Рішення

від 09.08.2018 по справі 916/1165/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1165/18

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

Головуючий Гут С.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «К-ФАКТОР» про стягнення, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ :

Лиманська сільська рада Татарбунарського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «К-ФАКТОР» про стягнення, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Лиманською сільською радою Татарбунарського району Одеської області в позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2018р. було прийнято позовну заяву (вх.ГСОО№1256/18 від 12.06.2018р.) до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено письмове клопотання позивача про розгляд справи №916/1165/18 в порядку спрощеного позовного провадження, справу №916/1165/18 прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначити "05" липня 2018 р. о 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2018р. було відкладено розгляд справи на "09" серпня 2018 р. о 09:30 год.

Відповідач в засідання суду призначені на 05.07.2018р. та 09.08.2018р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 13.06.2018р. та 05.07.2018р. були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

09.08.2018р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

15 листопада 2011 року між Лиманською сільською радою (надалі - орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю К- Фактор (надалі - орендар) було укладено Договір оренди землі №8 (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 5125082700:02:002:0467, площею 0,5844 Га строком на 25 років. Договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 листопада 2011 року за №512508274000667.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата складає 7,74% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 13 953,13 грн. згідно рішення сесії Лиманської сільської ради №45-YI від 2011 року "Про затвердження ставок оренди землі державної власності в межах села Лиман на 2011 рік".

Пунктом 14 Договору визначено, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно із приписами пункту 28 Договору, Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. 38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 41 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Позивач належним чином виконує взяті за договором обов'язки - передав у користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору, не вчиняє дії, які б перешкоджали орендарю користуватися земельною ділянкою тощо.

Проте, як зазначає позивач, починаючи з 2014 року орендар систематично не виконує передбачені договором обов'язки, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем у сумі 68872,97 грн. основного боргу, 2177 грн. З % річних, 7433,89 пені та 9400,96 грн. інфляційних втрат, а разом - 87 884,82 грн.

З наведених підстав Лиманська сільська рада Татарбунарського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «К-ФАКТОР» про стягнення 68 872,97 грн. - основного боргу, 2 177грн. - 3% річних, 7 433,89 грн. - пені та 9400,96 грн. - інфляційних втрат, а разом - 87 884,82 грн., розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами ст. 625Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання земель в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

За приписами ст.24 Закону України Про оренду землі Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

В силу ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати зтендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за нотування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.).

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата складає 7,74% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 13 953,13 грн. згідно рішення сесії Лиманської сільської ради №45-YI від 2011 року "Про затвердження ставок оренди землі державної власності в межах села Лиман на 2011 рік".

Згідно із приписами пункту 28 Договору, Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, у зв'язку з порушенням ст. 762 Цивільного кодексу України та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором, перевіривши розрахунки позивача заборгованості за договором оренди земельної ділянки, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь Одеської міської ради слід стягнути заборгованість за договором оренди земельної ділянки в сумі 68 872,97 грн.

Також, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 2 177грн. - 3% річних, 7 433,89 грн. - пені та 9400,96 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 14 Договору визначено, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625.Цивільного кодексу України,боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, пені та інфляційних втрат, суд встановив, що такі розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, здійснені належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, за прострочення оплати за договором оренди підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.11.2011р. №8 суд зазначає наступне.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за тішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Суд звертає увагу, що дані положення чинного законодавства дублюються в пункті відповідно до якого п. 38 Договору, відповідно до якого дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «К-ФАКТОР» не виконує зобов'язання за Договором оренди землі, а саме не сплачує орендну плату протягом більш ніж три місяці.

Отже, систематичне неналежне виконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної плати у строки і розмірах, обумовлених умовами договору, є наслідком позбавлення позивача того, що він розраховував при укладені договору оренди, а саме ефективне надходження коштів до бюджету (в т.ч. і за рахунок орендної плати, отриманої за вказаним договором.

Таке порушення відповідачем умов договору є істотним, а тому є підставою для розірвання договору оренди від 15.11.2011р. №8.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт систематичного порушення орендарем такої істотної умови договору оренди земельної ділянки, як внесення орендної плати, що в розумінні ч. 2 ст. 651, ч. 1 ст. 785 ЦК України є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для розірвання в судовому порядку спірного договору оренди з огляду на заявлені позовні вимоги та подані докази на їх обґрунтування.

Враховуючи, що відповідно до положень чинного законодавство користування земельною ділянко комунальної власності без належної на те правової підстави не допускається, вимога позивача в частині повернення земельної ділянки є похідною від розірвання договору суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Інші матеріали справи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «К-ФАКТОР» про стягнення, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "К-Фактор" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 58; код ЄДРПОУ: 37495968) на користь Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (68141, Одеська обл., Татарбунарський р-н., с. Лиман, вул. Героїв України, буд 47А; код ЄДРПОУ: 04379404) 68 872 /шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дві/ грн. 97 коп. - основного боргу, 2 177 /дві тисячі сто сімдесят сім/ грн. 00 коп. - 3% річних, 7 433 /сім тисяч чотириста тридцять три/грн. 89 коп. - пені, 9 400 /дев'ять тисяч чотириста/ грн. 96 коп. - інфляційних втрат та 5 286 /п'ять тисяч двісті вісімдесят шість/ грн. 00 коп.

3. Розірвати укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "К-Фактор" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 58; код ЄДРПОУ: 37495968) та Лиманською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (68141, Одеська обл., Татарбунарський р-н., с. Лиман, вул. Героїв України, буд 47А; код ЄДРПОУ: 04379404) договір оренди землі №8 від 15.11.2011р., кадастровий номер земельної ділянки: 5125082700:02:002:0467, площею 0,5844 га, який зареєстровано у Відділі Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 листопада 2011 року за №512508274000667.

4. Зобов'язати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "К-Фактор" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 58; код ЄДРПОУ: 37495968) повернути Лиманській сільській раді Татарбунарського району Одеської області (68141, Одеська обл., Татарбунарський р-н., с. Лиман, вул. Героїв України, буд 47А; код ЄДРПОУ: 04379404) земельну ділянку, кадастровий номер: 5125082700:02:002:0467, площею 0,5844 га, яка знаходиться - рекреаційна зона "Катранка" в межах с. Лиман, Лиманської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 14 серпня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут