Рішення

від 15.08.2018 по справі 815/2748/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2748/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективної фірми Вестт до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 23.01.2018 № 0010561212.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки від 20.12.2017 № 14635/15-32/12-12/20975376 висновки щодо виявлених порушень, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201 та згідно з ст. 120-1 ПК України застосовано штраф в розмірі 21688,56 грн. Зокрема КФ Вестт вчасно надсилалися засобами телекомунікаційного зв'язку із застосуванням ЕЦП податкові накладні №№ 1, 3, 4, 5, 6, однак всі податкові накладні не були прийняті. В якості підстави для їх неприйняття в квитанціях зазначалося порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме ЄДРПОУ 20975376. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності . При цьому податковим законодавством не передбачена така причина неприйняття електронної звітності, а сам договір про надання електронної звітності № 070420141 від 07.04.2014 був чинний в періоді з 05.04.2016 по 04.04.2018, а також є чинним на поточну дату. Таким чином, відповідний договір про надання електронної звітності фактично був чинний на момент подання позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку податкових накладних, які в свою чергу безпідставно не були зареєстровані в ЄРПН. Фірмою було виконано всі необхідні дії стосовно своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у зв'язку із чим порушення встановленого терміну реєстрації ПН в ЄРПН відбулося не з вини позивача, а тому застосування фінансової відповідальності в такому випадку є необґрунтованим.

Ухвалою судді від 14.06.2018 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 26.06.2018 о 15:00 год.

В судовому засіданні 26.06.2018 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача до 09.08.2018 о 11:30 год.

08.08.2018 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Так, перевіркою встановлено порушення строків реєстрації ПН в ЄРПН, за що ПКУ передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафу. Перевірка проведена у відповідності до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПКУ та в ході її проведення встановлено низку ПН, які не були зареєстровані в Реєстрі з дотриманням ст. 201, 120-1 ПКУ.

В судовому засіданні, призначеному на 09.08.2018, оголошена перерва для надання відповідачем суду витребуваних доказів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України в порядку ст. 76 розд. ІІ ПК України та пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України співробітником ГУ ДФС в Одеській області проведено перевірку своєчасності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, дата виписки яких припадає на 2017 рік, за результатами якої складено акт від 20.12.2017 № 14635/15-32/12-12/20975376.

Перевіркою встановлено затримання граничних розмірів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, встановлених ст. 201 ПК України, на яких відповідно до ст. ст. 192 та 201 ПК України покладено обов'язок щодо такої реєстрації:

1. Податкова накладна № 4 від 30.09.2017 на суму 19694,67 грн. - дата реєстрації 19.10.2017 (4 дні затримки);

2. Податкова накладна № 3 від 29.09.2017 на суму 69000 грн. - дата реєстрації 19.10.2017 (4 дні затримки);

3. Податкова накладна № 5 від 30.09.2017 на суму 2655,25 грн. - дата реєстрації 19.10.2017 (4 дні затримки);

4. Податкова накладна № 6 від 30.09.2017 на суму 2681,05 грн. - дата реєстрації 19.10.2017 (4 дні затримки);

5. Податкова накладна № 1 від 18.09.2017 на суму 122854,54 грн. - дата реєстрації 20.10.2017 (5 днів затримки).

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 № 0010561212, яким до КФ Вестт застосовано штраф в розмірі 21688,56 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 07.04.2014 КФ Вестт направлено до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси договір про визнання електронних документів № 070420141, який цього ж дня був укладений із інспекцією (реєстраційний номер № 9018204325). До договору також надані ЕЦП директора ОСОБА_1, бухгалтера ОСОБА_2, печатки підприємства. Термін дії ЕЦП 05.04.2016.

05.04.2016 КФ Вестт продовжено дію договору від 07.04.2014 шляхом направлення повідомлення, яке було автоматично зареєстровано засобами інформаційних систем (реєстраційний номер № 9049498369) та опрацьовано того ж дня. До повідомлення додані посилені сертифікати відкритих ключів (ЕЦП) директора ОСОБА_1, бухгалтера ОСОБА_2, печатки фірми (а.с. 28 - 42). Термін дії всіх ЕЦП 04.04.2018, що не заперечувалось представником відповідача та зазначено у відзиві на позовну заяву.

З огляду на матеріли справи, КФ Вестт засобами телекомунікаційного зв'язку із застосуванням ЕЦП направило контролюючому органу податкові накладні: № 4 від 30.009.2017 - 06.10.2017 о 14 год. 31 хв. 26 сек.; № 3 від 29.09.2017 - 15.10.2017 о 09 год. 31 хв. 30 сек.; № 5 від 30.09.2017 - 11.10.2017 о 13 год. 57 хв. 40 сек.; № 6 від 30.09.2017 - 09.10.2017 о 11 год. 34 хв. 46 сек.; № 1 від 18.09.2017 - 15.10.2017 о 09 год. 30 хв. 53 сек.

Однак всі зазначені податкові накладні не були прийняті, згідно квитанцій, в яких зазначено причину: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме ЄДРПОУ 20975376. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності (а.с. 23- 27).

З метою досудового вирішення спору, КФ Вестт неодноразово зверталося до ГУ ДФС в Одеській області із заявами від 05.10.2017 № 25, від 05.10.2017 № 26, від 11.10.2017 № 30, від 05.10.2017 № 27, за результатами розгляду яких листом ГУ ДФС в Одеській області від 30.10.2017 № 10960/10/15-32-08-10 повідомило КВ Вестт про те, що відповідно до даних інформаційних систем ДФС договір про визнання електронних документів № 9049498369, укладений між КФ Вестт та ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, є чинним. Факт безперешкодного прийняття 15 документів (в т.ч. 5 податкових накладних), наданих протягом жовтня 2017 р., в електронному вигляді (останні 27.10.2017) є підтвердженням чинності договору про визнання електронних документів, укладеного між КФ Вестт та ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду пояснення, що впродовж дії договору про визнання електронних документів № 9049498369 від 07.04.2014 статус суб'єкта електронного документообігу змінювався. Зокрема зазначив, що 03.10.2017 інспектором ДПІ для платника встановлено заборону на подання звітності в електронному вигляді з коментарем згідно листа ГУ ДФС в Одеській області Про компрометацію ключів від 02.10.2017 № 1441/8/15-54-08 . При цьому 19.10.2017 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області змінено статус подання звітності по e-mail для КФ Вестт - платника включено до електронного документообігу.

02.04.2018 КФ Вестт направлено повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису, яке було автоматично зареєстровано засобами інформаційних систем та опрацьовано того ж дня. До повідомлення додавалися посилені сертифікати відкритих ключів, видані АЦСК ТОВ Центр сертифікації ключів Україна директору ОСОБА_1, бухгалтеру ОСОБА_2, печатки (термін дії всіх ЕЦП - 01.04.2020).

В судовому засіданні 09.08.2018 від відповідача судом було витребувано засвідчену належним чином копію листа ГУ ДФС в Одеській області Про компрометацію ключів від 02.10.2017 № 1441/8/15-54-08, однак в наступне судове засідання, 13.08.2018 представник відповідача надати його зміг, пояснивши, що була допущена помилка, і фактичною підставою для заборони платнику подання звітності в електронному вигляді слугував інший лист ДПІ, який також до суду надати можливості немає.

Таким чином, судом встановлено, що в періоді з 06.10.2017 по 15.10.2017 - коли КФ Вестт подавалися податкові накладні №№ 4, 3, 5, 6, 1 для реєстрації в ЄРПН діяла встановлена податковим органом для КФ Вестт заборона на подання звітності в електронному вигляді, проте пояснити причини її встановлення, а також скасування з 19.10.2017 представник податкового органу в судовому засіданні не зміг. При цьому договір про визнання електронних документів № 9049498369 від 07.04.2014 в цьому періоді був чинним.

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної встановлена статтею 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 120-1.1 цієї статті Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу, зокрема, в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

В той же час, пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лише за наявності його вини.

Про фактичне дотримання КФ Вестт строків реєстрації розрахунків коригування свідчать вчасно надіслані розрахунки коригування та квитанції з відмовою в їх реєстрації, копії яких наявні в матеріалах справи.

Так, згідно п.7.7 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.04.08 № 233 "Про подання електронної податкової звітності" (втратив чинність 15.11.2017) датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Пунктом 7.6 цього Наказу визначено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

За обставин справи, причиною для відмови у реєстрації податкових накладних в ЄРПН в квитанціях зазначено: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме ЄДРПОУ 20975376. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності . При цьому представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити тимчасової заборони податковим органом платнику податку КФ Вестт у періоді надання податкових накладних з 06.10.2017 по 15.10.2017, а також подальшого відновлення прийняття документів з 19.10.2017, що й слугувало фактичною причиною пропуску строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН з порушенням термінів, тобто фактично з вини податкового органу.

В той же час, судом з'ясовано, що укладений 07.04.2014 між органом державної фіскальної служби та позивачем договір № 070420141 про визнання електронних документів, станом на 06.10.2017 - 15.10.2017 діяв та не був розірваний/припинений контролюючим органом в односторонньому порядку.

Наведені обставини свідчать про те, що підставою для неприйняття податкових накладних Фірмі в електронному вигляді та відмови в їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних слугували причини, які не відповідали дійсності, а позивач, у свою чергу, під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг вчинив усі необхідні дії щодо реєстрації цих документів у Реєстрі в термін до 15 днів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що КФ Вестт було вжито всіх заходів задля своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, втім, з незалежних від неї причин, вказана реєстрація була здійснення із запізненням.

Таким чином, оскільки затримка реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виникла не з вини позивача, доводи платника податків про протиправність застосування контролюючим органом до нього штрафу згідно з оскаржуваним актом індивідуальної є обґрунтованими та правомірними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 30.01.2018 N К/9901/246/17 (справа № 815/2745/17), який, в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

За обставин справи, відповідачем не наведено вагомих та ґрунтовних доводів проти адміністративного позову та не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У відзиві фактично відсутні адекватні відповіді на доречні та важливі аргументи позивача, наявне визнання допущених в ході перевірки помилок, однак при цьому зазначається про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі встановлених фактів суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв у непередбачений Конституцією та законами України спосіб, необґрунтовано та без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 № 0010561212 підлягає скасуванню.

Беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 1762 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області вказані витрати на сплату судового збору.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 грн., сплачену адвокату ОСОБА_3 згідно договору від 01.06.2018 № 01/06-2, додатку № 1 до нього, звіту про надану правову (правничу) допомогу від 05.06.2018, розрахунку витрат на правову (правничу) допомогу від 06.06.2018.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАСУ для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАСУ розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст.134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.134 КАСУ обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак будь-яких клопотань з боку відповідача щодо заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу та про їх зменшення до суду не находило.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами понесений КФ Вестт розмір судових витрат в сумі 6500 грн. на правову (правничу) допомогу, що вбачається з договору від 01.06.2018 № 01/06-2, додатку № 1 до нього, звіту про надану правову (правничу) допомогу від 05.06.2018, розрахунку витрат на правову (правничу) допомогу від 06.06.2018, квитанції до прибуткового касового ордеру № 14 від 08.08.2010 на суму 6500 грн. При цьому відповідачем будь-яких клопотань щодо заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу та про їх зменшення не заявлялося, а суд, з урахуванням положень ч.6 та ч.7 ст.134 КАС України, не уповноважений вирішувати вказані питання за власною ініціативною.

Крім того, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 1762 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області витрати в розмірі 1762 грн. - пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 134, 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Колективної фірми Вестт (65051, Одеська область, м. Одеса, пров. 4-й Локомотивний, 38А; код ЄДРПОУ 20975376) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 23.01.2018 № 0010561212.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Колективної фірми Вестт судові витрати у розмірі 8262 грн. (вісім тисяч двісті шістдесят дві грн.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.08.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк