Рішення

від 13.08.2018 по справі 904/2433/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2433/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

за позовом Фізичної особи-підприємця Кияшко Олени Володимирівни, АДРЕСА_2

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОМСТЕР УКРАЇНА", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 1 504 478, 79 грн. за Договором №03/12 від 03.12.2013

Представники:

Від позивача Домашенко О.О. - представник за довіреністю б/н від 23.05.2018

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Кияшко Олена Володимирівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОМСТЕР УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у сумі 1 504 478, 79 грн. по Договору №03/12 від 03.12.2013 за оплату за поставлені товари.

Позовна заява обґрунтована невиконанням Відповідачем умов Договору №03/12 від 03.12.2012 в частині повної та своєчасної оплати за поставлені товари.

Ухвалою суду від 07.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.07.2018.

Відповідач 26.06.2018 надав відзив на позов, в якому зазначив, що між ФОП Кияшко Оленою Володимирівною та ТОВ "ХОМСТЕР УКРАЇНА" укладений договір поставки № 03/12 від 03.12.2012 р. відповідно до якого ТОВ "ХОМСТЕР УКРАЇНА" повинен сплачувати кошти за поставлений товар у безготівковому порядку банківським переказом на рахунок ФОП Кияшко О.В. У своїй позовній заяві Позивач посилається на договір №03/12 від 03.12.2013, який був укладений з Відповідачем. Отже, між Позивачем та Відповідачем договір №03/12 від 03.12.2013 не укладено, відповідно ніяких зобов'язань на ніякою відповідальності Відповідач нести не може.

Позивач у судовому засіданні 03.07.2018 надав усні пояснення щодо даного відзиву Відповідача, в яких зазначив, що дати договору є технічною помилкою, оскільки інших правочинів окрім спірного Договору між сторонами не було.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2018, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.07.2018.

06.07.2018 відповідач надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

18.07.2018 позивач подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

23.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2018.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 13.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2012 між Фізичною особою-підприємцем Кияшко Оленою Володимирівною (постачальник - позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОМСТЕР УКРАЇНА" (покупець - відповідач) укладено договір поставки №03/12.

Згідно з п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов'язується відповідно до замовлень Покупця поставити та передати у власність Покупця визначені та узгодженні за ціною в Специфікаціях (Додаток № 1) товари разом з супровідною документацією до них (далі за текстом - товар, товари), а Покупець приймає Товар та сплачує за нього.

Відповідно до п. 1.2. договору, перелік товарів для постачання і ціни на них погоджені Сторонами у Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Згідно з п. 1.3. договору, загальна вартість договору складається з суми поставленого товару, зазначеної у відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1. договору, з моменту підписання сторонами товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та інших документів право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця.

Згідно з п. 6.1. договору, ціна на товар визначається сторонами в специфікаціях з урахуванням транспортних та пакувальних витрат постачальника, та зазначається у відповідних замовленнях на поставку товару.

Відповідно до п. 6.7 договору, покупець сплачує за товари у безготівковому порядку банківським переказом на рахунок постачальника, зазначений у розділі 16 цього Договору, протягом 45 банківських днів (для товарів меблевого виробництва) та 60 (шістдесяти) банківських днів (для товарів для дому) з дня прийняття товару покупцем. Оплата за товари, поставлені до будь-якого нового магазину Покупця здійснюється, протягом 60 (шістдесяти) банківських днів (для товарів меблевого виробництва) та 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів (для товарів для дому) з дня офіційного відкриття магазину та початку здійснення роздрібної торгівлі.

Згідно з п. 11.1. договору, цей договір укладений у двох екземплярах, по одному для кожній з сторін, та вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014.

Строк дії цього договору автоматично продовжується на один рік, якщо жодна з сторін не надасть письмового повідомлення іншій стороні про свій намір змінити або припинити дію цього договору щонайменше за 3 місяці додати закінчення терміну дії цього договору.

31.12.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду №31/12/15 якою продовжили строк дії договору на один календарний рік, тобто до 31.12.2016.

Також, 31.12.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду №31/12/16 якою сторони продовжили строк дії договору на один календарний рік, тобто до 31.12.2017.

Крім того, 31.12.2017 року між сторонами укладено додаткову угоду №31/12/17 якою сторони продовжили строк дії договору на один календарний рік, тобто до 31.12.2018.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 504 478,79 грн., відповідач прийняв вказаний товар без заперечень, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а.с. 24-138).

Відповідач за отриманий товар на суму 1 504 478,79 грн. не розрахувався, що і є причиною виникнення цього спору.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості за договором відповідачем суду не надано.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На час розгляду справи відповідачем за первісним позовом позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений товар не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення основного боргу у сумі 1 504 478,79 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позов стверджує, що між Позивачем та Відповідачем договір №03/12 від 03.12.2013 не укладався, оскільки укладався лише договір №03/12 від 03.12.2012, відповідно, ніяких зобов'язань та ніякої відповідальності за договором № 03/12 від 03.12.2012 Відповідач нести не може, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо дати договору оскільки позивачем було пояснено, що зазначення дати договору: 2013 року замість 2012 року є технічною помилкою, допущеною при виготовленні тексту позовної заяви. Натомість у матеріалах справи наявний лише один договір №03/12 від 03.12.2012. Також слід зазначити, що сторонами не заперечувалось, що окрім договору №03/12 від 03.12.2012, інших правочинів між ними не укладалось.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач з 2016 року не намагався вирішити спір у позасудовому порядку та не надсилав жодної претензії, суд зазначає, що законом не передбачено обов'язковість направлення претензії. При цьому, слід зазначити, що важливим фактором досудового врегулювання господарських спорів є можливість застосування цієї стадії процесу лише за бажанням суб'єктів господарювання. Водночас навіть закріплення у договорі обов'язкового досудового порядку врегулювання спору не позбавляє права будь-яку сторону одразу звернутися до суду, не врегулювавши свої правовідносини спочатку в досудовому порядку.

При цьому положеннями п. 2 ст. 222 ГК України, передбачено лише право особи, чиї права порушено, звернутись з претензією, а не її обов'язок.

Щодо посилань відповідача на недоведеність позивачем наявності боргу, а також не надання позивачем доказів, які б підтверджували сплату відповідачем боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, обов'язок доказування своїх вимог та заперечень покладається і на відповідача також. Але, посилаючись на те, що позивачем не було надано до справи доказів оплати боргу відповідачем, він також не довів, шляхом подання належних доказів, сплату ним за договором боргу.

На підставі викладеного суд вважає, що заперечення відповідача є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача у розмірі 22 567,18 грн.

Також суд зазначає, що згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року становить 1 762 гривень.

Відтак, за подання даного позову до сплати підлягав судовий збір у розмірі 22 567,18 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22 567,19 грн., тобто позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі (на 00,01 грн.), ніж підлягав сплаті.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. На час прийняття рішення такого клопотання не надходило, що не позбавляє позивача права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 73, 74, 76-79, 86, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кияшко Олени Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОМСТЕР УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у сумі 1 504 478, 79 грн. по Договору №03/12 від 03.12.2013 за оплату за поставлені товари - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОМСТЕР УКРАЇНА" (49126, м. Дніпро, вул.. Космічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 38600165) на користь Фізичної особи-підприємця Кияшко Олени Володимирівни (08325, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість у сумі 1 504 478, 79 грн. (один мільйон п'ятсот чотири тисячі чотириста сімдесят вісім грн. 79 коп.) та 22 567,18 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят сім грн. 18 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.08.2018

Суддя Н.Г. Назаренко