Рішення

від 14.08.2018 по справі 910/7703/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2018Справа № 910/7703/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне рішення", м. Київ

про стягнення 8 015,63 грн., -

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне рішення" (відповідач) суми заборгованості за Договором № 303 про сервісно-технічне обслуговування від 01.08.2017р. в розмірі 8 015,63 грн., з урахуванням штрафних санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 21.06.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9.

25.06.2018р. до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 22.06.2018р. поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 19.06.2018р.).

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір № 303 про сервісно-технічне обслуговування (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов'язувався виконувати комплекс робіт по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів замовника, вказаних у Додатку № 1 до Договору, згідно заявок замовника, а замовник зобов'язувався приймати і своєчасно сплачувати роботи на умовах, визначених у даному договорі.

В Додатку № 1 до Договору сторони погодили перелік транспортних засобів, щодо яких надається сервісне обслуговування, а саме -VW PKW Polo Sedan, 2016 року випуску, № кузова - XW8ZZZ61ZHG038207.

За умовами п. п. 2.1., 2.2. Договору виконавець виконує роботи, використовуючи власні пристосування, агрегати, запасні частини, комплектуючі та витратні матеріали. Виконавець виконує роботи відповідно до заявки, яка надійшла від замовника.

У відповідності до п. 2.3. Договору виконавець виконує роботи після погодження об'єму і вартості робіт із замовником. Обсяг робіт, заміна складових частин автомобілів, використання витратних матеріалів при ремонті та/або технічному обслуговуванні автомобілів та їх вартість визначається відповідно до заявки замовника та зазначається в Акті виконаних робіт.

За змістом п. п. 3.1., 3.3. Договору приймання-здача робіт здійснюється після їх повного виконання. Правовим документом, що підтверджує виконання робіт належним чином і підставою для розрахунків, є підписаний сторонами Акт виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на суму 5 928,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією Акту виконаних робіт технічне обслуговування, ремонт № W231523 / 121039262 від 13.04.2018р.

Відповідач не заперечував проти якості та вартості виконаних позивачем робіт та прийняв їх, про що свідчить наявність підпису його уповноваженого довіреністю № 68 від 13.04.2018р. представника ОСОБА_2 у вказаному вище Акті виконаних робіт.

Як передбачено в п. 4.3. Договору замовник сплачує 100% вартості робіт, визначених в Акті виконаних робіт, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту виконаних робіт.

В п. 5.3.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати вартість робіт відповідно до Розділу 4 Договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє в частині прийняття виконавцем заявок на виконання робіт до 31.12.2018 року, а в інших випадках - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 10.7. Договору).

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт останній не виконав та допустив виникнення заборгованості перед позивачем за виконані ним роботи на суму 5 928,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з претензією вих. № 239 від 15.05.2018р. до відповідача про відшкодування боргу на суму 5 928,00 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 5 928,00 грн. суми основного боргу, 309,23 грн. пені та 1 778,40 грн. штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами Договору, позивачем було виконано роботи на суму 5 928,00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт технічне обслуговування, ремонт № W231523 / 121039262 від 13.04.2018р.

Положеннями статті 853 Цивільного кодексу України врегульоване питання порядку прийняття замовником робіт, виконаних підрядником.

Так, частиною 1 наведеної норми передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вказувалось вище, виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без зауважень щодо якості та вартості виконаних позивачем робіт, про що свідчить наявність підпису уповноваженого довіреністю № 68 від 13.04.2018р. представника відповідача ОСОБА_2 у вказаному вище Акті виконаних робіт, відтак прийнявши такі роботи у відповідача за умовами договору та норм цивільного законодавства виникло зобов'язання з їх оплати.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги п. 4.3. Договору обов'язок відповідача щодо оплати 100 % вартості виконаних позивачем робіт мав бути виконаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту виконаних робіт, а прострочення оплати вартості виконаних робіт за актом виконаних робіт у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку, тобто з 19.04.2018р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 928,00 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 309,23 грн. пені та 1 778,40 грн. штрафу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку порушення замовником зобов'язань щодо строку оплати робіт по Договору, він зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати робіт за цим Договором понад 15 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф на користь виконавця в розмірі 30 % від суми прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведені у позовній заяві розрахунки пені та штрафу та встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірними.

Зважаючи на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

При розгляді даного спору, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 28.02.2011 у справі № 23/225 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011, згідно з якою у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, а їх одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/7703/18 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 928,00 грн. суми основного боргу, 309,23 грн. пені та 1 778,40 грн. штрафу.

Судовий збір у розмірі 1762,00 грн., відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне рішення" (ідентифікаційний код 40044829, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" (ідентифікаційний код 30223848, місцезнаходження: 04655, м. Київ, Московський проспект, буд. 28) 5 928,00 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень 00 коп.) суми основного боргу, 309,23 грн. (триста дев'ять гривень 23 коп.) пені, 1 778,40 грн. (одну тисячу сімсот сімдесят вісім гривень 40 коп.) штрафу та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.08.2018р.

Суддя С.М. Морозов