Рішення

від 14.08.2018 по справі 922/1731/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2018 р. Справа № 922/1731/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наномедцентр-Харків", м. Харків про стягнення 8265,42 грн. ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наномедцентр-Харків", м. Харків 8265,42 грн., з яких:

6755,30 грн. - інфляційних нарахувань з листопада 2017 року по 04.06.2018;

1510,12 грн. - 3% річних з 14.12.2017 по 04.06.2018.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень № 01/06/15 від 01.06.2015 щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків за надані орендні послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2018 відкрито провадження у справі № 922/1731/18; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вищевказаної ухвали від 25.06.2018.

Копії зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення згідно з якими направлялася поштова кореспонденція.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 23437 від 14.08.2018), в якому просить суд в задоволені позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що нарахування позивачем інфляційних та річних за прострочення виконання зобов'язання з оплати є безпідставним, та таким, що суперечить п. 5.5. договору оренди, оскільки зобов'язання зі сплати суми боргу, на який позивачем здійснено нарахування, виникло з моменту винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 922/4220/17.

Позивач відповіді на зазначений відзив не надав.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

ОСОБА_1 свідчать матеріали справи, між відповідачем, як орендарем, та позивачем, як орендодавцем, укладено договір оренди нежитлових приміщень №01/06/15 від 01.06.2015, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 10/12, 3 поверх загальною площею 211 кв.м., 4 поверх загальною площею 19,6 кв.м., 1 поверх загальною площею 77,4 кв.м.

На виконання умов договору між сторонами було складено та підписано акт прийому - передачі приміщень від 01.06.2015 р.

Пунктом 7.2. договору було передбачено, що строк дії договору починає свій перебіг з дня підписання акту прийому-передачі приміщення та закінчується 31.05.2016.

Між сторонами до договору були укладені наступні додаткові угоди: № 1 від 31.12.2015, № 2 від 30.05.2016, № 3 від 30.12.2016, № 4 від 31.01.2017, № 5 від 01.03.2017, № 6 від 29.05.2017 та № 7 від 30.06.2017.

31.12.2016 року між сторонами був складений акт прийому-передачі приміщень.

Додатковою угодою № 6 від 29.05.2017 було продовжено строк дії договору до 30.06.2017 р.

Додатковою угодою № 7 від 30.06.2017 р. було розірвано 30.06.2017 договір №01/06/15 оренди нежитлових приміщень від 01.06.2015.

30.06.2017 р. між сторонами складено акт прийому-передачі приміщень за договором, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв орендовані нежитлові приміщення.

Згідно пункту 3.4. договору, в термін не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, що надається орендодавцем, за користування приміщеннями 3-го поверху орендар відшкодовує орендодавцю фактичні витрати за комунальні послуги , а також податок на землю в розмірі, визначеному у додатку № 6 до даного договору.

Відповідно пункту 3.5 договору, в термін не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, що надається орендодавцем, за користування приміщеннями 1-го та 4-го поверхів орендар відшкодовує орендодавцю фактичні витрати за теплоенергію, а також податок на землю в розмірі, визначеному у додатку № 6 до даного договору.

Згідно додатку № 6 сума відшкодування податку на землю на місяць складає 389,04 грн. без ПДВ.

У зв'язку із зменшенням орендованої площі з 01.01.2017 року між сторонами проведено перерахунок відшкодування податку на землю, який з 01.01.2017 склав 291,28 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 з 01.01.2016 відповідач взяв на себе окремо обов'язок щодо щомісячного відшкодування позивачу податку на нерухомість у сумі 707,37 грн. без ПДВ, крім того ПДВ у сумі 141,47 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 31.01.2017 до договору з 01.02.2017 відшкодування податку на землю встановлено у розмірі 417,40 грн. без ПДВ, крім того ПДВ у сумі 83,48 грн.; відшкодування податку на нерухомість було встановлено у розмірі 614,93 грн. без ПДВ, крім того ПДВ у сумі 122,99 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 01.03.2017 року з 01.03.2017 року відшкодування податку на землю складає 353,95 грн., крім того ПДВ 70,79 грн.

ОСОБА_1 вбачається з матеріалів справи, за період червень 2015 року - червень 2017 року у відповідача утворилась заборгованість за договором зі сплати податку на землю, податку на нерухомість, електроенергії, водопостачання та водовідведення на загальну суму 106202,95 грн., про що свідчать складені між сторонами акти виконаних робіт за договором та складені позивачем рахунки фактури.

Відповідач зазначену заборгованість тривалий час оплачувати відмовлявся, в зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про її стягнення, а також нарахованих в зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, інфляційних за період прострочення з липня 2015 року по жовтень 2017 року включно, та річних за період прострочення з липня 2015 року по 13 грудня 2017 року. Зазначений позов був розглянутий судом в межах справи № 922/4220/17.

Зокрема, рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2018 по справі № 922/4220/17 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість із відшкодування фактичних витрат за комунальні послуги, податку на землю та податку на нерухомість за період з червня 2015 року по червень 2017 року включно у розмірі 106202,95 грн.; інфляційні нарахування за прострочення відшкодування фактичних витрат з липня 2015 року по жовтень 2017 року включно у розмірі 18027,72 грн.; 3% річних за прострочення відшкодування фактичних витрат з липня 2015 року по 13 грудня 2017 року у розмірі 4163,87 грн. та 1925,92 грн. судового збору.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 по справі № 922/4220/17, а тому в передбаченому законом порядку набрало законної сили.

ОСОБА_1 свідчать матеріали справи, виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №01/06/15 від 01.06.2015 та за рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2018 по справі № 922/4220/17 відбулося 05.06.2018, про що свідчить надана позивачем виписка по рахунку 26001000037972,980 в АТ Укрексімбанк від 20.06.2018.

Разом з тим, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №01/06/15 від 01.06.2015 позивачем додатково нараховано до стягнення з відповідача 1510,12 грн. річних за період прострочення з 14.12.2017 по 04.06.2018 та 6755,30 грн. інфляційних за період прострочення з 01.11.2017 по 04.06.2018, тобто за ті періоди прострочення, які не були враховані при здійсненні розрахунку при поданні позову в межах справи № 922/4220/17.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2018 по справі № 922/4220/17 щодо наявності у відповідача простроченого зобов'язання зі сплати боргу за договором оренди нежитлових приміщень №01/06/15 від 01.06.2015 є преюдиційними, а тому не потребують додаткового доказування при розгляді судом даного спору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В пункті 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , зокрема, зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Факт існування у відповідача перед позивачем простроченого зобов'язання зі заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень №01/06/15 від 01.06.2015 у сумі 106202,95 грн. за період жовтня 2017 по 05.06.2018 підтверджується матеріалами справи, судовим рішенням у справі № 922/4220/17, та відповідачем належними доказами не спростований.

При цьому, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються вищевикладеним посилання відповідача на те, що нарахування позивачем інфляційних та річних за прострочення виконання зобов'язання з оплати є нібито безпідставним, оскільки зобов'язання зі сплати суми боргу, на який позивачем здійснено нарахування, виникло з моменту винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 922/4220/17.

Зазначені обставини надають позивачу право на нарахування інфляційних річних за період прострочення з 14.12.2017 по 04.06.2018 та інфляційних за період прострочення з 01.11.2017 по 04.06.2018, тобто за ті періоди прострочення, які не були враховані при здійсненні розрахунку при поданні позову, та відповідно при винесенні судового рішення в межах справи № 922/4220/17.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок зазначених нарахувань суд приходить до висновку про його відповідність вимогам чинного законодавства, проте часткову арифметичну невірність.

Разом з тим, оскільки за змістом п. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 6755,30 грн. інфляційних нарахувань з листопада 2017 року по 04.06.2018 та 1510,12 грн. 3% річних з 14.12.2017 по 04.06.2018.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на відповідача ОСОБА_1 наслідок, з останнього на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1762 грн.

Керуючись ст. ст. 12-14, 73-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наномедцентр-Харків" (61003, м. Харків, пр. Московський, буд. 10/12, код ЄДРПОУ: 37761674) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (61003, м. Харків, пр. Московський, буд. 10/12; код ЄДРПОУ: 14078902):

6755,30 грн. інфляційних нарахувань з листопада 2017 року по 04.06.2018;

1510,12 грн. 3% річних з 14.12.2017 по 04.06.2018;

1762 грн. грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2