Рішення

від 09.08.2018 по справі 915/633/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Справа № 915/633/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут”, 54055, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70В/1 (код ЄДРПОУ 39589483),

до відповідача: відділу освіти, молоді та спорту виконавчого органу Доманівської селищної ради, 56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт Доманівка, вул. Центральна, 48 (код ЄДРПОУ 41369635),

про: стягнення 202423,70 грн.,

без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

20.06.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом № МКz007-сл-7046-0618 від 18.06.2018 року до відділу освіти, молоді та спорту виконавчого органу Доманівської селищної ради про стягнення грошових коштів у сумі 202423,70 грн., з яких:

- 170146,24 грн. – основна заборгованість за січень-березень 2018 року за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СВМКz305-18 від 22.01.2018 року;

- 17064,48 грн. – штраф за перевищення обсягу споживання газу;

- 11786,63 грн. – пеня;

- 2385,45 грн. – інфляційні втрати;

- 1040,90 грн. – 3% річних.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається в тому числі на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41СВМКz305-18 від 22.01.2018 року.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 09.08.2018 року.

31.07.2018 року від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог.

09.08.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

22.01.2018 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41СВМКz305-18 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (а.с. 12-14).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

У п. 5.1 Договору сторони підтвердили, що ознайомлені з правами та обов'язками для постачальника та споживача, визначеними зокрема Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року (далі – Правила)

В пункті 12 розділу ІІ Правил зазначено, що за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що ціна газу на момент укладення договору становить – 9194,70 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ -1838,94 грн., всього з ПДВ – 11033,64 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору ціна, зазначена в п. 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

16.02.2018 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 16), якою п. 3.2 Договору виклали у наступній редакції: ціна газу становить – 8919,200 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ – 1783,840 грн., всього з ПДВ – 10703,040 грн. (з урахуванням тарифу на транспортування магістральними трубопроводами). Додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.02.2018 року.

Відповідно до п. 3.4 Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа наступного за звітним місяця.

В січні 2018 року відповідачем було спожито 8,508 тис. куб. м. природного газу на суму 93874,21 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № МКЗ00001580 від 31.01.2018 року (а.с. 18).

В лютому 2018 року відповідачем було спожито 8,7 тис. куб. м. природного газу на суму 93116,45 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № МКЗ00002845 від 28.02.2018 року (а.с. 19).

В березні 2018 року відповідачем було спожито 12,689 тис. куб. м. природного газу на суму 135810,88 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № МКЗ00006649 від 31.03.2018 року (а.с. 20).

Отже, у січні-березні 2018 року відповідачем спожито природного газу на загальну суму 322801,54 грн. (93874,21 + 93116,45 + 135810,88)

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 11) вбачається, що в порушення умов Договору відповідачем заборгованість за спожитий у січні-березні 2018 року газ оплачена частково в сумі 152655,30 грн. (12.02.2018 року – 93874,21 грн. та 16.03.2018 року – 58781,09 грн.)

Заборгованість в сумі 170146,24 грн. (322801,54 - 152655,30) залишилась несплаченою.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникло господарське зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за період з січня по березень 2018 року в сумі 170146,24 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу за перевищення обсягу споживання газу в сумі 17064,48 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 1.3 Договору погоджено планові обсяги постачання газу у 2018 році по місяцях (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 28.02.2018 року):

січень – 7,0 тис.м.куб.,

лютий - 7,0 тис.м.куб.,

березень – 1,7 тис.м.куб.

В пункті 10 розділу ІІ Правил зазначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу.

За умовами п. 6.2.2 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

B = (Vф – Vп) x Ц x K, де:

Vф – обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором;

Vп – підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц – вартість газу за договором;

K – коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмовив доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем (а.с. 7), судом встановлено, що розрахунок штрафу за перевищення обсягу споживання природного газу за січень 2018 року в сумі 1663,87 грн. та за лютий 2018 року в сумі 1819,52 грн. здійснений вірно.

При здійсненні розрахунку штрафу за березень 2018 року позивачем застосовано Vп (підтверджений обсяг газу на розрахунковий період) в кількості 0 тис.м.куб., тоді як додатковою угодою № 2 від 28.02.2018 року сторонами погоджено плановий обсяг постачання газу у березні 2018 році - 1,7 тис.м.куб.

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу за березень 2018 року:

12,689тис.м.куб. - 1,7тис.м.куб. = 10,989тис.м.куб. х 10703,04грн. х 0,1 = 11761,57 грн.

Таким чином, розмір штрафу за перевищення обсягу споживання природного газу у січні-березні 2018 року становить 15244,96 грн. (1663,87+1819,52+11761,57)

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1040,90 грн. та інфляційних втрат у сумі 2385,45 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 10.02.2018 року по 14.06.2018 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 1040,90 грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних (а.с. 11) є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимога щодо стягнення 3% річних в сумі 1040,90 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з березня по квітень 2018 року включно в загальній сумі 2385,45 грн. (а.с. 11)

Судом за допомогою програми “Законодавство” здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з березня по квітень 2018 року включно, по кожному окремому зобов'язанню (кожному місяцю), з урахуванням здійснених відповідачем проплат, та встановлено, що розмір інфляційних втрат за зазначений період становить 1741,88 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 11786,63 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 10.02.2018 року по 14.06.2018 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 11786,63 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (а.с. 11).

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 11786,63 грн. є обґрунтованою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. ст. 232, 236, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” до відділу освіти, молоді та спорту виконавчого органу Доманівської селищної ради – задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту виконавчого органу Доманівської селищної ради ( 56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт Доманівка, вул. Центральна, 48, код ЄДРПОУ 41369635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” (54055, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70В/1, код ЄДРПОУ 39589483, п/р 26008110055 в АБ Кліринговий дім МФО 300647):

- 170146,24 грн. – основну заборгованість за січень-березень 2018 року за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СВМКz305-18 від 22.01.2018 року;

- 15244,96 грн. – штраф за перевищення обсягу споживання газу;

- 11786,63 грн. – пеню;

- 1741,88 грн. – інфляційні втрати;

- 1040,90 грн. – 3% річних,

- 3006,00 грн. – судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу за перевищення обсягу споживання газу в сумі 1819,52 грн. та інфляційних втрат у сумі 643,57 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 13.08.2018 року.

Суддя                                                                      А.П. Алексєєв