Рішення

від 14.08.2018 по справі 2040/5656/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.08.2018 р. справа №2040/5656/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_2 до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про 1) зобов'язання Кегичівської РДА Харківської області розглянути заяву ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, про надання дозволу на розроблення проекту відведення двох земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,7910 га (номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323182000:03:003, найближчий кадастровий номер 6323182000:03:003:0422) та орієнтовною площею 2,0777 га (номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323182000:03:003, найближчий кадастровий номер 6323182000:03:003:0373) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), розташованих за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області , -

встановив:

Позивач, ОСОБА_2, в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про зобов'язання Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області розглянути заяву ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення проекту відведення двох земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,7910 га (номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323182000:03:003, найближчий кадастровий номер 6323182000:03:003:0422) та орієнтовною площею 2,0777 га (номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323182000:03:003, найближчий кадастровий номер 6323182000:03:003:0373) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), розташованих за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що 15.12.2017 р. звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання дозволу щодо погодження виділення земельної ділянки (пай), виготовлення та оформлення права власності на земельну ділянку (пай) на виконання рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 10.10.2005 року у справі №2-487(2005р.). Стверджує, що рішення по суті порушеного питання не одержав. У зв'язку з цим, просить суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Кечичівська районна державна адміністрація Харківської області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної власності та комунальної власності від 06.09.2012р. № 5245-VІ (набрав чинності з 01.01.2013 р.) змінені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування. З огляду на зміни у обсязі владних управлінських функцій вирішення порушеного ОСОБА_2 питання відійшло до компетенції ГУ Держгеокадастру у Харківській області. У зв'язку з цим, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 10.10.2005 р. у справі №2-487(2005р.) 1) визнано за громадянином ОСОБА_2 право на земельну ділянку частку (пай) в розмірі 5,13 умовних кадастрових одиниць з оцінкою її вартості 52.687,70 грн., 2) зобов'язано Кегичівську РДА Харківської області надати ОСОБА_2 земельну частку (пай) в розмірі 5,13 умовних кадастрових гектарів з земель державної власності на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Розпорядженням відповідача, Кегичівської РДА Харківської області, від 28.11.2005р. №424 позивачу, ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) 5,13 умовних кадастрових гектарів із земель запасу на території Лозівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як з'ясовано судом, позивач указаного рішення владного суб'єкта не виконав.

Натомість, 15.12.2017 р. позивач, ОСОБА_2 повторно звернувся до Кегичівської РДА Харківської області з приводу надання дозволу для погодження виділення земельної ділянки (пай), виготовлення та оформлення права власності на земельну ділянку (пай) як власнику згідно рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 10.10.2005року у справі №2-487(2005р.).

Звернення громадянина було розглянуто владним суб'єктом і листом від 15.01.2018 р. №01-37/177 надано відповідь, якою повідомлено, що з 01.01.2013 р. вирішення порушеного питання віднесено до компетенції ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Перевіряючи відповідність закону вчиненого владним суб'єктом діяння управлінського характеру, суд зазначає, що правовідносини з приводу надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою унормовані, насамперед, приписами Земельного кодексу України, Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 р. № 5245-VI.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-76, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що заява позивача з приводу надання дозволу для погодження виділення земельної ділянки (пай), виготовлення та оформлення права власності на земельну ділянку (пай) як власнику згідно рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 10.10.2005року у справі №2-487(2005р.) була розглянута владним суб'єктом.

Відповідь надана листом від 15.01.2018 р. №01-37/177.

Вимог про визнання протиправним волевиявлення владного суб'єкта, котре втілено у згаданому листі, позивачем не заявлено.

Прийняте владним суб'єктом у спірних правовідносинах та оформлене у листі від 15.01.2018 р. №01-37/177 рішення як форма волевиявлення органу управління не суперечить змісту ст.ст. 118 та 122 Земельного кодексу України, згідно з якими районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для покладення на відповідача обов'язку повторного розгляду питання, вже вирішеного по суті та у межах компетенції, адже раніше прийняте рішення є діючим.

Розв'язуючи спір, суд зважає, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України у редакції Закону України від 02.06.2016 р. №1401-VIII судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Правовідносини з приводу примусового виконання судових рішень унормовані приписами Закону України Про виконавче провадження .

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 10.10.2005 р. у справі №2-487(2005р.) набрало законної сили 11.11.2005 р.

Згідно з ст. 21 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. №606-ХIV (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі листи за рішеннями суду по цивільній справі можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Аналогічна за змістом та суттю норма міститься і у п.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII.

Звідси слідує, що право особи, котре ґрунтується на рішенні суду, за загальним правилом не є абсолютним у часі, а має бути реалізовано за процедурою Закону України Про виконавче провадження з обов'язковим дотриманням визначеного законом строку.

Сплив названого строку припиняє дію захищеного суб'єктивного права особи (ущемленого інтересу), але пропущений особою з поважних причин строк пред'явлення виконавчого листа за рішенням суду до примусового виконання може бути поновлений судом.

У спірних правовідносинах строк виконання рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 10.10.2005 р. у справі №2-487(2005р.) скінчився і судом не поновлювався.

Відтак, відповідач, Кегичівська РДА не мав обов'язку вчиняти управлінські дії з виконання означеного судового акту.

Вирішуючи спір, суд зважає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження районних державних адміністрацій на виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) були передбачені ст.5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

З 01.01.2013 р. набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012р. №5245-VI, яким, зокрема, були внесені зміни до ст. 122 Земельного кодексу України унаслідок чого зазнав змін і порядок надання земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність громадян.

Процитовані зміни призвели до зменшення обсягу управлінських повноважень РДА з приводу прийняття рішень відносно земельних ділянок, який у силу ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України почав поширюватись ділянки для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва

Водночас владні управлінські функції з прийняття рішень відносно земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України були передані законодавцем у відання Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

За матеріалами справи судом установлено, що позивач претендує на дві земельні ділянки орієнтовною площею 2,7910 га (номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323182000:03:003, найближчий кадастровий номер 6323182000:03:003:0422) та орієнтовною площею 2,0777 га (номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323182000:03:003, найближчий кадастровий номер 6323182000:03:003:0373), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля), розташованих за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Отже, оскільки земельні ділянки, на які претендує позивач, знаходяться за межами населеного пункту і відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, то повноваження щодо розпорядження такими земельними ділянками відповідно до положень ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012р. №5245-VI), належать саме Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів або його тероргану, тобто у даному випадку - Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованим посилання РДА на те, що вирішення порушеного позивачем питання належить до компетенції ГУ Держкомзему у Харківській області як територіального органу Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Проведеним судовим розглядом не виявлено існування у спірних правовідносинах порушеного суб'єктивного права позивача (або ущемленого інтересу), що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 14 серпня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.