Рішення

від 14.08.2018 по справі 918/326/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2018 р. Справа № 918/326/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" від імені якого діє уповноважена особа ФГВФО ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трініті-Рівне"

про стягнення заборгованості в сумі 39 374, 77 дол. США та 37 362, 71 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" від імені якого діє уповноважена особа ФГВФО ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трініті-Рівне" про стягнення заборгованості в сумі 39 374, 77 дол. США та 37 362, 71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.04.2007 року між Акціонерним комерційним банком "ІМЕКСБАНК" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трініті-Рівне" укладено Договір кредитної лінії 089/07, за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з кінцевим терміном повернення заборгованості до 25.04.2014 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором своєчасно не виконав, внаслідок чого позивач здійснив нарахування процентів за весь час фактичного користування кредитними коштами, а також нарахував пеню за несвоєчасну сплату процентів.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 625, 629, 1048Ю 1054 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 24.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.06.2018 року.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року розгляд справи відкладено на 11.07.2018 року.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року розгляд справи відкладено на 14.08.2018 року.

В судовому засіданні 14.08.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноважених представників у судове засідання не направив, хоч про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що до повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.02.2013 року у справі №5019/1969/12 позов задоволено частково, стягнуто ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трініті-Рівне" на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" від імені якого діє відділення №333 АТ ІМЕКСБАНК м. Рівне заборгованість за кредитним договором №089/07 від 27.04.2007 року станом на 12.02.2013 року в сумі 702 503 грн 81 коп., що еквівалентно 87 889 доларів США 88 центів. - заборгованості по сумі основного боргу, 91 826 грн 78 коп., що еквівалентно 11 488 доларів США 40 центів - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 28481 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 03 коп. пені та судовий збір у розмірі 16 475 грн 88 коп. В решті позову відмовити.

Вказане рішення набрало законної сили.

Зазначеним рішенням встановлено наступне.

27 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ІМЕКСБАНК" (далі - банк) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трініті-Рівне" (далі - позичальник) укладено Договір кредитної лінії №089/07 (далі- кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору Кредитор відкриває Позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі за текстом -"Кредит").

Згідно з підпунктом 1.1.1. п. 1 кредитного договору надання коштів буде здійснюватися траншами на умовах визначених цим Договором. Максимальний ліміт по кредитній лінії встановлюється в розмірі 126 000,00 (Сто двадцять шість тисяч доларів США 00 центів). Строк дії - 7 (сім) років. Відсоткова ставка - 14 (Чотирнадцять) відсотків річних. Основна сума заборгованості погашається згідно графіка погашення, Додаток №1. Кінцевий термін повернення заборгованості до 25.04.2014 року.

Під час дії кредитного договору до нього вносились зміни стосовно збільшення розміру відсоткової ставки, зокрема: Додатковою угодою № 1 від 07.05.2008 року було збільшено розмір відсоткової ставки до 16 %.

Пунктом 1.2. кредитного договору сторони визначили, що кредитні кошти надаються Позичальнику на наступні цілі: придбання комерційного нерухомого майна в місті Рівне по вул. Фабричній, 12, проведення ремонту та інші поточні потреби.

У якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо погашення кредитних коштів, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечених заставою вимог Кредитора, укладено договір іпотеки № 089\07\1 від 27 квітня 2007 року (пункт 1.3. кредитного договору).

Відповідно до п.п. 1.4. та 1.5. кредитного договору Позичальник гарантує, що для укладання цього Договору є всі належні повноваження керівника та дозволи інших органів управління Позичальника, а також Позичальник гарантує, що на момент підписання цього Договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього Договору (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив Кредитора.

Пунктом 2.1. кредитного договору сторони погодили, що Кредитор та Позичальник визначили, що видача Кредитних коштів проводиться шляхом оплати з позичкового рахунку Позичальника № 1620631003700000 у філії АКБ "ІМЕКСБАНК" у м. Рівне на поточний валютний рахунок Позичальника у філії КБ „ІМЕКСБАНК» у м. Рівне. Видача кредиту проводиться після підписання Позичальником даного договору кредиту, оформлення договору іпотеки, а також інших договорів, що забезпечують повернення кредиту.

На виконання умов кредитного договору за період з 27.04.2007р. по 09.10.2007р. Позичальник фактично отримав в Банку 123 000, 00 доларів США Кредиту шляхом перерахування коштів на його поточний валютний рахунок, а саме 27.04.2007р. - 52000,00 доларів США, 04.05.2007р. - 27000,00 доларів США, 08.05.2007р. -35000,00 доларів США, 12.07.2007р. - 7200,00 доларів США. 09.10.2007р. - 1800,00 доларів США.

Виконання Банком взятих на себе зобов'язань за Договором кредитної лінії № 089/07 від 27.04.2007 року у повному обсязі підтверджується випискою про операції Позичальника по його рахунку №20631003700000.0 за період з 27.04.2007р. по 09.10.2007 року.

Згідно з підпунктом 1.1.1 пункту 1 Договору кредитної лінії, додатку №1 до Договору кредитної лінії повернення кредиту та сплата відсотків за його користування проводиться Позичальником згідно встановленого договором графіку, який є невід'ємною частиною даного договору, згідно якого Позичальник зобов'язався щомісячно погашати кредит згідно графіку в сумі 1 500, 00 доларів США та нараховані відсотки до 10-го числа наступного місяця.

Так, відповідно до п. 2.8. Договору кредитної лінії № 089/07 від 27 квітня 2007 року, укладеного між Сторонами, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом у валюті, в якій наданий кредит за фактичну кількість днів в періоді. Сторони домовились, що сплата відсотків здійснюється у валюті, в якій наданий кредит на позичковий рахунок до 10 числа наступного місяця.

Згідно з п. 3.3.6. Договору кредитної лінії Позичальник зобов'язався протягом строку використання траншів по Кредиту сплачувати відсотки за їх використання в порядку, визначеному п.п. 2.8. - 2.10 Договору та, відповідно до п. 3.3.7., повертати Кредиторові у повному обсязі Транші по Кредиту зі сплатою винагороди Кредитору та можливими штрафними санкціями.

Суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (стаття 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, всупереч зазначеним нормам у встановлені умовами кредитного договору строки відповідач своїх зобов'язань з погашення процентів за користування кредитом не виконав.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 28.05.2015 року по 15.03.2018 року, яка складає 39 374, 77 дол. США, суд дійшов висновку, що він відповідає умовам спірного договору, вимогам законодавства України та підтверджується матеріалами справи.

Оскільки в матеріалах даної справи відсутні докази, які б свідчили про погашення відповідачем вказаної суми заборгованості за кредитним договором від №089/07 від 27.04.2007 року, суд дійшов висновку про те, що вимоги банку про стягнення з відповідача 39 374, 77 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом є законними та обґрунтованими, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Банк у своїй позовній заяві також просить стягнути з відповідача 37 362, 71 грн пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним поверненням позичальником процентів за користування кредитом у період з за період з 11.04.2017 року по 15.03.2018 року згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п. 4.1. кредитного договору у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків визначених п. 2.8. цього Договору, а також прострочення строків повернення Кредиту визначених п.п. п.п. 1.1.1., 2.11.3., 3.2.3., 4.2., 5.4. цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Відтак, оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції відповідає зазначеним вище нормам законодавства та положенням спірного договору, а поданий Банком розрахунок є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 37 362, 71 грн пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним поверненням позичальником процентів за користування кредитом, також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в сумі 15 924, 86 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Трініті-Рівне" (33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 12 код ЄДРПОУ 33510533) на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" від імені якого діє уповноважена особа ФГВФО ОСОБА_1 (04071, м. Київ, вул. Хорива 7, оф.7 код ЄДРПОУ 20971504) 39 374, 77 дол США заборгованості за відсотками, 37 362, 71 грн неустойки за прострочення платежів за кредитним договором та 15 924, 86 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складено 15.08.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.