Рішення

від 14.08.2018 по справі 914/1122/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018р. Справа №914/1122/18

місто Львів

За позовом: публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів», м. Дрогобич,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю «Східно Європейський Енергетичний Союз», м. Дрогобич,

про: стягнення 120542,91 грн. (з яких: 113164,00 грн. – основний борг, 7378,91 грн. – пеня).

Суддя Березяк Н.Є.Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представники сторін не повідомлялись.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно Європейський Енергетичний Союз» про стягнення 120542,91 грн. (з яких: 113164,00 грн. – основний борг, 7378,91 грн. – пеня).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та встановлено відповідачу строк впродовж 15 календаврних днів з дня отримання цієї ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач у порушення умов Договору поставки №07/01 від 07.03.2018 не виконав свого обов'язку з оплати отриманого бетону на загальну суму 113164,00 грн. крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 7378,91 грн. – пені.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву до суду не подав, хоч був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, про що свідчить повернутий на адресу суду поштовий конверт про надіслання останньому ухвали суду, з довідкою установи зв'язку «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на закінчення встановлених строків для розгляду даної справи, надання учасникам справи можливості подати усі необхідні на їхню думку докази, відсутність підстав для неможливості прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

07 березня 2018 року між публічним акціонерним товариством «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Східно Європейський Енергетичний Союз» укладено Договір поставки №07/01 ДГ (надалі – Договір). Предметом даного Договору виступають взаємовідносини Сторін з приводу періодичної поставки Постачальником (позивач у справі) на замовлення Покупця (відповідач у справі) на умовах даного Договору товарного бетону – тотожного до БСГ (бетонна суміш готова) згідно класифікації ДСТУ Б В.2.7-96-2000 (ГОСТ 7473-94) (надалі Товар), його прийняття Покупцем та здійснення ним своєчасної оплати. Товар поставляється за даним Договором в асортименті, кількості, за цінами та на умовах, передбачених даним Договором, а також Додатками до нього, які складаються на кожну окрему партію товару, та з моменту підписання становлять невід'ємну частину даного Договору (. 1.1. Договору).

Додатком №1 від 07.03.2018 до Договору сторони визначили асортимент, ціну та кількість товару.

Згідно з пунктом 4.1. Договору ціна Товару визначається за взаємною згодою Сторін і встановлюється на кожну конкретну партію товару, про що зазначається в Додатках до даного Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Так, Додатком №1 від 07.03.2018 до Договору сторонами визначену ціну даної партії товару, яка складає 100000,00 грн.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що оплата Товару за даним Договором здійснюється на наступних умовах: 50% вартості партії товару Покупець сплачує на рахунок Постачальника у якості передоплати протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку, решту 50% протягом 10 календарних днів з моменту здійснення поставки.

Відповідно до пункту 5.2. Договору в разі невчасного внесення Покупцем належної оплати повністю або частково, покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення грошового зобов'язання, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Так, на виконання взятих на себе зобов'язань у період з 07.03.2018 по 12.03.2018позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 113164,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

-          РН-0000130 від 07.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000134 від 07.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000137 від 07.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000138 від 09.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000139 від 09.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000142 від 09.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000146 від 12.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000147 від 12.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000148 від 12.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000149 від 12.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

та товарно-транспортними накладними:

-          РН-0000130 від 07.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000134 від 07.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000137 від 07.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000138 від 09.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000139 від 09.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000142 від 09.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000146 від 12.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000147 від 12.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000148 від 12.03.2018 на суму 12236,00 грн.,

-          РН-0000149 від 12.03.2018 на суму 12236,00 грн.

Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач не виконав

27 квітня 2018 року позивач направив відповідачу листа вих.№52 про погашення заборгованості в розмірі 113164,00 грн. Повторно, аналогічного листа про погашення заборгованості позивач направив відповідачу 24.05.2018.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію Акту звірки взаєморозрахунків станом на 25.05.2018, підписаний двома сторонами у справі, згідно з яким заборгованість відповідача становить 113164,00 грн.

Так, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення коштів.

Відповідач проти позову не заперечив, доказів оплати боргу до суду не надав, відтак, у суду відсутні будь які докази належного виконання відповідачем обов'язків з оплати вартості отриманого Товару.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 4.3. Договору встановлено, що оплата Товару за даним Договором здійснюється на наступних умовах: 50% вартості партії товару Покупець сплачує на рахунок Постачальника у якості передоплати протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку, решту 50% протягом 10 календарних днів з моменту здійснення поставки.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 113164,00 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними підписаними та скріпленими печатками сторін (долучено до матеріалів справи). Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач не виконав. Доказів протилежного до матеріалів справи не долучено. Дана заборгованість також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків підписаним сторонами.

Так, як встановлено судом, Додатком №1 від 07.03.2018 до Договору сторони узгодила, що ціну даної партії товару, складатиме 100000,00 грн. Інших Додатків до Договору до матеріалів справи сторонами не долучено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що хоча й позовні вимоги щодо стягнення 113164,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Однак необхідно зазначити той факт, що між сторонами у справі виникли зобов'язання і поза межами Договору, зокрема, щодо поставки Товару на суму 13164,00 грн., що не передбачена умовами Договору, а саме укладеним Додатком №1 від 07.03.2018.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.2. Договору в разі невчасного внесення Покупцем належної оплати повністю або частково, покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення грошового зобов'язання, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Так, суд перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, вказує, що при нарахуванні пені останнім не вірно включено до розрахунку суму (13164,00 грн.), адже поставка на дану суму була здійснена поза межами договору, а відтак, штрафні санкцію у вигляді пені не можуть нараховуватись на дану заборгованість, що виникла не у зв'язку з виконання умов Договору.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд зазначає, що до стягнення підлягає 6520,55 грн. пені.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

10000023.03.2018 - 12.04.20182117.0000 %0.093 %*1956.16

10000013.04.2018 - 24.05.20184217.0000 %0.093 %*3912.33

10000025.05.2018 - 31.05.2018717.0000 %0.093 %*652.05

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір покладається на відповідача в розмірі 1795,30 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст.10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Східно Європейський Енергетичний Союз» (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 8; ідентифікаційний код 20827500) на публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» (82103, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Фабрична, будинок 61; ідентифікаційний код 05505495) 113164,00 грн. – заборгованості, 6520,55 грн. – пені та 1795,30 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено та підписано 14.08.2018.

Суддя Березяк Н.Є.