Рішення

від 10.08.2018 по справі 813/2304/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2304/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області, за участі сільського голови села Рогізно Лутчина Івана Володимировича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) 04.06.2018 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області (далі - Рогізненська сільська рада, відповідач). Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови села Рогізно № 24 від 04.05.2018 Про звільнення з посади спеціаліста І категорії (землевпорядника) ОСОБА_2. ;

- поновити ОСОБА_2 на посаді спеціаліста І категорії (землевпорядника) Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області;

- зобов'язати Рогізненську сільську раду Яворівського району Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 травня 2018 року по час ухвалення судового рішення у справі.

Позовні вимоги ґрунтуються на таких аргументах (а.с.4-7): 04.05.2018 ОСОБА_2 звільнено з посади спеціаліста І категорії (землевпорядника) на підставі пункту 3 статті 84 Закону України Про державну службу . Позивач зазначає, що жодної фактичної підстави прийняття це розпорядження не містить. Припускає, що такою фактичною підставою може бути факт притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі постанови Яворівського районного суду Львівської області від 04.04.2018 року в справі №460/1172/18. Цим рішенням ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні передбаченого ч.2 статті 172-6 КУпАП адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності став факт несвоєчасного подання ОСОБА_2 як особою, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, що пов'язане з набуттям на праві власності автомобіля марки Фольксваген Транспортер 2002 року випуску вартістю 240000 гривень. Позивач стверджує, що його незаконно звільнили із займаної посади, оскільки в постанові Яворівського районного суду Львівської області від 04.04.2018 року не вказано про позбавлення його права займати посаду у зв'язку із допущеним порушенням вимог антикорупційного законодавства. Вказує, що норми пункту 3 статті 84 Закону України Про державну службу на нього не поширюються, оскільки він є посадовою особою органу місцевого самоврядування, питання проходження ним служби врегульовано Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування . Окремо звертає увагу суду на той факт, що був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення, пов'язане з корупцією, а Закон України Про запобігання корупції чітко розмежовує корупційні правопорушення та правопорушення, пов'язані з корупцією. Відповідно до статті 52 Закону України Про запобігання корупції повідомлення про суттєву зміну в майновому стані віднесено до додаткових заходів здійснення фінансового контролю суб'єктів декларування, а порушення вимог фінансового контролю у вигляді несвоєчасного повідомлення про суттєву зміну в майновому стані відноситься до адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією (глава 13-А Адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією КУпАП). В свою чергу Закон України Про службу в органах місцевого самоврядування передбачає припинення служби у випадку притягнення посадової особи місцевого самоврядування до відповідальності за корупційне правопорушення. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить суд задовольнити позов.

Відповідач позов не визнає. Представник Рогізненської сільської ради подав відзив на позовну заяву (а.с. 18-20) та просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі. Зазначає, що згідно статті 12 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України Про запобігання корупції . ОСОБА_2 притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а відомості про позивача включено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Також Рогізненська сільська рада отримала від Городоцької місцевої прокуратури контроль , в якому зазначено, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України Про державну службу набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення є підставою для припинення державної служби у зв'язку із втатою права на державну службу або його обмеженням; незважаючи на це ОСОБА_2 продовжує перебувати на державній службі в органах місцевого самоврядування. За таких обставин, відповідач вважає законним спірне розпорядження, а доводи позивача безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача доводи відзиву підтримав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Сільський голова села Рогізно Лутчин І.В., що є представником відповідача та залучений до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, підтримав викладені у відзиві доводи та просив суд у задоволенні позову відмовити. Також повідомив суд, що 03.07.2018 звернувся до НАЗК із запитом, чи може перебувати на посаді в органах місцевого самоврядування особа, притягнена до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Суд заслухав пояснення представників сторін, третьої особи, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_2 10.04.1996 році прийнятий на роботу інженера-землевпорядника Рогізнянської сільської Ради народних депутатів (а.с.11); 19.04.1996 року склав присягу посадової особи місцевого самоврядування (а.с. 22). 21.05.1996 прийнятий в порядку переведення на посаду спеціаліста землевпорядника районного відділу земельних ресурсів, де працював на різних посадах до 03.03.2003 (а.с.12).

Наказом Яворівського районного відділу земельних ресурсів від 03.03.2003 № 06-К По особовому складу ОСОБА_2 звільнено з посади спеціаліста -землевпорядника ІІ категорії Яворівського відділу земельних ресурсів у зв'язку із переведенням на роботу в Рогізнянську сільську раду на підставі ч. 5 ст. 36 КЗпП (а.с. 43, 12). На підставі розпорядження сільського голови № 8 від 01.03.2003 ОСОБА_2 прийнятий на роботу спеціалістом-землевпорядником І категорії Рогізнянської сільської ради з 03.03.2003 (а.с. 44).

Постановою Яворівського районного суду Львівської області № 460/1172/18 від 04.04.2018 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП. Суд вказав, що ОСОБА_2 є спеціалістом-землевпорядником Рогізнянської сільської ради Яворівського району Львівської області. 16.12.2017 набув право власності на автомобіль Volkswagen Transporter 2002 року, вартість якого становила 240000 грн. Враховуючи, що вартість придбаного автомобіля перевищує поріг у 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, у ОСОБА_2 виник обов'язок повідомити НАЗК про суттєву зміну у майновому стані упродовж періоду з 00.00 17.12.2017 по 23.59 26.12.2017. Відповідно до відомостей з Єдиного державного Реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_2 подав НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані 20.02.2018 о 16 год. 05 хв. Суд наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень (а.с. 9-10). Відомості про вчинення ОСОБА_2 як посадовою особою місцевого самоврядування згаданого правопорушення включено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (а.с. 25-26).

02.05.2018 заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Шаравара І.В. скерував голові Рогізнянської сільської ради Лутчин І.В. лист № 05/25-263-вих-18 (а.с. 23-24). В листі зазначив, що постановою Яворівського районного суду Львівської області від 04.04.2018, яка 17.04.2018 набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень. Заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури з посиланням на пункт 3 частини першої статті 84 Закону України Про державну службу звернув увагу сільського голови на той факт, що набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення є підставою для припинення державної служби, проте незважаючи на цю обставину ОСОБА_2 продовжує перебувати на державній службі в органах місцевого самоврядування. В листі заступник керівника місцевої прокуратури зобов'язав сільського голову провести службове розслідування, про результати службового розслідування повідомити Яворівський відділ Городоцької місцевої прокуратури Львівської області з долученням матеріалів розслідування та розпорядчих документів про припинення державної служби ОСОБА_2 у зв'язку з втратою права на державну службу.

04.05.2018 сільський голова с.Рогізно прийняв розпорядження № 24 Про звільнення з посади спеціаліста І категорії (землевпорядника) ОСОБА_2. , відповідно до котрого ОСОБА_2 04.05.2018 звільнено з посади спеціаліста І категорії (землевпорядника) сільської ради відповідно до пункту 3 статті 84 Закону України Про державну службу з виплатою компенсації за невикористану відпустку в кількості 45 днів (а.с. 8).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Поняття державної служби дає визначення Закон України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ) - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (стаття 1). Сфера дії Закону № 889-VІІІ визначена в статті 3 - цей закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VІІІ набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення є підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням.

Закон України Про запобігання корупції від 14.10.2014 № 1700-VІІ (далі - Закон № 1700-VІІ) дає визначення термінів:

- корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

- правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України Про службу в органах місцевого самоврядування від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування згідно з частиною першою статті 7 Закону № 2493-III визначається Конституцією України, законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про статус депутатів місцевих рад , Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів , цим та іншими законами України.

Посадами в органах місцевого самоврядування згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 2493-III є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до визначеної статтею 14 Закону № 2493-III класифікації посад в органах місцевого самоврядування посади спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад віднесено до сьомої (найнижчої) категорії посад.

Статтею 20 Закону № 2493-III визначено підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. Відповідно до частини четвертої цієї статті рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 19 КАС України:

- юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

ОСОБА_2 з 03.03.2003 проходив службу в органах місцевого самоврядування на посаді спеціаліста сільської ради.

В квітні 2018 на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у формі штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Сільський голова с. Рогізно отримав від місцевої прокуратури інформацію про цей факт та виніс розпорядження № 24 від 04.05.2018, відповідно до якого ОСОБА_2 було звільнено з посади спеціаліста І категорії сільської ради на підставі пункту 3 статті 84 Закону України Про державну службу .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Критерій законності є першим серед визначених КАС України, дотримання яких дозволяє суду зродити висновок про правомірність рішення суб'єкта владних повноважень. Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Дія Закону № 889-VІІІ не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, про що прямо вказано в пункті 11 частини третьої статті 3 цього Закону. Відтак сільський голова не мав підстав для прийняття рішення про звільнення посадової особи місцевого самоврядування на підставі пункту 3 статті 84 Закону України Про державну службу . З огляду на це розпорядження № 24 від 04.05.2018 є очевидно протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи міркування та аргументи сторін щодо можливості припинення перебування ОСОБА_2 на публічній службі в органах місцевого самоврядування на підставі статті 20 Закону № 2493-III, суд такі відхиляє як такі, що не стосуються предмету спору. Суд враховує, що відповідач при звільненні ОСОБА_2 не застосовував норм Закону № 2493-III, тому суд не має підстав давати правову оцінку застосовності статті 20 цього Закону до спірних правовідносин та висловлювати свою позицію щодо законності/протиправності гіпотетичного звільнення позивача на підставі цієї правової норми. Суд також зауважує, що рішення суду про протиправність розпорядження № 24 від 04.05.2018 не перешкоджає відповідачеві вирішити питання щодо перебування ОСОБА_2 на публічній службі у встановлені Законом порядку та строки.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки суд вважає протиправним рішення про звільнення позивача з посади, то ОСОБА_2 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений. ОСОБА_2 звільнено з посади з 04.05.2018; відповідач пояснив, що цей день був останнім днем перебування позивача на публічній службі. Отже, позивач підлягає поновленню на посаді з 05.05.2018.

Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядом обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100). Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).

Відповідно до відомостей довідки про доходи (а.с. 56) середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 становить 4814,34 грн., середньоденна - 234,85 грн. Період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях, починаючи з першого дня після звільнення, до прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді (05.05.2017 по 10.08.2018). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 15734,78 грн. (з 05.05.2018 по 31.05.2018 - 18 днів*234,85 грн./день; червень, липень 2018 року в розмірі середньомісячного заробітку 4814,34 грн. за кожен місяць; з 01.08.18 по 10.08.2018 - 8 днів*234,85 грн.).

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. З огляду на цю норму КАС України суд встановлює порядок виконання рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді спеціаліста І категорії (землевпорядника) Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 4814 гривень 34 коп. підлягає негайному виконанню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, п.п. 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови села Рогізно № 24 від 04.05.2018 Про звільнення з посади спеціаліста І категорії (землевпорядника) ОСОБА_2. .

Поновити ОСОБА_2 на посаді спеціаліста І категорії (землевпорядника) Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області, з 05.05.2018.

Стягнути з Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області (81043, Львівська область, Яворівський район, село Рогізно, вул. Молодіжна, буд. 2, ідентифікаційний код 04373123) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15734 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) гривень 78 коп. за період з 05.05.2018 по 10.08.2018.

Встановити такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу:

- при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді спеціаліста І категорії (землевпорядника) Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 4814 (чотири тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 34 коп. допустити до негайного виконання.

Судові витрати не розподіляти.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2018.

Суддя Москаль Р.М.