про витребування такого майна є безпідставними, у зв'язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 12 000 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, а в решті позовних вимог відмовити.

В підготовчому засіданні 18.06.2018 року судом було розглянуто клопотання відповідача про проведення процедури врегулювання спору за участю судді та вирішено відмовити в його задоволенні, оскільки відповідно до частини 1 статті 186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті, тоді як в даному випадку такої згоди позивачем надано не було.

В підготовчому засіданні 18.06.2018 року оголошено перерву до 04.07.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5588/17 до судового розгляду по суті на 01.08.2018 року, викликано в судове засідання керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Фасад Монтаж" Плавко Руслана Анатолійовича для допиту його в якості свідка.

В судовому засіданні свідок Плавко Р.А. підтвердив відомості, викладені у поданій ним заяві свідка.

В судовому засіданні 01.08.2018 року оголошено перерву до 06.08.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2018 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.08.2018 року проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 06.08.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2015 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди майна № 2-15-ОР (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове користування Розчинозмішувальну станцію марки Калета-5 для штукатурних робіт (заводський номер 2962) та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що майно, яке орендується, є власністю Орендодавця та знаходиться на його балансі.

Відповідно до пункту 2.1. Договору майно, що орендується, надається Орендарю з метою використання для виробничих (господарських) потреб Орендаря на території України.

Згідно з пунктом 4.1. Договору термін оренди складає шість місяців з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у належному для експлуатації стані розчино змішувальну станцію марки Калета-5 для штукатурних робіт (заводський номер 2962), що підтверджується Актом приймання-передачі від 21.04.2015.

За умовами пункту 5.1. Договору розмір орендної плати на місяць складає 4 000, 00 грн.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що орендна плата сплачується на підставі виставлених Орендодавцем рахунків помісячно протягом 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця авансовим платежем за місяць, за який сплачується.

Згідно з наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 2305 від 30.04.2015, № 3651 від 31.05.2015, № 4976 від 30.06.2015, № 6605 від 30.07.2015 орендна плата за період з квітня по липень 2015 року складає 13 332, 00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати виконав частково в сумі 1 332, 00 грн., тоді як залишок боргу в сумі 12 000, 00 грн. залишився непогашеним, про що свідчить Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний представниками обох сторін без зауважень та заперечень.

12.08.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1686 про погашення боргу в сумі 12 000, 00 грн., а також направив лист № 1687 про розірвання Договору на підставі пункту 4.3. Договору.

Таким чином, Договір оренди припинив свою дію відповідно до п. 4.3. з 25.08.2015 року внаслідок його розірвання в односторонньому порядку.

Крім того, позивачем направлено на адресу відповідача Акти надання послуг № 8360 від 31.08.2015, № 10563 від 30.09.2015 та рахунки на оплату № БУ-00008610 від 31.08.2015 № БУ-00010874 від 30.09.2015 про сплату орендної плати за період з серпня по вересень 2015 року в сумі 8 000, 00 грн.

Проте, відповідач вищевказані акти надання послуг не підписав, виставлені позивачем рахунки не оплатив.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20 000, 00 грн.

Крім того, за умовами пункту 6.3. Договору Орендар зобов'язаний після закінчення строку дії цього Договору чи його дострокового розірвання повернути майно, що орендується, орендодавцеві за актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками, в строк не пізніше 3 календарних днів з моменту виникнення підстав для повернення майна.

Аналогічні положення містять положення п.п. 7.1. та 7.7. Договору, відповідно до яких після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю майно, що орендується, протягом трьох робочих днів з дати закінчення терміну оренди за актом приймання-передачі. Орендар зобов'язується за власний рахунок повернути майно, що орендується, Орендодавцю за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34.

Оскільки орендоване майно позивачу повернуто не було, останнім заявлено вимогу про повернення у володіння розчинозмішувальну станцію марки Калета для штукатурних робіт (заводський номер 2962) за актом приймання-передачі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідач всупереч пункту 5.3. Договору не сплачував позивачу орендну плату.

Разом з тим, як зазначалось вище, Договір оренди припинив свою дію відповідно до п. 4.3. з 25.08.2015 року внаслідок його розірвання в односторонньому порядку.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, у разі, якщо строк дії договорів оренди сплив і сторони в договорі не встановили обов'язку щодо сплати орендної плати після їх припинення (до моменту фактичного повернення майна орендодавцю за актом приймання-передачі), то у такому випадку з припиненням договорів оренди припиняється і обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати на підставі таких договорів оренди.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору судом встановлено, що можливості нарахування орендної плати після закінчення строку його дії не передбачено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем орендної плати після розірвання Договору є неправомірним.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 20.11.2012 № 3-54гс12, та п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , в якому наголошено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Таким чином, оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив позивачеві орендну плату за період з квітня 2015 року по 24.08.2015 року, відповідний борг в сумі 15 096, 72 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендної плати за період з 25.08.2015 по вересень 2015 року, оскільки, як зазначалось вище, її нарахування після закінчення строку дії Договору є неправомірним.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині повернення у володіння позивача розчинозмішувальну станцію марки Калета для штукатурних робіт (заводський номер 2962) за актом приймання-передачі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, за умовами пункту 6.3. Договору Орендар зобов'язаний після закінчення строку дії цього Договору чи його дострокового розірвання повернути майно, що орендується, орендодавцеві за актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками, в строк не пізніше 3 календарних днів з моменту виникнення підстав для повернення майна.

Аналогічні положення містять положення п.п. 7.1. та 7.7. Договору, відповідно до яких після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю майно, що орендується, протягом трьох робочих днів з дати закінчення терміну оренди за актом приймання-передачі. Орендар зобов'язується за власний рахунок повернути майно, що орендується, Орендодавцю за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34.

Таким чином, як статтею 785 Цивільного кодексу України так і умовами укладеного між сторонами Договору передбачено право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки матеріали справи не містять доказів повернення позивачеві відповідачем майна, що було передано йому позивачем за Договором оренди суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Надаючи правову оцінку викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву обставинам, суд зазначає наступне.

01.03.2013 року між позивачем та польською компанією ZPUB KALETA було укладено Контракт № 01-03/2013 зі строком дії до 31.12.2014, на підставі якого позивачу було поставлено штукатурну станцію Калета-5 відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної А № 469113 від 24.03.2014.

При цьому, відповідно до пункту 3.4. означеного Контракту право власності на товар переходить до позивача в момент завантаження товару на транспортний засіб, наданий міжнародним перевізником.

Умовами укладеного між сторонами Договору оренди також передбачено, що орендоване майно є власністю позивача (п.п. 1.2., 3.3. Договору), і будь-яких заперечень з цього приводу відповідачем при укладанні Договору висловлено не було.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача в частині того, що позивач не є власником орендованого майна, і як наслідок не має права вимагати його повернення, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Наданий відповідачем лист № 18/05 від 18.05.2018 на адресу ТОВ Делмі Корпорейшн про повернення орендованого майна суд оцінює критично, оскільки він жодним чином не свідчить про те, що розчинозмішувальна станцію марки Калета для штукатурних робіт (заводський номер 2962) самовільно утримується ТОВ Делмі Корпорейшн без належних на те правових підстав.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності надали суду можливість беззаперечно встановити що орендоване майно самовільно утримується ТОВ Делмі Корпорейшн без належних на те правових підстав матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд не приймає до уваги викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача щодо відсутності у нього орендованого майна.

Всі інші аргументи відповідача не спростовують наведених вище висновків суду, у зв'язку з чим до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 73, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бауміт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ ФАСАД МОНТАЖ про стягнення 20 000, 00 грн. та зобов'язання відповідача повернути у володіння позивача розчинозмішувальну станцію марки Калета для штукатурних робіт (заводський номер 2962) за актом приймання-передачі задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ ФАСАД МОНТАЖ (03127, місто Київ, вулиця Сєченова, будинок 5, квартира 30, кім. 4; код ЄДРПОУ 38453716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бауміт Україна (03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, будинок 34; код ЄДРПОУ 34422747) заборгованість в сумі 15 096 (п'ятнадцять тисяч дев'яносто шість) грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 092 (три тисячі дев'яносто дві) грн. 02 коп.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВ ФАСАД МОНТАЖ (03127, місто Київ, вулиця Сєченова, будинок 5, квартира 30, кім. 4; код ЄДРПОУ 38453716) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Бауміт Україна (03083, місто Київ, вулиця Пирогівський шлях, будинок 34; код ЄДРПОУ 34422747) розчинозмішувальну станцію марки Калета для штукатурних робіт (заводський номер 2962) за актом приймання-передачі.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

8. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.08.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова