Рішення
від 09.08.2018 по справі 911/981/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/981/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ФУД» , 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3-Б

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОС АГРО» , 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, оф. 22

про стягнення 284427,76 грн. заборгованості та штрафних санкцій за договором суборенди № 150916-27 від 15.08.2016 р.,

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.04.2018 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ФУД» (далі - ТОВ «АЛЬФА ФУД» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОС АГРО» (далі - ТОВ «ЕПОС АГРО» , відповідач) про стягнення 284427,76 грн. заборгованості та штрафних санкцій за договором суборенди № 150916-27 від 15.08.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за надані послуги відповідно до договору суборенди № 150916-27 від 15.08.2016 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 163557,79 грн. основного боргу, 81778,90 грн. штрафу, 20577,77 грн. пені, 14471,66 грн. інфляційних втрат, 4041,64 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 16.07.2018 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2018 р. було відкладено судове засідання на 09.08.2018 р.

У судовому засіданні 09.08.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував, зазначивши про подання позивачем усіх наявних доказів на підтвердження позовних вимог; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як зазначено в ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 09.08.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

15.08.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ФУД» (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПОС АГРО» (суборендар) було укладено договір суборенди № 150916-27, відповідно до п. 1.1 якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування приміщення та майно, яке знаходиться в цьому приміщенні (об'єкт) та сплачує орендну плату за його використання на умовах договору та в розмірі відповідно до додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 1.2 договору об'єкт суборенди розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Соборна, 111.

Договір вступає в дію з дати його підписання сторонами та діє до повного його виконання сторонами. Термін оренди об'єкту за цим договором визначається з 15 серпня 2016 року по 31 серпня 2017 року (п. 2.1 договору).

У відповідності з пп.пп. 3.3.1, 3.3.2 п. 3.3 договору оплата платежів за цим договором (за користування об'єктом та додаткові послуги за поточний місяць) здійснюється суборендарем до 5-го числа кожного поточного календарного місяця оренди шляхом 100 % (сто відсоткової) передплати. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок суборендодавця.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 договору у випадку прострочення по сплаті належних суборендареві платежів на вимогу суборендодавця суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з пп. 8.3.1 п. 8.3 договору суборендар також на вимогу суборендодавця зобов'язується сплатити штраф у розмірі 50% від суми суборендної плати за місяць у випадку затримки оплати орендної плати більше, ніж на 15 (п'ятнадцять) днів.

15.08.2016 р. ТОВ «АЛЬФА ФУД» та ТОВ «ЕПОС АГРО» було підписано додаток № 1 до договору суборенди № 150916-27, відповідно до якого було визначено розмір суборендної плати, а саме - за складське приміщення (камера № 2.7) у сумі 52834,60 грн., за контейнер дерев'яний 1,2х1,6х1,2 м у сумі 12750,00 грн.

19.10.2016 р. ТОВ «АЛЬФА ФУД» та ТОВ «ЕПОС АГРО» було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого суборендар прийняв, а суборендодавець передав в строкове платне володіння та користування складське приміщення (камера № 2.7) площею 290,3 кв.м та контейнер дерев'яний 1,2х1,6х1,2 м у кількості 510 штук.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору суборенди № 150916-27 від 15.08.2016 р., ТОВ «АЛЬФА ФУД» та ТОВ «ЕПОС АГРО» було підписано акти надання послуг, у тому числі - № 278 від 28.02.2017 р. на суму 12750,00 грн., № 349 від 31.03.2017 р. на суму 52834,60 грн., № 351 від 31.03.2017 р. на суму 12175,00 грн., № 353 від 31.03.2017 р. на суму 34313,46 грн., № 455 від 30.04.2017 р. на суму 34313,46 грн., № 462 від 30.04.2017 р. на суму 6650,00 грн., № 463 від 30.04.2017 р. на суму 52834,60 грн. (копії актів долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом).

Як зазначив позивач, заборгованість замовника за актом № 278 від 28.02.2017 р. на суму 12750,00 грн. становить 4523,70 грн., а за актом № 349 від 31.03.2017 р. на суму 52834,60 грн. становить 18747,57 грн. Здійснення часткових оплат за зазначеними вище актами підтверджується довідкою ПАТ ОСОБА_2 Аваль № СН-0000-157-01/394 від 01.06.2018 р.

Відповідачем не було сплачено належним чином плату за надані йому в суборенду приміщення, у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 09.08.2017 р.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість в сумі 163557,79 грн. не сплачено.

Проте, ТОВ «АЛЬФА ФУД» та ТОВ «ЕПОС АГРО» було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 р. до 16.02.2018 р. на суму 163557,79 грн.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання і не сплатив ТОВ «АЛЬФА ФУД» заборгованість за надані йому в суборенду приміщення за договором суборенди № 150916-27 від 15.08.2016 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів здійснення оплати за надані йому в суборенду приміщення за договором суборенди № 150916-27 від 15.08.2016 р. в сумі 163557,79 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди № 150916-27 від 15.08.2016 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 163557,79 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 20577,77 грн. пені та 81778,90 грн. штрафу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалось вище, пп. 8.2.1 п. 8.2 договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті належних суборендареві платежів на вимогу суборендодавця суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення, а пп. 8.3.1 п. 8.3 договору визначено, що суборендар також на вимогу суборендодавця зобов'язується сплатити штраф у розмірі 50% від суми суборендної плати за місяць у випадку затримки оплати орендної плати більше ніж на 15 (п'ятнадцять) днів.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що заявлений до стягнення розмір штрафу було визначено в сумі 81778,90 грн. щодо кожного акта про надання послуг окремо в розмірі 50% від простроченої суми заборгованості. Вказаний розмір штрафу є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 20577,77 грн., у тому числі - за період з 06.03.2017 р. до 03.09.2017 р. на суму 4523,70 грн. в сумі 583,62 грн., з 06.04.2017 р. до 04.10.2017 р. на суму 12175,00 грн. в сумі 1539,72 грн., з 06.04.2017 р. до 04.10.2017 р. на суму 34313,46 грн. в сумі 4339,48 грн., з 06.04.2017 р. до 04.10.2017 р. на суму 18747,57 грн. в сумі 2370,93 грн., з 06.05.2017 р. до 03.11.2017 р. на суму 6650,00 грн. в сумі 832,62 грн., з 06.05.2017 р. до 03.11.2017 р. на суму 34313,46 грн. в сумі 4296,23 грн., з 06.05.2017 р. до 03.11.2017 р. на суму 52834,60 грн. в сумі 6615,18 грн. Вказаний розмір пені є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 4041,64 грн. 3% річних та 14471,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 4041,64 грн., нарахованій у тому числі - за період з 06.03.2017 р. до 06.02.2018 р. на суму 4523,70 грн. в сумі 129,37 грн., з 06.04.2017 р. до 06.02.2018 р. на суму 12175,00 грн. в сумі 317,22 грн., з 06.04.2017 р. до 06.02.2018 р. на суму 18747,00 грн. в сумі 488,45 грн., з 06.04.2017 р. до 06.02.2018 р. на суму 34313,00 грн. в сумі 894,02 грн., з 06.05.2017 р. до 06.02.2018 р. на суму 6650,00 грн. в сумі 156,87 грн., з 06.05.2017 р. до 06.02.2018 р. на суму 34313,00 грн. в сумі 809,41 грн., з 06.05.2017 р. до 06.02.2018 р. на суму 52834,60 грн. в сумі 1246,30 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 14471,66 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з березня 2017 року до грудня 2017 року на суму 4523,70 грн. в сумі 512,00 грн., з квітня 2017 року до грудня 2017 року на суму 12175,00 грн. в сумі 1138,36 грн., з квітня 2017 року до грудня 2017 року на суму 18747,00 грн. в сумі 1752,84 грн., з квітня 2017 року до грудня 2017 року на суму 34313,00 грн. в сумі 3208,27 грн., з травня 2017 року до грудня 2017 року на суму 6650,00 грн. в сумі 557,27 грн., з травня 2017 року до грудня 2017 року на суму 34313,00 грн. в сумі 2875,73 грн., з травня 2017 року до грудня 2017 року на суму 52834,60 грн. в сумі 4427,49 грн.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості відповідача, становить 12437,51 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.04.2017 - 31.12.2017 4523.00 1.094 422.92 4945.92 01.05.2017 - 31.12.2017 12175 1.084 1019.67 13194.67 01.05.2017 - 31.12.2017 18747 1.084 1570.08 20317.08 01.05.2017 - 31.12.2017 34313 1.084 2873.75 37186.75 01.06.2017 - 31.12.2017 6650 1.070 464.46 7114.46 01.06.2017 - 31.12.2017 52834 1.070 3690.10 56524.10 01.06.2017 - 31.12.2017 34313 1.070 2396.53 36709.53 Відтак заявлені позивачем інфляційні втрати підлягають частковому стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ФУД» .

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОС АГРО» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, оф. 22, код 39174087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ФУД» (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3-Б, код 39430972) - 163557 (сто шістдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 79 коп. основного боргу, 81778 (вісімдесят одну тисячу сімсот сімдесят вісім) грн. 90 коп. штрафу, 20577 (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 77 коп. пені, 4041 (чотири тисячі сорок одну) грн. 64 коп. 3% річних, 12437 (дванадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 91 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 16.08.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата ухвалення рішення09.08.2018
Оприлюднено16.08.2018

Судовий реєстр по справі —911/981/18

Рішення від 09.08.2018

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

Ухвала від 16.07.2018

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

Ухвала від 12.06.2018

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

Ухвала від 18.05.2018

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні