Рішення

від 13.08.2018 по справі 910/8440/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2018Справа № 910/8440/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Емко

до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій

про стягнення 288 080 грн. 81 коп.

Представники учасників справи:

від позивача: Ковригіна В.Є.-предст.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Емко з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій про стягнення 288 080 грн. 81 коп., з яких 221 472 грн. 00 коп. основного боргу, 38 309 грн. 34 коп. пені, 5 758 грн. 69 коп. 3% річних та 22 540 грн. 78 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар (за видатковими накладними №449 від 17.08.2017 на суму 73 458 грн. 00 коп., №455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп. та №224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп.), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 221 472 грн. 00 коп. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 38 309 грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 5 758 грн. 69 коп. та інфляційні втрати у розмірі 22 540 грн. 78 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 відкрито провадження у справі №910/8440/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; судове засідання призначено на 25.07.2018, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті справи.

У судовому засіданні 25.07.2018 судом було оголошено перерву до 13.08.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 13.08.2018 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.08.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення, з якого вбачається, що 02.08.2018 поштове відправлення не було вручене під час доставки.

Підстав для відкладення розгляду справи та оголошення перерви, відповідно до ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 13.08.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Емко поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій товар на суму 47 640 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою продавця (позивача), та копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності № 5 від 16.05.2017, якою Товариством з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій уповноважено свого представника на отримання товару за видатковою накладною № 224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп., та реквізити якої зазначені у вказаній видатковій накладній.

15.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Емко поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій товар на суму 220 374 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою продавця (позивача), та копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності № 10 від 08.08.2017, якою Товариством з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій уповноважено свого представника на отримання товару за видатковою накладною № 455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп., та реквізити якої зазначені у вказаній видатковій накладній.

17.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ВП Емко поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій товар на суму 73 458 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 449 від 17.08.2017 на суму 73 458 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб продавця (позивача) та покупця (відповідача), та копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки видаткові накладні № 224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп., № 455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп. та № 449 від 17.08.2017 на суму 73 458 грн. 00 коп. містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки (щодо кожної видаткової накладної окремо).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковими накладними № 224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп., №455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп. та № 449 від 17.08.2017 на суму 73 458 грн. 00 коп., суд дійшов висновку щодо необхідності застосування положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп. - 17.05.2017 включно; за видатковою накладною № 455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп. - 15.08.2017 включно, та за видатковою накладною № 449 від 17.08.2017 на суму 73 458 грн. 00 коп. - 17.08.2017 включно.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем за вказаними видатковими накладними, сплативши 31.07.2017 грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп. та 14.09.2017 грошові кошти у розмірі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Будь-яких інших доказів здійснення відповідачем оплат товару за видатковими накладними № 224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп., № 455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп. та № 449 від 17.08.2017 на суму 73 458 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи загальну вартість поставленого позивачем товару (за спірними видатковими накладними) на суму 341 472 грн. 00 коп., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів - 120 000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 221 472 грн. 00 коп.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 221 472 грн. 00 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій у розмірі 221 472 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Емко в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій суми основного боргу у розмірі 221 472 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 38 309 грн. 34 коп., а саме: 2 425 грн. 07 коп. пені за період з 18.05.2017 по 30.07.2017, нараховану за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп.; 35 884 грн. 27 коп. пені за період з 18.08.2017 по 14.03.2018, нараховану за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп. та № 449 від 17.08.2017 на суму 73 458 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Суд зазначає, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що умовами спірних видаткових накладних (договорів поставок) сторонами не передбачили нарахування пені за несвоєчасну сплату відповідачем грошових коштів за отриманий товар (розмір та базу нарахування пені), та у зв'язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, підстави для нарахування пені за прострочення оплати відповідачем товару, поставленого за спірними видатковими накладними відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Емко в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій пені у розмірі 38309 грн. 34 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 5 758 грн. 69 коп. (289 грн. 76 коп. 3% річних за період 18.05.2017 по 30.07.2017 за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп. та 5 468 грн. 93 коп. 3% річних за період з 18.08.2017 по 11.06.2018 за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп. та № 449 від 17.08.2017 на суму 73 458 грн. 00 коп.) та інфляційні втрати у загальному розмірі 22 540 грн. 78 коп. (859 грн. 04 коп. інфляційних втрат за період з 18.05.2017 по 30.07.2017 за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 224 від 17.05.2017 на суму 47 640 грн. 00 коп. та 21 681 грн. 74 коп. інфляційних втрат за період з 14.09.2017 по 11.06.2018 за період з 18.08.2017 по 11.06.2018 за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 455 від 15.08.2017 на суму 220 374 грн. 00 коп. та № 449 від 17.08.2017 на суму 73 458 грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Емко в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій 3% річних у розмірі 5 758 грн. 69 коп. та інфляційних втрат у розмірі 22 540 грн. 78 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр зберігаючих енерготехнологій (04210, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 14-Г; ідентифікаційний код: 38915670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Емко (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99; ідентифікаційний код: 40172418) суму основного боргу у розмірі 221 472 (двісті двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 5 758 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 22 540 (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 3 746 (три тисячі сімсот орок шість) грн. 57 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.08.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова