Вирок

від 15.08.2018 по справі 623/839/18

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/839/18

Номер провадження 1-кп/623/163/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі

головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретарів Телешевської В.Ю., Лисенко О.В.,

прокурора Ходака Є.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ізюмського міськрайонного суду кримінальне провадження № 12018220320000266 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не працюючого, інваліда 2-ї групи, раніше судимого:

1) 11.10.2007 Ізюмським районним судом Харківської області за ч.1 ст.190 КК України до 2 років обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України із іспитовим строком 1 рік;

2) 13.04.2012 Ізюмським районним судом Харківської області за ч.1 ст.186 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України із іспитовим строком 1 рік;

3) 04.09.2012 Ізюмським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 01.07.2014 з Холодногірської ВК № 18 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.06.2014 на підставі ст.1-Г Закону України Про амністію та Закону України Про внесення змін про застосування амністії в Україні від 06.05.2014;

зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 повторно, 15 березня 2018 року приблизно о 15год. 00 хв., діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зайшов на територію колишнього заводу ІОМЗ, де розташоване приміщення цеху ТОВ ДАК + (код ЄДРПОУ 39711892) по вул. Пролетарській 1-Є у м. Ізюм Харківської області та намагався з зовнішнього боку приміщення вказаного цеху таємно викрасти металеву систему вентиляції вагою 111,85 кг вартістю 708 грн. 01 коп., але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як був затриманий на місці вчинення злочину працівниками ТОВ ДАК + .

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто, незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - злочині, передбаченому ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України свою вину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Потерпілий ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру не має.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1, представник потерпілого та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.3 ст.15 КК України замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Відповідно до ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, покази обвинуваченого, письмові докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно.

Прокурор Ходак Є.С. просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст.76 КК України покласти обов'язки передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Відповідно до постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 року: Разом із тим, як видно з результатів перевірки матеріалів кримінального провадження, встановивши фактичні обставини замаху на крадіжку, суд першої інстанції помилково кваліфікував діяння особи як замах на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше сховище. Зокрема, у постановленому вироку суд установив, що злочин було вчинено шляхом вільного доступу на територію подвір'я. За наведених обставин цю територію, навіть якщо вона мала огорожу, не можна вважати сховищем, адже у конкретному випадку її наявність суд фактично визначив як таку, що встановлює лише видимі межі території, а не як сховище. На зазначене апеляційний суд не звернув уваги, на що слушно вказує захисник у касаційній скарзі .

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк при виявленому середньому ризику небезпеки для суспільства, може становити небезпеку для суспільства.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що за вищевказаною адресою ОСОБА_1 дійсно мешкає, з сусідами не конфліктує, алкогольними напоями не зловживає, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, проходив строкову військову службу у ЗСУ.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, а саме: ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - відповідно до ст. 12 КК України віднесені до злочинів середньої тяжкості.

Обставинами, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлені.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, також мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, який ніде не працює, раніше тричі судимий, два рази з яких суд давав можливість обвинуваченому ОСОБА_1 виправитись, застосувавши до нього іспитовий строк відповідно до ст.75 КК України, але незважаючи на це, обвинувачений на шлях виправлення не став та повторно скоїв новий аналогічний злочин проти власності, а також враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на високому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та на середньому рівні ризики небезпеки для суспільства, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статі, що передбачає відповідальність за вчинений злочин у вигляді позбавлення волі.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Судові витрати згідно ч.2 ст.124 КПК України, а саме витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 300 грн. 00 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.12, 50, 65-67, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, ст.100, 124, 126, 177, 181, 349, 370, 374 КПК України, ППВСУ Постанови Верховного Суду №7 від 24.10.2003 року Про практику призначення судами кримінального покарання , суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обрати у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Строк покарання рахувати з фактичного дня затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №1058/18 від 24.03.2018р. в розмірі 300 грн. 00 коп. на користь судового експерта ОСОБА_3, р/р НОМЕР_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22.03.2018 року - скасувати, речовий доказ: металева конструкція вентиляції, передана на зберігання власнику ТОВ ДАК+ (код ЄДРПОУ 39711892) ОСОБА_2 під розписку - вважати повернутими.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: М.О. Гуренко